Аналіз хлібопекарської галузі України

2. Практичне завдання

2.1. Аналіз хлібопекарської галузі  України

Хлібопекарська галузь - одна з провідних галузей харчової промисловості України. Вона призначена сприяти безперебійному забезпеченню населення хлібом, хлібобулочними та іншими борошняними виробами у обсягах, які відповідають нормам державної продовольчої безпеки. На ринку хлібопекарської промисловості працюють як великі промислові підприємства, так і приватні пекарні, мережа торгівлі, великі супермаркети та інші виробники. Понад 70% від загального обсягу продукції випікають великі промислові підприємства, решта виробляється іншими суб'єктами ринку. За таких умов кожному підприємству важко втримувати, а тим більше, збільшувати свою частку ринку. Значно ускладнило ринкову ситуацію й створило умови для бурхливого розвитку конкуренції поява великої кількості нових підприємств і організацій, лібералізація імпорту, утворення ринку капіталу, впровадження на ринок України іноземних компаній. Неминучість конкурентної боротьби між підприємцями викликана пріоритетом покупців над продавцями на сучасному ринку. У своєму прагненні до задоволення запитів споживачів підприємці реалізують власний економічний суверенітет, лише вступаючи у взаємне суперництво за увагу споживачів.

Призначенням хлібопекарської галузі є безперебійне забезпечення виробництва хліба, хлібобулочних та інших борошняних виробів у обсягах, які відповідають нормам державної продовольчої безпеки. Норма споживання для пересічного громадянина становить 101 кг хліба і хлібобулочних виробів на рік. Щорічно в Україні виробляється близько 2 млн. тонн хліба та хлібобулочних виробів, понад 70 % від загального обсягу випікають великі промислові підприємства, решту – приватні пекарні, мережа торгівлі, великі супермаркети та інші виробники.

Ринок хліба і хлібобулочних виробів України на 99 % представлений продукцією вітчизняного виробництва. Національна хлібопекарська галузь, по суті, є натуральним господарством, де виробництво дорівнює споживанню. Але незважаючи на це протягом останніх років в хлібопекарській галузі зафіксовано спад виробництва. Показники діяльності хлібопекарських підприємств в Україні за 2008-2013 рр представлені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні показники діяльності хлібопекарських підприємств  
в Україні за 2008-2013 рр.

Аналізуючи дані таблиці 1.1, можна зробити висновок, що випуск виробів хлібобулочних за період з 2008 до 2013 року зменшився на 539 тис. тонн. Зменшення споживання хліба стало основною причиною падіння обсягів виробництва хліба і хлібобулочних виробів.

На сьогоднішній день практично всі хлібзаводи приватизовані. В основному шляхом перетворення у відкриті та закриті акціонерні товариства. Сьогодні більшість хлібозаводів мають потребу в проведені реконструкції, заміні технологічного устаткування на більш сучасне, енергозберігаюче. Значна частина великого хлібного бізнесу представлена приватними компаніями, у тому числі різними інтеграційними структурами. Адже загальнодержавні тенденції щодо злиття та поглинання компаній притаманні і ринку хлібопекарства. Тут також відбувається формування вертикально інтегрованих структур із замкнутим циклом виробництва — від виробництва борошна до випуску хлібопродуктів. Адже укрупнення і концентрація виробництва дає змогу оптимізувати логістику, збільшити асортимент, підвищити прибутковість і, в такий спосіб, вижити та залишитися гравцем ринку.

Ряд ключових гравців ринку — це колишні регіональні об'єднання («Київхліб», «Донбасхліб», «Дніпрохліб», «Житомирхліб», «Миколаївхліб», «Кримхліб» та ін.), які зберегли свою виробничу структуру. Серед потужних холдингових компаній варто відзначити ЗАТ «Хліб Києва» — близько 17 % вітчизняного ринку виробництва хлібопродуктів, Асоціація «Донбасхліб» — 10 %, ЗАТ «Холдинг «ТіС» — 7 %, ВАТ «Концерн Хлібпром» — 6,5 %, Холдинг «Хлібні Інвестиції» — 6 %, ЗАТ «Укрзернопром» — 4,5 %. До складу таких міжрегіональних холдингів входять і хлібопекарські заводи, і борошномельні підприємства, і кондитерські виробництва.

Серед інших найбільших об'єднань можна назвати ВАТ «Коровай», що об'єднує підприємства Луганської області. Їхня частка у сумарному виробництві хліба і хлібобулочних виробів, за різними оцінками, складає близько 4 %.

Якщо ж говорити про окремих виробників хліба, то лідерство серед українських хлібокомбінатів вже не перший рік утримує ВАТ «Одеський коровай» — складає близько 3 % хліба і хлібобулочних виробів.

З числа новостворених інтеграційних структур найпомітніший столичний холдинг ТОВ «Хлібні інвестиції» (Київ), ВАТ «Хліб» (Луцьк), ВАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат», ВАТ «Бердичівський хлібозавод», ЗАТ «Хлібозавод Олексіївський» (Харків), ДП «Цар Хліб» (Севастополь), ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат», ДП «Новоукраїнський КХП» (Кіровоградська область), Білогірський комбінат.

На деяких хлібопекарських підприємствах частка майна належить органам місцевої влади, однак впливу вони фактично не мають. Виключенням є ЗАТ «Хліб Києва», створене на основі компаній «Київмлин» і «Київхліб». Київська міськрада, що представляє інтереси територіальної громади столиці України, як внесок у статутний фонд ЗАТ «Хліб Києва» внесла 50 % акцій «Київхліба» і 100 % акцій ЗАТ «Київмлин», натомість отримала в «Хлібі Києва» 51 % акцій.

Таблиця 1.2

Регіональний розподіл підприємств хлібопекарської галузі України і динаміка ключових показників їх роботи за 2013 рік

Під «малим колом» статистики розуміють підприємства, в яких річний обсяг валового доходу є меншим 500 тис.євро, а чисельність працівників не перевищує 50 чоловік. Ці підприємства подають форми державного статистичного спостереження на скороченому бланку. 3 До «великого кола» статистики належать всі інші підприємства, що не віднесені до «салого кола». Ці підприємства у своїх звітах до оргагів статистики подають більший обсяг інформації. Тому при дослідженні фінансового стану підприємств хлібопекарства доцільно виокремлювати підприємства «великого і малого кіл».

Хліб вважається основним соціально значимим продуктом, тому держава намагається регулювати діяльність галузі хлібопекарства. Одним із інструментів такого регу­лювання виступають державні та галузеві цільові програми, які повинні забезпечувати гармонійний розвиток галузі за рахунок підтримки діяльності підприємств-виконавців таких програм.

Важливе значення у збалансуванні інтересів суб’єктів ринку належить заходам державного регулювання – економічним та організаційним. До перших відноситься регулювання попиту через підтримання доходів населення і регулювання пропозиції через пільгове оподаткування, кредитування, дотації хлібопекарським підприємствам, фінансування наукових досліджень на ринку хлібобулочних виробів. До організаційних заходів можна віднести сприяння розвитку транспортно-збутової інфраструктури, моніторинг кон’юнктури ринку, її прогнозування та доведення цієї інформації до суб’єктів даного ринку, посилення контролю за якістю товарів, впровадження нових стандартів, контроль за цінами, антимонопольне регулювання діяльності ринкових суб’єктів, створення нормативно-правової бази формування ринку.

Складність ситуації для великих підприємств полягає в тому, що робота великих хлібопекарень жорстко контролюється, у той час, коли малі, а часто й підпільні пекарні, процвітають і в їхню діяльність влада не втручається. Безумовно, якість продукції, що виробляється великим хлібозаводом і підпільною пекарнею, не можна порівняти, та в той же час такі підпільники реалізують продукцію за нижчою ціною. В умовах зниження купівельної спроможності люди часто вибирають їхню продукцію, якість і показники безпечності якої ніхто не контролює. На ринку області нічого не робиться зі створення умов хорошої добросовісної конкуренції. Ніхто не знає, скільки є виробників хліба, у яких умовах вони працюють, як платять податки, чи дотримуються технології.

 Для того, щоб хлібозаводи  мали можливість нормально працювати, забезпечувати свою конкурентоспроможність, відновлювати виробничі фонди, вирішувати  соціальні питання, влада повинна у відповідності з Конституцією і законами України не втручатися до господарської діяльності хлібозаводів, а забезпечувати можливість працювати при нормі рентабельності, яка є науково обґрунтованою і підтверджена практикою. Тоді підприємства матимуть прибутки і сплачуватимуть на них податки, а це — 25%. Держава може з них залишити собі 10—15%, а решту направити на адресну допомогу малозабезпеченим. Спрацює принцип соціальної справедливості, бо сьогодні хліб купують по одній ціні і бідні пенсіонери, і багаті, а так багаті поділяться з бідними. Для забезпечення умов здорової конкуренції потрібно, щоб всі виробники мали однакові технологічні умови, санітарні норми і забезпечували вимоги технології, сплачували однакові податки.

2.2. Аналіз підприємства ТОВ «Бердичівський хлібозавод»

Хлібозавод організований в 1927 році в одноповерховому пристосованому приміщенні складів млина № 5, побудованих до 1917 року в районі „Корніловки” потужністю 37 тонн/добу. Поява його викликала ліквідація непу. До того хліб та інші булочні  вироби випікали приватні пекарні.

Реконструйовано підприємство в 1948-1950 роках. Потужність підприємства в 1950 р склала 37,5 т/добу.

Булочний цех організований в 1936 році в овочесховищі.

В 1967 році булочно-кондитерське відділення випускало 7 т/добу булочно-кондитерських виробів

Місія компанії ТОВ «БХЗ» – задоволення потреб клієнтів у своїй продукції

Для виявлення, формулювання і ранжирування проблем підприємства скористаємося методом SWOT- аналізу, який дозволяє комплексно оцінити вплив на функціонування і розвиток організації чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. Проведемо аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства. (таб. 2.1).

Таблиця 2.1

Фактори зовнішнього середовища