Формування пропозиції фірми і галузі в умовах досконалої конкуренції

Рис.10. Довгострокова рівновага та крива пропозиції галузі у разі збільшення витрат

       Крива пропозиції галузі, витрати виробництва якої у довгостроковому періоді збільшуються, має додатний нахил. Збільшення обсягу галузевого випуску супроводжується підвищенням цін на продукцію галузі. У галузях із спадними витратами підвищення попиту приводить до отримання додатного економічного прибутку, що стимулює входження нових фірм у галузь. При цьому збільшення кількості фірм та підвищення попиту на ресурси приводить до збільшення пропозиції ресурсів, зменшення витрат у галузях, що поставляють ресурси, і все це зумовлює зменшення цін на ресурси. У цьому разі кажуть про зовнішню (щодо фірми, яка споживає ресурси) економію. Зменшення цін на ресурси призводить до зсуву кривих витрат донизу. Крива пропозиції галузі зі спадними витратами виробництва у довгостроковому періоді має від'ємний нахил. Зростання обсягу галузевого випуску супроводжується зменшенням цін на продукцію галузі.

 

Розділ 3. Максимізація прибутку

  Фірма внаслідок продажу своєї продукції на ринку отримує певну виручку (дохід). Розглянемо показники доходу, які використовуються для детального аналізу економічної діяльності фірми.

 Загальний дохід (ТR)— сума грошей, яку отримає фірма від продажу певної кількості блага:

                ТR = R(Q) = Р*Q,                                        (1)

де TR — загальний дохід; Р (ргісе) — ціна; Q (quantily) — кількість блага.

Оскільки ціна в цьому виразі є сталою, то RT є лінійною функцією R(Q) відносно обсягу Q.

Середній дохід (АR) — це дохід від реалізації одиниці продукції:

AR = TR/Q = (P*Q)/Q = P                                                 (2)

    Граничний дохід (MR) — це зміна загального доходу внаслідок продажу додаткової одиниці продукції.

                                      MR = ΔTR/ΔQ                                                         (3)

      Отже, AR = MR = P, тобто лінія попиту є одночасно лінією ціни, середнього та граничного доходу.

     Прибуток будь-якої фірми утворюється як різниця між виручкою від реалізації продукції (загальним доходом) та загальними витратами на її виробництво і реалізацію:

    π =ТК – ТС                                                             (4)   

      Розглянемо обсяг виробництва, який би максимізував прибуток будь-якої фірми, незалежно від того, чи діє вона на ринку з конкуренцією і чи може вона впливати на ціну. Зазначимо лише, що в мікроекономіці називають максимумом прибутку як максимум позитивної різниці між доходом і витратами на виробництво продукції, так і мінімум від'ємної різниці між тими самими величинами. Тому мінімум збитків може розглядатися як максимум прибутку, якщо отримати додатній прибуток неможливо. Якщо маємо графічну форму — криві TR і ТС (рис.11), тоді прибуток для будь-якого значення Q графічно визначається як різниця вертикальних координат цих кривих. У підсумку отримаємо криву прибутку π. При обсягах виробництва до Q1 фірма матиме збитки, при обсягах виробництва від Q1 до Q3 — прибуток. Максима- льний прибуток досягається при Q2, а при обсягах виробництва понад Q3 фірма знову матиме збиток. Отже, обсяг виробництва, при якому досягається максимальний прибуток, визначається максимальною різницею між ТR і ТС.

Рис.11. Графічне визначення прибутку фірми

  TR1TC1π

 

 

 

      Інший підхід полягає в тому, що при обсягах Q2 кути нахилу кривих ТR і ТС однакові, а їх абсолютне значення дорівнює, відповідно, МR і МС. Таким чином, максимальний прибуток досягається при такому обсягові виробництва, коли МR = МС. За такої умови граничний прибуток дорівнює 0 : Мπ = МR – МС = 0. Правило максимізація прибутку МR = МС діє у всіх типах ринкових структур і називається правилом граничного випуску.[13, c.152]

      Аналітичний пошук  максимізації прибутку полягає  в максимізації функцій однієї змінної π(Q) = R(Q) – C(Q). Згідно з необхідною умовою максимуму функції, шукаємо такий обсяг Q, для якого похідна функції π(Q) дорівнює 0 :

     М π = d π(Q)/dQ = dR(Q)/dQ – dC(Q) = MR – MC = 0

      Виходячи з умови максимізації прибутку, слід зауважити, якщо МR > МС, то слід розширювати обсяг виробництва, бо кожна додатково вироблена одиниця продукції ще приноситиме прибуток, доки МR не буде дорівнювати МС. Якщо ж фірма виробляє обсяг, при якому МR < МС, то вона від кожної додаткової одиниці отримує збиток. Тому їй треба скоротити обсяг виробництва до рівня, коли МR = МС.

     Оскільки на ринку досконалої конкуренції Р = АR = МR, то умова максимізації прибутку конкурентної фірми набуває вигляду Р = МС.

     Максимізацію прибутку з використання граничних величин показано графічно (рис.12(а)).

     Криві МR і МС перетинаються в точці А. РA і QA — це ціна та обсяг, які визначають максимальний прибуток. Загальний дохід, ТR = РА*QА, графічно визначається як площа прямокутника РAАQA0. При обсязі QA середні витрати дорівнюють довжині відрізка BQA. Тоді загальні витрати дорівнюють площі прямокутника CBQA0. Прибуток чисельно дорівнює площі прямокутника ABCPA.

Рис.12. Можливі випадки прибутковості фірми в короткостроковому періоді

 

                                              

 

 

 

                                        а) Економічний прибуток

 

 

 

 

                                                

 

                                 

                                       б) Нормальний прибуток

 

 

 

 

в) Економічний збиток

 

  Рис.12(а) відповідає випадкові, коли фірма має економічний прибуток. Тобто при оптимальному обсязі виробництва QА ціна перевищує середні витрати.

  На рис.12(б) економічний прибуток дорівнює нулеві. Тут при обсязі виробництва QA (коли PA = МС) середні витрати дорівнюють ціні.

  За таких умов фірма може забезпечити собі лише нормальний прибуток. У ситуації на рис.12(в) фірма вибирає такий обсяг виробництва, при якому вона мінімізує збиток. Адже при обсязі виробництва, коли РА = МС, середні витрати перевищують ринкову ціну.[13, c.153]

  Умова незбитковосгі фірми досягається, якщо:

                 Р ≥ min AC

   Ця умова виконується на рис.12(б) у точці А мінімуму кривої АС— в точці незбитковості, і означає можливість отримування лише нормального прибутку.

У короткостроковому періоді фірма може залишатися в галузі навіть за наявності певних збитків, тому що в разі припинення діяльності вона втрачає вартість фіксованих факторів FС (постійні виграти), а припиняє витрачати кошти  лише на придбання змінних факторів VС (змінні витрати). Адже при Q = 0 змінні витрати VС також дорівнюють нулеві.

 Тому фірма в короткостроковому періоді буде залишатися в галузі за наявності збитків, які не перевищують постійних витрат FС.

 Якщо дохід ТR не може відшкодувати навіть змінних витрат VС в короткостроковому періоді, то настає умова закриття фірми. Тому фірмі слід виходити з галузі при цінах:

Р < min AVС. 

Точка закриття досягається за умови:

Р = min АVС. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

     Таким чином, досконала конкуренція являє собою вид галузевого ринку, на якому багато фірм продають стандартизований продукт і ні одна фірма не має контролю над такою часткою ринку, яка дозволила б впливати на ціну продукту.

   Основною рисою конкурентного ринку є наявність великого числа незалежно діючих продавців, що звичайно пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку. Конкуруючі фірми виробляють однорідну продукцію. При даній ціні споживачу байдуже, у якого продавця купується продукт. Внаслідок стандартизації продукції відсутня підстава для нецінової конкуренції, тобто конкуренції на базі розходжень в якості продукції, рекламі або стимулюванні збуту. Фірма може одержати ту ж саму ціну за одиницю продукції як при більшому, так і при меншому об'ємі виробництва.

      Пропозиція — це певний обсяг продукції, який підприємство бажає поставляти на ринок за заданою ціною за інших рівних умов. Підприємство за заданою ціною поставлятиме такий обсяг продукції, який забезпечуватиме йому максимальний прибуток. Пропозиція галузі є агрегатом індивідуальної пропозиції підприємств галузі.

        Досконала конкуренція не завжди здатна забезпечити конкуренцію ресурсів, потрібну для прискорення науково-технічного прогресу. Це насамперед стосується фундаментальних досліджень, наукомістких і капіталомістких галузей.

     Досконала конкуренція сприяє уніфікації та стандартизації продукції. Вона не враховує у повній мірі широкого спектра споживчого вибору, а в сучасному суспільстві, що досягло високого рівня споживання, розвиваються різноманітні смаки. Споживачі все більше не лише враховують утилітарне призначення речі, але й звертають увагу на їх оформлення, дизайн, можливість пристосувати її до індивідуальних особливостей людини. Все це можливе лише в умовах диференціації продуктів та послуг, що пов’язано з підвищенням витрат на їх виробництво.

Список використаної літератури

1. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка. Навч. пос. - К.:. За ред. О.Я. Базілінської. Видання 2-ге, перероб. та доп. - К.: "Центр навчальної літератури", 2005.
2. Веріан Г. Р. Мікроекономіка: проміжний рівень. Сучасний підхід. — К.: Видавництво Лібра, 2006. — 632 с.
3. Вініченко І.І., Корецько С.О. Мікроекономіка. Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005.
4. Гончарова Н. О., Ігнатюк А. І., Малиш Н. А. Мікроекономіка. — К.: МАУП, 2005. — 304 с.
5. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К.; Центр навчальної літератури, 2004, - 272 с.
6. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій: Навч. посіб. 3-тє вид. випр. - К: Т-во "Знання", КОО, 2003. - 211с.
7. Косік А.Ф., Гронтовська Г.Е. Мікроекономіка. Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.
8. Кулішов В.В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум. Навч. посіб. 2ге видання стереотипне. - Львів: "Магнолія плюс", 2005.
9. Наливайко А.П., Євдокимова Н.М., Задорожна Н. В. Мікроекономіка: Навч. - метод, посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. А.П. Наливайка. - К: КНЕУ, 1999.
10. Нарижна Л. Д., Пономарьова Л. Н. Мікроекономіка в схемах: Навчальний посібник для самостійної роботи студентів. - К: Центр навчальної літератури, 2007. - 160 с.
11. Павленко І. М. Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 288 с.
12. Прищепа Н. П. Мікроекономіка. — Луганськ: Альма-матер, 2005. — 146 с.
13. Рудий М.М., Жебка В.В. Мікроекономіка. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2008.
14. Савченко А.Г., Пухтасвич Г.О. Макроекономiка: пiдручник - Київ.: Центр навчальної літератури, 1995.
15. Старостенко Г.Г. Мікроекономіка. Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2006.
16. Стасюк І. В. Мікроекономіка. — Л. : Афіша, 2004. — 230 с.
17. Ястремський О.І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки: Підручник. - К: Товариство "Знання", КОО, 1998.