Захист прав людини в інформаційній сфері

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ СЛОВ’ЯНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНИХ  ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

на тему: «Захист прав людини в інформаційній сфері»

 

 

 

Студента (ки) ІІІ курсу групи МІ

напряму підготовки міжнародна інформація

спеціальності міжнародна інформація

Кобзєвої Альони Сергіївни

Керівник 

Галушка-Адайкін Антон  Романович

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий  ступінь, прізвище та ініціали)  

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

 

                                                                     Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                                ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                        м. Харків. 2013 рік

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ.1 Правова основа регулювання інформаційної сфери.

1.1.Міжнародні документи  в інформаційній сфері……….……………..5

1.2.Документі Ради Європи………… ……………………………………7

1.3.Українське законодавство  щодо інформації……………….………..11

Розділ.2 Особливості захисту прав людини в інформаційній сфері в Україні.

2.1. Проблеми та перспективи правового регулювання інформаційної сфери в Україні…………………………………………………………………..17

2.2.Захист персональних  даних…………………………………………..26

Висновки………………………………………………………………………....30

Список літератури……………………………………………………………….34

Додатки…………………………………………………………………………...38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Інтенсивний та динамічний розвиток інформаційних та телекомунікаційних технологій, впровадження їх у життєдіяльність  суспільства і функціонування органів  державної влади, стали передумовою  формування інформаційного суспільства.

Із суто теоретичної  дискусії навколо інформаційного суспільства, сам процес його формування трансформувався  до практичної площини і був визнаний стратегічною метою в більшості  провідних країн: США, Японії, Франції, Німеччини та інших. Осторонь глобалізацій цим процесам не стояла і Україна. Адже в 2007 році Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки».

Питанням, пов’язаним із правом на інформацію та захистом інформаційних прав у сучасному цивільному праві, приділяється значна увага. Пояснюється це тим, що інформація сприяє розвитку ринкової економіки й інтелектуальної сфери суспільства. Крім того, тим, як вирішується комплекс питань, пов’язаних із правом на інформацію, власне, наявністю чи відсутністю таких прав, визначається рівень демократичності суспільства, дотримання загальновизнаних у світі прав і свобод людини та громадянина. Зазначене підтверджує необхідність дослідження проблем, що виникають у цій сфері.

Багатоаспектність проблематики прав і свобод людини і громадянина  в інформаційній сфері обумовила  їх дослідження багатьма науковцями в рамках різних галузей знань. Дана проблематика лежить в площині розгляду безпосередньо конституційного права, а також в рамках інших галузей права чи спеціальних досліджень. Серед дослідників, предметом дослідження яких були різні аспекти реалізації (захисту, охорони, забезпечення, правового регулювання тощо) інформаційних прав і свобод людини і громадянина слід відмітити таких, як Арістова І., Бєляков К., Біленчук П., Брижко Залізняк В., Кормич Б., Костецька Т., Кофанов А., Красноступ Г., Кушакова Н., Ліпкан В., Логінов О., Максименко Ю., Марущак А., Матвієнко П., Олійник О., Тихомиров О., Чиж І., Цимбалюк В., Швець М., Шемшученко Ю., Шепета О. та інші .

  Інформація є об’єктом як публічного, так і приватного права. До джерел інформаційного права, зокрема, відносять: міжнародні акти, конституційні акти, спеціальні закони, окремі норми з інформаційних проблем галузевого законодавства, спеціальні підзаконні акти тощо. Ця робота присвячена висвітленню особливостей правового регулювання на різних рівнях інформаційною діяльності.

  Об’єктом роботи є інформаційна сфера суспільства.

  Предметом роботи виступають особливості захисту прав людини в інформаційній сфері.

  Метою роботи є аналіз існуючих принципів регулювання та захисту прав и свобод людини в інформаційному суспільстві.

   Для того щоб досягти мети потрібно висунути ряд завдань:

1.Розглянути основні положення міжнародних документів щодо інформаційної сфери.

2.Виділити базові принципи інформаційного права проголошені  Радою Європи.

3.Схарактеризувати інформаційне  право сучасної України.

4.Виокремити існуючі  проблеми та спрогнозувати розвиток  правового регулювання інформаційної сфери в Україні.

5. Розглянути особливості  захисту персональних даних в  Україні.

Структура роботи: вступ, 2 розділи, висновки, список літератури з 31  джерелом, додатки. Всього 37 сторінок.

 

 

 

 

 

 

Розділ.1. Правова основа регулювання інформаційної сфери.

 

1.1. Міжнародні документи в інформаційній сфері.

     Міжнародний досвід показує, що у сфері суспільних інформаційних відносин при законодавчій легалізації їх насамперед враховують загальнолюдські принципи. Серед цих принципів чільне місце посідають такі: 
1.державний суверенітет окремих країн в участі у міжнародних відносинах; 
2.верховенство прав людини: повага та гуманне ставлення до людини, її честі, гідності, репутації;

3.презумпція невинності громадянина, приватної особи на засадах співвідношення потреб та інтересів окремих людей, корпорацій (об'єднань) їх, націй, держав та світового співтовариства.

Так, Загальна декларація ООН прав людини 1948 року закріплює «свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів». Акцентуємо увагу, що зазначена ст. 19 Декларації гарантує не тільки право одержувати і поширювати інформацію, але й право «шукати» її. Нижче наведений дослівний зміст цієї статті.

Стаття 19

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів [1].

Ще одним документом, який містить положення про інформаційну сферу суспільства є «Пакт про громадянські та політичні права» 1966 року. Він містить Статтю з номером 19, яка наведена нижче:

Стаття 19

     1. Кожна  людина має право безперешкодно  дотримуватися   своїх  
поглядів.

     2. Кожна  людина має право на вільне  вираження  свого погляду;  
це право включає свободу шукати, одержувати  і поширювати будь-яку  
інформацію  та  ідеї,  незалежно  від  державних  кордонів,  усно,  
письмово  чи  за  допомогою  друку  або художніх форм вираження чи  
іншими способами на свій вибір.

     3. Користування  передбаченими в пункті 2 цієї  статті правами  
накладає особливі обов'язки і особливу відповідальність. Воно може  
бути,  отже,  пов'язане з певними обмеженнями,  які,  однак, мають  
встановлюватися законом і бути необхідними:

     а) для  поважання прав і репутації  інших осіб;

     b) для   охорони  державної  безпеки,  громадського   порядку,  
здоров'я чи моральності населення [2].

Так, розглянувши положення  двох міжнародних документів щодо користування інформацією, ми бачимо, що і «Конвенція про права людини ООН 1948 року», і «Пакт про громадянські та політичні права 1966 року» наголошують на тому, що кожна людина має одержувати вільний доступ до інформаційних ресурсів, та поширення інформації також є вільним для кожного. Звернемо увагу на те, що пакт окрім прав також містить інформацію щодо обов’язків користування інформацією.

Окремо слід сказати про інформаційну безпеку у світі. Інформаційна безпека розглядається як глобальна проблема захисту інформації, захисту інформаційного простору та інформаційного суверенітету, а також як проблема інформаційного забезпечення прийняття урядових рішень. Практичне вирішення проблем інформаційної безпеки, притягнення до відповідальності за порушення або загрозу інформаційній безпеці у кожній державі здійснюється у порядку, передбаченому нормами міжнародного права, відповідними міждержавними договорами а також внутрішнім законодавством. Інформаційна безпека регулюється визначеними нормами міжнародного права, які зафіксовані у документах ООН і ЮНЕСКО, у документах європейських міжнародних організацій, а також у нормативних актах окремих держав.

      Так, існує міжнародна норма стосовно перекрученої інформації, інформації, що включає заклики до повалення державного ладу в іншій країні. В міжнародних документах зафіксований захист інтелектуальної інформації, а також захист комерційної інформації.

Вперше проблема інформаційної  безпеки внесена США в 1947 році при прийнятті Закону «Про національну безпеку» США. На сьогодні у США в усі підрозділи військ введені спеціалісти з інформації та комунікацій, тобто спеціалісти з інформаційних війн та технологій [3].

Кожна розвинена країна має закони про захист інформації в різних галузях. Наприклад, Франція має закон «Про інформацію, інформаційні файли та права людини» (1978 рік),

Німеччина — Закон  «Про захист інформації» (1990 рік),

Австрія, Бельгія, Данія, Ірландія — Закон «Про захист інформації»,

Фінляндія, Ісландія —  Закон «Про захист інформації про особу»,

Люксембург — Закон  «Про використання інформації в процесі  роботи з комп'ютером».

 

1.2.Документи Ради Європи.

Існує такий документ як «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», який ухвалений Радою  Європи. Там міститься інформація щодо користування інформацією. Надамо Статтю 10 цієї конвенції. 

Стаття 10

                    Свобода вираження поглядів.

     1. Кожен   має  право на свободу вираження  поглядів.  Це право  
включає  свободу  дотримуватися  своїх  поглядів,   одержувати   і  
передавати  інформацію  та  ідеї  без  втручання органів державної  
влади і незалежно від кордонів.  Ця стаття не перешкоджає державам  
вимагати  ліцензування  діяльності  радіомовних,  телевізійних або  
кінематографічних підприємств.

     2. Здійснення  цих  свобод,   оскільки   воно   пов'язане   з  
обов'язками    і    відповідальністю,    може    підлягати   таким  
формальностям,  умовам,  обмеженням або санкціям,  що  встановлені  
законом  і  є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах  
національної безпеки,  територіальної цілісності  або  громадської  
безпеки,  для  запобігання  заворушенням чи злочинам,  для охорони  
здоров'я чи моралі,  для захисту репутації чи прав інших осіб, для  
запобігання   розголошенню   конфіденційної   інформації  або  для  
підтримання авторитету і безсторонності суду [4]. 
 Розглянувши, статтю цього документу щодо інформаційної сфери людської діяльності, бачимо, що вона практично повторює Статтю 19 «Конвенції про права людини 1948 року» та «Пакт про громадянські та політичні права 1966 року». Як і пакт, ця стаття наголошує не тільки на правах використання та розповсюдження інформації, але й на обов’язках дотримання норм безпеки держав та репутації інших осіб.