Формування пропозиції фірми і галузі в умовах досконалої конкуренції

       Криву пропозиції досконало конкурентного підприємства подано на рис.2(б). Точки А', В', C', Д' відповідають точкам А, В, C, Д кривої SMC на рис.2(а). Множина таких точок формує ділянку кривої пропозиції, яка збігається з кривою SMC, що лежить вище точки Д, яка відповідає мінімуму SAVC на рис.2(а).

       Таким чином, крива пропозиції досконало конкурентного підприємства у короткостроковому періоді має вигляд зростаючої ділянки кривої граничних витрат, яка лежить вище мінімуму середніх змінних витрат. При нижчому, ніж minSAVC рівні ринкової ціни крива пропозиції збігається з віссю цін (ділянка OP4 на рис.2(б)): qs = f(P) при P > min SAVC; qs = 0 при P < min SAVC.

 

2.2 Пропозиція галузі та рівновага у короткостроковому періоді

     Пропозиція галузі є агрегатом індивідуальної пропозиції підприємств галузі. Агрегування — це процес поєднання даних про господарські одиниці з метою визначення механізмів функціонування і тенденцій розвитку більших структурних утворень (галузь, економіка загалом).

        При цьому слід зауважити, що пропозицію підприємства ми виводили як функцію обсягу виробництва за будь-якої ціни і обсяг пропозиції цього підприємства не залежав від інших підприємств галузі. Це припущення справедливе для галузей, які не використовують високоспеціалізованих ресурсів. Різке збільшення або падіння виробництва у таких галузях не впливає на ціни на ресурси і відповідно витрати підприємства не залежать від обсягу виробництва інших підприємств галузі. Якщо ж, навпаки, збільшення виробництва іншими підприємствами збільшить попит на ресурси, що спричинить підвищення цін на ці ресурси, то це призведе до збільшення витрат та зміщення кривої витрат вгору. [11, c.101-102]

       Припустимо, витрати підприємств галузі є незалежними. Тоді функцію пропозиції галузі можна отримати, якщо просумувати функції пропозиції всіх підприємств галузі. У разі рівності функцій витрат всіх підприємств галузі, а галузь складається з n підприємств, функція ринкової пропозиції матиме вигляд: Qs = nqs при P > min SAVC, де Qs — ринкова пропозиція; qs — індивідуальна пропозиція. Qs = 0 при P < min SAVC. На рис.3. подано графічну інтерпретацію такої ситуації.

Puc.3. Пропозиція галузі у разі однакових витрат в умовах досконалої конкуренції

 

       За ціни P0 індивідуальна пропозиція типового підприємства становить q0, а ринковий обсяг пропозиції становитиме nq0. За кожної наступної ціни ринкова пропозиція буде в n разів більша, ніж індивідуальна.

     Якщо витрати підприємств неоднакові, то спочатку на ринку з пропозицією можуть виходити більші за розміром підприємства, які матимуть можливість економити на масштабі виробництва так, що мінімальний рівень середніх змінних витрат відповідатиме нижчому рівню ціни (рис.4, крива MC1).

Puc.4. Пропозиція галузі у разі різних витрат

 

     Тому крива ринкової пропозиції формуватиметься за рахунок продажу продукції підприємства з граничними витратами на рівні MC1. Якщо збільшити ціну до рівня Р2, на ринок зможуть ввійти менші підприємства, у яких рівень витрат більший. Обсяг продукції, який пропонуватиметься за такою ціною, формуватиметься виходячи із сумарного обсягу випуску всіх підприємств. На рис.4 це обсяг Q2(P2) = q1(P2) + q2(P2) + q3(P2). Обсяг ринкової пропозиції Q3 також утворюється за рахунок підсумовування індивідуальних обсягів пропозиції за ціни Р3: Q3(P3) = q1(Р3) + q2(P3) + q3(P3). [11, c.103-104]

      Розглянемо  формування ринкової пропозиції  за умови залежності витрат  підприємств. У цьому разі збільшення  попиту на ресурси, що їх використовують  підприємства цієї галузі, приведе  до підвищення цін на них, а  це, у свою чергу, — до збільшення  витрат підприємства.

      На рис.5 крива SMC1 — початкова крива пропозиції галузі. Початкова ціна, за якою продається продукція, P1, обсяг пропозиції за цієї ціни Q1. Хай внаслідок збільшення попиту на ринку ціна збільшилася до P2. Внаслідок одночасного збільшення виробництва усіма підприємствами загальний попит на спеціалізовані ресурси збільшиться, ціни на ресурси також підвищуються, а криві пропозиції підприємств та галузі зсунуться вгору і вліво.[12, c.64]

       На рис.5(а) нова крива займе положення SMC2. Якби ціни на ресурси не змінилися, то обсяг пропозиції за нової ціни P2 становив би Q'. Але за новою кривою пропозиції Q(P2) = Q2. Відповідно парою точок, що утворюють криву пропозиції галузі за умови збільшення випуску всіх підприємств, будуть точки А та В (за ціни P1 та P2). Крива S має вигляд множини таких точок за різних цін на продукцію і має додатний нахил.

Рис.5. Пропозиція досконало конкурентної галузі у разі залежності витрат підприємства

 

    Зсув SMC може бути таким значним, що обсяг пропозиції за нової, вищої ціни стане меншим, ніж до підвищення ціни (рис.5(б)). У цьому випадку крива пропозиції S матиме від'ємний нахил. Таким чином, зазвичай криві пропозиції мають додатний нахил, але в разі підвищення цін на ресурси внаслідок збільшення випуску всіма підприємствами галузі крива пропозиції може мати від'ємний нахил.

      З метою оцінки зміни обсягу пропозиції при зміні ціни на певну продукцію, використовується поняття еластичності пропозиції. Еластичність пропозиції за ціною характеризує відносну зміну обсягу пропозиції в разі зміни ціни. Коефіцієнт еластичності пропозиції за ціною — це відношення відносної зміни в обсязі пропозиції в разі зміни ціни на один відсоток:

     Рівновага  досконало конкурентного ринку  у короткостроковому періоді  досягається тоді, коли обсяги  попиту дорівнюють обсягам пропозиції (рис.6(а)).

Рис. 6. Рівновага досконало конкурентного ринку у короткостроковому періоді

 

    Рівноважна ціна P * визначає горизонтальну лінію попиту (AR = MR) для типового підприємства галузі (рис. 6(б)). Якщо підприємство має криві середніх та граничних витрат SATC1 і SMC1, то оптимум визначається точкою А, обсяг випуску при цьому дорівнює q *, а підприємство матиме економічний прибуток, оскільки ціна є більшою, ніж середні витрати при такому обсягу продукції. Якщо криві середніх та граничних витрат SATC2 і SMC2, то оптимум визначається точкою В, обсяг випуску при цьому дорівнює q*, а підприємство матиме від'ємний економічний прибуток, оскільки ціна менша, ніж середні витрати при такому обсягу продукції. Нарешті, якщо криві середніх та граничних витрат SATC3 і SMC3, то оптимум визначається точкою С, обсяг випуску при цьому дорівнює q*3, а підприємство матиме нульовий економічний прибуток, оскільки ціна дорівнює середнім витратам при такому обсягу продукції. З огляду на те, що ціни задані ринком, підприємства на ринку досконалої конкуренції можуть лише змінювати індивідуальні обсяги випуску, прагнучі до максимізації прибутку (мінімуму збитків). У короткостроковому періоді одні підприємства мають додатний прибуток, другі — від'ємний, а треті — нульовий і змінити, крім обсягів продукції, ніхто нічого не може.

 

 

2.3 Пропозиція та рівновага у довгостроковому періоді

         У довгостроковому періоді всі витрати підприємства є змінними. Тому підприємство може змінювати обсяги факторів виробництва, пристосовуючи їх до обсягу виробництва, який максимізує прибуток. У довгостроковому періоді, по-перше, будь-яке підприємство має можливість вибору виробничих потужностей і, відповідно, має більшу можливість змінювати обсяги випуску. По-друге, завдяки вільному входу в галузь та виходу з неї одні підприємства мають можливість залишити ринок цього товару, якщо вони мають від'ємний прибуток, а інші входитимуть до нього в разі можливості отримати високий прибуток. Тобто зміна кількості підприємств, що прагнуть максимізувати прибуток на цьому ринку, є важливим фактором досягнення рівноваги у довгостроковому періоді на ринку досконалої конкуренції. [16, c.84]

       У довгостроковому періоді підприємство може вибирати виробничі потужності та обсяг виробництва, який максимізує прибуток. Процес вибору відображено на рис.7.

Рис.7. Вхід нових підприємств у галузь та вибір оптимальної потужності

       Початкові попит та пропозиція формують рівноважну ціну P (рис.7(а)). На рис.7(б) подано криві середніх та граничних довгострокових витрат LATC, LMC, а також SATC1, SMC1, SATC2, SMC2, SATC3, SMC3 — криві середніх та граничних витрат трьох різних за розмірами заводів (невеликого, середнього та великого). Припустимо, за ціни P підприємство використовує потужності невеликого заводу 1. У цьому випадку обсяг, що максимізує прибуток, а точніше, обсяг, що мінімізує збитки, дорівнює q1. Такий обсяг є неоптимальним в умовах довгострокового періоду. Припустимо, підприємство збільшує масштаби заводу (виробничі потужності) до рівня 3 й отримує внаслідок цього додатний економічний прибуток при обсягу випуску q3. Наявність додатного економічного прибутку привертатиме нові підприємства у галузь, що приведе до зсуву кривої пропозиції вправо і нова крива пропозиції буде S1. Це спричинить зниження рівноважної ціни до P1. При цьому підприємство перейде до середнього розміру 2 і вироблятиме обсяг q2 (SMC(q2) = MR = P1).

        Якби ціна зменшилася до рівня меншого, ніж P1, певна кількість підприємств залишила б галузь, оскільки при цьому економічний прибуток мав би від'ємне значення. Таким чином, за ціни більшої або меншої, ніж P1, ринок та окреме підприємство не можуть перебувати у стані довгострокової рівноваги, тому що інша ціна викликає вхід у галузь нових підприємств або вихід з нього.

      В умовах досконалої конкуренції типові підприємства та галузь перебувають у стані довгострокової рівноваги тільки тоді, коли ціна дорівнює мінімуму середніх витрат довгострокового періоду типового підприємства. При цьому виконується рівняння, яке є умовою рівноваги довгострокового періоду: SMC(q*) = LMC(q*) = LATC(q*) = SATC(q*) = P = MR.

      Довгострокову рівновагу досконало конкурентного підприємства зображено на рис.8(б), де криві граничних витрат перетинаються у точці дотику кривих середніх загальних витрат Е, ординатою якої є рівноважна ціна P*, а абсцисою — оптимальний обсяг випуску q *.

      Виходячи із зазначеного рівняння рівноваги можна зробити висновок, що в ситуації довгострокової рівноваги підприємство отримує нульовий економічний прибуток Р* = SATC(q*).

      Крива пропозиції  галузі у довгостроковому періоді  характеризується співвідношенням  ціна — обсяг пропозиції, після  того як виробничі потужності  та кількість підприємств будуть  приведені у відповідність до  змін умов попиту. Крива пропозиції  довгострокового періоду підприємства  відповідає ділянці кривої LMC, що  лежить вище кривої LATC. Але криву  пропозиції галузі не можна отримати шляхом додавання кривих пропозиції підприємств галузі, через те що їхня кількість змінюється. Конфігурація кривої пропозиції галузі залежить від зміни витрат внаслідок зміни галузевого випуску.

Рис.8. Рівновага досконало конкурентної галузі у довгостроковому періоді

 

    Розрізняють три типи галузей: з незмінними, зростаючими та спадними витратами. Основним фактором, що визначає характер поведінки витрат, є зміна цін виробничих ресурсів.

      Довгострокову  рівновагу галузі з незмінними  витратами наведено на рис.9. D1 та S1 — початкові криві попиту та пропозиції, P1 — ціна рівноваги. Рівноважним обсягом пропозиції кожного окремого підприємства галузі є обсяг q1 (P1 = AR1 = MR1 = SMC).

     Припустимо, попит на товар збільшився і нова крива попиту має вигляд D2. Новою точкою рівноваги стане E2, а новою ціною рівноваги буде P2. Рівноважним обсягом виробництва для підприємства за цієї ціни буде q2(P2 = AR2 = MR2 = SMC). У цьому разі підприємства матимуть додатний економічний прибуток, що привертатиме нові фірми до входження у галузь. У галузі з незмінними витратами збільшення кількості підприємств та загального обсягу випуску галузі не вплине на витрати підприємств, що вже працюють, оскільки ціни на ресурси залишаться незмінними. Новою кривою пропозиції галузі в цьому разі стане S2, а ціна рівноваги з рівня P2 зменшиться до початкового рівня P1.

Рис.9. Довгострокова рівновага та крива пропозиції за незмінних витрат

      Припустимо, попит на товар збільшився і нова крива попиту має вигляд D2. Новою точкою рівноваги стане E2, а новою ціною рівноваги буде P2. Рівноважним обсягом виробництва для підприємства за цієї ціни буде q2(P2 = AR2 = MR2 = SMC). У цьому разі підприємства матимуть додатний економічний прибуток, що привертатиме нові фірми до входження у галузь. У галузі з незмінними витратами збільшення кількості підприємств та загального обсягу випуску галузі не вплине на витрати підприємств, що вже працюють, оскільки ціни на ресурси залишаться незмінними. Новою кривою пропозиції галузі в цьому разі стане S2, а ціна рівноваги з рівня P2 зменшиться до початкового рівня P1.

     Таким чином, крива пропозиції галузі у довгостроковому періоді за незмінних витрат має вигляд горизонтальної прямої. Галузь у цьому разі має незмінну ціну пропозиції.

       На рис.10 відображено довгострокову рівновагу галузі, коли витрати збільшуються. Підвищення попиту із стану D1 до положення D2 приводить до утворення додатного прибутку у підприємств галузі, що привертає нові фірми до входження у галузь. Але збільшення кількості зайнятих у цій галузі підприємств супроводжується збільшенням цін на ресурси і відповідно призводить до збільшення витрат кожного підприємства. Криві витрат зсуваються вгору. Цей процес триватиме доти, поки економічний прибуток залишатиметься додатним. Внаслідок підвищення цін на ресурси пропозиція галузі збільшиться меншою мірою, ніж це було у галузях із незмінними витратами. Новим станом рівноваги при цьому стане точка E2, ціною рівноваги — P2. У цьому разі кожна фірма при вже збільшених витратах вироблятиме обсяг q2, при якому P2 = SMC2 = SATC2 = LATC2. Галузева крива пропозиції проходитиме через точки E1 та E2.