Економіка Великобританії

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ і НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ

ТА МІЖНАРОДНОЇ  ТОРГІВЛІ

 

 

Факультет міжнародної  економіки і менеджменту

 

Кафедра світового господарства та міжнародної економічної інтеграції

 

 

 

Реферат з дисципліни

“ЕКОНОМІКА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН”

на тему “Економіка Велибританії”

 

Виконала студентка Довганіна К. А.

БДМ 3-1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

 

ВСТУП

 

1. Коротка довідка; загальні відомості……………………………….3
2. Географічне положення…………………………………………….5
3. Історія виникнення та розвитку……………………………………6
4. Етнічний та релігійний склад населення…………………………..8
5. Державна мова і культурні (цивілізаційні) особливості розвитку…………………………………………………………….10
6. Державний устрій та форма правління; державна політика, роль уряду………………………………………………………………...11
7. Природні умови та ресурси та розвиток науки і техніки………...13
8. Основні економічні індикатори країни…………………………....16
9. Структура та динаміка розвитку економіки (товарна, географічна)…………………………………………………………18
10. Внутрішньоекономічна політика…………………………………..21
11. Зовнішньоекономічна політика…………………………………….24
12. Особливості ділової етики………………………………………….32

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК 1 
1.  Коротка довідка, загальні відомості

 

Вели́ка Брита́нія (від англ. Great Britain, повна назва Сполу́чене Королі́вство Вели́кої Брита́нії та Півні́чної Ірла́ндії,англ. United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland, скорочено Сполу́чене Королі́вство, відома також якВеликобрита́нія, Брита́нія або А́нглія) — суверенна держава, розташована біля північно-західного узбережжя континентальної Європи. Територія Сполученого Королівства включає острів Великобританію, частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія — єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною — Республікою Ірландією. Всі інші кордони є водними: Сполучене Королівство оточеноАтлантичним Океаном, Північним морем, протокою Ла-Манш та Ірландським морем.

 

Сполучене Королівство унітарна держава, конституційна монархія з парламентською системою управління. Столиця Королівства — місто Лондон. Королівство об'єднує чотири країни: Англію, Північну Ірландію, Шотландію та Уельс. Три з цих країн мають національні уряди з різним ступенем повноважень, розташовані у Белфасті, Единбурзі та Кардіффі, відповідно. Зі Сполученим Королівством асоційовані Коронні володіння, хоча вони й не є його частиною конституційно. Сполучене Королівство має 14 Заморських територій.

 

 

Велика Британія складається  з 4 головних адміністративно-політичних частин (історичні країни):

 Англія (39 графств, 6 метрополітенських графств та Великий Лондон), адміністративний центр — Лондон;

 Уельс (22 унітарні утворення: 9 графств, 3 міста й 10 міст-графств), адміністративний центр — Кардіфф;

 Шотландія (12 областей: 9 округів і 3 загальні території), адміністративний центр — Едінбург;

 Північна Ірландія (26 округів), адміністративний центр — Белфаст.

 

 

Столиця  (та найбільше місто)	Лондон
Офіційні мови	англійська
Державний устрій	Конституційна монархія
- Монарх	Королева Єлизавета II
- Прем'єр-міністр	Девід Камерон
Площа
- Загалом	244 101 км² (77)
- Води (%)	1,3%
Населення
- оцінка 2009 р.	61 612 300 (22)
- перепис 2001 р.	58 789 194
- Густота	246 чол,/км² (48)
ВВП (ПКС)	2008 р., оцінка
- Повний	$2 230 млрд.[1] млн. (7)
- На душу населення	$35 286[1] (18)
Валюта	Фунт стерлінгів (GBP)
Часовий пояс	GMT (UTC0)
- Літній час	BST (UTC+1)

 

 

2. Географічне положення

 

Рельєф центральної, і  південно-східної частин Великої Британії горбисто-рівнинний; у Шотландії, Уельсі і Ольстері переважають невисокі гори і височини, сильно згладжені льодовиками та річковою ерозією. Півострів Уельс зайнятий Кебрійськими горами, на південь від Шотландії розташовані Пеннінські та Камберлендські гори. Найвищі гори Великої Британії знаходяться на Північно-Шотландському нагір'ї. Гора Бен-Невіс, розташована недалеко від верхів'я затоки Лох-Лінне, підіймається до висоти 1343 м над рівнем моря, а в районі перетину цього нагір'я і Грампіанських гір декілька вершин перевищують 1200 м. Ріки: Темза,Северн, Трент, Мерсі.

За особливостями рельєфу територія Великої Британії поділяється на дві основні області. Висока Британія (включаючи Північну Ірландію), розташована на півночі і заході країни, підстилається стійкими древніми корінними породами і являє собою в основному сильно розчленовані височини і менш поширені низовини. На півдні і сході розташована Низька Британія, характерна горбистим рельєфом, невеликими височинами і декількома гірськими районами; в її основі залягають більш молоді осадові породи. Кордон між Високою і Низькою Британією проходить приблизно в південно-західному напрямі від Ньюкасла в гирлі р.Тайн до Ексетера в гирлі р. Екс на півдні Девона.

Клімат Великобританії класифікують як середньоширотний океанічний клімат (за класифікацією Коппена) з теплим літом, не дуже холодними зимами, але постійними опадами протягом всього року. Основні фактори, які впливають на клімат Великобританії це північне розташування країни (від 50° до 60° північної широти), близьке розташування відносно Атлантичного океану і течії Гольфстрім.

Оскільки Великобританія лежить на островах, то клімат тут дуже специфічний. На клімат дуже впливає тепла течія Гольфстрім. Клімат в країні вологий і м’який. Озера і річки замерзають дуже рідко у всі пори року дуже часто йде дощ. Загальна середня кількість опадів є 1100 мм. Найвологіші місяці із вересня по січень. Крім того, Британія знаменита своїми туманами. Іноді тумани такі густі, що неможливо побачити щось у межах 2 або 3 метрів. Кожний, хто приїжджає до Великої Британії говорить, що вона здається єдиним великим красивим парком. Країна має океанічний і надто вологий клімат, з м'якою зимою і пасмурним літом, туманами та вітрами. Його формують атлантичні циклони. Більша частина опадів випадає на заході, особливо на західних схилах гір і нагір'їв (у середньому 2000 – 3000 мм на рік). Найменш волога частина країни — південний схід (у середньому 625 мм опадів щороку). У Великій Британії переважають опади у вигляді дощів, лише на півночі у горах протягом 1 – 2 місяців випадає сніг. Середня температура січня коливається від +7°С на півострові Корнуолл до +3,5°С у Східній Англії, однак бувають і морози до -15°...-18°С. Літо у країні прохолодне, середня температура липня становить +16°С, а в районі Лондона – +11°...+13°С.

3. Історія виникнення та розвитку

 

Розвинуте Середньовіччя

1172 — Генріх II став королем Ірландії і відновив там колонію.

1215 — Король Іоанн Безземельний змушений підписати Велику хартію вольностей.

Пізнє Середньовіччя

1284 — Завоювання Уельсу, почате норманами, завершене Едвардом I.

1295 — Прийнята Модель парламенту.

1338—1453 — Столітня війна з Францією дозволила парламентові контролювати податки і, за допомогою імпічменту, призначення міністрів королем.

1348—1349 — Чорна смерть (чума) забрала 30% населення.

1381 — Суспільне невдоволення привело до селянського повстання, яке було жорстоко придавлене.

1399 — Річард II був зміщений парламентом.

1414 — Придушене повстання лоллардів.

1455—1485 — Війна Червоної і Білої троянд.

Новий час

1497 — Генріх VII поклав кінець владі феодальної знаті, придушивши повстання йоркців.

1529 — Генріх VIII став главою Англіканської церкви після розриву з Римом.

1536—1643 — Акти Союзу об'єднаної Англії й Уельсу після завоювання.

1547 — Едвард VI прийняв доктрини протестантства.

1553 — Повернення до римської католицької церкви при Марії І.

1558 — Єлизавета I схвалила релігійний компроміс.

1588 — Спроба вторгнення в Англію іспанської Армади.

1603 — Яків I об'єднав англійську і шотландську корону. Зростає протистояння парламенту.

1642—1652 — Громадянська війна між роялістами і парламентаріями, що закінчилася перемогою парламенту.

1649 — убито Карла I, створена Співдружність.

1653 — Олівер Кромвель призначений Лордом-Протектором.

1660 — Відновлення монархії при Карлі II.

1685 — Повстання Монмаута.

1688 — Вільгельма Оранського запрошено зайняти трон, утеча Якова II.

1707 — Акт про союз між Англією і Шотландією при королеві Анні Стюарт, після якого Англія стала частиною Королівства Велика Британія.

 

Акт про Союз між Англією й Шотландією ухвалений у 1707, Акт про Ірландію 1801 об'єднав Британію й Ірландію. До середини XX століття Британія була центром найбільшої у світі Британської імперії.

Закони про Реформу 1832-67 надали право голосу робітничому класу, в 1911 влада Палати лордів була обмежена, Велика Британія брала участь у Першій світовій війні1914-18. Закон про Внутрішнє управління інкорпорував північно-східну Ірландію (Ольстер) у Об'єднане Королівство Великої Британії й Північної Ірландії. У 1921 Ірландія, крім Ольстера, стала домініоном. Перший лейбористський уряд очолив Рамсей Макдональд, в 1924. Загальний страйк відбувся в 1926; безробіття досяглося 3 млн. в1931. Друга світова війна 1939-45. Коаліційний уряд з Вінстоном Черчиллем на чолі 1940-45. Держава стала процвітати при лейбористському уряді, який очолювавКлементом Аттлі 1945. В 1956 р. Суецька криза. Пряме правління Північною Ірландією з Вестмінстера введене в 1972. Об'єднане Королівство приєдналося до ЄС в 1973. Лейбористи замінили консерваторів після страйку шахтарів 1974; консерватори повернулися до влади властей на чолі з Маргарет Тетчер в 1979. Соціал-демократична партія створена в 1981. Безробіття перевищило 3 млн. Війна на Фолклендських островах в 1982. Страйк шахтарів, найтриваліший в історії Англії в 1984-85. Безладдя в1990 при введенні подушного податку. Англійські війська брали участь у війні в Перській затоці в 1990-91. В 1991 Джон Мейджор замінив Марґарет Тетчер на посаді прем'єр-міністра. Економічний спад триває. Уряд ратифікував Маастрихтський договір в 1993. У грудні 1993 були висунуті мирні пропозиції рішення проблеми Північної Ірландії разом з ірландським урядом (Декларація Даунінг Стріт).

 

 

 

4. Етнічний та релігійний склад населення

 

Етнічний склад

Протягом сторіч люди мігрували  до Британських островів із багатьох частин світу, деякі, щоб уникнути політичного  або релігійного переслідування, інші, щоб знайти краще життя або уникнути бідності. Переселенці з Європейського материка приєднувалися до місцевого населення Британії в часи Римської Імперії й протягом вторгненьанглів, саксів, ютів, данців і норманів. Сюди прибувало багато ірландців. Багато євреїв прибули до Британії в кінці 19-го сторіччя і в 1930-х. Після 1945 року у Великій Британії поселилось багато інших біженців із різних європейських країн. Великі громади переселилися з Вест-Індії і південної Азії в 1950-60-х роках. Є також значні громади американців, австралійців і китайців, а також інших європейців, таких як, наприклад, греки, українці, поляки, серби, естонці, латиші, вірмени, італійці і іспанці,росіяни. На початку 1970-х у країну починають прибувати значні маси іммігрантів із Латинської Америки, Південно-Східної Азії і Шрі-Ланки. Люди з Індії, Пакистану і Бангладешу — це більш ніж половина від загальної етнічної чисельності некорінного населення, а люди Вест-Індійського походження — наступна найбільша група. Населення іноземного походження майже повністю сконцентроване в центрі країни, в особливості, у Лондоні.

 

Релігія

У Сполученому Королівстві  з'явилися різні християнські напрямки через розкол церкви протягом століть. Найбільша з них з'явилася в Англії в 16-му сторіччі, коли Генріх VIII відхилив верховенство папи римського. Цей розрив із Римом полегшив ухвалення деяких протестантських доктрин та утворення англіканської церкви, яка стала державною церквою Англії, хоча римський католицизм зберіг прихильників. У Шотландії Реформація дала початок шотландській церкві, якою управляли органи місцевого самоуправління, які складались з міністрів і старійшин, а не єпископів, як було прийнято в Англії. Римський католицизм в Ірландії був майже не потривожений цими подіями, але на території, що пізніше стали називати Північною Ірландією, англіканські і шотландські (пресвітеріанські) церкви мали багато прихильників. У 17-му столітті подальші схизми розділили англіканську церкву, в особливості, пуританський рух, який дав початок так званим нонконформістським сектам, як, наприклад баптистській і конгреґаціоналістській. Релігійні відродження середини 18-го сторіччя дали Уельсу форму протестантства близько зв'язану з уельською мовою; Пресвітеріанська Церква Уельсу (або Кальвінійський Методизм) залишається найзначнішою релігійною організацією в князівстві. У Нортумберленді, Даремі і Йоркширі в північно-східній Англії іКорнуолі на південно-західному півострові все ще нараховується багато методистів. Секти зі Сполучених Штатів також отримали прихильників і було відмічене збільшення в практиці юдаїстів у Британії.