Економіка Великобританії

У 1290 більшість євреїв були вигнані із Британії, це було відображенням середньовічного антисемітизму. Перша єврейська громада повернулася в Британію в 17-му сторіччі і в 19-му ст. євреї вже поселилися в багатьох великих провінційних містах. Більш ніж половина всіх британських євреїв живе в Лондоні. Британія зараз займає друге місце в Європі за кількістю єврейських громад.

 

5. Державна мова і культурні (цивілізаційні) особливості розвитку

 

Всі основні мови, якими  розмовляють у Сполученому Королівстві  належать до сім'ї індоєвропейських мов.

Із сучасних мов найранішими  є дві форми кельтської мови: гельська мова (з якої походить ірландська, шотландська (гельська)та менська) і бритська мова (з якої походить відроджувана корнська та сучасна валлійська мови). Серед сучасних кельтських мов валлійська мова є найпоширенішою: приблизно одна п'ята частина від загальної чисельності населення Уельсу вважає її рідною, і вона є обов'язковим предметом у школах Уельсу. Більшість носіїв шотландської мови серед мешканців Зовнішніх Гебридських островів і Ская. Менше ніж 2 відсотки шотландців можуть говорити шотландською мовою, і вона ніколи не була загальнонаціональною мовою Шотландії. Навіть в північно-західних областях, де вона є мовою релігії, бізнесу і соціальної діяльності, шотландська мова відстає. Так само, менська мова більше не має носіїв, хоча в 1870, близько половини людей говорили нею. Останні носії корнської мови померли в 18-му сторіччі, але зараз ця мова відроджується зусиллями ентузіастів.

Істотно вплинули на англійську мову північна германська прамова і західна германська. Сучасна англійська мова походить переважно від германських діалектів, якими розмовляли англи, сакси і юти (які прибули до Британії в 5-му сторіччі нашої ери). Також на англійську сильно вплинула мова вікінгів, які почали здійснювати набіги на Британські острови близько 790 року і згодом колонізувли північні і східні частини Англії.

Під правлінням норманських та анжуйських королів Англія була частиною континентальної  імперії, і тривалий зв'язок зФранцією, який зберігали нові правителі і землевласники, дуже вплинув на англійську мову. Ця гібридна мова, що комбінувала англосаксонські і нормандські діалекти розвинулася і стала де-факто державною мовою, іноді вона навіть витісняла латинську мову в публічних документах. Так було до середини 14-го сторіччя, коли почала формуватися пізня середня англійська мова, яка згодом стала де-факто державною.

Діалекти англійської мови, якими  розмовляє переважна більшість  населення Шотландії, часто виділяють  у окрему шотландську мову, яка фактично може розглядатися як національна мова Шотландії.

 Культура Сполученого Королівства багата і різноманітна. Вона в значній мірі впливає на культуру в світовому масштабі. Великобританія має сильні культурні зв'язки зі своїми колишніми колоніями, особливо з тими державами, де англійська мова є державною. Значний внесок в британську культуру за останні півстоліття внесли іммігранти з Південної Азії та з країн Карибського басейну. У процесі формування Сполученого Королівства до його складу увійшли колишні незалежні держави, які відрізняються культурами і які слід розглядати окремо. 
     6. Державний устрій та форма правління, державна політика, роль уряду

 

Форма правління 

Конституційна монархія. 

 

 

 Конституція 

У формі єдиного документа конституції  не існує. Конституційне значення мають  традиції, законодавчі акти Парламенту та судові прецеденти. 

 

 

 Інститут Президента  

Інститут президентства відсутній.  

 

Глава держави – Королева, Ії Величність Єлизавета ІІ (з 6 лютого1952 р.). Її спадкоємець  – Принц Чарльз (старший син). 

 

Глава держави – монарх (королева). Королева Єлизавета ІІ (на троні з 6 лютого 1952 р.) є 40-м британським монархом з часів Вільяма Завойовника (1066 р.) і належить до Віндзорської династії. Королева вважається верховним носієм виконавчої влади, главою судової системи, верховним головнокомандувачем збройних сил, світським главою англіканської церкви, має формально-конституційне право скликати Парламент, розпускати Палату Громад, санкціонувати законопроекти, схвалені Парламентом. Поза цим, всі основні прерогативи державної влади здійснюються Парламентом та Урядом.

 
Законодавча влада

Парламент є незалежним законотворчим органом. Складається з двох палат.

Депутати Палати Громад обираються на 5 років за мажоритарною системою, відносною більшістю прямим і таємним голосуванням на основі загального виборчого права особами, яким виповнилося 18 років.

Спікер Палати Громад – Джон Беркоу (обраний 22 червня 2009 року, переобраний на посаду 18 травня 2010 року).

Палата Лордів складається з довічних перів (після проведення першого етапу конституційної реформи у листопаді 1999 р. майже всі спадкові пери, за винятком спеціально обраних 92, були позбавлені права засідати у Палаті Лордів), спеціально обраних спадкових перів, лордів-суддів з апеляцій та „духовних лордів” - двох архієпископів та 24 єпископів Англіканської Церкви. Кількісний склад Палати Лордів може змінюватись за рахунок зміни кількості довічних перів, чия загальна чисельність не регулюється законодавством.

Спікер Палати Лордів – баронеса Хеймен. Призначена Королевою Єлизаветою ІІ за результатами голосування Палати Лордів 4 липня 2006 р.

В умовах відсутності  конституції і за положенням “парламентського суверенітету” Парламент не зв'язаний раніше ухваленими рішеннями і може скасовувати акти конституційного  значення. Британські суди позбавлені права переглядати або скасовувати акти Парламенту.

 

Виконавча влада

Уряд країни, як правило, очолюється лідером партії, яка перемогла  на виборах і має найбільшу  кількість місць y Палаті Громад, складається  з членів Кабінету, міністрів, що не входять до складу Кабінету, і молодших міністрів (всього налічується близько 100 осіб). Прем'єр-міністр одноосібно формує склад Уряду та визначає, хто з міністрів входить до складу Кабінету.

6 травня 2010 р. в країні  пройшли вибори до парламенту, за результатами яких було  сформовано новий уряд. Новим Прем'єр-міністром став консерватор Девід Кемерон, який замінив лейбориста Гордона Брауна, створивши коаліцію з ліберал-демократами. 

 

Судова влада

Судова колегія Палати Лордів (найвища апеляційна інстанція  у цивільних справах по всій країні, у кримінальних справах – в Англії, Уельсі та Північній Ірландії)

Верховні Суди Англії, Уельсу та Північної Ірландії

Шотландський Сесійний та Верховний Суд 

 

Ключові політичні партії та їх лідери

Лейбористська партія. Створена в 1890 році. Налічує близько 200 тис. членів. Лідер партії – Едвард Мілібенд.

Консервативна партія. Дата заснування – 1671 р. (партія “Торі”), як Консервативна партія існує з 1830 р. Налічує близько 290 тис. членів. Лідер партії – Девід Камерон.

Ліберально-демократична партія. Сформована в березні 1988 року шляхом об’єднання ліберальної та соціал-демократичної партій. Налічує близько 70 тис. членів. Лідер – Нік Клегг

 

Міжнародний статус країни

Міжнародний статус країни з моменту ухвалення у 1931 р. Вестмінстерського  статуту Велика Британія в особі свого монарха стала вважатись головою Британської Співдружності Націй, нині - Співдружності (The Commonwealth), до складу якої входять 53 держави, які отримали незалежність в результаті деколонізації, або мають традиційно тісні відносини з іншими країнами Співдружності. Під контролем Великої Британії продовжують залишатися 13 заморських територій.

Велика Британія –  одна з країн-засновників ООН  та постійний член Ради Безпеки, з 1949 р. - член НАТО; з 1973 р. – член Європейського  Союзу.

 

7. Природні умови та ресурси та розвиток науки та техніки

Наявність сприятливих  природних ресурсів (корисних копалин; ґрунтово-кліматичних умов) Об'єднане Королівство займає більшість Британських островів, що знаходяться на деякій відстані від північно-західного узбережжя Європи. Два головних острови серед безлічі дрібних - Великобританія й Ірландія. Нестійкий, але помірний м'який клімат Британських островів визначається течіями Атлантичного океану з превалюванням південно-східних вітрів, що спричинені Північноатлантичною течією. На західні узбережжя країни морські вітри приносять часті й рясні дощі, на сході ж клімат більш сухий. Саме кліматичні умови впливають на ґрунти Великобританії, через часті дощі ґрунтовий шар країни представлений в основному гірськими підзолистими, торф’яно-болотними, гірничо-тундровими, лісовими кислими не опідзоленими і дерново-глеєво-підзолистими ґрунтами. Цінними і сприятливими для вирощення вибагливих культур є лише перегнійно-підзолисті і лісові бурі ґрунти, що зосереджені в основному у центрі і на півдні Англії 
Великобританія має густу мережу повноводних протягом усього року коротких рік: Сєвєрн, Темза, Уз, Тис, Таємниць, Иден, Туід й ін. Найбільш великі озера: Лох-Їй, Лох-Ломонд, Лох-Несс. Великобританія має значні запаси корисних копалин. Особливо вона багата кам'яним вугіллям, загальні запаси якого - 189 млрд. т, у тому числі що видобувають - 45 млрд. т. Його родовища є у всіх економічних районах країни, крім трьох південних і Північної Ірландії. Найбільш великі зосереджені в трьох кам'яновугільних басейнах: Йоркширському й Нортумберленд-Даремському, розташованих у передгір'ях Пеннін, і Південно-Уельському - на південному схилі Уельських гір. Багато кам'яновугільних басейнів підходить близько до морського узбережжя, і вугілля може легко транспортуватися. У цей час роль кам'яного вугілля вже не настільки велика, видобуток його скоротився, кращі шари виснажені, використання глибинних шахт стало нерентабельним.   
На шельфі Північного моря знайдені нові енергоресурси - нафту й природний газ. Родовища розташовані недалеко від берегів південного сходу Англії й північного сходу Шотландії. Запаси нафти - 2 млрд. т, природного газу - 2 трлн. м3. Їхня інтенсивна розробка змінила загальну оцінку забезпеченості Великобританії енергоресурсами й поставила її в більше вигідне положення в порівнянні з партнерами по ЄС. Найбільші офшорні родовища - Фортис і Брент, на материку - Уітчфарм у графстві Дорсет. Основні родовища вугілля - Йоркшир - Дербі - Ноттингемширський басейн у східному Міддленді, Нортумберленд - Даремський басейн на північному сході Англії.  
У Великобританії є також значні запаси й залізних руд (достовірні і ймовірні - 4,6 млрд. т). Головне родовище на сході Нортгемптоншира, але, за винятком нині вироблених багатих гематитових руд Камберленда, більшість інших - низької якості (22 - 33% металу). У цей час видобуток припинено, промисловість використовує багату імпортну руду. Що стосується інших корисних копалин, то виділяється велике родовище каоліну в Корнуелі, також кам'яної солі у Чеширі й Даремі, калійної - у Йоркширі й у дуже невеликій кількості деякі кольорові метали (у тому числі олово на заході Корнуела). Знайдено уранові руди в Шотландії.

Кількість та рівень кваліфікації трудових ресурсів Населення Великобританії становить 60,6 млн. чол.( http://www.ons.gov.uk)

Трудовими ресурсами  є усе працездатне населення  віком від 16 до 59 років. Кількість  трудових ресурсів Сполученого Королівства 30,4 млн. чол. У сільському господарстві зайнято 1,5% трудових ресурсів країни, у промисловості – 19,1%, у сфері послуг 79,5 % трудових ресурсів. Така структура відповідає структурі зайнятості трудових ресурсів найрозвинутіших країн світу завдяки впровадженню високотехнологічного обладнання, автоматизації і роботизації. Рівень безробіття у країні становить 5,4%, що є досить непоганим показником і свідчить про високий рівень відповідності попиту і пропозиції на робочу силу на ринку праці цієї країни. У Великобританії одна з найкращих систем освіти світу, тому працівники висококваліфіковані. Але спостерігається нестача висококваліфікованих робітників у інжинірингу, будівництві, у сфері послуг, торгівлі, сфері ІТ-технологій.

Рівень розвитку виробничої інфраструктури (транспорт; зв’язок та ін.) Великобританія має розвинену дорожню мережу близька 388008 км з центрами у Бірмінгемі, Манчестері і Лондоні. Довжина залізничних шляхів перевищує 17156 км. Близька 95% фрахту приходить морськими шляхами. Довжина морських шляхів 3200 км (620 км використовується для торгівлі) Найголовніші британські порти: Феліксстоу, Тіл бері, Саусамптон. Інші важливі порти і гавані у таких містах, як: Абердін, Белфаст, Манчестер, Глазго, Беррі. Кардіфф тощо.

 Найбільший аеропорт  Європи знаходиться саме у  Великобританії, це Лондонський  Heathrow Airport, другий за величиною London Gatwick Airport і третій Manchester Airport. Інші великі аеропорти London Stansted Airport в Ессексі і Бірмінгемський Міжнародний Аеропорт. Найбільші повітряні лінії у Сполученому Королівстві Брітіш Еевейз, Фліб і Віржін Етлентік.[1]  
Система комунікацій країни основується на цифрових технологіях і оптофібровому волокні, це: BT, Virgin Media, Cable & Wireless, Easynet і Thus.  
Великобританія найбільший телефонний провайдер світу. Т-Mobilе, Cellnet, Vodafone – найбільші компанії, зайняті на ринку мобільного зв’язку країни. У Великобританії зараз більше 663 радіостанції і більше 90 мільйонів радіоприймачів, на ринку радіо домінують ВВС радіо 1 і 2, що функціонує на 10 національних мережах і 40 локальних станцій.  Наприкінці 2004 року більше 54% домів мали доступ до Інтернету, 37,6 мн. Інтернет - користувачів, більше 228 телестанцій 

 

Рівень розвитку науки і техніки Рівень освіченості британців становить 99%, незалежно від статі. 138 університетів Великобританії визнані світом, сере них найперші місця посідають Оксфорд, Кембридж, згідно з рейтингом вищих навчальних закладів світу 2012 року (THES - QS World University Rankings) 30 університетів Великобританії увійшли в число найкращих університетів світу. На Великобританію припадає 9% всіх наукових видань світу і 12% наукових статей. Дані щодо винаходження електричної лампочки, першого локомотивного потягу, телефону, закону гравітації, створення системі World Wide Web говорять самі за себе.