Адвокатська таємниця. Відповідальність адвоката за порушення присяги

Певною формою забезпечення саме конфіденційності є побачення  адвоката з клієнтом, яке сприяє необхідному психологічному контактові відвертості довірі створюючи можливості для ведення захисту. В той  же час, особливим моральним обов'язком  для адвоката стає неповідомлення підзахисному тих відомостей, якими той міг  би скористатися, щоб ввести суді органи слідства в оману.

Отже адвокатська таємниця формується як морально-етична і правова  категорія. Правовий аспект стає домінуючим, оскільки в умовах змінюється і правовий статус громадянина.

Звернення до правил адвокатської етики при неврегульованості  проблем адвокатури може піддати  сумніву інститут захисту прав І  свобод людини і громадянина. А це, викликає й нове ставлення до проблеми адвокатської таємниці, виявляючи її як морально-етичну проблему українського права в цілому.

Закон України "Про адвокатуру" також передбачає дотримання правил адвокатської етики як одного з основним обов'язків адвоката, які він бере на себе, складаючи присягу адвоката України. Отже законодавець визначає і  адвокатську етику, тобто гарантує клієнтові певний рівень професійної поведінки адвоката, визначає межу його етичних обов'язків, унеможливлює надмірні претензії до адвоката, захисника захищаючи їх від необґрунтованого і не передбачуваного притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Адвокатська етика може не збігатися з поняттям "професійна поведінка адвоката", тому і не дивно, що відповідний документ Американської  правничої асоціації має назву "Типові норми професійної поведінки  правників", тобто йдеться саме про професійну діяльність, а не загальну культуру професійної етики. Але ж саме професійна діяльність адвоката регламентується законом, тоді як порушення правил адвокатської етики передбачає відповідальність лише у вигляді дисциплінарного  стягнення.

6. Порушення адвокатської присяги

Правила адвокатської етики  розрізняють інформацію, що є конфіденційною, та інформацію, що становить адвокатську  таєм­ницю. Правил, де зазначено, що ін­формацією, на яку поширюється принцип конфіденційності, ви­знається будь-яка інформація, отримана адвокатом в процесі  здійснення адвокатської діяльності, однак, це виходить за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодав­ством. Про відомості, що становлять адвокатську  таємницю, в Правилах йдеться окремо, і дане поняття не уточнюється, оскіль­ки  його зміст визначає Закон «Про адвокатуру». Разом з тим у Правилах підкреслюється різниця між цими видами інформації. По-перше, конфіденційна інформація може бути розголошена у разі «скасування» конфіденційності особою, яка зацікавлена  в її дотриманні (або її спадкоємцями); по-друге, адвокат не відповідає за порушення принципу конфіденційності у випадках допиту його в установленому  законом порядку як свідка щодо цих  обставин. Розголошувати ж відомості, що становлять адвокатську таємни­цю, заборонено за будь-яких обставин, у  тому числі й у разі спроб допитати адвоката з питань, які є її предметом. Останнє відповідає Конституції  України, зокрема ст. 32, якою встановлюється забо­рона на втручання в особисте і сімейне життя, не допускається збирання, використання і поширення  конфіденційної інформації про особу  без її згоди, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах  національної безпеки, економічного добробуту  та прав людини.

Згідно зі ст. 14' КПК особисте життя громадян охороняється законом. Отже, така інформація довіряється особою адвокату для свого захисту і не може використовуватися слідчим, суддею проти цієї особи. Виходячи з ч. 1 ст. 63 Конституції, особа має право відмовитися свідчити проти себе, членів сім'ї та близьких родичів. Це конституційне право не може бути порушено адвокатом, якому довірена конфіденційна інформація, котру громадянин не бажає використовувати проти себе і зазначених вище осіб, але вимушений розкрити її адвокату задля свого (або членів сім'ї, близьких родичів) захисту за наявністю гарантії збереження її конфіденційності на підставі ст. 4 Закону «Про адвокатуру».

За розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, адвокат несе дисциплінарну відповідальність. У Присязі адвокат бере на себе обов'язок «суворо зберігати адвокатську таємницю». Порушивши в цій частині Присягу адвоката України, він має нести дисциплінарну відповідальність, передбачену ст. 16 Закону «Про адвокатуру». За розголошення визначеної в Правилах адвокатської етики конфіденційної інформації адвокат також підлягає дисциплінарній відповідальності (ст. 77). Це передбачено і Законом «Про адвокатуру», де йдеться про обов'язок адвоката дотримуватися Правил адвокатської етики (ст. 15) і встановлюється дисциплінарна відповідальність за порушення Присяги адвоката України (ст. 16). Положення про Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури покладає на цю комісію обов'язок здіснення контролю за додержанням адвокатами зобов'язань, що випливають з Присяги та Правил адвокатської етики (ст. ІЗ1 ), а крім того. Комісія має право проводити перевірки скарг та інших документів щодо порушень, допущених адвокатом, у тому числі й недотримання Правил адвокатської етики. На підставі проведеної перевірки голова КДКА може вносити подання до дисциплінарної палати комісії про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності (п. 181).

Правила адвокатської етики  встановлюють обов'язок адвоката (адвокатського об'єднання) забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками та технічним персоналом, створити умови зберігання документів, що містять конфіденційну інформацію, які виключають доступ до них сторонніх осіб (ч. 7, 8 ст. 9). Він не повинен приймати доручення, виконання якого може потягти за собою розголошення відомостей, конфіденційність яких охороняється Правилами, крім випадків письмової згоди на це особи, зацікавленої у збереженні конфіденційності, за умови, що її інтересам не буде завдано шкоди (ч. 1 ст. 25). В адвокатському об'єднанні жоден з адвокатів не може прийняти доручення клієнта, якщо будь-якому адвокату цього об'єднання це забороняється згідно з правилами, передбаченими ст. 23, 25 Правил (ст. 26). Правилами встановлено обов'язок адвоката у разі суперечності інтересів клієнтів або неможливості дотримання принципу конфіденційності розірвати угоду з клієнтом про надання правової допомоги, якщо від нього (або осіб, зацікавлених у збереженні конфіденційної інформації) не буде отримано письмової згоди на розголошення конфіденційної інформації (ч. 1 ст. 43).

Слід уточнити редакцію ст. 43 Правил адвокатської етики стосовно розірвання у зазначених випадках договору про подання правової допомоги. В цій статті (як випливає з її назви) мова йде про надання правової допомоги, тобто будь-яких її видів. Однак обов'язок адвоката розірвати цю угоду, «якщо не буде отримано згоди на розголос конфіденційної інформації», проголошений ч. 1 ст. 43 Правил, суперечить встановленій щодо адвоката забороні відмовлятись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (ч. 1 ст. 7 Закону «Про адвокатуру»). Відсутня така підстава і в КПК, де передбачено право захисника-адвоката відмовитись від виконання своїх обов'язків після допуску до участі у справі лише у випадках, коли є обставини, які згідно зі ст. 61 КПК виключають його участь у справі, у тому числі у разі, якщо інтереси захисту одного з підзахисних суперечать інтересам захисту іншого (ч. З ст. 61 КПК) та коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю.

У Кримінально-процесуальному кодексі міститься норма про  те, що захисник не вправі розголошувати  дані, які стали йому відомі у  зв'язку з виконанням його обов'язків (ч. 5 ст. 48). Встановлено також, що документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків при участі у справі, не підлягають розголошенню навіть дізнавачем, слідчим, прокурором, судом без його згоди (ч. 8 ст. 48).

Суттєвими є питання, з  якого моменту виникає обов'язок адвоката щодо нерозголошення довіреної  йому інформації або тієї, що стала  відомою у зв'язку з поданням правової допомоги, строк дії конфіденційності цієї інформації.

3 моменту звернення клієнта  у адвоката виникає необхідність  знайомитися з ним, його справою,  збирати певну інформацію, ознайомлюватися  з документами, проводити опитування  громадян, виконувати інші дії,  необхідні для подання правової  допомоги, здійснення захисту чи  представництва. Саме з першої  хвилини спілкування клієнта  і адвоката виникає обов'язок  останнього щодо збереження конфіденційності  інформації, що надходить у і  зв'язку з виконанням ним професійних  обов'язків.

Час зберігання конфіденційності такої інформації не обмежений лише виконанням доручення. Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі. Разом з тим сам клієнт (або його спадкоємці) може зупинити перебіг строку збереження конфіденційності інформації, давши згоду на її розголошення і зробивши це у письмовій або іншій зафіксованій формі. У разі відмови від прийняття доручення адвокат зобов'язаний зберігати конфіденційність інформації, повідомленої йому клієнтом у ході переговорів про прийняття доручення або такої, що стала йому відомою у зв'язку з цим. З цієї норми, сформульованої у ч. 2 ст. 25 Правил адвокатської етики, випливає, що виникнення обов'язку збереження конфіденційності інформації виникає вже на етапі, що передує прийняттю доручення, і зберігається протягом невизначеного строку. Адвокат не може при здійсненні професійної діяльності в суді будь-яким чином порушувати конфіденційність інформації, яка належить до предмета адвокатської таємниці або є конфіденційною згідно з Правилами адвокатської етики (ст. 57). Остання норма вступає у протиріччя з ч. 4 ст. 9 Правил, де зазначено, що адвокат не відповідає за порушення принципу конфіденційності у випадках допиту його як свідка щодо обставин, які охоплюються предметом конфіденційності інформації, передбаченим Правилами адвокатської етики. Отже адвокат, який несе обов'язок перед клієнтом і особою, котрих конфіденційна інформація стосується, щодо збереження конфіденційності, і наділений правом її збереження у відносинах з усіма суб'єктами, які можуть вимагати її розголошення, не може розкривати навіть при допиті таку інформацію, а у разі її розголошення повинен нести відповідальність за порушення свого обов'язку. 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Завдання адвокатури України згідно з Конституцією та Законом «Про адвокатуру», прийнятим Верховною Радою України  
від 05.07.2012., полягають у сприянні захисту прав, свобод та законних інтересів громадян.

На відміну  від інших правоохоронних органів, адвокатура є недержавною організацією. Це - добровільне громадське об єднання, на яке держава покладає правозахисну функцію і включає її в свою правозахисну систему.

Адвокати  сприяють усім, хто до них звертається  за допомогою, у захисті прав, представляють  законні інтереси людей та організацій (юридичних осіб) у всіх державних  та громадянських органах, у відносинах громадян між собою і не лише в  Україні, а й за ЇЇ межами. Вони подають  кожному, хто до них звертається, іншу необхідну юридичну допомогу (поради, консультації, складають правові  документи тощо).

Зі всіх завдань, які стоять перед адвокатурою, одним з найважливіших є здійснення захисту обвинуваченого у кримінальному  судочинстві. Законом передбачено, що захисник (а це найчастіше є адвокат) допускається до участі у справі з моменту пред'явлення обвинувачення особі у вчиненні нею злочину. А якщо її заарештовано до пред'явлення обвинувачення - то з моменту арешту. Обвинувачений може не запрошувати собі захисника або відмовитись від нього. Це - його право. Проте, коли обвинувачений є неповнолітнім або він має фізичні чи психічні вади, що заважають йому себе захищати, та в ряді інших випадків захисник обов'язково бере участь у справі.

Проте, виконуючи  з високою відповідальністю свої обов'язки, адвокат захищає не будь-які  інтереси свого підзахисного чи клієнта, а тільки законні інтереси. і не будь-якими засобами, а лише законними  і моральними. Бути завжди справедливим і принциповим, чесним і уважним до людей, всюди і завжди берегти честь адвоката - це слова присяги адвоката України.

Адвокатська таємниця, як правова категорія, виводить нас на широке розуміння філософії  права, принципу суспільної справедливості. Вона не може бути обмежена лише сферою професійного виживання.

Отже, адвокатська  таємниця формується як морально-етична і правова категорія. Правовий аспект стає домінуючим, оскільки в сучасних умовах змінюється і правовий статус громадянина.

Звернення до правил адвокатської етики при  неврегульованості проблем адвокатури може піддати сумніву інститут захисту  прав і свобод людини і громадянина. А це на мою думку, викликає й нове ставлення до проблеми адвокатської таємниці, виявляючи її як морально-етичну проблему українського права в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Законодавчі акти:

1.Закон України  «Про адвокатуру і адвокатську  діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (Діє з 15.08.2012).

Література:

1. Логінова С. Адвокатська таємниця через призму судово-правової реформи // Право України. — 2002. — № 2. — С. 94-97. — (Адвокатська практика)
2. Логінова С. Адвокатська таємниця: історико-правовий підхід // Право України. — 2001. — № 3. — С. 111-115. — (Історія правових інституцій)

3.  Ватман Д.П. Адвокатська етика. - К., Юрінком-Інтер, 2002

Джерела:

       1.http://uk.wikipedia.org/Адвокатура_України

          2. http://do.gendocs.ru Конспект лекцій Адвокатура в Україні. Право громадян на кваліфіковану юридичну допомогу

3.