Аналіз ефективності управління ПАТ «ДМКД»

1.3. Організаційно-інформаційна  модель аналізу ефективності  управління

 

Організаційно-інформаційну модель аналізу ефективності управління можна визначити як стислу характеристику аналітичного процесу щодо суб'єктів та об'єктів дослідження, мети і завдань, системи показників, які визначають параметри об'єктів, інформаційного та методичного забезпечення.

Послідовна реалізація елементів  наведеної у організаційно-інформаційної  моделі аналізу ефективності управління підприємства за відсутності надзвичайних обставин забезпечує досягнення поставленої мети, яка полягає у створенні інформаційної бази ефективного управління підприємством на основі дослідження базового підприємства, його динаміки і факторів, що обумовлюють зміну цих показників [15].

Основна мета аналізу ефективності управління полягає в створенні системи управління підприємством, що забезпечує результати, які відповідають загальній концепції створення вартості.

Основними завданнями аналізу  ефективності управління є:

• встановлення цільових індикаторів (ключових показників ефективності) для кожної бізнес-одиниці (підрозділу) підприємства; 
• вимір і відстеження результатів бізнесу; 
• адаптація основних показників ефективності до конкретних умов і завдань кожного підрозділу;
• планування роботи з досягнення цільового рівня ефективності, постановка завдань й оцінка результатів.

Об’єктом аналізу ефективності управління підприємством є, зокрема:

• ліквідність та платоспроможність;
• фінансова стійкість;
• ділова активність;
• ефективність діяльності.

Дивлячись на об’єкти, можна виділити суб’єкти аналізу ефективності управління підприємством. До них відносяться:

• бухгалтерська, фінансова, економічна служби підприємства;
• керівники функціональних та структурних підрозділів підприємства;
• власники та акціонери підприємства;
• зовнішні користувачі інформації.

Етапи аналізу ефективності управління підприємством наступні:

• розроблення методики аналізу ефективності управління підприємством, встановлення показників за якими буде оцінюватись ефективність та нормативних значень за кожним з них;
• визначення фактичних значень за кожним показником ефективності управління та загального рівня ефективності;
• інформування вищого управлінського персоналу про переваги або недоліки в управлінні підприємства.

Джерела інформації аналізу  ефективності управління підприємством  не обмежується тільки економічними даними, широко використовується технічна, технологічна й інша інформація. Усі  джерела даних поділяються на планові, облікові і позаоблікові.

До планових джерел відносяться  всі типи планів, що розробляються  на підприємстві (перспективні, поточні, оперативні, госпрозрахункові завдання, технологічні карти), а також нормативні матеріали, кошториси, цінники, проектні завдання та ін.

Джерела інформації облікового характеру - це всі дані, що містять  документи бухгалтерського, статистичного  й оперативного обліку, а також  усі види звітності, первинна облікова документація.

Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального  розвитку, фінансовий план (розрахунковий  баланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності  № 1 "Баланс підприємства", № 2 "Звіт про фінансові результати", декларація про прибуток підприємства, матеріали  маркетингових досліджень.

З розширенням комп'ютерної  техніки з'явилися і нові машинні  джерела інформації. До них відносяться  дані, що утримуються в оперативній  пам'яті комп'ютера, на гнучких дисках, а також видаються у виді різноманітних машинограм. До позаоблікових джерел інформації відносяться документи, що регулюють господарську діяльність, а також дані, що не відносяться до перерахованого вище. У їхнє число входять наступні документи:

- Офіційні документи, якими зобов'язаний користуватися суб'єкт господарювання у своїй діяльності: закони держави, укази президента, постанови уряду і місцевих органів влади, накази вищих органів управління, акти ревізій і перевірок, накази і розпорядження керівників підприємства.

- Господарсько-правові документи: договори, угоди, рішення арбітражу і судових органів, рекламації.

- Рішення загальних зборів колективу, ради трудового колективу підприємства в цілому або окремих її підвідділах.

- Матеріали вивчення передового досвіду, отримані з різних джерел інформації (Інтернет, радіо, телебачення, газети і т.д.).

- Технічна і технологічна документація.

- Матеріали спеціальних обстежень стану виробництва на окремих робочих місцях (хронометраж, фотографія і т.п.).

- Усна інформація, що отримана під час зустрічей із членами колективу або представниками інших підприємств.

Аналіз різних наукових джерел виявив, що для оцінювання ефективності управління суб'єктами ринкової економіки  використовуються різноманітні методи, серед яких найбільш поширеними є  методи порівняння, метод угрупувань, методи математичної статистики, матричний  метод, метод факторного аналізу, ранговий метод, рейтинговий метод, методи експертних оцінок, метод нечіткої логіки, метод нейроних мереж. Проаналізуємо існуючі методи аналізу ефективності управління.

Ціллю першої групи методів  є отримання результатів порівняння показників, що відображають ефективність управління. Виділяють метод динамічного  і метод просторового порівняння [2]. Ці методи спрямовані на вивчення всієї сукупності показників і дозволяють дати характеристику рівня ефективності управління діяльністю підприємства безпосередньо по виявлених відхиленнях фактичних значень від базових.

Недоліком цих методів  є неоднозначна інтерпретація рівня  ефективності управління діяльністю у  разі одночасного поліпшення кінцевих результатів за одними показниками  і погіршення по інших.

Метод угрупувань полягає  у виділенні серед сукупності досліджуваних підприємств однорідних груп по будь-яким загальним ознакам. Розподіл сукупності підприємств може бути здійснено за рівнем досягнення результатів, за ступенем виконання  плану або дотримання норм. Угрупування  здійснюється за однією або декількох  ознаках. Отримані при цьому оцінки містять в собі характеристики окремих  підприємств як типових представників  своєї групи, а також характеристики їх положення як в межах своєї  групи, так і серед підприємств, що вивчаються [9]. Метод угрупувань є одним із способів здійснення рейтингової оцінки ефективності управління діяльністю підприємства.

Система показників аналізу  ефективності управління повинна давати всебічну оцінку використання всіх ресурсів підприємства й містити всі загальноекономічні показники. Дуже важливо, щоб розрахунки ефективності проведення велися безупинно: на стадіях проекту плану, затвердження плану, у міру його виконання.

Система показників аналізу  ефективності управління повинна:

- відображати витрати  всіх видів ресурсів, споживаних  підприємством;

- створювати передумови  для виявлення резервів підвищення  ефективності управління;

- стимулювати використання  всіх резервів, наявних на підприємстві;

- забезпечити інформацією  щодо ефективності управління  всі ланки управлінської ієрархії;

- виконувати критеріальну функцію, тобто для кожного з показників повинні бути визначені правила інтеграції їх значень [18].

1.4. Характеристика критеріїв та показників ефективності управління підприємством

Доцільність оцінки ефективності підприємства з позиції управління полягає у тому, що її показники  є передумовою відповідних рішень, які дають змогу активно впливати на поточний стан і тенденції розвитку.

Багато уваги приділяється не стільки проблемам визначення й оцінювання ефективності управління, скільки створенню та забезпеченню ефективного поточного функціонування операційних систем. Однак створення  операційних систем без чіткого  уявлення про критерії і показники  ефективності їх функціонування втрачає  раціональний сенс.

Для більш глибокого розуміння  ефективності управлінської діяльності необхідно визначити склад витрат на управління (рис. 1.1).

 

Рис. 1.1. Витрати на управління ПАТ «ДМКД»

Ефективність - це оціночний  критерій діяльності колективу працівників  у будь-якій сфері, включаючи управління. Тому забезпечення високої ефективності управління є складовою частиною загальної проблеми підвищення економічної  ефективності виробництва. Визначають її на основі загальних методологічних принципів, прийнятих в економіці [16].

Управлінська праця відноситься  до найбільш складних видів людської діяльності, і її оцінка не завжди може бути проведена прямим шляхом через  відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів  виконуваної роботи. Тому для виміру її ефективності часто застосовуються непрямі методи.

Для безпосереднього проведення аналізу діяльності функціонуючої  системи управління було необхідно  дослідити існуючі на сьогодні методи оцінки систем управління, пропоновані  вченими-економістами.

В економічній літературі міститься ряд методів та показників аналізу результатів та ефективності управління. Пропоновані авторами підходи  та показники для оцінки ефективності діяльності системи управління суттєво  не відрізняються. Крім того, всі автори пропонують майже один і той же перелік показників, окремі та найбільш поширені з яких представлені у табл. 1.1.

 

Таблиця 1.1

Показники оцінки і ефективності систем управління

Автор	Показники	Метод розрахунку
1	2	3
Осовська Г. В. [14], Шегда А. В. [22], Хміль Ф. І. [21] та ін.	ефективність витрат на управління	, де Рк – кінцевий  результат, одержаний організацією; Ву – витрати на управління (сукупні) або  , де Чу – чисельність кадрів управління
	коефіцієнт раціональності управлінської документації	, де Du, Dc, Dt, - відповідно кількість видів уніфікованих, стандартизованих і трафаретних документів, що створюють на підприємстві;    Dv – загальна кількість документів, які застосовуються на підприємстві
	коефіцієнт керованості	, де z – кількість і-тих рівнів управління в організації;   Pf, Pn – відповідно фактична і нормативна чисельність працівників у розрахунку на одного керівника кожного і-того рівня управління;
	коефіцієнт економічності апарату управління	, де An – кількість передбачених типовою структурою структурних підрозділів управління, яка відповідає встановленим нормативам їх формування (за чисельністю працівників);
	коефіцієнт раціональності структури управління	, де Чф, Чс – чисельність працівників управління фактично і за типовою структурою;
	ефективність праці в системі управління	, де РП – обсяг реалізованої продукції у вартісному виразі;   Чсу – загальна чисельність  персоналу системи управління.
	економічність праці в системі управління	, де Ву – загальна сума витрат на управління;   Вв – загальна сума витрат на виробництво продукції
	коефіцієнт надійності системи управління	, К н. р –кількість нереалізованих рішень;  К заг. р. – загальна кількість рішень прийнятих в підрозділі
	зайнятість персоналу в апараті управління	, де Чу – чисельність апарату управління; ПВН  - чисельність промисло-виробничого апарату
	коефіцієнт ритмічності виробництва	, де ВПф, ВПпл. – відповідно фактичний та плановий випуск продукції
	коефіцієнт економічності апарату управління	, де ВУпл., ВУф – відповідно витрати на управління планові та фактичні
Сайфієва С. Н. [1]	коефіцієнт якості виконання управлінських функцій	, де де tі — загальна сума втрат робочого часу в різних виробничих підрозділах організації за певний період, викликана несвоєчасним і неякісним виконанням і-ої функції менеджменту, хв., год.; Fі— загальний змінний нормативний фонд робочого часу і-го виробничого підрозділу, хв., год.
	коефіцієнт стабільності кадрів	, де Ч1 - чисельність працівників зі стажем роботи в організації більше одного року (за певний період);  Чсер. -  середньооблікова кількість працівників за відповідний період
	коефіцієнт використання робочого часу	, де  Чфрд – число фактично відпрацьованих робочих днів, Чрдпл – число робочих днів запланованих у році.
	коефіцієнт використання кваліфікації	, де nос – кількість працівників, що мають необхідну освіту; пд – кількість працівників, що мають необхідний досвід; N – загальна кількість працівників. 2) коефіцієнт використання кваліфікації працівників Ккв.
	коефіцієнт умов праці	, де де  — індекси відповідності фактичних умов праці нормативним за чинниками (освітленість, температура повітряного середовища, запиленість, шум, загазованість тощо); n — кількість чинників, що характеризують умови праці, з яких здійснювалися заміри.
Каменіцер С. Е. [3]	обсяг реалізації продукції, що припадає на 1 грн. витрат в системі управління	, де РП – обсяг реалізованої продукції за рік у вартісному виразі; Ву – витрати на управління згідно кошторису витрат (загальногосподарських)
	сума прибутку, що припадає на  грн. витрат в системі управління	, де П – прибуток, отриманий за рік;
	частка витрат на систему управління у загальній кількості витрат виробництва	, де В заг. –загальна сума витрат виробництва
	частка зарплати апарату управління у загальній сумі фонду заробітної плати	, де ЗПу – сума заробітної плати працівників апарату управління; ФЗП – загальний фонд заробітної плати
	частка вартості основних фондів використаних у системі управління в загальній вартості основних фондів	, де ОФу – вартість основних фондів використовуваних у системі управління; ОФ – загальна вартість оснофвних фондів