: цілі та напрямки діяльності підприємства в ринкових умовах господарювання

До інтегрованого напрямку, що охоплює багато конкретних видів, належить економічна діяльність підприємства (фірми). Зокрема вона включає: стратегічне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічну та фінансову діяльність тощо. Цей напрямок є визначальним для оцінки й регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві. Непересічне значення має соціальна діяльність, оскільки вона істотно впливає на ефективність усіх інших напрямків і конкретних видів діяльності (інноваційної, виробничої, комерційної, економічної) результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки й компетентності всіх категорій працівників, дійовості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового колективу.

 

 

1.2. Економічний механізм господарювання  підприємства

 

Цілі, напрямки діяльності, пріоритети і політика підприємства реалізуються за допомогою відповідних методик, інструкцій, положень, нормативів, які на основі єдності принципів їх підготовки становлять реальний механізм управління економікою.

Господарський механізм — це механізм, що забезпечує взаємодію підсистеми, яка управляє, та підсистеми, якою управляють. Він складається із сукупності конкретних форм і методів свідомого впливу на економіку. Однак господарський механізм не може бути розрізненим набором методик і розпоряджень, відірваним від реальних завдань виробництва. Механізм економічних законів і господарський механізм (механізм їх використання) є поняттями різних рівнів: перший передбачає об’єктивну необхідність економічних законів, другий використовується в конкретній господарській практиці. 
 Господарський механізм — складна суспільна система, для якої характерний досить високий ступінь невизначеності притаманних їй зв’язків і відносин. Це відкрита, здебільшого ймовірна, непостійна система з гнучкими і переважно нестійкими внутрішніми і зовнішніми зв’язками.  Основними елементами будь-якого господарського механізму є господарюючі суб’єкти (організатори виробництва) і відносини, у які вони вступають з приводу організації суспільного виробництва (або господарські відносини). Господарюючі суб’єкти, якими можуть бути як окремі особи, так і підприємства, мають достатню самостійність. Це дає їм змогу на основі визначення економічних інтересів проявляти підприємницьку ініціативу, приймати відповідні рішення і здійснювати господарську діяльність, тобто реально брати участь у процесі організації виробництва.  Також суб’єкти спираються у своїй діяльності на матеріальні фактори, які виконують функцію економічних орієнтирів та важелів, носіїв господарської інформації  [13].

До матеріальних факторів господарювання належать: засоби виробництва, обсяг і структура продукції, пропорції продуктообміну. У розпорядженні господарюючих суб’єктів перебувають різноманітні засоби господарювання, які створюють матеріальне та нематеріальне забезпечення господарської діяльності, тобто ресурси, що використовуються для досягнення господарських цілей. Суб’єкти господарювання вступають в економічні відносини, які можуть бути прямими (двосторонні угоди і прямий продуктообмін), непрямими (субпідряд або ринковий продуктообмін), виробничими, невиробничими та ін.

Структуру господарського механізму можна розглядати як сукупність механізмів, в основі яких лежать визначені методи управління. При такому трактуванні взаємозв’язок системи управління підприємством з господарським механізмом можна представити в такий спосіб (рис. 1.3) [12]. 

 

 

 

Рис. 1.3. Схема взаємозв’язку системи управління підприємством з господарським механізмом [12]

 

 Центральним у системі господарського  механізму є економічний механізм, що діє через економічні інтереси як усвідомлені матеріальні потреби людей та складається з комплексу економічних способів, методів, важелів, нормативів, показників, за допомогою яких реалізуються об’єктивні економічні закони. Економічний механізм підприємства має складну структуру, однак можна виділити такі його складові, як механізм формування і використання ресурсів (капіталу); механізм управління затратами; механізм управління фінансами; мотиваційний механізм; механізм взаємодії з ринком. 

Таким чином, економічний механізм підприємства, з одного боку, має забезпечувати зовнішні зв’язки останнього і створювати відповідні умови отримання доходу. З іншого боку, цей механізм спрямований на розвиток виробничих відносин усередині підприємства. У першому випадку його принципи цілком визначаються особливостями господарського механізму суспільства (домінуючою формою власності на засоби виробництва, існуючими системами ціноутворення, оподаткування, планування тощо), а в другому випадку - особливостями виробничих відносин на підприємстві. 

Функціонування підприємства як системи господарюючих елементів (підрозділів) забезпечується через його внутрішній економічний механізм. Структура цього механізму визначається через:

• організаційно-технічну систему або формування вертикальних зв’язків між підрозділами й адміністративним центром та горизонтальних зв’язків між окремими підрозділами;
• систему планування діяльності підрозділів;
• систему контролю й оцінки діяльності підрозділів;
• установлення матеріальної відповідальності підрозділів;
• мотиваційний механізм функціонування.

Отже, внутрішній економічний механізм підприємства це система економічних методів та важелів, що, по-перше, забезпечує зовнішні зв’язки підприємства і створює відповідні умови отримання доходу, по-друге, сприяє розвитку виробничих відносин усередині підприємства. У першому випадку його принципи цілком визначаються особливостями господарського механізму суспільства (домінуючою формою власності на засоби виробництва, існуючими системами ціноутворення, оподаткування, планування тощо), а в другому випадку - особливостями виробничих відносин в підприємстві.

 

 

1.3 Чинники зростання  ефективності діяльності підприємства

 

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв'язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності діяльності підприємства наведено на рис. 1.4.

Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці і зниження зарплато місткості продукції, зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва, а також раціональне використання природних ресурсів . Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва (діяльності) передбачає здійснення комплексу заходи, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності суб'єктів господарювання.

Практично найбільш важливою треба вважати класифікацію чинників ефективності за місцем реалізації в системі управління діяльністю. Особливо важливим є виокремлювання внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки внутрішніх чинників на так звані тверді і м'які [14].

Класифікація внутрішніх чинників на «тверді» і «м'які» є досить умовною, але широко використовуваною в зарубіжній практиці господарювання. Специфічну назву цих груп чинників запозичено з комп'ютерної термінології, відповідно до якої сам комп'ютер називається «твердим товаром», а програмне забезпечення — «м'яким товаром». За аналогією «твердими» чинниками називають ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а «м'якими» — ті, що їх не можна фізично відчути, але вони мають істотне значення для економічного управління діяльністю трудових колективів [14].

 Можливі  напрямки реалізації внутрішніх  і зовнішніх чинників підвищення  ефективності діяльності підприємств  та організацій неоднакові за  мірою впливу, ступенем використання  та контролю. Тому для практики  господарювання, для керівників  і відповідних спеціалістів (менеджерів) суб'єктів підприємницької чи інших видів діяльності важливим є детальне знання масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю трудових колективів. Той чи той суб'єкт господарювання може й мусить постійно контролювати процес використання внутрішніх чинників через розробку та послідовну реалізацію власної програми підвищення ефективності діяльності, а також ураховувати вплив на неї зовнішніх чинників. У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

 

Рис.1.4. Класифікацію чинників зростання ефективності діяльності

підприємства [14]

 

Отже, лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може

забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва (діяльності), при цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ  ПІДПРИЄМСТВА ПАТ "КОНОТОПМ'ЯСО"

 

 

2.1 Організаційно - економічна характеристика підприємства ПАТ "Конотопм'ясо"

 

ПАТ "Конотопм'ясо" – спеціалізоване підприємство з виробництва м’яса яловичини та свинини в півтушах, субпродуктів, ковбасних виробів та напівфабрикатів, шкірсировини, жиру-сирцю. Конотопський м’ясокомбінат є одне з найбільших сучасних підприємств м’ясопереробної промисловості в Україні [7].

ПАТ "Конотопм'ясо" безпосередньо спеціалізується на виробництві:

• м‘ясо яловичина у півтушах;
• м‘ясо свинина у півтушах;
• варені ковбаси, сосиски та сардельки;
• напівкопчені ковбаси;
• варено-копчені ковбаси;
• сирокопчені та сиров'ялені ковбаси;
• ліверні ковбаси;
• сальтисони;
• копченості.

Конотопський м’ясокомбінат – одне з сучасних підприємств м’ясопереробної промисловості в Україні, яке поєднує тридцятирічні традиції з сучасними технологіями, власні "ноу-хау" та взаємовигідне співробітництво, впровадження прогресивних рішень та готовність до прийняття нових проектів, пов’язаних з реструктуризацією виробництва, впровадженням нових технологічних процесів та технологій, виробництвом нових видів продукції [7].

На сьогоднішній день  ПАТ "Конотопм'ясо" об’єднує основні  цехи i допоміжні дільниці . Основними цехами ПАТ "Конотопм'ясо" є:

• цех первинної переробки худоби та термічної обробки м’яса;
• цех виробництва ковбасних виробів та м’ясних напівфабрикатів;
• цех медичних препаратів (на даний час цех не працює).

Крім  основних  цехів  до   складу   ПАТ "Конотопм'ясо"   входять допоміжні дільниці, що обслуговують основне виробництво, а саме: холодильно-компресорна, тепловодопостачання та охорони  навколишнього середовища, ремонтно-будівельна, електроремонтна, метрології, господарчо- транспортна. Філій, представництв, дочірніх підприємств та інших відокремлених структурних підрозділів товариство не має [7].

У цеху виробництва ковбас встановлено лінію для вакуумної упаковки та автоматичного нарізання ковбасних виробів. Це нововведення дало можливість звести до нульової позначки втрати при транспортуванні продукції, значно збільшило термін її зберігання та стало визначальним для власників торгових підприємств, тим більше, що вакуумна упаковка значно покращила естетичний вигляд продукції, надала їй привабливості і спростила процес торгового обігу під час реалізації . Отже є управліннська структура, яка займається багатьма питаннями даного підприємства (див. додаток А) [10].

Основними конкурентами ПАТ "Конотопм'ясо" на території України є:

а) Новожанівський м’ясокомбінат, м. Харків;

б) Безлюдівський м’ясокомбінат, м. Харків;

в) Салтівський м’ясокомбінат, м. Харків;

г) ТОВ «Глобіно», Полтавська обл.;

д) ТОВ «Кременчукм’ясо», м. Кременчук.

Хоча зусилля адміністрації підприємства в останні роки постійно зосереджуються на подоланні економічних труднощів для збільшення закупівлі худоби, пошуку можливих шляхів до взаємопорозуміння та співробітництва з сільськогосподарськими товаровиробниками, обсяги виробництва м’яса за останній рік зменшилися.

Через постійне підвищення закупівельних цін на м’ясо, виробництво ковбасних  виробів   стає  взагалі  не  рентабельним  та  не  доступним  на споживчому ринку для звичайного споживача.

З метою поліпшення ситуації на споживчому ринку, стабілізації цін на продукти тваринницького походження, сприяння розвитку тваринництва в умовах реформування аграрного сектора економіки України  та забезпечення сировиною підприємства, ПАТ "Конотопм'ясо" вживає заходів щодо сприяння та допомоги товаровиробникам стабілізувати поголів’я худоби, знайти нові методи ведення скотарства, які забезпечують більш високий ступень виробництва м’яса.

З метою відпрацювання ефективних моделей міжгалузевої інтеграції та залучення інвестицій у тваринництво, ПАТ "Конотопм'ясо" проводить роботу з сільськогосподарськими товаровиробниками по створенню спеціалізованого м’ясного господарства шляхом організації спільних підприємств, одне з яких працює вже з 2001 року, де продовжується установлений порядок надання підтримки сільськогосподарським товаровиробникам і стимулювання продажу ними великої рогатої худоби для підприємства[5,].

В складних умовах ринкової економіки та конкуренції підприємство розширює ринки збуту своєї продукції. Ковбасні вироби ПАТ "Конотопм'ясо" продаються в містах України: Києві, Чернігові, Сумах, Прилуках, Ромнах, Путивлі, Глухові, Недригайлові, Шостці.

Наявність трьох фірмових магазинів  в м. Конотоп дає можливість постійно вивчати купівельний попит, своєчасно реагувати і поновлювати асортимент продукції. У фірмових магазинах реалізується до 45 % м’ясопродуктів з мінімальною торгівельною надбавкою [4].