Діяльність підприємств в ринкових умовах

Відносини підприємства з  іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у  виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Підприємство має право  реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

 

 

2.5 Економічна  свобода підприємств

 

Нічим не обмежена діяльність підприємства породжує серйозну соціальну  кривду, а часто й екологічну небезпеку. Тому підприємство повинно виконувати чітко визначені вимоги з боку уряду, споживачів і захисників навколишнього Середовища. Найбільше передові з закордонних підприємств реагують на це розробкою соціальних програм із метою присвоєння собі статусу відповідального члена суспільства. Одночасно підприємства вживають цілеспрямовані дії, щоб не припустити прийняття законів, що обмежують підприємницьку свободу. Найважливішим для роботи тих підприємств, що не хочуть припинити своє існування, є пристосування до вимог суспільства.

Успіх діяльності підприємства у великій мірі залежить від того, хто і як регулює і контролює  взаємовідносин із регіональним середовищем. Радянський досвід показав, що повномаштабний контроль діяльності підприємств з  верху є небажаним, оскільки він  робить їх неефективними. Досвід розвитих країн, у свою чергу, показує, що при  мінімальному контролі поверх підприємства створюється більше благ і більш  ефективні. Але із-за того, що національне  багатство постійно збільшується, а  розподіл залишається нерівномірним, це збільшення супроводжується руйнацією  політичного, економічного і соціального  Середовища, байдужістю до невідкладних проблем підприємств. Перерахування  небажаних станів підприємства, що не контролюється з боку уряду, зазначено  в таблиці 2.1.

 

 

Таблиця 2.1 Небажені стани підприємств та їх причини.

Небажані стани	Причини
Недостатнє задоволення  потреб споживачів	Монопольні ціни, фальсифікація  продукції, нав'язування невигідних покупцю  товарів
Слабка конкуренція	Ріст заради самого росту, прагнення до зберігання свій значимості, опір нововведенням, концентрація олигополистического  типу
Порушення норм соціального  поводження	Примусове усунення конкуренції, змова щодо цін, підкуп, політичний вплив, нечесність
Шкідливі побічні соціальні  явища	Несправедливий розподіл прибутків, забруднення навколишнього  середовища, порушення економічного балансу, виснаження природних ресурсів, надмірна експлуатація робітників
Втручання в національну  політику	Перенос інтересів приватного бізнесу на зовнішню політику, міжнаціональні конфлікти
Ігнорування потреб держави  і товариства	Дороге житло, суспільний транспорт, охорона здоров'я, зниження прибутків
Економічний ріст суперечить національним цілям. Зсув соціальних цінностей	Ігнорування трудової етики, натискування на соціальну інфраструктуру, соціальне забезпечення, насичення  споживчого ринку, переорієнтування на якісні характеристики рівня життя
Зміна ідеології	Заборона приватної власності, національне планування, национализаация  промисловості, вимоги перерозподілу  прибутків

 

Традиційними сферами  контролю підприємницького поводження з боку державних органів управління є: продукція, технологія виробництва, поводження в конкуренції, прибуток, ресурси, право власності й організація  внутріфірмового управління.

Не припускається заняття  підприємницькою діяльністю таких  категорій громадян: військових, посадових  осіб, органів прокуратури, суду, державної  безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а  також органів державної влади  й управління, покликаних здійснювати  контроль за діяльністю підприємств.

Особи, котрим суд заборонив  займатися визначеною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, установленого  вироком суду.

Підприємці мають право  без обмежень приймати рішення і  здійснювати самостійно будь-яку  діяльність, що не суперечить чинному  законодавству. Особливості регулювання  окремих видів підприємництва встановлюються законодавством України [13].

 

 

 

Розділ 3. Діяльність підприємств в ринкових умовах

 

3.1 Адаптація підприємств  до ринкових умов

 

Розвиток економіки на сучасному етапі, неминучість і  необхідність перехідного періоду  від однієї системи господарювання до інший, трансформації адміністративної системи і механізмів управління в ринкові ставлять перед підприємствами проблеми адаптації до нових умов. Від їхнього рішення залежать виживання підприємств, гнучкість  їхній реагування на зміни зовнішніх  причин, на чинники нестабільності і непевності, що властиві теперішньому перехідному періоду.

Тому необхідно роздивитися  основні проблеми, що стоять перед  підприємництвом в умовах переходу до ринкових відносин, і побудувати для їхнього рішення механізми  адаптації, що дозволять шляхом узгодження цілей підприємства, інтересів власника, різних груп і категорій трудящих шляхом створення відповідних моделей  і методів перебудови і розвитку систем підприємства забезпечити місце  в ринковому середовищі й ефективне  в ньому функціонування.

Насамперед необхідно  поставити завдання створення таких  перетворень, що б мали природний, органічно  їм властивий характер здійснення, а по-друге (теоретично сформульований (на рівні підприємства) загальний  методологічний підхід до викорінювання  застійних явищ в економіці, що лежить в основі дезинтегрованності управління і виробництва, диференціації форм власності. Визначена сутність цього  підходу, що враховує монополізм виробників, що існують, сформовані ще до перехідного  періоду, особливості системи управління і господарювання, наявність фактично поки ще єдиної (державної (форми власності, і містить у поділі дуже великих  підприємств, процесів виробництва  й управління й одночасного переходу до змішаного формам власності.

Вихідною позицією в мотивації  перебудови і розвитку систем підприємства є те, що кожна група і категорія  трудящих повинна мати інтерес для  досягнення цілком визначених конкретних цілей, що у сукупності забезпечують ефективне функціонування підприємства в умовах переходу до ринкових відносин і на довгострокову перспективу  при стабільній економічній ситуації. При цьому необхідно роздивитися  загальні елементи мотивації, що відносять  до всіх групам і категоріям трудящих, і спеціальні, що поширюються на окремі групи і категорії.

Ефективність роботи підприємства, усіх його систем і механізмів багато в чому визначається зовнішніми чинниками, що діють на мікроуровні. Необхідно  роздивитися два блоки питань із цієї сфери, що тісно пов'язані  з механізмами адаптації підприємства, управління якістю продукції, роздержавленням  і приватизацією, а також шляху  і методи їхній удосконалення  з метою створення для підприємств  середовища найбільшого сприяння.

Особливо важливим стає питання  використання нової функції управління для промислових підприємств - прогнозування. Заслуговує вивчення розроблена система, що прогнозує, і прогнозні моделі технічно-організаційного розвитку, а також методологія і методика моделювання взаємозалежної стратегії  розвитку технічно-організаційної й  організаційно-економічної системи  підприємства.

Основними питаннями, що зажадають  рішення в процесі перебудови організаційно-економічної системи  підприємства, є:

- визначення моделі управління  власністю підприємства і його  структурних підрозділів; 

- утворення системи урахування  витрат і результатів роботи;

- управління внутріфірмовим  ціноутворенням і поділом результатів  господарювання [7].

 

 

3.2 Економічні  проблеми підприємств та шляхи  їх вирішення

 

У ході нового етапу економічної  реформи, що почався, в Україні особо  важливим стає вишукування додаткових резервів підвищення ефективності господарського механізму, прийняття кардинальних заходів для створення умов для  виходу країни з кризової ситуації. Пошук же найбільше прийнятних для України методів оздоровлення економіки в першу чергу призводить до необхідності звернутися до світового досвіду рішення цих проблем.

Серед цілого ряду різноманітних  чинників економічного росту найбільше  значним вважають умілу реалізацію підприємницького потенціалу громадян країни, ефективне використання в  економічному механізмі самостійної  господарської ініціативи людини, визнання підприємництва незамінною силою господарської  динаміки, конкурентноздатності і суспільного  процвітання.

Основна умова можливості існування підприємництва вчені і практики бачать у створенні конкурентного середовища і надання економічної свободи суб'єкту господарювання. Вже таке розуміння суті проблеми дозволяє пояснити важливу особливість розвитку сучасної світової економіки - усе більш зростаючу роль малого бізнесу. Саме цей сектор економіки подає найбільше ефективну систему добору талановитих людей, дозволяє створювати необхідну атмосферу конкуренції, сприяє швидкому рішенню цілого ряду проблем, що не можуть бути дозволені більш значними господарськими структурами.

Конкуренція - ця основна умова, при якому працюють ринкові механізми, що генерують цінові сигнали, що породжують стимули, що формують ринковий достаток, розмаїтість асортименту і висока якість товарів і послуг.

Україні, як і іншим країнам  із перехідною економікою, у спадщину від радянської державно-монополістичної  системи дісталася сукупність відношень  між підприємствами, не сумісна з  конкурентним середовищем. У системі, заснованої на загальному огосударствлении власності і сверхцентрализації, значно переважали значні і найбільші підприємства. У колишньому СРСР підприємства з чисельністю працюючих понад 1000 чел. робили майже 3/4 усієї промислової продукції, концентрували 80% основних промислово-виробничих фондів, споживали більш 90% всієї електроенергії.

Звичайно, конкурентне середовище може бути створена і на основі лібералізації  зв'язків із зовнішнім ринком, зокрема  за рахунок ослаблення митних обмежень для закордонних товарів, що надходять  на внутрішній ринок, з одночасним посиленням контролю за їхньою якістю. Але такий  шлях формування конкурентного середовища при найглибшій економічній кризі  надзвичайно небезпечний. Створена в такий спосіб конкурентне середовище спроможне лише підсилити дію  сил, що руйнують національну економіку. Не можна не враховувати, що товари, вироблені на більшої частини  українських підприємств, у порівнянні з товарами світового ринку неконкурентноспроможні. Більшість українських підприємств  цієї конкуренції не витримає, що може збільшити і без того їхній  скрутний стан.

Існує думка, що рішення даної  проблеми лежить у технологічному відновленні  виробництва, що повинно зробити  продукцію підприємств конкурентноспроможної. Проте і це рішення рекомендується сумнівним насамперед через умови  його виконання. Інфляція, що галопує, робить інновацію малоймовірною, оскільки нормальна підприємницька діяльність не спроможна дати необхідні засоби для інвестицій. Сумнівно також одержання засобів для цієї цілі ззовні, оскільки умови тієї ж інфляції і нестабільності економіки України змушують інвесторів шукати такі помешкання капіталу, що спроможні давати негайну віддачу, тим часом як вкладення у виробництво завжди сполучені зі значним періодом часу і ризиком.

Протягом останнього років  у країнах із сучасною ринковою економікою проглядається чітке прагнення  підприємств дистанціюватися від  багатьох функцій, що виконувалися раніше їхніми внутрішніми підрозділами, у  першу чергу такими, що відрізнялися пульсуючими навантаженнями. Саме за рахунок цього чинника скорочується число промислових гігантів і, водночас, зростає кількість малих підприємств. Всупереч теоретичній догмі про невідворотність процесу концентрації виробництва, середні розміри підприємств виявляють явну тенденцію до зменшення.

Цей процес робить ринкову  економіку більш динамічною, мобільною, сприйнятливою до інновацій, підвищує її спроможність оперативно реагувати на ринковий попит і його зміни. Частина підприємницького ризику, що росте водночас, переноситься на малі підприємства, а робота значних підприємств, що залишаються фундаментом ринкової економіки і її експортного потенціалу, стає більш стійкої. Особо слід зазначити, що розвиток малого підприємництва супроводжується розширенням конкурентного середовища, вторгненням конкуренції в сфери, що раніш були подані внеконкурентними відношеннями внутрішніх підрозділів підприємств.

Звичайно, характеризуючи зростання  ролі малих підприємств у ринковій економіці, варто враховувати не тільки їхнє значення у всій інфраструктурі підприємств, але і соціальну  сторону процесу, зокрема, роль малих  підприємств як чинника зміни  структури власності, як регулятора зайнятості населення і взагалі  як буферної зони ринкової економіки, спроможної пом'якшувати наслідки структурних  зсувів, що відбуваються в ній.

Можуть бути названі різноманітні варіанти процесу утворення мережі малих підприємств, що виконують  функції формування інфраструктури у всій сукупності підприємств. Насамперед, малі підприємства можуть створюватися шляхом відбруньковування підрозділів, від є виділення з більш  значного підприємства з наданням їм відповідних прав (юридичної особи, відкриття розрахункового рахунку, самостійного балансу і т.п.). При  цьому мале підприємство одержує  можливість самостійно формувати портфель замовлень, що ставить його прибутки в пряма залежність від результатів  власної діяльності. Проте на цьому шляху неминучі численні проблеми і трудності. Зокрема, вони пов'язані з формуванням власності на майно малих підприємств, із матеріально-технічним забезпеченням виробництва і, отже, розподілом і використанням його прибутків. Ці проблеми не зникають і в тому випадку, якщо створення малих підприємств здійснюється на основі передача майна в оренду.

Створення малих підприємств  шляхом їхній відбруньковування  від більш значних може бути пов'язане  з акціонуванням, наприклад, шляхом надання підрозділам форм невеличких акціонерних компаній, акції яких можуть поширюватися як серед трудового колективу підприємства (значного і малих), так і через вільний продаж. Але при будь-яких варіантах відбруньковування залишається головна проблема. Одержуючи самостійність із рук значного підприємства, малі підприємства стають незалежними суб'єктами ринкових відносин. Тому неминуче виникає питання, наскільки ці знову утворені суб'єкти виробничої діяльності спроможні надійно і якісно виконувати свої функції як елементи інфраструктури інших підприємств, у тому числі стосовно тих, від яких вони відокремилися, а також (у що обійдуться їхня продукція і послуги підприємствам, що залишили без відповідних підрозділів.