Формування пропозиції фірми і галузі в умовах досконалої конкуренції

Зміст

1. Вступ                                                                                                                      3

2. Розділ 1. Ознаки ринку досконалої конкуренції                                                  4

3. Розділ 2. Пропозиція                                                                                                         8

2.1. Пропозиція досконало конкурентної фірми у короткостроковому            8

        періоді

2.2. Пропозиція галузі та рівновага у короткостроковому пеіоді                    11

2.3. Пропозиція та рівновага у довгостроковому періоді                                 16

4. Розділ 3. Максимізація прибутку                                                                        21

5. Висновок                                                                                                                26

6. Список використаної літератури                                                                         27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

   В умовах ринкових відносин виникнення конкуренції має як соціально - психологічні, так і економічні причини. Крім того, конкуренція в значній мірі пов'язана з обмеженістю ресурсів, породжує суперництво за право їх використання для швидкого досягнення найвищого рівня власного добробуту. Конкуренція відіграє в економічному житті суспільства позитивну роль, спонукаючи громадян, фірми та країни шукати найбільш раціональні способи отримання та використання обмежених ресурсів усіх видів.

   У сучасному національному господарстві бере участь безліч господарюючих суб'єктів. Серед них ті, які прийнято називати фірмою - домашні господарства, держава в цілому і його господарюючі структури, банки, страхові і кредитні товариства, індивідуальні підприємства і товариства, акціонерні товариства. Головною дійовою особою на фірмі виступає підприємець.

   Метою підприємницької діяльності є отримання прибутку, тобто перевищення грошової виручки, отриманої від реалізації товару, над витратами на його виробництво і реалізацію. Змістом підприємницької діяльності є пошук таких комбінацій, що є в розпорядженні роботодавця ресурсів (грошей, матеріальних благ, праці тощо), які забезпечують йому досягнення зазначеної мети.

   Метою роботи є дослідити пропозицію фірми і галузі в умовах досконалої конкуренції.  Відповідно до поставленої мети в роботі необхідно вирішити ряд завдань:

• Визначити ознаки досконалої конкуренції
• Розглянути пропозицію фірми у короткостроковому і довгостроковому періоді
• Розглянути пропозицію галузі
• Визначити максимізацію прибутку фірми

    Об'єктом дослідження є досконала конкуренція.

    Предметом дослідження є фірма і галузь в умовах цієї досконалої конкуренції.

Розділ 1. Ознаки ринку досконалої конкуренції

 В економічній теорії досконалою конкуренцією називають таку форму організації ринку, за якої неможливе будь-яке суперництво як між продавцями, так і між покупцями. Таким чином, теоретичне поняття досконалої конкуренції є фактично запереченням звичайного для ділової практики та повсякденного життя розуміння конкуренції як гострого суперництва економічних суб'єктів.

Модель досконалої конкуренції грунтується на певних умовах щодо організації ринку.

1. Велика кількість покупців і продавців на ринку. Це означає, що обсяги попиту і пропозиції навіть найбільших покупців і продавців дуже незначні відносно масштабів ринку. Тут «дуже незначні» означає, що зміна обсягів попиту і пропозиції окремих суб’єктів в межах короткострокового періоду (тобто за незмінної потужності підприємства та незмінних смаків і переваг споживачів) не впливають на ринкову ціну продукції. Вона визначається лише сукупністю всіх продавців та покупців, є колективним результатом ринкових відносин.[13, c.147]

Велика кількість суб'єктів ринку передбачає відсутність формальних чи неформальних угод (змови) між ними з метою досягнення монопольних переваг на ринку.

2. Однорідність продукції. Однорідність продукції означає, що всі її одиниці абсолютно однакові в уяві покупців і у них немає можливості розпізнавати, ким саме вироблена та чи інша одиниця. Тобто продукти різних підприємств абсолютно взаємозамінні, і їх крива байдужості має для кожного покупця форму прямої.

     Сукупність усіх підприємств, що виробляють який-небуль однорідний продукт, утворює галузь. Однорідним продуктом можуть бути, наприклад, звичайні акції певної корпорації, що є в обігу на вторинному фондовому ринку. Кожна із них абсолютно ідентична будь-якій іншій, і покупцеві байдуже, хто саме продає ту чи іншу акцію, якщо її ціна не відрізняється від ринкової. Однорідними с також стандартизовані товари, які продаються на спеціалізованих товарних біржах. Це, як правило, різні види сировинних товарів (бавовна, пшениця, кава, нафта певних сортів) або напівфабрикати (сталь, алюміній. золото тощо).

     Однакова продукція не вважається однорідною, якщо її виробники можуть легко розпізнаватися покупцями за торговою маркою, фірмовим знаком або іншими характерними особливостями, якщо, звичайно, покупці надають їм суттєвого значення. Отже, анонімність продавців разом з анонімністю покупців роблять ринок досконалої конкуренції повністю знеособленим.

     Абсолютна взаємозамінність однорідної продукції різних підприємств означає, що перехресна еластичність попиту на нього для будь-якої пари підприємств-виробництв наближається до нескінченності:

                               

 

де і.і — підприємства, що виробляють однорідну продукцію. Це означає, що незначне підвищення ціни одним підприємством понад її ринковий рівень приводить до повного переходу попиту на дану продукцію на інше підприємство.

3. Вільний вхід на ринок і вихід з нього. Всі покупці та продавці мають повну свободу входу в галузь (на ринок) і виходу з неї (виходу з ринку). Це означає, що підприємства вільно можуть почати виробництво певної продукції, продовжити чи припинити його, якщо вважатимуть за доцільне. Аналогічно покупці вільно можуть купувати товар у будь-якій кількості, збільшити, скоротити або зовсім припинити його придбання. Немає ніяких легальних чи фінансових перешкод до входження в галузь. Немає, наприклад, патентів чи ліцензій, які забезпечують переважні права на виробництво певної продукції. Вхід у галузь (і вихід з неї) не вимагають суттєвих початкових витрат. Економія від масштабу підприємств, що функціонують у галузі, не настільки велика, щоб обмежити вхід у галузь нових підприємств. [13, c. 148]

     З другого боку, ніхто не зобов'язаний залишатися в галузі, якщо це не відповідає його бажанням. Немає державного втручання в організацію ринку (субсидії та податкові пільги, квоти й інші форми впливу на попит і пропозицію).

    Свобода входу і виходу передбачає також абсолютну мобільність покупців і продавців всередині ринку, немає яких-небудь форм закріплення покупців до продавців.

    Свобода входу і виходу  забезпечується мобільністю виробничих ресурсів, вільним їх переливанням з однієї галузі до іншої, туди, де їх альтернативна вартість виша. Це, зокрема, означає, що працівники можуть вільно мігрувати як між галузями, так і між професіями. Пропозиція сировини та інших виробничих ресурсів не монополізована.

4. Повна інформованість учасників ринку. Суб'єкти ринку (покупці, продавці, власники факторів виробництва) володіють абсолютним знанням всіх параметрів ринку. Інформація розповсюджується миттєво, і нічого їм не коштує. На цьому припущенні й грунтується так званий закон єдиної ціни, згідно з яким на досконало конкурентному ринку будь-який товар продається за єдиною ринковою ціною.

     Як уже зазначалося, перехресна еластичність попиту за ціною (в межах однорідної продукції) наближається до безмежності для будь-якої пари продавців. І тому той з них, хто намагається підняти ціну вище звичайного ринкового рівня, зразу ж залишається без покупців, які будуть звертатися до інших продавців. Питання в тому, звідки знатимуть покупці про наявність дешевих джерел постачання (продавців) і де вони розташовані. Сутність припущення про абсолютну інформованість полягає в тому, що суб’єкти ринку наперед володіють інформацією про розподіл цін серед продавців і перехід від одного до іншого нічого не варто.

       Однак такого апріорного знання не існує. Інформація дефіцитна, її отримання, переробка та використання варті часу, сил і коштів.

       Порушення будь-якої з цих умов призводить до ринку з недосконалою конкуренцією. Зауважимо, що реальних ринків, де одночасно в повному обсязі виконують всі ці умови, не існує. По суті, йдеться про ідеальну модель ринку, своєрідний еталон, відхилення від якого можуть призвести до втрат для суспільства. Серед існуючих ринків до умов досконалої конкуренції наближаються, наприклад, деякі ринки сільськогосподарської продукції.

       Фірми, що діють на ринку досконалої конкуренції, називаються конкурентними фірмами.[13, c.149]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Пропозиція

2.1.Пропозиція досконало конкурентної фірми у короткостроковому періоді

      Пропозиція — це певний обсяг продукції, який підприємство бажає поставляти на ринок за заданою ціною за інших рівних умов. Підприємство за заданою ціною поставлятиме такий обсяг продукції, який забезпечуватиме йому максимальний прибуток. Розглянемо, як змінюватимуться обсяги виробництва продукції в разі зміни ціни (рис. 1).

Рис.1. Пропозиція підприємства в разі зміни ціни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       На рис.1(а) ціна на ринку задана як P1. Щоб максимізувати прибуток, підприємство вироблятиме обсяг q1 (MR (q1 ) = SMC (q1)). За таких умов прибуток буде додатним і дорівнюватиме площі прямокутника C*P1FM. Припустимо, що ціна зменшилася до P2 (рис.1(б)). Тоді підприємство для забезпечення максимального прибутку скоротить обсяг виробництва до q2(MR(q2) = SMC(q2)). При цьому ціна дорівнюватиме середнім витратам і підприємство отримуватиме нульовий економічний прибуток. Хай ціна зменшиться до P3 (рис.1 (в)). За такою ціною обсяг пропозиції дорівнюватиме q3. Підприємство в цьому разі буде мати від'ємний прибуток і, на перший погляд, треба припиняти виробництво. Визначимо збитки за умови, що продукція пропонується і якщо не пропонується. У першому випадку підприємство має збитки, що дорівнюють площі прямокутника P3C*KL, а в другому — площі V*C*KN, що визначає суму постійних витрат підприємства. Нагадаємо, що в короткостроковому періоді витрати поділяються на постійні та змінні, причому TC = FC + VC, а середні загальні витрати дорівнюють сумі середніх постійних та середніх змінних витрат: SATC = SAFC + SAVC. Отже, в разі випуску q3 одиниць продукції середні постійні витрати дорівнюватимуть SAFC(q3) = SATC(q3) — SAVC(q3), постійні витрати — FC(q3) = SAFC(q3)q3, що становить площу прямокутника V*C *KN. [2, c.102]

         Якщо за ціною P3 підприємство не пропонуватиме продукцію, то його збитки дорівнюватимуть сумі постійних витрат, що є більшими, ніж збитки, які матиме фірма, якщо продовжуватиме виробництво (площа P3C*KL є меншою, ніж площа V*C*KN ). На рис.1(г) показано ситуацію, коли ціна стала дорівнювати середнім змінним витратам. Оскільки при цьому ціна одночасно дорівнює граничним витратам, то це означає, що середні змінні витрати мають мінімальне значення. Обсяг виробництва, який максимізує прибуток, дорівнює q4, а сума збитків підприємства дорівнює сумі постійних витрат (площа прямокутника P4C*KN). Якщо ціна й далі зменшуватиметься, то збитки при випуску продукції стануть більшими, ніж сума постійних витрат, отже, продовжувати виробництво немає сенсу.

      На рис.2 (а) демонструються криві граничних та середніх витрат і показано визначення обсягів продукції, що максимізує прибуток за різними цінами. На рис. 2 (б) зображено криву пропозиції підприємства.

Рис.2.  Крива граничних витрат та пропозиція підприємства у короткостроковому періоді

 

      За ціною P1 пропонуватиметься обсяг q1, який відповідає умовам максимізації прибутку (P = MC). Це точка А на рис.2(а), що належить кривій SMC, та А' на рис.2(б), що належить кривій пропозиції S. За ціни P2 прибуток буде максимальним при випуску q2 (точка В на кривій SMC та В' на кривій S). За такої ціни прибуток буде нульовим (P2 = AR = MR = min SATC). Якщо ціна зменшиться до P3 < SATC, прибуткомаксимізуючий обсяг виробництва зменшиться до q3. Прибуток у цьому разі буде від'ємним, оскільки точка C на кривій SMC лежить нижче кривої SATC і відповідно виручка від продажу випуску q3 не компенсує загальних витрат виробництва, але дасть змогу повністю покрити змінні та частково постійні витрати виробництва. Тому збитки від випуску q3 одиниць продукції будуть меншими, ніж при нульовому випуску.

       У разі ще нижчої ціни P4 = min SAVC обсяг випуску q4 задовольняє умови максимізації прибутку, але сума збитків дорівнює сумі постійних витрат. В цих умовах підприємству байдуже — виробляти q4 одиниць продукції чи закритися. Тому точку Д на кривій SMC часто називають точкою закриття, вона може належати кривій пропозиції, а може не належати.   

       Нарешті, за ціни P5 = minSMC випуск q5 також задовольняє умови максимізації, але ціна не компенсує середніх змінних витрат (P5 < SAVC) і за будь-якого обсягу випуску збитки перевищуватимуть постійні витрати. Тобто якщо ціна буде меншою, ніж мінімальні середні змінні витрати (P < min SAVC), прибуткомаксимізуюче підприємство не пропонуватиме продукцію. Тому точка E на кривій SMC не належить кривій пропозиції досконало конкурентного підприємства.