Понятие про этикет

План

1. Де зароджувався етикет;

2. Поняття про етикет;

3. Гарні манери;

4. Ввічливість;

5. Тактовність і чуйність;

6. Скромність;

7. Основні правила ведення бесіди.

 

1. Де зароджувався етикет

Усім відомо, що Англію і Францію часто називають «класичними країнами етикету». Однак батьківщиною етикету назвати їх ніяк не можна, тому що ще в XV ст. у них відзначалися поклоніння грубій силі, неуцтво і т. ін. Звичаї в Німеччині й інших європейських країнах були не кращими. На їх тлі вигравала лише Італія. Облагороджування звичаїв в італійському суспільстві почалося в XIV ст. У цей період люди переходили від феодальних звичаїв до духу нового часу і цей перехід почався в Італії раніше, ніж в інших країнах.

Якщо порівнювати Італію XV ст. з іншими народами європейських країн, то відразу ж приверне увагу вищий ступінь освіченості, прагнення до багатства, витонченості, уміння прикрасити й урізноманітнити своє життя. У цей самий час і до середини XVI ст. Англія залишається країною варварів, тому що втягується в усе нові й нові війни. У Німеччині також лютують жорстокі й непримиренні війни, дворянство неосвічене, панує кулачне право, усі суперечки вирішуються силою Франція не визнає ніяких заслуг, крім військових, говорити про розвиток культури й науки смішно, тому що учених мужів вважають найнікчемнішими з людей.

2. Поняття про етикет

Етикет — слово французького походження, що означає манеру поводження До етикету зараховують правила чемності й ввічливості, прийняті в суспільстві В основі етикету лежать правила поведінки, які є загальними, оскільки їх дотримуються не тільки представники якогось певного суспільства, але й представники будь-яких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі. У кожній в етикет вносяться свої поправки і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичного розвитку, національними традиціями й звичаями.

Розрізняють кілька видів етикету, основними з яких є:

1.придворний етикет — суворо регламентований порядок і форми поводження, встановлені при дворах монархів:

2.дипломатичний етикет — правила поведінки дипломатів й інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;

3.військовий етикет — звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;

4. загальногромадянський етикет — сукупність правил, традицій та умовностей, що дотримуються громадянами при спілкуванні один з одним.

Більшість правил дипломатичного, військового й загальногромадянського; етикету так чи інакше ідентичні. Відмінність полягає лише в тому, що в дипломатичному етикеті від точності дотримання правил етикету дипломатами залежите престиж країни, яку вони представляють. Недотримання правил етикету може призвести до ускладнень у взаєминах держав.

Зі зміною умов життя людства, розвитком освіти й культури одні правилі поведінки застарівають, інші коректуються або замінюються новими. Те, що раніше вважалося непристойним, стає загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці й за одних обставин, може бути, доречним в іншому місці й за інших обставин.

Норми етикету, на відміну від норм моралі, є умовними і мають характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що їй кожна культурна людина повинна не тільки знати й дотримуватися основній норм етикету, але й розуміти необхідність певних правил і взаємин.

Тактовна й вихована людина поводиться відповідно до норм етикету не тільки на роботі та офіційних церемоніях, але й удома Натомість зустрічаються такі люди, які на роботі, зі знайомими і друзями ввічливі, запобігливі, а вдома ж із близькими не церемоняться, грубі й нетактовні Це свідчить про невисоку куль-гуру людини і погане виховання. Справжня ввічливість, в основі якої лежить доброзичливість, обумовлюється почуттям міри й такту, яке підказує, що можна, а чого не можна робити за тих чи інших обставин.

3. Гарні манери

Одним із основних принципів сучасного життя є підтримка нормальних стосунків між людьми й прагнення уникнути конфліктів Взаєморозуміння й співробітництва можна домогтися лише в тому випадку, якщо кожен буде ввічливий, стриманий і делікатний. Але не завжди відбувається так, як хотілося б. Нерідко кожному з нас доводиться зіштовхуватися з брутальністю, різкістю, неповагою до особистості іншої людини. Причинами будь-якого конфлікту найчастіше є те, що опоненти недооцінюють або не враховують культуру й манери поводження один одного.

Що ж таке манера поводження? Манера — спосіб триматися, зовнішня форма поводження, обходження з іншими людьми, уживані в мовленні вирази, тон, інтонація, характерні для людини хода, жестикуляція і навіть міміка.

У товаристві гарними манерами прийнято вважати скромність і стриманість, уміння контролювати свої вчинки, уважно й тактовно спілкуватися з іншими людьми. Поганими манерами прийнято вважати безтактність, лихослів'я, звичку розмовляти, не соромлячись у виразах, розв'язність у жестикуляції й поводженні, невміння стримувати роздратування, брутальність, відкритий процес недоброзичливості до оточуючих, зневага до чужих інтересів, безсоромне вв'язування іншим своєї волі й бажань, навмисна образа гідності оточуючих людей, неохайність в одязі.

Манери належать до культури поводження людини і регулюються етикетом. Етикет — це доброзичливе й поважне ставлення до всіх людей, безвідносно до цього посади й суспільного становища. Він містить у собі загальноприйняті норми поводження й вітання, форми звертання до старшого за становищем, поводження з жінками, шанобливе ставлення до старшого за віком, правильне ведення розмови, поводження за столом. Загалом етикет у цивілізованому суспільстві збігається з загальними вимогами ввічливості, в основі яких лежать принципи гуманізму.

Обов'язковою умовою спілкування є делікатність. Делікатність не повинна перетворюватися на підлесливість, призводити до нічим не виправданого вихваляння побаченого або почутого. Не треба посилено приховувати, що ви вперше бачите щось, слухаєте, пробуєте на смак, боячись, що вас вважатимуть невігласом, саме ваш острах показати свою непоінформованість і буде оцінений як неуцтво.

4.Ввічливість

Усім відомий вираз «холодна ввічливість». Епітет «холодна» щодо прекрасної людської якості не тільки вбиває її сутність, але й перетворює її на повну протилежність.

Справжня ввічливість може бути лише доброзичливою, а не «крижаною», «презирливою» і т. ін., тому що вона є одним із проявів справді щирої і безкорисливої доброзичливості до людей, з якими доводиться зустрічатися на роботі, у родині, у громадських місцях.

Одним із головних елементів увічливості вважають уміння запам'ятовувати імена. Ось як про це говорить Д. Карнегі: «Більшість людей не запам'ятовують імен із тієї причини, що не хочуть витрачати час і енергію на те, щоб зосередитися, затвердити, назавжди закарбувати ці імена у своїй пам'яті. Вони шукають для себе виправдань у тому, що занадто зайняті. Однак вони навряд чи більш зайняті, ніж Франклін Рузвельт, а він знаходив час для того, щоб запам'ятати і при нагоді воскресити в пам'яті навіть імена механіків, із якими йому випадало стикатися... Ф Рузвельт знав, що один із найпростіших, найдохідливіших і найдійовіших способів завоювати прихильність оточуючих — це запам'ятати їхні імена і навіяти їм усвідомлення власної значущості».

5.Тактовність і чуйність

Тактовність і чуйність — ці дві якості містять у собі таке поняття, як почуття міри, якої варто дотримуватися в розмові, в особистих і службових стосунках, тобто уміння відчувати межу, за якою в результаті наших слів і вчинків у людини виникає незаслужена образа, засмучення, а іноді й біль. Тактовна людина завжди враховує вікову різницю зі співрозмовником, статеву приналежність, суспіль не становище, місце розмови, наявність або відсутність сторонніх.

Повага до оточуючих — обов'язкова умова тактовності навіть між добрими товаришами.

Культура поводження однаковою мірою обов'язкова і з боку нижчого за рангом щодо вищого. Вона виражається насамперед у чесному ставленні до своїх обов'язків, у суворій дисциплінованості, а також у повазі, ввічливості (не плутати з лицемірством) і тактовності щодо керівника. Те ж саме — щодо товаришів по службі.

Тактовність і чуйність виявляються також у здатності швидко і безпомилково визначати реакцію співрозмовників на ваше висловлювання, вчинок, а в потрібних випадках, без почуття фальшивого сорому, вибачитися за допущену помилку. Це не тільки не принизить вашу гідність, а, навпаки, підкреслить винятково цінні людські риси — самокритичність і скромність.

6.Скромність

«Людина, що говорить тільки про себе, тільки про себе й думає — стверджу6 Д Карнегі. — А людина, що думає тільки про себе — безнадійно некультурна-Вона некультурна, якою б високоосвіченою вона не була».

Скромна людина ніколи не прагне показати себе кращою здібнішою розумнішою за інших, не підкреслює свою перевагу свої якості не вимагаючи себе ніяких привілеїв, не чекає особливих послуг.

Разом з тим, скромність не можна асоціювати ні і боязкістю ні з соромливістю, не можна також говорити про слабкість характеру. Це зовсім різні категорії. Дуже часто скромні люди виявляють твердість і активність у критичних обставинах, натомість у повсякденному житті вони не переконуватимуть кого-небудь у своїй правоті. Насамперед указівки на недоліки, помилки принижують людину, б'ють по її самолюбству Д.Карнегі писав «Якщо ви можете бути впевнені у своїй правоті хоча б у п'ятдесяти п’ятьох випадках зі ста то навіщо вам говорити іншим, що вони не мають рації»

Справді, багатьом доводилося бути свідками того як розпалюється суперечка, а третя особа, яка спостерігає за розлютованими сперечальниками, у прагненні зрозуміти погляди обох сторін, дружелюбним тактовним і точним зауваженням припиняє «баталію».

Скромна й тактовна людина ніколи не скаже «Зараз я вам доведу те й те» Психологи вважають, що це рівносильно заяві :«Я розумніший за вас я збираю ся дещо вам сказати й змусити вас змінити свою думку» Це своєрідний виклик V співрозмовника такі слова викликають внутрішній опір і бажання змагатися самовпевненим опонентом, перш ніж він почав суперечку

Довести свою правоту можна, але потрібно зробити це настільки тонко и майстерно щоб ніхто цього навіть і не зрозумів

У наші дні майже повсюдно відзначається прагнення до спрощення багатьох умовностей, що пропонуються загальногромадянським етикетом Це одне зі знамень часу. Багато чого з того, цю було прийнято ще на початку або в середині нашого століття, може видатися зараз абсурдним або смішним Проте основні, найкращі традиції загальногромадянського етикету залишаються жити Природність, невимушеність, почуття міри, ввічливість тактовність, а головне доброзичливість щодо людей - ось якості, що безвідмовно допоможуть у будь яких життєвих ситуаціях.

Англія

Англійські традиції пропонують стриманість у бесіді. Іноземцеві з першого погляду може видатися, що англійська бесіда беззмістовна й нецікава. Але це зовсім не так. Англієць уникає розкриватися в бесіді, ставити такі питання, що торкаються приватного життя співрозмовника. Сформовані правила поведінки не допускають, щоб людина висловлювала свої думки прямо, тому в розмові прийнято користуватися натяками й недомовками, завжди використовується підтекст.

He слід дамам  цілувати руки або привселюдно  робити їм такі компліменти  «Яке у вас плаття!» або «Який  чудовий цей торт!» — це  розцінюється як велика неделікатність.

В Англії дуже важливою є манера триматися за столом. Тому треба дотримуватися основних правил цього етикету. Ніколи не кладуть руки на стіл, їх тримають на колінах. Прибори не забираються з тарілок, тому що підставки для ножів в Англії не передбачені. Столові прибори не перекладають з однієї руки в іншу, ніж увесь час знаходиться в правій руці, виделка — у лівій, вістря звернене до тарілки. Через те що різні овочі подаються одночасно з м'ясними стравами, то слід за допомогою ножа накладати на виделку маленький шматочок м'яса, а на нього трохи овочів Тут необхідна навичка й почуття міри — при піднесенні до рота їжі овочі не повинні сипатися з виделки назад у тарілку, а якщо хтось ризикне наколоти на виделку хоча б одну горошину, то його вважають невихованим.

За столом, якщо присутні більше двох персон, не дозволяється вести окремі бесіди. Усі повинні слухати того, хто говорить, а коли необхідно, підтримувати бесіду. Слід уникати зайвої жестикуляції.

При листуванні з англійцями слід враховувати, що вони ніколи не пишуть свою зворотну адресу на конверті.

Франція

У Франції особливо цінується ораторське мистецтво. Співрозмовник повинен не тільки володіти мистецтвом красномовства, але бути ще й тонким психологом. Француз ніколи з ходу не викладе свою проблему. Він довго й витіювато підводитиме співрозмовника до потрібної теми і, як правило, тільки наприкінці обіду або вечері він почне говорити про неї.

Французи дуже іронічні. Але їдкі репліки співрозмовника не повинні ображати вас, тому що глузування для француза — своєрідна реакція самозахисту, адже він сам жахливо боїться стати об'єктом глузувань.

Більшість французів відрізняється дбайливим ставленням до грошей, що іноді межує зі скнарістю. Самі ж вони вважають цю якість не недоліком, а достоїнством. Кожен прагне забезпечити свою старість належним чином.

Ця нація цінує чесну працю. Мало хто йде на ризиковані фінансові операції. Французи цінують увічливість, особисту волю, дотримуються субординації. Панібратство, особливо після короткого знайомства, сприймається як поганий тон. Навіть із гарними знайомими вони дотримуються внутрішньої дистанції й мало з ким обговорюють особисті проблеми

Італія

Італійці експресивні, розумні, кмітливі, ввічливі, але одночасно запальні й мстиві. Італійці «фонтанують» енергією, відкрито виявляють свої почуття, тому стриманість може сприйнятися як лицемірство.