Адвокатська таємниця. Відповідальність адвоката за порушення присяги

Товариство з обмеженою  відповідальністю

РЕФЕРАТ Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля     з дисципліни«Юридична  деонтологія»

На тему: «Адвокатська таємниця. Відповідальність адвоката за порушення  присяги»

Підготувала:

студентка групи ПЗ-13/2

Чумак О.В.

 

Перевірила:

Старший преподаватель Иванова  Т.М.

14.11.2013

 

м.Днепропетровск 2013

 

 

План:

1. Вступ.
2. Поняття «Адвокатська таємниця»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ:

Адвока́т (від лат. advocates — прикликаний від лат. advoco — запрошую) — юрист, що надає професійну правову допомогу громадянам та юридичним особам шляхом реалізації права в їх інтересах.

В Україні адвокат — фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»^[1].

Адвокат є самозайнятою особою, що провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність, згідно зі ст. 14.1.226 Податкового кодексу України.

В літературі обстоювалася думка, що адвокатура існувала в усі  часи і у всіх народів, їй надавали божественне походження, стверджувалося, що швидше за все адвокатура виникла  ще тоді, як тільки люди вперше засвоїли форми громадянського устрою. Припускалося, що адвокатура народилася разом з першим судовим процесом, де перед першим суддею виступив і перший адвокат. У стародавніх країнах правосуддя здійснювалося із застосуванням принципів усності, гласності, змагальності (наприклад, у Стародавній Індії) або, навпаки, процес був письмовий і таємний (наприклад, у Стародавньому Єгипті). У стародавніх іудеїв, де суд був змагальним і гласним, підсудні мали право на захист, який здійснювати могла кожна людина, а згодом цю функцію виконували кандидати на суддівську посаду, на участь яких не бралася згода особи, яку вони захищали.

У цивілізованих  демократичних державах невід'ємним  фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура. Практично всі міжнародні акти з прав людини, починаючи від Загальної декларації і закінчуючи Основними положеннями про роль адвокатів (прийнятими VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р.), одним з найважливіших прав кожної особи визнають право на отримання фаховоїправової допомоги. Одним з показників рівня демократичності і дотримання прав людини в Україні є існування незалежної адвокатури і ефективного виконання покладених на неї функцій.

«Конституція  України в статті 59 проголосила щонайважливішу соціальну функцію адвокатури — забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Роль єдиного  незалежного професійного правозахисного інституту, який покликаний захищати права та свободи, представляти законні інтереси особи в державних владних структурах на закріплених законом принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності, реалізується адвокатурою в складній системі правовідносин».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Поняття Адвокатська таємниця 

Адвокатська таємниця — будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених Законом^[1]підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Інформація або документи  можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні  договору про надання правової допомоги з передбачених Законом^[2] підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних.

Обов'язок зберігати адвокатську  таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які  перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право  на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське  об'єднання зобов'язані забезпечити  умови, що унеможливлюють доступ сторонніх  осіб до адвокатської таємниці або  її розголошення.

У разі пред'явлення клієнтом вимог до адвоката у зв'язку з  адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов'язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред'явлення таких вимог, зобов'язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення. 

Особи, винні в доступі  сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошенні, несуть відповідальність згідно із законом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Зміст адвокатської таємниці

Адвокат зобов'язаний зберігати  адвокатську таємницю, предметом  і змістом якої є обставини, котрі вимусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також зміст консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом під час здійснення професійних обо­в'язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату, можуть бути розголошені тільки з дозволу  слідчого або проку­рора. Адвокати, винні у розголошенні даних попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законо­давством.

Закон також наголошує, що адвокату, його помічнику, посадовим  особам адвокатських об'єднань забороняється  роз­голошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, а  також використовувати їх у своїх  інтересах або в інтересах  третіх осіб.

Важливою гарантією збереження адвокатської таємниці є за­борона  вимагати від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників  адвокатських об'єднань відомості, що становлять таку таємницю. По цих питаннях вони не можуть бути допитані як свідки (ч. 1 ст. 10 Закону про адвокатуру). Документи, пов'язані з виконанням адвокатом  обов'язків захисника у кримінальній справі, не підлягаюгь огляду, розголо­шенню  чи вилученню особою, яка провадить  дізнання, слід­чим, прокурором, суддею і судом без згоди захисника (ч. 10 ст 48 КПК).

Збереження, охорона адвокатської таємниці забезпечує довірительність, конфіденційність у стосунках адвоката з клі­єнтом. «Між захисником і тим, хто в тривозі і тузі від  обвину­вачення, яке грізно насунулося, звертається до нього з надією на допомогу, встановлюється тісний зв'язок довіри і щирості, — зазначав А. Ф. Коні. — Захисникові відкриваються тайники душі, йому намагаються роз'яснити свою винність чи поясни­ти своє падіння і свою ганьбу, яка приховується від інших. такими подробицями особистого життя і сімейного побуту, щодо яких сліпа феміда повинна бути і глуха».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Наслідки порушення адвокатської таємниці 

 

Адвокат зобов’язаний зберігати  адвокатську таємницю, предметом  і змістом якої є обставини, котрі  вимусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а  також зміст консультацій, порад, і інших відомостей, одержаних  адвокатом під час здійснення професійних обов’язків.

Питання про адвокатську  таємницю є важливим і принциповим, Воно не може розглядатися у відриві  від соціально-економічних, політичних, духовних форм сучасного життя суспільства.

В ст. 14 Основних положень про  роль адвокатів зазначено, що адвокат, надаючи допомогу клієнтам при здійсненні правосуддя, повинне додержуватись  прав людини і основних свобод, визначених національним і міжнародним правом, діяти вільно і наполегливо відповідно до закону й визнаних професійних  стандартів та етичних норм.

Закон України “Про адвокатуру”  передбачає дотримання правил адвокатської етики як одного з основних обов’язків адвоката, які він бере на себе, складаючи  Присягу адвоката.

Адвокат не має права роботи запити з метою отримання матеріалів щодо протилежної сторони, якщо вони за своїм змістом ганьблять цю особу.

Отже, адвокатська таємниця формується як морально-етична і правова  категорія. Правовий аспект стає домінуючим, оскільки в сучасних умовах змінюється і правовий статус громадянина.

За порушення  вимог Закону «Про адвокатуру…», інших  НПА, що регулюють діяльність адвоката, Присяги адвоката України, рішенням дисциплінарної палати КДК адвокатури до адвоката можуть бути застосовані  такі дисциплінарні стягнення:

- попередження;

- зупинення дії свідоцтва про  право на заняття адвокатською  діяльністю на строк до одного  року;

- анулювання свідоцтва про право  на заняття адвокатською.

- В окремих випадках адвокат  притягується до відповідальності  за порушення Правил адвокатської  етики, вчинені його помічником, якщо адвокат:

- не ознайомив помічника з  цими Правилами;

- не здійснював належного контролю  за діями помічника, залученого  ним до виконання окремих завдань  за дорученням, передбаченим угодою  між клієнтом та адвокатом  про надання правової допомоги;

- своїми розпорядженнями і порадами  або особистим прикладом сприяв  порушенню помічником Правил  адвокатської етики.

Право порушення дисциплінарного  провадження належить голові дисциплінарної палати, а в разі його відсутності  – заступникові голови, який попередньо розглядає інформацію, що стосується підстав притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, знайомить  його з цією інформацією і вимагає  від нього письмового пояснення.

Дисциплінарне стягнення  застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше як через  місяць з дня його виявлення, не рахуючи  часу хвороби адвоката або перебування  його у відпустці. Дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше як через шість місяців з дня вчинення проступку.

Справа про притягнення  адвоката до дисциплінарної відповідальності повинна бути розглянута не пізніше  як у місячний строк з дня її порушення.

Дисциплінарна палата може закрити дисциплінарну справу, якщо під час розгляду справи переконається  у необґрунтованості скарги ( заяви, постанови, ухвали ) та відсутності  підстав накладення на нього дисциплінарного  стягнення за вчинений ним проступок, або визнає, що вчинене виходить за межі дисциплінарної відповідальності адвоката.

До початку розгляду справи, в разі потреби, провадиться додаткова  перевірка підстав для притягнення  адвоката до дисциплінарної відповідальності, яку голова доручає одному з членів дисциплінарної палати. При цьому можуть бути витребувані додаткові документи і матеріали.

Під час розгляду справи участь адвоката, який притягається до дисциплінарної відповідальності є  обов’язковою. Повторна неявка адвоката без поважних причин не перешкоджає  розглядові справи у його відсутності.

У ході засідання адвокат, який притягається до дисциплінарної відповідальності має право в  будь-який момент заявляти клопотання і давати додаткові пояснення. За розсудом дисциплінарної палати можуть бути заслухані повідомлення інших  осіб, запрошених з ініціативи як адвоката, так і палати, оголошені документи  і досліджені інші матеріали, що є  у справі, і ті, що подані додатково. Рішення виноситься у відсутності  адвоката, щодо якого порушено дисциплінарну  справу.

Якщо протягом року з дня  накладення дисциплінарного стягнення  адвоката не буде піддано новому дисциплінарному  стягненню, він вважається таким, що не піддавався дисциплінарному стягненню.

Дисциплінарна палата може після закінчення не менш як шести  місяців з дня накладення стягнення  зняти його достроково при бездоганній  поведінці адвоката і сумлінному ставленні до виконання своїх  обов’язків.