Діяльність підприємств в ринкових умовах

Зміст

 

Вступ	3
Розділ 1. Поняття, цілі та напрямки діяльності підприємств	5
1.1 Поняття та цілі діяльності  підприємств	5
1.2 Напрямки діяльності  підприємств	8
Розділ 2. Правові основи діяльності підприємств в Україні	12
2.1 Господарський Кодекс. Підприємство як організаційна  форма господарювання	12
2.2 Управління підприємством  та майно підприємства	14
2.3 Зовнішньоекономічна та  соціальна діяльність підприємства	17
2.4 Об'єднання підприємств  і господарські відносини підприємства  з іншими підприємствами, організаціями,  громадянами	19
2.5 Економічна свобода  підприємств	20
Розділ 3. Діяльність підприємств  в ринкових умовах	23
3.1 Адаптація підприємств  до ринкових умов	23
3.2 Економічні проблеми  підприємств та шляхи їх вирішення	25
Висновки	34
Список використаної літератури	36

 

 

 

Вступ

 

Тема моєї контрольної роботи «Правові основи діяльності підприємств за умов ринкової економіки». Ця тема є важливою для подальшого вивчення економіки підприємств, адже містить у собі основи діяльності підприємств. В умовах ринкових відносин акцент економічної діяльності переміщується до основної ланки економіки – підприємства. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція, надються необхідні послуги. На підприємстві зосереджені кваліфіковані кадри, вирішуються питання економічного витрачання ресурсів, застосування новітніх технологій. Без знань правових основ жодне підприємство не може існувати. Тому обрана тема є актуальною сьогодні і важливою для ефективної діяльності підприємств, тим більше для України, економіка якої переходить до ринкової системи.

Подолання породжених адміністративно-командними методами керування негативних явищ у народному господарстві України  можливо на основі реформування відношень  власності і регульованої ринкової економіки.

Світовий досвід показує, що формування ринку як форми організації  товарного виробництва відбувалося  еволюційним шляхом протягом тривалого  часу при відповідній законодавчій діяльності держави. Перехід нашої  економіки до ринкових відносин має  визначені особливості:

- ринкова економіка формується  нееволюційним шляхом; робиться  спроба проводити її в процесі  радикальних змін суспільного  ладу;

- упровадження ринкової  економіки проходить без достатньо  випробуваних стосовно наших  умов господарювання законодавчо-правових  актів і нормативів;

- держава не підтримує  розвиток нових видів підприємств  і не обтяжує себе поміччю  діючим підприємствам (особливо  малим); на даний момент практично немає стимулів і пільг для різноманітних підприємств і підприємництва.

Усвідомлення об'єктивної необхідності переходу до ринкових відносин обумовлює необхідність створення  відповідних передумов, що визначаються чинністю закону вартості і сприяють реалізації в умовах ринку всіх чинників ефективного виробництва. Це потребує переосмислення економічних основ  господарювання, оволодіння ринковим механізмом з урахуванням нашої  соціально-економічної дійсності, відсутності  ринкової культури й інфраструктури, необхідної інформації, підготовленості  кадрів, а також того, що ринок  - система досить жорстоких соціально-економічних відношень.

Одними з найважливіших  передумов переходу до ринкової економіки  є розробка відповідної законодавчо-правової основи, організація рівноправної діяльності різноманітних видів підприємств, підтримка підприємництва, освоєння ринку на різних рівнях і напрямках.

У своїй роботі в першому  розділі я розкрию цілі та напрямки діяльності підприємств. Правові основи будуть виствітлені у другому  розділі. В третьому розділі розкриваються  проблеми та шляхи вирішення економічних  проблем підприємств в ринкових умовах.

 

 

 

Розділ 1. Поняття, цілі та напрямки діяльності підприємств

 

1. Поняття та цілі діяльності підприємств

 

Будь-яке суспільство  для забезпечення нормального (достатньо  комфортного) рівня своєї життєдіяльності  здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні  організації (трудові колективи), які  спільно виконують ту чи ту місію(реалізують програму або мету) і діють на засаді певних правил і процедур. Проте  мета й характер діяльності таких  численних організацій різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким  характером діяльності називають підприємствами.

Підприємство — це організаційно  відокремлена та економічно самостійна основна (перепала) ланка виробничої сфери народного господарства. що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).

Кожне підприємство має історично  сформовану конкретну назву - завод, фабрика. шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати кілька виробничих одиниць —заводів або фабрик (комбінат, виробниче об'єднання). У більшості  країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають  фірмами. Під словом «фірма» розуміють  підприємства, що здійснюють господарську діяльність у галузях промисловості, будівництві, сільського господарства, транспорту, торгівлі тощо: метою одержання  кінцевого фінансового результату — прибутку.

Кожна з них визначає для  себе певне фірмове найменування, під яким її записують до державного реєстру своєї країни. Фірмове  найменування, як правило, включає ім'я  та прізвище одного чи кількох власників  фірми, відображає характер її діяльності, правовий статус та форму господарювання. В окремих країнах досить поширені більш конкретні найменування фірм. Наприклад, в Англії вони мають назву компаній, США—корпорацій, країнах континентальної Європи — товариств.

Важливо знати, що кожне підприємство або фірма є юридичною особою, має замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий  рахунок у банку, печатку з  власною назвою. а також товарний знак (марку) у вигляді певного терміна, символу, малюнка або комбінації таких. Фірмовий знак (марка) служить для ідентифікації товарів або послуг продуцента (продавця) та їх відокремлення на ринку від продукції (послуг) конкурентів.

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення  та функціонування підприємства (фірми). Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину  його існування, у світовій економіці  заведено називати місією. Здебільшого  місією сучасного підприємства (фірми) вважають виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку  та одержання максимально можливого  прибутку.

На основі загальної місії  підприємства формулюються і встановлюються загально фірмові цілі, які мають  відповідати певним вимогам:по-перше, цілі підприємства мають бути конкретними  й піддаватися вимірюванню. Формулювання цілей у конкретних формах створює вихідну базу відліку для наступних правильних господарських та соціальних рішень. Завдяки цьому можна більш обґрунтовано визначити, наскільки ефективно підприємство (фірма) діє в напрямку здійснення своїх цілей;по-друге, цілі підприємства мають бути орієнтованими в час і, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довготермінова мета має горизонт прогнозування, що дорівнює п'яти рокам, інколи більше (7—10 років) — для передових у технічному відношенні фірм: короткотермінова — в межах одного року; по-третє, цілі підприємства мають бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності. Недосяжні або досяжні частково цілі спричинюють негативні наслідки, зокрема блокування прагнення працівників ефективно господарювати, зменшення рівня їхньої мотивації, погіршання показників інноваційної, виробничої та соціальної діяльності підприємства, зниження конкурентоспроможності його продукції на ринку; по-четверте, з огляду на динаміку ефективності виробництва множинні цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей. Інше може призвести до виникнення конфліктної ситуації між підрозділами підприємства (фірми), відповідальними за досягнення різних цілей.

У кінцевому підсумку цілі підприємства (фірми) мають бути чітко  сформульовані для кожного виду його (її) діяльності, що є важливим для суб'єкта господарювання, котрий прагне спостерігати й вимірювати результати цієї діяльності.

Варто також знати, що цілі підприємства (фірми) будуть значущою частиною стратегічного планування у тому разі, коли їх не лите правильно  сформульовано та ефективно систематизовано, а й достатньо про них інформовано  весь персонал і відпрацьовано дійову систему стимулювання їхнього здійснення [7].

 

2. Напрямки діяльності підприємств

 

Кожне підприємство - це складна  виробничо-економічна система з  багатогранною діяльністю. Найбільше  чітко виділяються напрямки, які  варто віднести до головних:

1. комплексне вивчення  ринку (маркетингова діяльність);

2. інноваційна діяльність (науково-дослідні і дослідно-конструкторські  розробки, упровадження технологічних,  організаційних, управлінських і  інших нововведень у виробництво);

3. виробнича діяльність (виготовлення  продукції, виконання робіт і  надання послуг, розробка номенклатури  й асортименту адекватних попиту  на ринку);

4. комерційна діяльність  підприємства на ринку (організація  і стимулювання збуту виробленої  продукції, послуг, дієва реклама);

5. матеріально-технічне забезпечення  виробництва (постачання сировини, матеріалів, що комплектують вироби, забезпечення усіма видами енергії,  технікою, устаткуванням, тарою,  і т.д.);

6. економічна діяльність  підприємства (усі види планування, ціноутворення, облік і звітність,  організація й оплата праці,  аналіз господарської діяльності  і т.п.);

7. післяпродажний сервіс  продукції виробничо-технічного  і споживчого призначення (пусконалагоджувальні  роботи, гарантійне обслуговування, забезпечення запасними частинами  для ремонту і т.д.);

8. соціальна діяльність (підтримка  на належному рівні умов праці  і життя трудового колективу,  створення соціальної інфраструктури  підприємства, що включає власні  житлові будинки, столові, лікувально-оздоровчі  і дитячі дошкільні установи, і т.д.)

Відповідно до логіки й  послідовності стадій відтворювального процесу визначальним напрямком  діяльності кожного підприємства за умов ринкових відносин є вивчення ринку товарів, або ситуаційний аналіз. Такий аналіз повинен передбачати комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності й цін на продукцію, інших вимог покупців товару, методів формування попиту та каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

Результати вивчення ринку  товарів служать вихідною базою  для обґрунтування конкретних шляхів удосконалення і розвитку інноваційної діяльності підприємства (фірми) на перспективний період. Інноваційна діяльність охоплює науково-технічні розробки, технологічну і конструкторську підготовку виробництва, запровадження технічних, організаційних та інших нововведень, формування інвестиційної політики на найближчі роки, визначення обсягу необхідних інвестицій тощо.

Наступним найбільш складним за обсягом і вирішенням організаційно-технічних  завдань напрямком є виробнича діяльність підприємства (фірми), її організація та оперативне регулювання в просторі й часі. З усієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що з них складається виробнича діяльність, найважливішими треба вважати: обґрунтування обсягу виготовлення продукції певної номенклатури та асортименту відповідно до потреб ринку: формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їхню оптимізацію відносно виробничих можливостей підприємства; збалансування виробничої потужності та програми випуску продукції на поточний і кожний наступний рік прогнозного періоду; забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами; розробку й дотримання узгоджених у часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.

Ефективність інноваційно-виробничих процесів, постійно здійснюваних на кожному  підприємстві (фірмі), визначається рівнем його (її) комерційної діяльності, значущість якої за умов ринку істотно зростає. Це очевидно, оскільки від масштабів та якості саме цього напрямку діяльності підприємства найбільшою мірою залежить фінансова результативність виробництва, яку найповніше характеризує величина одержуваного прибутку. Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційної діяльності є дійова реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж, належне стимулювання покупців.

Іще одним важливим напрямком  діяльності підприємства (фірми), який завершує послідовний цикл відтворювального процесу, слід вважати післяпродажний сервіс багатьох видів товарів — машин та устаткування, автомобілів, комп'ютерної, розмножувальної, медичної, складної побутової техніки, інших виробів виробничо-технічного й споживчого призначення. Післяпродажний сервіс охоплює пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації (використання) куплених на ринку товарів, їхнє гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну, забезпечення необхідними запасними частинами і проведення ремонтів під час нормативного строку служби тощо. Він є важливим джерелом інформації для продуцентів про надійність і довговічність виготовлених технічних засобів, а також про потрібні експлуатаційні витрати. Ця інформація використовується продуцентами для вдосконалення продукції, оптимізації строків оновлення її номенклатури та асортименту.