Діагностика фінансово-економічного стану підприємства

 

 

(2.20)

Нормальної вважається ситуація, при якій показник в динаміці незначно збільшується.

Км 2010 = (7,6 - 5,2) / 7,6 = 0,32;

Км 2011 = (99,6 - 4,8) / 99,6 = 0,95;

Км 2012 = (62,3 - 5,1) / 62,3 = 12,22.

5. Коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень показує, яка частина основних засобів та інших необоротних активів профінансована зовнішніми інвесторами.

 

 

      (2.21)

 

Збільшення показника говорить про збільшення залежності від зовнішніх інвесторів.

Кп.д.в. 2010 = 0 / 5,2 = 0;

Кп.д.в. 2011 = 0 / 4,8 = 0;

Кп.д.в. 2012 = 0/5,1 =0.

6. Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування. Визначаючи значення даних показників у розрахунок приймаються тільки довгострокові джерела коштів. У цю підгрупу входять два взаємодоповнюючих показника: коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел, обчислювальних по формулах [34, с. 276]:

 

 

(2.22)

 

Кд.зпк 2010 = 0 / 7,6 = 0;

Кд.зпк 2011 = 0 / 99,6 = 0;

Кд.зпк 2012 = 0 / 62,3 = 0.

 

 

(2.23)

 

Кф.нкд. 2010 = 7,6 / 7,6 = 1;

Кф.нкд. 2011 = 99,6 / 99,6= 1;

Кф.нкд. 2012 = 62,3  / 62,3 = 1.

Сума цих показників дорівнює одиниці. Відносно ступеня залучення  позикових коштів у закордонній  практиці існують різні думки. Найпоширеніша  думка про те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел довгострокового фінансування (К_фнк д) повинна бути досить велика, при цьому нижня межа вказується на рівні 0,6 (60%). При більш низькому рівні цього показника рентабельність власного капіталу не буде відповідати визнаним оптимальним значенням. У той же час підприємство високою часткою власного капіталу кредитори вкладають свої кошти більш охоче. Розрахунок розглянутих показників зведено в таблиці 2.8.

 

Таблиця 2.8 – Коефіцієнти капіталізації та покриття ПП «Лідер»,     2010 – 2012 pp.

Показник	Джерело  інформації, алгоритм розрахунку	На 31.12.10	На 31.12.11	На 31.12.12	Відхилення (р. 5 –  р. 3)
Коефіцієнт фін. автономії, Kавт.	ф. 1, р. 380/ф. 1, р. 640	0,41	0,66	0,25	-0,15
Коефіцієнт фін. залежності,Kзал.	ф. 1, р. 640/ф. 1, р. 380	2,46	1,51	3,96	1,50
Коефіцієнт фін. ризику,Kф.р	ф. 1, р. 430+р. 480+р. 620+р. 630/ф. 1, р. 380	3,46	0,21	2,96	-0,50
Коефіцієнт маневреності власного капіталу, Kман.	ф.1, р. 380-р. 080/ф. 1, р. 380	0,32	0,95	12,22	11,90
Коефіцієнт структури  покриття довгострокових вкладень	р. 480/р. 080	0	0	0	0,00
Коефіцієнт структури довгострокових джерел фінансування	ф. 1, р. 480/(р. 380+р. 480)	0	0	0	0,00
Коефіцієнт фін. незалежності капіталізованих джерел	ф. 1, р. 380/(р. 380+р. 480	1	1	1	0,00

 

Чим вище рівень першого  показника й нижче другого  й третього, тим стійкіше фінансове становище підприємства. У нашому випадку протягом звітного періоду коефіцієнт фінансової автономії підприємства практично не змінився, але він не відповідає нормативному значенню, адже критичне значення його дорівнює 0,5. Судячи з двох наступних показників можна зазначити, що підприємство у структурі капіталу має велику частку позикових засобів. А на одну одиницю власних коштів підприємства припадає 2,46 грн., 1,51 грн., 3,96 грн. притягнутих коштів, що підриває фінансову незалежність підприємства та ще раз підтверджує дуже низький рівень фінансової стабільності підприємства.

У 2010 р. дане підприємство відрізняється достатнім рівнем маневреності власного капіталу. Обумовлено це низькою часткою власних коштів у структурі пасивів підприємства – 32% знаходиться в обороті діяльності підприємства.

Для підприємства дуже важливо  знайти оптимальне співвідношення коефіцієнта  фінансової автономії й коефіцієнта  маневреності власного капіталу або, іншими словами, співвідношення власного й  позикового капіталу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ПП «Лідер»

 

3.1 Максимізації рівня фінансової рентабельності ПП «Лідер»

 

Як метод оптимізації  фінансової стійкості пропонується оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня  фінансової рентабельності. Для таких  розрахунків був обраний критерій, який найбільш повно відображає вплив  ефективності сформованих джерел фінансування на збільшення доходності вкладених власниками коштів, тобто максимізації фінансової рентабельності. Також для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового важеля.

Сутність фінансового  важеля полягає в тому, щоб посилити вплив зміни прибутку на динаміку фінансової рентабельності, тобто у  підвищенні еластичності фінансової рентабельності відносно прибутку [11, с. 443].

 

ФР = (і˗ п)ЕР + (і ˗ п)(ЕР - СРСВ) , де

(3.1)

 

ФР – фінансова рентабельність; ЕР – економічна рентабельність;   СРСР – середня розрахункова ставка відсотку; Вк – відсоток за кредит; ВК – власний капітал; ПК – позиковий капітал; п – ставка податку на прибуток [29, с. 64].

Таким чином, позитивний вплив  ефекту фінансового важеля проявляється тоді, коли економія за рахунок зниження податкових платежів перевищує витрати  підприємства за користування позиковими коштами. Значення ефекту фінансового  важеля повинно бути таким, щоб компенсувати податкові вилучення з прибутку та забезпечити мінімізацію відхилення між економічною та фінансовою рентабельністю.

Процес   оптимізації   структури   капіталу   ПП «Лідер»   за   критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності можна розглянути по     таблиці 3.2

Таблиця 3.2 - Процес оптимізації  структури капіталу ПП Лідер за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності, тис. грн.

№	Показники	Варіанти структури капіталу
		I	II	III	IV
1	2	3	4	5	6
1	Власний капітал	100	100	100	100
2	Обсяг позикового капіталу	0	50	75	100
3	Загальний обсяг капіталу (ряд. 1+ряд.2)	100	150	175	200
4	Коефіцієнт фінансового  важеля	0	0,50	0,75	1,00
5	Рентабельність активів, %	30	30	30	30
6	Мінімальна ставка процена  з кредита, %	0	25	25	25
7	З урахуванням премії за кредитний ризик, %	0	0	25,5	26
8	Бухгалтерський прибуток з урахуванням % за кредит (ряд.3`ряд.5:100)	30	45	52,5	60
9	Сума % за кредит (ряд.2` ряд.6:100)	0	12,5	18,75	25
10	Бухгалтерський прибуток без урахування суми % за кредит (ряд.8-ряд.9)	30	32,5	33,75	35
11	Ставка податку на прибуток	0,25	0,25	0,25	0,25
12	Сума податку на прибуток	7,5	8,125	8,4375	8,75
13	Чистий прибуток (ряд.10-ряд.12)	22,5	24,375	25,3125	26,25
14	Чиста рентабельність власного капіталу (ряд.13:ряд.1×100), %	22,5	24,4	25,3	26,3
15	Приріст чистої рентабельності власного капіталу, %	0	24,38	25,31	26,25

 

Як ми бачимо з наведеної таблиці 3.1, найбільший приріст чистої рентабельності власного капіталу (28,93%) був отриманий у варіанті ІV. Але за даною структурою підприємство буде залежне від позикових коштів. Доцільною буде структура капіталу за варіантом II. В даному випадку коефіцієнт фінансового важеля досягає свого значення 0,5, що визначає співвідношення власного та позикового капіталу в пропорції 50/50.

Здійснення таких розрахунків  з використанням механізму фінансового  важеля дозволяє визначити оптимальну структуру капіталу, яка призводить до максимізації рівня фінансової рентабельності.

 

 

3.2 Вдосконалення операційної  діяльності ПП «Лідер»

 

Підсумовуючи вище сказане, необхідно зазначити, що 2012 р. був збитковим періодом для підприємства. Це могло бути викликано не тільки недосконалою політикою управління, але й макроекономічними умовами нашої країни, що склалися протягом 2008-2010 рр. – фінансова та соціально-політична криза.

Для покращення фінансово-економічної  діяльності ПП «Лідер» необхідно впровадження ефективних заходів для вдосконалення операційної діяльності в майбутньому. Адже, операційна діяльність підприємства є найважливішим видом діяльності на підприємстві. Як показує практика, цей вид діяльності підприємства надає понад 60-80% загального прибутку підприємства. В процесі операційної діяльності підприємства отримують дохід (виручку від реалізації продукції, робіт, послуг). А за відрахуванням податків, зборів, витрат, що формують собівартість, і загальногосподарських витрат – прибуток від операційної діяльності.

Основними чинниками, що впливають  на кінцевий результат операційної  діяльності підприємства, є ціна товару, обсяги та структура виробництва, витрати. Аналіз взаємозв'язку цих даних дають  змогу знайти резерви підвищення прибутку і спланувати виробничу  програму згідно з результатами аналізу.

Отже, при операційному аналізі  виробництва підприємствам необхідно  пам'ятати наступне:

1. Змінні і постійні витрати повинні визначатися з високою ретельністю.

2. Постійні витрати залишаються незмінними в обмеженому діапазоні продаж.

3. Змінні витрати на одиницю продукції не змінюються при зміні обсягів продажу.

4. Передбачається, що реалізація здійснюється досить рівномірно.

Розрахуємо межу рентабельності, запасу фінансової міцності і сили впливу операційного важеля на плановий рік.

До постійних (річних) витрат відносимо:

˗ оплата праці за окладами (28,8 тис. грн.);

˗ оренда торгового приміщення (18,0 тис грн..);

˗ податки (1,5 тис. грн.);

˗ реклама (1,5 тис. грн.);

˗ амортизація (0,3 тис. грн.);

˗ паливо (5,5 тис. грн.);

˗ телефон (2,0 тис. грн.).

Разом постійні витрати 57,6 тис. грн.

 До змінних витрат  відносимо:

˗ матеріали (5 тис. грн.).

Разом змінні витрати –  5 тис. грн.

Сукупні витрати – 62,6 тис. грн.

При оптимізації цін та проведення рекламної діяльності ПП «Лідер» планує отримати у плановому році виручку від реалізації у розмірі                85 тис. грн.

 

Таблиця 3.2 - Розрахунок межі рентабельності, запасу фінансової міцності і сили впливу операційного важеля

Показник	Формула	Значення, грн.
1.Виручка від реалізації	-	85000
2.Змінні витрати	-	5000
3.Валова маржа	Ряд. 1-ряд. 2	80000
4.Коефіцієнт валової маржі	Ряд.3/ряд. 1	0,941
5.Постійні витрати	-	57600
6.Межа рентабельності	ряд. 5/ряд. 4	61211,50
7.Запас фінансової міцності	ряд. 1-ряд. 6	23788,5
8.Запас фінансової міцності	ряд. 5/ряд. 1 ×100	72%
9.Прибуток	ряд. 7×ряд. 4	23384,97

 

Розрахунок починається  з розподілу постійних та змінних  витрат, тому що без цього неможливо розрахувати валову маржу. Зіставивши її з сумою виручки, одержують коефіцієнт валової маржі(частку валової маржі у складі виручки від реалізації). Діленням постійних витрат на коефіцієнт валової^маржі отримують поріг (межу) рентабельності. Перевищення фактичної виручки від реалізації над межею рентабельності складає запас фінансової міцності підприємства. Запланований прибуток розраховується множенням запасу фінансової міцності на коефіцієнт валової маржі.

Таким чином, максимізація прибутку шляхом зміни частки змінних і  постійних витрат, визначення точки  беззбитковості і запасу фінансової міцності відкриває можливості підприємствам  планувати на перспективу розміри  зростання прибутку і заздалегідь  приймати відповідні заходи щодо зміни  в той чи інший бік величини змінних і постійних витрат.