Економічна сутність капітальних вкладень

Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття аналізованого  проекту. Цей показник адитивен у тимчасовому аспекті, тобто NPV різноманітних проектів можна сумувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із усіх інших і що дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

Метод внутрішньої  ставки прибутку

Під нормою рентабельності капітальних вкладень (IRR) розуміють  значення коефіцієнта дисконтування, при котрому NPV проекту дорівнює нулю:

IRR = r, при котрому  NPV = f(r) = 0.

Значення розрахунку цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, із різноманітних джерел. У якості плати за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обгрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати “ціною” авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середньої арифметичної зваженої.

Економічний значення цього показника полягає в  наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності котрих не нижче поточного значення показника CC (або ціни джерела засобів для  даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник IRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв’язок між ними такий.

Якщо: IRR > CC, то проект варто прийняти;

IRR < CC, тоді  проект варто відкинути;

IRR = CC, тоді проект  ні прибутковий, ні збитковий.

Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні  аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому  випадку застосовується метод послідовних  ітерацій із використанням табульованих значень множників, що дисконтуються. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV=f(r) змінювала своє значення з “+” на “-” або з “-” на “+”. Далі застосовують таку формулу

, (2.8)

де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтувания, при котрому f(r1)>0 (f(r1)<0);

r2 - значення  табульованого коефіцієнта дисконтування,  при котрому f(r2)<ПРО (f(r2)>0).

Точність обчислення оберненопропорційно довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 - найближчі друг до друга значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняє умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):

r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, що мінімізує позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=minr{f(r)>0};

r2 - значення  табульованого коефіцієнта дисконтування,  що максимізує негативне значення  показника NPV, тобто f(r2)=maxr{f(r)<0}.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак із "-" на "+".

Метод періоду  окупності

Цей метод - один із самих простих і широко поширений  у світовій обліково-аналітичній  практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку терміну окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих прибутків від капітальних вкладень. Якщо прибуток розподілений по роках рівномірно, то термін окупності розраховується розподілом одночасних витрат на розмір річного прибутку, обумовленого ними. При одержанні дрібного числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких капітальні вкладення будуть погашені кумулятивним прибутком. Загальна формула розрахунку показника PP має вигляд:

PP=n, при якому  . (2.9)

Деякі фахівці  при розрахунку показника PP усе ж  рекомендують враховувати тимчасовий аспект. У цьому випадку в розрахунок приймаються грошові потоки, дисконтовані по показнику “ціна” авансованого капіталу. Очевидно, що термін окупності збільшується.

Показник терміну  окупності капітальних вкладень дуже простий у розрахунках, водночас він має ряд недоліків, що необхідно враховувати в аналізі.

По-перше, він  не враховує вплив прибутків останніх періодів. Як приклад розглянемо два  проекти з однаковими капітальними витратами (10 млн. грн.), але різноманітними прогнозованими річними прибутками: по проекті А - 4,2 млн. грн. протягом трьох років; по проекті Б - 3,8 млн. грн. протягом десятьох років. Обидва ці проекти протягом перших трьох років забезпечують окупність капітальних вкладень, тому з позиції даного критерію вони рівноправні. Проте очевидно, що проект Б набагато більш вигідний.

По-друге, оскільки цей метод заснований на недисконтованих  оцінках, він не робить різниці між  проектами з однаковою сумою  кумулятивних прибутків, по різноманітним  розподілом її по роках. Так, із позиції  цього критерію проект А з річними прибутками 4000, 6000, 2000 тис. грн. і проект Б з річними прибутками 2000, 4000, 6000 тис. грн. рівноправні, хоча очевидно, що перший проект є більш кращим, оскільки забезпечує більшу суму прибутків у перші два роки.

По-третє, даний  метод не має властивість адитивності.

Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого  на розрахунку терміна окупності  витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано розв’язанням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися і якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому чим коротше термін окупності, тим менше ризикованим є проект. Така ситуація характерна для галузей або видів діяльності, яким притаманна велика можливість достатньо швидких технологічних змін.

Метод індексу  прибутковості

Цей метод являється  по суті слідством методу чистої нинішньої  вартості. Індекс рентабельності (PI) розраховується по формулі

. (2.10)

Очевидно, що якщо: Р1 > 1, то проект варто прийняти;

Р1 < 1, то проект варто відкинути;

Р1 = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

На відміну  від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним  показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV. або при комплектуванні портфеля інвестицій із максимальним сумарним значенням NPV.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій

Цей метод має  дві характерні риси: по-перше, він  не припускає дисконтування показників прибутку; по-друге, прибуток характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за мінусом відрахувань  у бюджет). Алгоритм розрахунку винятково  простий, що і визначає широке використання цього показника на практику: коефіцієнт ефективності капіталовкладень (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середній розмір капітальних вкладень (коефіцієнт береться у відсотках). Середній розмір капіталовкладень знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо припускається наявність залишкової або ліквідаційної вартості (RV), то її оцінка повинна бути виключена.

. (2.11)

Даний показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму коштів, авансованих у його діяльність (підсумок середнього балансу-нетто).

Метод, заснований на коефіцієнті ефективності капітальних  вкладень, також має ряд суттєвих недоліків, обумовлених в основному  тим, що він не враховує тимчасовий складових грошових потоків. Зокрема, метод не робить розбіжності між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але сумою, що варіює, прибутку по роках, а також між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, але що генерується протягом різноманітної кількості років. і т.п.

Побудова  узагальненого рішення щодо інвестиційного проекту при капіталовкладеннях

Для викладення цілей та особливостей капіталовкладення  і обгрунтування його доцільності  необхідно скласти інвестиційний  проект. Без складання такого проекту  неможливо здійснювати капітальні вкладення. Під інвестиційним проектом розуміється письмовий документ, де викладено мету, методи реалізації, опис об’єкта інвестування, фінансову доцільність капітальних вкладень. Такий проект потрібний як для власних цілей інвестора, так і для ознайомлення з намірами інвестора всіх можливих зацікавлених сторін.

Інвестиційний проект є найважливішою частиною інвестиційного менеджменту. Аналіз інвестиційного середовища. Інвестор розглядає різні об’єкти капітальних вкладень (інвестиційні проекти) з метою вибору способу вкладення фінансових засобів, що забезпечить найвищу віддачу при прийнятному для даного інвестора рівні ризику. Аналіз інвестиційного проекту починається з розгляду характеристик інвестиційного середовища, (інвестиційного клімату).

Інвестиційне  середовище стосовно конкретного об’єкта  капітальних вкладень розглядається  на загальноекономічному рівні, на галузевому рівні і на локальному рівні. Відповідно до загальноприйнятої міжнародної  практики проводиться обстеження і  перевірка істинності всіх зведень про об’єкт капіталовкладення для підготування до здійснення інвестиційного проекту і його фінансування.

Загальноекономічний аналіз інвестиційного проекту

Процес аналізу  інвестиційного середовища починається  з вивчення стану національної економіки в цілому. Особливо уважно до цього відносяться міжнародні інвестиційні-фінансові інститути при виборі країн для здійснення інвестиційних проектів, які підтримуються цими інститутами.

У ході загальноекономічного аналізу обов’язково розглядаються:

темпи економічного росту;

рівень соціально-політичної стабільності;

рівень правової стабільності;

рівень інфляції;

стабільність  національної валюти;

стан платіжного балансу країни;

рівень процентної ставки за кредит;

розміри і динаміка державних витрат і капітальних вкладень;

розвиненість  ринкової інфраструктури

Галузевий аналіз інвестиційного проекту

Галузь, у якій передбачається здійснити інвестиційний  проект, повинна бути розглянута з  наступних позицій:

темпи і перспективи  росту галузі;

стан ринків збуту;

рівень конкуренції, наявність спеціальних податкових режимів і інших елементів  державного регулювання.

Мікроекономічний (локальний) аналіз інвестиційного проекту

Аналіз всіх істотних сторін діяльності компанії, що є перспективним об’єктом капіталовкладення представляється у виді або бізнес-плану, або техніко-економічного обгрунтування і відбиває наступні аспекти:

історія компанії;

правовий статус;

фінансовий  стан;

стан контрактів;

стан виробничої сфери;

структура керування;

стан соціальної сфери;

маркетингова політика.

Аналіз інвестиційного проекту

Повнота проведеного  мікроекономічного аналізу залежить від того, як планується здійснювати  інвестиційний проект: із створенням нової юридичної особи або  в рамках вже існуючого. У першому  випадку буде потрібно детальний розгляд усіх зазначених сторін діяльності компанії, у другому - досить обійтися більш коротким описом передбачуваних учасників проекту.

Аналіз самого інвестиційного проекту містить  у собі:

І. Перевірку  вихідних даних;

ІІ. Маркетинговий  аналіз;

ІІІ. Аналіз організаційно-правової форми реалізації проекту;

ІV. Побудову фінансової моделі;

V. Оцінку проекту  відповідно до обраного критерію.

Якщо проект відповідає обраному критерію, то отримана інформація утворить основу для упорядкування  бізнес-плану.

Поряд із підготуванням  бізнес-плану проводиться аналіз можливих способів притягнення капіталу (випуск акцій, облігацій, одержання  кредиту і т.п.) відповідно до існуючої практики корпоративного фінансування, а також з умовами розміщення цінних паперів.

Маркетинговий аналіз.

Проект може виявитися неспроможним у випадку  відсутності попиту з боку потенційних  споживачів для котрих випускається в рамках проекту продукція. Тому до побудови фінансової моделі повинна  проводитись робота з визначення попиту і можливостей ринку (маркетинговий аналіз). Останній проводиться по наступних етапах:

1. оцінка конкуренції  й інших зовнішніх чинників:

ступінь конкуренції;

потенційні  джерела конкуренції;

наявність державного регулювання.

2. визначення  стратегії маркетингу:

стратегія збуту;

стратегія ціноутворення;

використання  реклами, зв’язку з громадськістю, просування товару;

аналіз місця  розміщення компанії;

бюджет маркетингу;

наступна стратегія  маркетингу.

3. дослідження  ринку: