Банківська система, особливості її побудови в України

Головним економічним завданням  банку являється забезпечення стабільності національної грошової одиниці. На вирішення  цієї задачі направлена створювана система  грошово-кредитного регулювання.

Згідно розділу X ст. 55 Закону України “Про Національний банк України” головною метою банківського регулювання і нагляду  є безпека і фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

НБУ є вищестоящою інстанцією для  всіх інших банків і їх установ, філій в нашій країні, тому він в силу своїх повноважень здійснює постійний нагляд за дотриманням банками банківського законодавства, нормативних актів НБУ і економічних нормативів.

В поняття “банківське законодавство” включаються всі закони, що видаються Верховною Радою України, а також підзаконні нормативні акти і інші правові документи Верховної Ради, Національного банку України, які регламентують діяльність кредитної системи держави.

• НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ, незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативні акти НБУ видаються  у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність. Ці акти підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України, також вони можуть бути оскаржені відповідно до чинного законодавства.

• Доступ до інформації. Для здійснення своїх функцій НБУ має право безплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законодавством.
• Економічні нормативи. Щоб забезпечити фінансову надійність банків для захисту інтересів вкладників і кредиторів НБУ встановлює для них обов’язкові економічні нормативи. Вони мають забезпечувати здійснення контролю за ризиками, пов’язаними з капіталом, ліквідністю, кредитами акціонерам та інсайдерам, наданням великих кредитів, інвестиціями капіталу, відсотковим та валютним ризиком.

Повноваження НБУ щодо здійснення наглядових та регулятивних функцій. Вказані  функції можуть здійснюватись НБУ  безпосередньо або через створений  ним орган банківського нагляду.

Повноваження:

1. Здійснює всі види на місцях банків в Україні (крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності), а також перевірку достовірності інформації, надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, та ліцензування банківських операцій.
2. Може вимагати від банків проведення загальних зборів акціонерів і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення.
3. Може брати участь у роботі зборів акціонерів, засідань спостережної ради, правління та ревізійної комісії банку з правом дорадчого голосу.

Національний банк пред’являє вимоги щодо здійснення обов’язкових аудиторських перевірок  банків, отримує висновки незалежних аудиторських організацій  про результати діяльності банків.

3. Небанківські фінансово-кредитні установи

3.1 Правовий статус інших банків та організаційна структура небанківських фінансово-кредитних установ

Банківська  система – одна із найважливіших  і невід’ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків і товарного виробництва тісно переплітаються на протязі історії. При цьому, банки виконуючи грошові розрахунки, кредитуючи господарство, виступаючи в ролі посередників перерозподілу капіталів, суттєво підвищують загальну ефективність виробництва на ріст економіки в цілому.

Інші банки – основна ланка кредитної системи країни, в яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на началах комерційного розрахунку.

          Відповідно  до закону України “Про банки і банківську діяльність” із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 20 вересня 2001 року №2740-111”, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків , що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.

Головною метою небанківських фінансово-кредитних установ, є оперативне отримання їх засновниками та клієнтами широкого кола банківських послуг, вирішене засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайщиків, а також для власного розвитку. На відміну від державних банків, які працювали під керівництвом уряду і за рішенням останнього кредитували завідомо неефективні, а іноді і парадоксальні витрати, створені інші банки повинні були вкладати кошти лише в високоефективні задуми і витрати.

З часом в результаті концентрації та централізації капіталу виникли  різноманітні небанківські фінансово-кредитні установи.

На сьогоднішній день відповідно до чинного законодавства небанківські фінансово-кредитні установи різних видів і форм власності створюються у вигляді акціонерних товариств або кооперативного банку відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери і фондову біржу”,  “Про підприємництво”, “Про обмеження монополізму та недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, інших законодавчих актів Національного банку України.

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава  в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Не можуть брати участь юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації

Юридичні та фізичні особи, що бажають  заснувати банк, насамперед повинні проаналізувати ринок капіталів, а також ступінь задоволення підприємницьких структур та населення у банківських послугах, щоб визначити конкурентноздатність нового банку. Адже  якщо новому банку буде дуже важно  контролювати з уже діючими банками, то можливо, краще влити капітали в один з функціонуючих банків, зміцнив тим самим його і отримавши домовленість на тісне співробітництво.

Якщо ж рішення про створення  вже прийняте то тепер необхідно  визначити вид господарського товариства до якого він буде належати.

За організаційно – правовою нормою банки в Україні створюються  у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальність або акціонерного банку.

Для реєстрації комерційного банку  орган управління в 2-тижневий строк  після аудиторної перевірки фінансового стану засновників подає до регіонального управління НБУ за місцем створення банку такі документи:

а) заява про реєстрацію банку  за підписом уповноваженої особи;

б) установчий договір підписаний засновниками банку та завірений їх печатками. Підписи фізичних осіб завіряються нотаріально.

В договорі визначаються:

• вид товариства;
• мета діяльності;
• склад засновників, їх найменування, місце знаходження;
• особа уповноважена для укладання угод;
• відповідальність сторін;
• порядок вирішення суперечностей, тощо.

в) статут банку затверджений установчими  сборами, підписаний уповноваженою  особою;

г) протокол установчих зборів;

д) економічне обгрунтування і мета створення банку;

є) бухгалтерську і фінансову  звітність учасників банків на 1 число місяця, в якому здійснюється внесок до фонду;

ж) наявність професійно – придатних  перших керівників банку  кандидатури  яких подані НБУ;

з) копія платіжного доручення про  внесення плати за реєстрацію банку;

і) угоду про надання приміщення для розміщення банку;

ї) установчі документи акціонерів банку;

к) копія рішення органів Антимонопольного комітету про надання згоди на створення банку.

НБУ встановлює мінімальний розмір статутного фонду комерційного банку .

Статутний капітал банку може формулюватися  лише за рахунок власних коштів засновників. Забороняється використовувати для формування статутного фонду комерційного банку бюджетні кошти, кошти одержані в кредит під заставу.

Частку в статутний капітал  можна зробити у національній валюті, майні і пов’язаних з ним майнових правах.

Рішення банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статус юридичної особи.(ст. 17 Закону “Про банки і банківську діяльність”).

НБУ видає банку свідоцтво про  його державну реєстрацію за встановленою ним формою.

Органами управління банку є  загальні збори учасників, спостережна  рада, правління (рада директорів) банку.

Вищим органом управління є загальні збори учасників. Вони визначають основні  напрями діяльності банку, вносять зміни та доповнення до статуту, змінюють розміри статутного капіталу, призначають та звільняють з посади голів та членів спостережної ради банку, ревізійної комісії, розподіляють прибуток, приймають рішення про припинення роботи банку, призначення ліквідатора, затверджують ліквідаційні бланки, тощо.

Спостережна рада банку обирається загальними зборами учасників числа  учасників банку або їх представників. Її члени не можуть входити до складу правління або ревізійної комісії  банку. Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначається статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджується загальними зборами учасників банку.

Правління (рада директорів) банку  є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною  діяльністю банку, формуванням  фондів, необхідної для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішенням загальних зборів учасників і спостережної ради банку. Правління діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами та спостережною радою.

Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово – господарською  діяльністю банку таким чином:

• контролює дотримання банком законодавства України і нормативно–правових актів НБУ;
• розглядає звіти внутрішніх та зовнішніх аудиторів та готує відповідні пропозиції учасникам загальних зборів;

-    вносить на загальні  збори учасників або спостережній  раді     пропозиції щодо  будь-яких систем віднесених до  компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової  і стабільної роботи банку та захисту інтересів клієнтів.

Ревізійна комісія обирається загальними зборами з числа учасників  або їх представників. Вона підзвітна  загальним зборам учасників банку.

Членами комісії не можуть бути особи що є керівниками банку.

Повноваження ревізійної комісії  визначаються статутом банку, а порядок  її роботи положенням про ревізійну  комісію, що затверджується загальними зборами учасників банку.

3.2 Інструменти контролю Національного банку за діяльністю небанківських фінансово-кредитних установ.

НБУ виступає посередником між державою та іншими  банками. Він засобами, які має в своєму розпорядженні  спираючись на конституцію і законодавство, втілює в життя економічну політику держави. Як орган економічної влади з особливими функціями Національний банк регулює державне правління в банківській системі, контролює порядок створення інших банків, здійснює нагляд за їх діяльністю, за діяльністю їх відділень, філій, представництв на території України. Його погляд спрямованій на забезпечення сталості банківської системи, захист інтересів клієнтів шляхом зменшення ризиків у діяльності інших банків.

За діяльністю інших банків здійснює контроль Головне управління банківського нагляду Національного банку  України, Кримське республіканське та обласні управління НБУ.

Державне регулювання діяльності банків здійснюються у таких формах:

              І. Адміністративне регулювання:

• реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;
• встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;
• застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;
• погляд за діяльністю банків;
• надання рекомендацій щодо діяльності банків.