Медичні послуги України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………...	3
1. Огляд  галузі (міжнародний аспект)…………………………………………	4
2. Інноваційні  пропозиції: виробничі, технологічні, управлінські…………	15
3. Організаційна  структура управління………………………………………	23
Висновки……………………………………………………………………………	26
Список використаної літератури………………………………………………	27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Стан здоров’я населення  за сучасними уявленнями є одним  із найважливіших показників соціально-культурного  розвитку суспільства.

Існуючі моделі державного регулювання надання медичних послуг по-різному інтегрують суб’єктів і об’єктів цього процесу (лікарів, пацієнтів, адміністраторів, менеджерів лікувальної справи, науковців тощо), але мета їх використання – єдина і полягає в реалізації охороноздоровчої політики держави на засадах дієвого контролю якості медичного обслуговування населення і його доступності, доцільного реформування галузі, залучення інвесторів і благодійних фондів.

Безпосередньо питання регулювання  якості медичної допомоги та послуг розглядаються у працях таких науковців, як В. Лехан, Ю. Вороненко, З. Гладун, Я. Радиш, В. Москаленко, В. Загородній, З. Надюк, О. Галацан, А. Немченко, Д. Карамишев, Н. Солоненко, І. Шейман, Е. Магуайр, Д. Гендерсон, Г. Муні, Р. Салтман, Дж. Фігейрас, П. Конгвестведт та ін.

Але, незважаючи на розробки зазначених та інших науковців, слід визнати, що досі залишаються невирішеними чимало питань, пов’язаних з опрацюванням та впровадженням ефективної системи  контролю якості медичних послуг на рівні лікувальних закладів і спеціалістів, методичним забезпеченням реалізації принципу пріоритетності інтересів споживачів, формуванням у медицині конкурентного середовища. Відтак, необхідність теоретичного обґрунтування нової парадигми високої якості медичних послуг в Україні та відповідних їх форм і засобів в умовах розширення недержавного сектора охорони здоров’я, багатоканального фінансування галузі, включення у процеси реформування інститутів громадянського суспільства та широкого загалу самих медиків і зумовлюють актуальність теми контрольної роботи.

Серед сучасних проблем  охорони здоров'я України найбільш важливими залишаються недостатня якість медичної допомоги, фінансове забезпечення та нераціональність використання ресурсів.

Охорона здоров'я України потребує пошуку нових підходів до управління якістю. Це пов'язано з низкою об'єктивних причин. Зі зростанням потреб пацієнтів підвищуються їх вимоги до медичної допомоги.

 

 

 

1. Огляд  галузі (міжнародний аспект)

 

Ринок медичних послуг у світі разом із супутніми ринками медобладнання та фармпрепаратів є одним з наймісткіших, адже турбота про життя і здоров'я є базовими для будь-якої країни. Від здоров'я населення країни залежить якість робочої сили, її продуктивність, а отже і ефективність виробництва в країні.

У статті 49-ій Конституції  України держава гарантує громадянам країни безкоштовну медичну допомогу в державних та комунальних закладах охорони здоров'я та передбачає, що охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних програм. В Законі України “Основи законодавства України про охорону здоров'я“ визначений рівень фінансування медицини у розмірі 10% від ВВП, в той час як сучасний розмір асигнувань ледь досягає 3%. Але навіть фінансування медицини у розмірі 10% від ВВП не виведе українську медицину на відповідний рівень. На сучасному етапі державні лікарні не можуть забезпечити відповідний рівень медичних послуг.

Отже, з одного боку держава  дає гарантії на безкоштовну медицину, а з іншого таких коштів в державі  просто не існує. Правова база для існування й повноцінного функціонування приватних медичних закладів не розробляється. Приватні медичні заклади працюють на основі Закону “Про підприємницьку діяльність“ та ліцензій, що надаються Міністерством охорони здоров'я на 1-3 роки. Через неплатоспроможність більшості населення попит на послуги приватних медичних закладів не настільки вже й значний і його зростання відбувається дуже низькими темпами. Водночас сформувався великий тіньовий ринок медичний послуг, де завдяки униканню від сплати податків, аренди (якщо державний лікар практикує приватне лікування на місці роботи в державній лікарні) ціни на медичні послуги нижчі від цін в приватних закладах. Не є таємницею й те, що ринкові засади в галузі медицини були присутніми у вигляді хабарів навіть у соціалістичні часи, й продовжують свій швидкий розвиток і сьогодні[1, c. 221].

Безкоштовна медицина гарантована  Конституцією України просто неможлива, навіть багата держава не “потягне“  утримання сучасної медицини, адже сьогодні це дуже дорогі технології.

Для забезпечення необхідного  рівня медичних послуг необхідні  значні інвестиції в галузь. А як відомо медична галузь не належить до тих, де капітал обертається швидко. В даній галузі величина постійних  витрат дуже велика й віддача від вкладеного капіталу з'являється не відразу, й навіть не через рік-два. Враховуючи великий рівень ризику в країні, нестабільну ситуацію в економіці, неповністю сформоване законодавство, брати на себе таку відповідальність інвестори не хочуть. У найкращому стані на сьогодні опинились галузі, де необхідний стартовий капітал є невеликим, швидко обертається й прибутки є стабільними.

Відносно малу суму (від $2 до $50 тис. в залежності ввід послуг) - найпростіше і найвигідніше вкласти  в стоматологію. Мінімальний стартовий капітал для відкриття стоматологічного кабінету становить $2000: $500 за реєстрацію, $400 на отримання ліцензії, за $500 у країнах Західної Європи можна купити вживане стоматологічне крісло, в таку саму суму обійдеться місячний запас матеріалів і медикаментів. Оренда і комунальні послуги - ще в $100 щомісяця [2, c. 44].

Привабливими для вкладання  стають й такі галузі як от рефлексотерапія, для якої потрібні невеликі вкладення  близько $500 й люди, не маючи коштів на професійну допомогу йдуть до дешевшої нетрадиційної медицини. Для приватних клінік все складніше: обладнана машина "швидкої" коштує $100 тис., а ціна послуги, що надається на її основі, - $50. Ясно, що тут вкладення повернуться не скоро.

Стоматологія 

Стоматологія - найбільш приватизована галузь медицини, де діють і напівпідпільні кабінети, і великі клініки. Попит на стоматологічні послуги - традиційно високий. З 1991 року на цьому ринку почали потроху з'являтися приватні стоматологічні заклади, і сьогодні їх частка сягнула 20%. У Києві близько 300 дантистів та приватних клінік мають ліцензії на стоматологічну практику. Серед солідних та потужних стоматологічних закладів - українсько-швейцарська клініка "Порцелян", "Стоматологія доктора Вишневського", "Дента-Люкс", медичний центр "Ренесанс", українсько-американське СП "Кебот", приватна клініка "Медлайф". Кожен заклад поставав по-різному, однак схожі вони тим, що мають невеликий штат працівників (від 8 до 30 осіб), 6-12 кабінетів, трапляються й такі, що працюють лише "на двох кріслах". Як правило, застосовується сучасне імпортне обладнання та матеріали високої якості. Засновниками більшості приватних клінік є фірми, які раніше займалися торговельною діяльністю, зокрема продавали стоматологічне обладнання та матеріали.

Нещодавно колегія МОЗ затвердила три основні стандарти якості з надання стоматологічних послуг: вищий, середній та найнижчий. За кордоном подібна система діє вже давно. В Україні лише починає офіційно запроваджуватися. Лікування за першим рівнем (дороге імпортне обладнання, сучасні медпрепарати тощо) обійдеться дорого, але ж і якість надання послуг має бути високою. Найдоступніший - третій стандарт (дешеві матеріали, старе обладнання, послуги надаються безплатно або за дуже низьку ціну). Передбачається, що на пільгових умовах послугами стоматолога користуватимуться пенсіонери, діти та інваліди. За них платитимуть соціальні служби. Окремі види стоматологічних послуг, зокрема профілактичні та невідкладну допомогу, надаватимуть безкоштовно всім пацієнтам.

Серед відомих у галузі виробництва стоматологічної техніки підприємств - Тернопільська "Сатва" (виробництво стоматологічного обладнання), Київські "Кром" (розробка матеріалів на композитній основі), "Естатех" (виробництво фотополімеризаторів та печей для випалювання металокераміки), харківський концерн "Новомет", фахівці якого розробили новий біоімплантаційний метод протезування.

Нещодавно фірма "Сатва" представила виставковий варіант  першого вітчизняного сучасного  стоматологічного кабінету, виготовленого  з використанням італійських комплектуючих. Орієнтовна вартість - $6900. Для порівняння: італійський кабінет такого типу коштує близько $11 тис. Як зазначив заступник комерційного директора "Сатви" Василь Тураш, продукція надходитиме насамперед на український ринок.

Отже, вітчизняна стоматологія останнім часом набула багатьох західних рис. Збільшилась кількість клінік західного зразка і закордонних препаратів[3, c. 168].

Приватні клініки 

В Києві платну медичну  допомогу надають насамперед служби невідкладної допомоги, як-от "Медіком" та "Борис". Відомі також дитяча клініка імунодефіцитів “Вітацел“, клініки “Медея“ та “Дитина“.

Для залучення клієнтів приватні клініки пропонують високоякісні, а інколи і унікальні для українського ринку діагностичні послуги. Наприклад, діагностика TORCH-інфекцій, наркологічні дослідження, що проводяться навіть за відсутності “підозрюваного“ та ін. Аналізи в приватних клініках приймаються цілодобово, на відміну від державних лікарень, й не тільки в клініці, але й вдома. Велика частина доходів клініки йде на закупівлю сучасної унікальної техніки. Оплата готівкою має здійснюватися під час візиту лікарів до пацієнта, хоча можливі і безготівкові розрахунки. Деякі клініки наважуються створювати власні стаціонари, де сервіс є набагато кращий за такий у державних закладах. Ще одним методом залучення клієнтів є довгострокові медичні програми, які пропонують приватні клініки.

В клініці "Медіком" за 8 років існування виникло кілька відділень: хірургія лопароскопічна, гінекологія, стоматологія, педіатрія та судово-медична експертиза, поліклініка та стаціонар. Зайнято в "Медікомі" 350 працівників. Багатопрофільна спрямованість дає змогу перерозподіляти кошти між відділеннями і не випускати пацієнта "на сторону".

Важко приватним клінікам конкурувати з державними в таких сферах як невідкладна допомога. Приватні клініки не можуть дозволити собі утримувати великий розгалужений парк машин, відповідно невідкладна допомога буде у хворого лише хвилин через двадцять (що часто навіть менше ніж час який доведеться чекати державну “швидкку“). Але є й переваги у приватної невідкладної допомоги: за бажанням клієнта можна влаштувати стаціонар вдома.

Вже досить давно дозволено, маючи ліцензію, практикувати приватним  сімейним лікарям. Але орендувати кабінет  поза межами державного медичного закладу не дозволено через відсутність норм, за якою санепідемстанція могла б перевіряти такі приміщення.

Ще однією проблемою  законодавства є відсутність  в Україні належної законодавчої бази щодо патентування, яка б дала змогу захистити інтереси українських вчених-медиків на світовому ринку. За весь 2000 рік у країні не було зереєстровано жодного винаходу в медичній сфері на відміну від попередніх років.

Виробники медичної техніки 

В державних медичних закладах техніка застаріла на 60-70%. Обладнання використовується 20-25 років, що в 2-3 рази перевищує можливий термін використання. Найбільше це стосується рентгенівської, наркозо-дихальної техніки, лабораторного та дезинфікаційного обладнання. У 2000 році пролунав заклик МОЗ купувати техніку та апаратуру українського виробника, але не було враховано те, що імпортні аналоги такої техніки вже давно зняті з виробництва через те, що вони є застарілими на 10-12 років. Неефективним також є напрямлення державних коштів, що були зменшені з 5 млн до 1.9 млн грн, на великі неефективні “соіалістичні“ підприємства, тоді як непогані результати показували саме невеликі прриватизовані компанії. На ринку виробництва медичної техніки спостерігається зменшення інтересу до нових розробок; випускаються традиційні фізіотерапевтичні апарати, електростимулятори, ДЦП-комплекси та ін.

Серед ефективних підприємств  можна назвати такі: Ютас (Київ), БЕТА (Кіровоград), Донікс (Донецьк), Сольвейг (Київ), Ескуал-39 (Київ), ДХ-системи (Харків), Метекол (Ніжин), ВАБОС (Київ) та ін.

Якщо на ринку медичних товарів приблизно 75% припадає на частку фармацевтичних засобів і близько 25% становлять медичні послуги, то питома вага супутніх цій галузі товарів - 5%, а це немало. Під супутніми товарами маються на увазі перев'язувальні  матеріали (марля, бинти, вата); гіпсобинти, шприци, системи для переливання крові, термометри, гірчичники; гумові технічні медичні вироби (рукавички, піпетки, спринцівки, грілки) та багато іншого. За оцінками зарубіжних експертів, потреба населення України в такому медичному товарі, як вата, наприклад, становить 400 тонн на місяць, реальна ж насиченість - 200 тонн, тобто вдвічі менше від необхідного. І це при тому, що саме з ватою справи не найгірші. Сьогодні в Україні один реальний виробник вати - Черкаська "Гідровата", яка випускає найменування "Вата пресована" задовільної якості. Отже, присутність на ринку вати імпортного виробництва цілком виправдана. Це, передусім, вата турецького виробництва.