Діагностика фінансово-економічного стану підприємства

Зіставлення підсумків першої групи по активу й пасиву, тобто А1 і ПІ відображає співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння другої групи по активу й пасиву (А2 і П2) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активу й пасиву для третьої й четвертої груп відображає співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому.

Для характеристики ліквідності  аналізованого підприємства в табл. 2.6 приведемо розрахунок груп активів  і пасивів. Результати розрахунків  по аналізованому підприємству показують, що в цій організації зіставлення  підсумків груп по активу й пасиву має такий вигляд:

 

НаЗ1.12.10 р. (А1< ПІ, А2 > П2, АЗ > ПЗ, А4 < П4);

На 31.12.11 р. (А1 < ПІ, А2 < П2, АЗ > ПЗ, А4 < П4);

На 31.12.12 р. (А1< ПІ, А2 < П2, АЗ > ПЗ, А4 < П4).

 

 

 

Таблиця 2.6 - Аналіз ліквідності балансу ПП «Лідер»

Платіжний надлишок (+) або  недолік (-)	11=4-8	-17,0	-143,1	95,4	-57,2	х
	10=3-7	-18,4	-8,7	121,9	-94,8	х
	9=2-6	-19,8	6,2	0,8	-2,4	х
На 31.12.12	8	19,4	165,0	0	62,3	246,7
На 31.12.11	7	19,0	31,6	0	99,6	150,2
На 31.12.10	6	19,8	6,5	0	7,6	18,7
Пасив	5	1.Найбільш термінові зобов’язання (П1)	2.Короткострокові пасиви (П2)	3.Довгострокові пасиви (П3)	4.Постійні  пасиви (П4)	Баланс
На 31.12.12	4	2,4	21,9	217,3	5,1	246,7
На 31.12.11	3	0,6	22,9	121,9	4,8	150,2
На 31.12.10	2	0	12,7	0,8	5,2	18,7
Актив	1	1.Найбільш ліквідні активи (А1)	2.Швидко реалізовані  активи (А2)	3.Повільно  Реалізовані активи (А3)	4.Важко реалізовані  активи (А4)	Баланс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На 31.12.10 р. (А1<П1, А2 >П2, А3>П3,А4<П4); На 31.12.11 р. (А1<П1, А2<П2, А3>П3, А4<П4); На 31.12.12 р. ( А1<П1, А2<П2, А3>П3, А4<П4).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.3 - Платіжний надлишок або недолік ПП «Лідер»

 

Як бачимо, на початок  аналізованих періодів спостерігається  недолік найбільш ліквідних активів (А1) для покриття найбільш термінових зобов'язань. Такий недолік становить ˗19,8; ˗18,4; ˗17,0 тис. грн. відповідно до аналізованих періодів. Така ситуація не є загрозливою.

На кінець 2011 р. зріс недолік швидко реалізованих активів (А2) для покриття короткострокових пасивів.

Таку зміну можна назвати негативною, але в цьому випадку цей недолік компенсується досить більшим надлишком повільно реалізованих активів (АЗ). На даний момент таке положення спричиняє погіршення фінансового стану підприємства.

Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш детальним  є аналіз ліквідності за допомогою  фінансових коефіцієнтів. Крім того, такий  підхід до аналізу ліквідності на практиці використовується набагато частіше.

До аналізу коефіцієнтів ліквідності в закордонній і  вітчизняній практиці фінансового  аналізу існують трохи різні  підходи.

Західні фахівці для аналізу  ліквідності використовують два  коефіцієнти: коефіцієнт  поточної ліквідності  й  коефіцієнт термінової ліквідності. У вітчизняній практиці фінансового аналізу ліквідність балансу зазвичай характеризується трьома показниками:

˗ коефіцієнтом загальної  ліквідності;

˗ уточненим коефіцієнтом ліквідності;

˗ коефіцієнтом абсолютної ліквідності.

Незважаючи на різні назви, порядок розрахунку коефіцієнтів поточної й термінової ліквідності, які використовуються у роботах закордонних аналітиків, збігається з порядком розрахунку відповідно коефіцієнта загальної ліквідності  й проміжного коефіцієнта ліквідності. Слід зазначити, що назви цих коефіцієнтів у різних джерелах не збігаються. Отже важливо звертати увагу на якісний  склад таких показників.

Використовуючи класифікацію активів і пасивів, наведену вище, формулу для визначення коефіцієнта загальної ліквідності можна представити в наступному вигляді:

 

                                                                              (2.13)

 
          

 

 

У роботах деяких вітчизняних  аналітиків для комплексної оцінки ліквідності балансу пропонується наступна формула оцінки загальної платоспроможності підприємства:

 

 

                                                       (2.14)

 

 

 

 

 

За допомогою цього  коефіцієнта ліквідності оцінюється не тільки здатність підприємства погасити поточні зобов’язання, але й потенційна можливість розрахуватися по довгострокових зобов’язаннях.

Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності (у закордонній практиці – коефіцієнт термінової ліквідності) вважається більш твердим тестом на ліквідність, тому що при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів – повільно реалізовані активи не використовуються при розрахунку цього коефіцієнта:

˗ чиста реалізаційна вартість таких активів при змушеній реалізації набагато менше вартості, по якій ці активи відбиті в балансі;

˗ якщо підприємство продає свої матеріальні запаси (саме вони найчастіше домінують у цій групі  активів), то виникає питання: «Як  воно буде продовжувати свою діяльність?»

Коефіцієнт проміжної  ліквідності розраховується по формулі:

 

 

                  (2.15)

 

 

 

.

 

Бажано, щоб цей коефіцієнт був близько 1,5. Однак у наших  умовах господарювання достатнім визнається його значення, рівне 0,7 – 0,8.

При визначенні цих коефіцієнтів ліквідності варто враховувати  один важливий момент: у розрахунок приймаються ліквідні кошти перших трьох груп, у тому числі дебіторська заборгованість. В умовах розвинутої ринкової економіки такий підхід цілком виправданий: підприємство має цілий ряд законодавчо регламентованих можливостей, за допомогою яких воно може стягнути борги зі своїх дебіторів. У перехідній економіці України, для якої характерна криза неплатежів, реалізація такої можливості стає проблематичною. Тому викликає сумнів доцільності оцінки ліквідності українських підприємств за допомогою коефіцієнтів загальної й проміжної ліквідності, особливо в тих випадках, коли це не підтверджується докладним аналізом показників, які беруть участь у розрахунках.

Очевидно, що в більшості  випадків найбільш надійною є оцінка ліквідності тільки по показниках першої групи активів – коштів і поточних фінансових інвестицій. Більш того, у багатьох випадках доцільно оцінювати ліквідність тільки по показниках коштів.

Коефіцієнт оцінки ліквідності  по показниках першої групи активів  називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. У західній практиці коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується рідко. У країнах з перехідною економікою його оптимальне значення визнається на рівні        0,2 – 0,35. Значення вище 0,35 не завжди потрібно, тому що надлишок коштів свідчить про неефективність їх використання. Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має такий вигляд:

 

 

(2.16)

 

 

 

 

;

Для   аналізованого   підприємства   розрахунок   даних   коефіцієнтів представимо  в табл. 2.7.

 

Таблиця 2.7 - Зведена таблиця коефіцієнтів ліквідності ПП «Лідер»

 

Показник	Рекомендоване значення	На 31.12.10 р.	На 31.12.11 р.	На 31.12.12 р.	Зміни
1	2	3	4	5	6=(5-3)
Коефіцієнт поточної ліквідності, kпот.	1,0-2,0	0,51	2,87	1,31	+0,8
Коефіцієнт загальної  ліквідності, kзаг.(поточ.)	>1	0,29	1,4	0,77	+0,48
Коефіцієнт проміжної (термінової) ліквідності kпром.(терм.)	0,7-0,8	0,48	0,46	0,13	-0,35
Коефіцієнт абсолютної ліквідності  kаб.	0,2-0,35	0	0,01	0,01	+0,01

 

Як ми бачимо з наведеного розрахунку, коефіцієнти поточної ліквідності менше визнаного нормального рівня. У короткостроковій перспективі це може, по-перше, спричинити погіршення фінансового стану підприємства, а по-друге, свідчить про нераціональне використання коштів і оптимізації структури балансу.

Коефіцієнт загальної  і термінової ліквідності відповідають нормативним значенням. Коефіцієнт абсолютної ліквідності значно менший за рекомендоване значення, що свідчить про нераціональність використання коштів, грошових коштів на рахунках у банку не вистачає для погашення кредиторської заборгованості та поточних зобов'язань, що свідчить про неплатоспроможність.

Підприємству необхідно  стежити за тим, щоб його значення                                                                                        збільшилось до рекомендованого за рахунок надходження грошових коштів.

 

2.4 Діагностика фінансової стабільності ПП «Лідер»

 

Для діагностики фінансової стабільності необхідно розрахувати  наступні показники:

1. Коефіцієнт фінансової автономії. Цей показник характеризує частку власних засобів підприємства (власного капіталу)в загальній сумі засобів, авансованих в його дальність. Розрахунок коефіцієнту фінансової автономії проводиться за формулою [4, с. 243]:

 

 

(2.17)

ІП – підсумок першого  розділу пасиву, форми 1;

Б – валюта (підсумок) балансу,

Кавт 2010 р. = 7,6 / 18,7 = 0,41;

Кавт 2011 р. = 99,6 / 150,2 = 0,66;

Кавт 2012 р. = 62,3 / 246,7 = 0,25.

Чим вище значення даного показника, тим фінансово стійке підприємство, стабільне та незалежне від зовнішніх  кредиторів. Критичне значення показника  – 0,5.

2. Критичне значення показника фінансової залежності. Зріст цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а відповідно, й втрату фінансової незалежності.

 

 

(2.18)

або .

Якщо ж його значення знижується до 1, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Кзал. 2010 р. = 18,7 / 7,6 = 2,46;

Кзал. 2011 р. = 150,2 / 99,6 = 1,51;

Кзал. 2012 р. = 246,7 / 62,3 = 3,96.

3. Коефіцієнт фінансового ризику дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць притягнутих засобів приходиться на кожну одиницю власних [34, с. 243]:

 

 

(2.19)

 

Зріст показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів та кредиторів, тобто про зниження фінансової стійкості, та навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта – Кф.р, ≤ 0,5. Критичне значення ˗ 1.

Кф.р.2010 = 26,3 /7,6 = 3,46;

Кф.р.2011 = 50,6 / 99,6 = 0,21;

Кф.р.2012 = 184,4 / 62,3 = 2,96.

4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного оборотного капіталу находиться в обороті, тобто в тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована.