Аналіз фінансового стану підприємства

2. частка активної  частини основних засобів –  0,69 (визначається як відношення  вартості активної частини основних  засобів до їх загальної суми). Частка активної частини основних засобів перевищує 50% - а це свідчить на користь підприємства.

3. коефіцієнт зносу  основних засобів – 0,38 (береться  як відношення суми зносу основних  засобів до їх балансової вартості). Коефіцієнт зносу рівний 0,38, а це досить велика цифра і свідчить про те, що на підприємстві зношеннях засобів проходить швидше ніж хотілося б.

4. коефіцієнт оновлення  основних засобів – 0,25 (це відношення балансової вартості основних засобів, що надійшли за відповідний період, до балансової вартості основних засобів на кінець періоду). Цей показник свідчить про те, що з усіх основних засобів, що надійшли на підприємство лише четверта частина оновлюється.

Окрім цього, ефективне  використання майна характеризує ціла низка показників:

1. рентабельність активів:

; (3.15)               

Де: -  рентабельність активів;

П – прибуток;

- середня величина активів.

2. рентабельність поточних активів:

; (3.16)         

Де: - рентабельність поточних активів;

П –  прибуток;

- середня величина поточних  активів.

 

3. рентабельність власного капіталу:

; (3.17)              

Де: - рентабельність власного капіталу;

П – прибуток;

ВЗ – джерела власних  засобів.

4. рентабельність інвестицій:

; (3.18)           

Де: - рентабельність інвестицій;

П – прибуток;

ВБ – валюта балансу;

КЗ – короткострокові  зобов’язання.

5. рентабельність реалізованої продукції:

; (3.19) 

Де: - рентабельність реалізованої продукції;

П – прибуток;

- виручка від реалізації продукції.

Розрахувавши показники, що характеризують ефективне використання майна можна зробити висновок, що рентабельність підприємства в цілому в нормі. Але інвестицій на підприємстві замало тому, що їх рентабельність рівна -9,64.

 

3.5 Аналіз  фінансової  стійкості, ліквідності та платоспроможності  ДП «ШВВ» ТОВ ВП «МІК»

 

Стабільність фінансового-господарської  діяльності підприємства значною мірою  залежить від його фінансової стійкості. Саме фінансова стійкість забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства, сприяє високій результативності використання основних засобів, обігових коштів, робочої сили.

Фінансова стійкість  передбачає ефективне формування, розподіл і використання фінансових ресурсів підприємства, а також збереження його платоспроможності та кредитоспроможності при допустимому рівні ризику.

Фінансова стійкість  залежить від  якості, структури  його продукції та послуг,  їх конкурентоспроможності на ринку, від структури витрат, від правильної стратегії та тактики управління фінансовими ресурсами, від наявності достатніх резервів як гарантії платоспроможності підприємства, від економічних умов господарювання та його правового регулювання.

Оцінка фінансової стійкості  дає змогу інвесторам та кредиторам визначити фінансові можливості підприємства на тривалу перспективу.

Отже, фінансовий стан підприємства зумовлюється його фінансовою стійкістю. Виділяють такі основні типи фінансової стійкості

• Абсолютна фінансова стійкість (має місце тоді, коли всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами, у коли підприємство не залежить від зовнішніх кредиторів).
• Нормальна фінансова стійкість (передбачає використання для покриття запасів крім власних, і залучених джерел коштів у прийнятому співвідношенні яке вважається нормальним у межах 1:1,5).
• Нестійкий фінансовий стан (виникає тоді, коли підприємство для повного покриття своїх запасів змушене використовувати додаткові джерела коштів, що не є доцільним).
• Критичний фінансовий стан (спричиняється наявністю вчасно не погашених кредитів і позик, простроченою кредиторською та дебіторською заборгованістю, що може призвести до банкрутства підприємства).

Фінансова стійкість  підприємства характеризується системою наступних показників:

1. Коефіцієнт автономії:

; (3.20)

Отже, частка коштів власника підприємства в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність рівна 88,1.

2. Коефіцієнт фінансової залежності:

; (3.21)

У 2010 році коефіцієнт фінансової залежності зменшився (у 2009 складав 0,032), а отже частка позикових коштів у фінансуванні підприємства зменшилась.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:

; (3.22)

Цей коефіцієнт показує  ступінь мобілізації власних  коштів підприємства. На ДП «ШВВ» ТОВ  ВП «МІК» цей коефіцієнт рівний 1.

4. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів:

; (3.23)

Рівень залежності підприємства від зовнішніх інвесторів складає 0,02.

5. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень:

(3.24)

Частина основних коштів та інших поза обігових активів, що профінансована зовнішнім інвестором рівна 0.

6. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів:

; (3.25)

 

Підприємство не залежить від зовнішніх інвесторів так, як довгострокового залучення позикових коштів дорівнює 0.

7. Коефіцієнт зносу:

; (3.26)

Профінансовані за рахунок  зносу зміна і оновлення основних засобів лише 0,28 всіх наявних.

8. Коефіцієнт співвідношення реальної вартості основних засобів і загальної суми засобів:

; (3.27)

Частка основних засобів  у майні підприємства складає 85,57.

У досліджуваного підприємства ( ДП «ШВВВ» ТОВ ВП «МІК»)  нормальна  фінансова стійкість з огляду на дані показники.

Платоспроможність підприємства означає його здатність своєчасно  та в повному обсязі здійснювати  платежі за своїми строковими зобов’язаннями, не порушуючи при цьому нормального ритму фінансово-господарської діяльності підприємства.

Визначальними характеристиками платоспроможності є:

• Наявність в достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;
• Відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Ліквідність будь-якого  активу означає його здатність трансформуватися в грошові засоби, а ступінь  ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Ліквідність же підприємства – це його спроможність перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів у міру настання їх строку.

Джерелами інформації для аналізу ліквідності є дані форми 1 «Баланс підприємства» форми 2 «Звіт про фінансові результати», журналів-ордерів грошових рахунків та відомостей до них.

Аналіз ліквідності  балансу полягає у порівнянні коштів по активу із зобов’язаннями по пасиву.

Статті активу балансу  групуються за ступенем їх ліквідності  і розташовуються у порядку зменшення  останньої:

1. Найбільш ліквідні активи включають суми по всіх статтях грошових засобів, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно, а саме: касу, банківський рахунок, ринкові цінні папери та інше.
2. Активи, що швидко реалізуються – це активи, перетворення яких в готівкові кошти вимагає певного проміжку часу (товар відвантажений, дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та короткострокові фінансові вкладення).
3. Активи, що реалізуються повільно поєднують найменш ліквідні активи: матеріально-виробничі запаси, витрати майбутніх періодів, незавершене виробництво, готову продукцію, дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються більш, ніж через 12 місяців після звітної дати.
4. Важкореалізовувані активи включають активи, які призначені для використання в господарській діяльності тривалий час: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення.

Пасиви балансу групуються за строками їх погашення і розташовуються в порядку зростання цих строків:

1. Найбільш термінові зобов’язання – це кредито<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" styl