МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ  ТА  СПОРТУ УКРАЇНИ

             ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 
 
 

Кафедра міжнародних

економічних відносин 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

Студентка 32 групи ФЕФ

Капустян  К.Д.

Науковий  керівник:

Кравченко Е.В. 
 
 
 

                                                         Одеса

- 2011 -

 

Зміст

 

Вступ

 

    Одну  з визначальних рис сьогоднішньої  фінансової сфери становить посилений  розвиток міжнародного ринку акцій. Провідна його тенденція — сегментованість на національні ринки за одночасної інтеграції їх у функціонально цілісну систему міжнародного ринку. Чітка спеціалізація них ринків по країнах спостерігається доти, доки країни зберігають валютну автономію. Але коли національна валюта замінюється регіональною — як це відбулося, наприклад, у країнах зони євро — емітенти та інвестори переводять свої операції з акціями на міжнародний рівень. Результатом даного процесу стає розвиток саме міжнародного ринку акцій. Приватизаційні процеси, посилення лібералізації руху капіталів приводять до аналогічних наслідків.

 

Загальна  характеристика міжнародного ринку акцій

 
 

   Акції — фінансові активи, які засвідчують майнові права на частку власного капіталу компанії-емітента.

   Акції є обіговими цінними паперами, які не мають кінцевого строку обігу. Для емітента акції становлять джерело довгострокового фінансування. Фінансові вкладення в акції здійснюються з метою отримання додаткового доходу у вигляді суми дивіденду і зростання вкладеного в акції капіталу за рахунок підвищення їхньої ринкової ціни.

   Якщо  корпорація прагне здійснити емісію своїх акцій поза межами національного  ринку з наступним обігом цих  цінних паперів на фінансових ринках інших країн, то емісія відбувається на міжнародному ринку акцій. Доступ до зовнішніх джерел фінансування дає корпорації змогу залучати необхідний капітал на більш вигідних умовах. Причому залучення додаткового капіталу відбувається набагато легше й успішніше тоді, коли акції корпорації отримують котирування на фондовій біржі.

   Міжнародний ринок акцій охоплює три типи фінансових інструментів:

• іноземні акції;
• євроакції;
• депозитарні розписки.

 

   Усі ці інструменти є титулами власності, які підтверджують участь інвестора  в капіталі компанії. Відмінності  між ними пов'язані з різними механізмами розміщення і торгівлі акціями.

  Міжнародний ринок акцій залежно від рівня  економічного розвитку країн поділяється на зрілі ринки та ринки, що розвиваються.

   Зрілі ринки — це ринки акцій розвинутих країн, які характеризуються високою часткою організованої торгівлі через біржі, високим рівнем ринкової капіталізації, розвинутою системою організаційного та правового забезпечення торгівлі, акціями, це США, Японія, країни ЄС, Австралія, Канада та ін. Найбільшими національними ринками акцій є ринки США та Японії, за ними йде ринок Великої Британії. Два з цих ринків — Великої Британії і США — являють собою провідні міжнародні ринки акцій та пов'язаних з ними цінних паперів. США є найбільшим ринком депозитарних розписок, а в Лондоні зосереджена більш пряма торгівля іноземними акціями.

Особливостями сучасного розвитку міжнародного ринку акцій є:

• постійне зростання випусків міжнародних акцій, що пояснюється як приватизацією компаній державного сектора в розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, так і розвитком процесу злиттів і поглинань у розвинутих країнах. Протягом 1983—1999 р. приватизація, здійснювана через емісію акцій сприяла майже 11-разовому зростанню загальної капіталізації світових фондових ринків — з 3,4 трлн дол. до 35,0 трлн долл США
• міжкраїнний рух корпоративного акціонерного капіталу відбувається переважно через механізм депозитарних розписок, а не у формі іноземних акцій чи євроакцій;
• переважання прямої купівлі цінних паперів на зовнішніх фондових ринках над інвестуванням у іноземні акції на власному національному ринку;
• інтеграція боргового та акціонерного сегментів міжнародного ринку цінних паперів: з появою єврооблігацій, які конвертуються в акції, зростає взаємозв'язок ринків єврооблігацій і міжнародних акцій;
• посилення інтеграції найбільших національних ринків акцій, яке виявляється у взаємодії та консолідації їхніх торговельних у розрахунково-клірингових систем і, як наслідок, зростанні міжкраїнних потоків капіталу

 

Ринок іноземних  акцій

 

   Іноземні  акції (Foreign Equity) являють собою акції, випущені корпорацією — нерезидентом на фінансовий ринок іншої країни,

   До 80-х років ринок іноземних акцій  мав дві форми: спочатку виник  ринок акцій іноземних компаній, які випущені або котируються  в національному фінансовому  центрі, пізніше — ринок акцій, які продаються в багатьох країнах, але котируються лише в країні випуску.

   Тепер ринок іноземних акцій представлений  такими ринками:

• ринок акцій компаній-нерезидентів, які випущені або котируються на національному фінансовому ринку певної країни в її валюті;
• ринок акцій, які випущені та отримали біржовий лістинг лише у країні випуску, але продаються на фондових ринках кількох країн;
• ринок акцій, які отримали крос-лістинг на біржах різних країн через системи взаємного котирування цін і, відповідно  якими торгують на фондових біржах та позабіржових ринках цих країн.

 

   Найчастіше  іноземними акціями торгують і на фондовому ринку країни випуску  даних акцій, і на фондових біржах,тих  країн, лістинг яких вони отримали. Інвестування в міжнародно-зареєстровані акції дає вагомі переваги інвесторам.

   По-перше, в них немає потреби здійснювати  обмін валюти при купівлі чи продажу  таких цінних паперів. Це дає змогу  обминути валютні ризики, спричинені коливаннями обмінних курсів.

   По-друге, інвестори отримують можливість уникнути певних податків та обмежень, пов'язаних з купівлею акцій у країні їхнього випуску.

   По-третє, усі ризики інвестування в цінні  папери на ринках інших країн —  політичний ризик, економічний, ризик  ліквідності і т.д. — можуть бути значно обмежені. Зрештою, інвестування в міжнародно зареєстровані акції усуває проблему доступності та якості інформації щодо закордонних ринків чи окремих цінних паперів. Наведені переваги зумовлюють стійкий попит на іноземні акції.

   Втім, вихід на ринок іноземних акцій пов'язаний для емітента з багатьма проблемами. Головні з них, як і у випадку іноземних облігацій, зумовлені регламентаціями щодо цінних паперів країни емісії. Це необхідність реєстрації емісії, а також жорсткі та дорогі для іноземної компанії вимоги щодо розміру, частоти відображення та якості фінансової звітності, що надається. Наявність таких перешкод обмежує пропозицію іноземних акцій.

   Можна виокремити дві основні групи  національних ринків іноземних акцій. До першої групи належать національні  ринки тих країн, які мають найвищий рівень капіталізації ринків акцій у загальній капіталізації світового фондового ринку. Це ринки США і Великої Британії. На таких ринках частка іноземних акцій у загальній кількості акцій є відносно невеликою, але за абсолютними показниками випущених іноземних акцій та обсягів торгівлі ними вони є лідерами.

   Друга група ринків іноземних акцій  представлена фондовими ринками  тих країн, капіталізації яких належить відносно невели¬ка частка в загальносвітовій капіталізації фондового ринку, але частка іноземних акцій у загальній кількості акцій, випущених на даний національний ринок, є провідною (Швейцарія і Нідерлан¬ди у 80-ті роки, Люксембург — у 90-ті) або значною (Франція та Німеччина у 80-ті роки, Амстердам, Брюссель, Німеччина і Швейцарія — у 90-ті).

 

Фактори розвитку ринку іноземних  акцій

 

   Основними факторами, що визначають ступінь розвитку ринку іноземних акцій у певній країні, є:

   1. Наявність розвинутого високоліквідного фінансового ринку, на якому зосереджено значний обсяг фінансових ресурсів. Великий за розмірами і ліквідністю внутрішній фінансовий ринок відкриває широкі можливості як для позичальників, так і для інвесторів. Щонайперше, значний обсяг внутрішніх заощаджень визначає стійкий попит національних інвесторів на цінні папери. Але для емітента дуже важливою є наявність активного, ліквідного вторинного ринку, оскільки саме такий ринок приваблює інвесторів, У випадку низьколіквідного ринку з невеликим оборотом цінних паперів виникає ризик ліквідності, і емітент може натрапити на проблему розміщення своїх акцій або для компенсації нестачі ліквідності матиме сплачувати більший дохід.

   Ліквідність і стійкість фінансової системи  забезпечується функціонуванням високопрофесійних  фінансових інституцій, які пропонують диверсифікований спектр фінансових послуг і формують ефективні ринкові механізми для операцій з цінними паперами. Результатом їхньої діяльності є підвищення ефективності фінансових трансакцій. Іншу умову ліквідності ринку становить! стабільна національна валюта, яка забезпечує постійний попиті позичальників на фінансування саме в цій валюті, отже, прагнення отримати доступ саме до такого ринку. Найбільш конкурентоспроможним за обсягами капіталу та оборотом торгівлі цінними  паперами, різноманітністю ринкових сегментів та їх взаємопоєднанням є ринок США, він же вважається і найліквіднішим ринком світу. За своїми характеристиками до ринку США наближається ринок Великої Британії.

   2.  Доступність та якість інформації щодо цінних паперів і захист прав інвесторів. Доступ інвестора до необхідної інформації дає йому змогу швидко оцінити фінансові продукти й ухвалювати обґрунтовані рішення щодо купівлі тих чи інших цінних паперів, а відтак формується стабільний попит на фінансові інструменти, в тому числі й на іноземні акції. За обсягом,  деталізацією, достовірністю і ареалом поширення інформації лідерами є США, Велика Британія та Японія.

   3. Трансакційні витрати на випуск і обіг цінних паперів. Прямі витрати випуску та обігу акцій складаються з двох компонентів: витрат на емісію та витрат на укладання угод на вторинному ринку. Своєю чергою, трансакційні витрати вторинного ринку охоплюють комісійні посередникам і оплату розрахунково-клірингового обслуговування. Трансакційні витрати на укладання угод є вищими в тих країнах, де застосовується практика фіксованих комісійних, а клірингово-розрахункові системи базуються на відсталих технологіях. І якщо загальною тенденцією став перехід до договірних комісійних, то клірингові й розрахункові процедури в різних країнах залишаються неуніфікованими. Серед розвинутих ринків проблема трансакційних витрат залишається невирішеною у країнах Західної Європи, де клірингово-розрахункове обслуговування значною мірою базується на практиці і технологіях 70—80-х років.

   4. Ступінь і характер державного регулювання. Привабливість національного ринку як місця випуску іноземних цінних паперів значною мірою залежить від таких його характеристик, як наявність обмежень на торгівлю цінними паперами або інвестування коштів у іноземні цінні папери, жорсткість законодавчих вимог щодо регулювання діяльності акціонерних компаній, у тому числі й іноземних, і т.д. Масштаби та характер таких обмежень у певній країні стимулюють або, навпаки, стримують розвиток у ній ринку іноземних акцій. Так, відсутність федеральних законів, які забороняють або обмежують участь нерезидентів в угодах з цінними паперами на комерційних засадах, робить фондовий ринок Швейцарії одним з високо-привабливих ринків світу.

   Проте уряди багатьох країн усе ще дотримуються протекціоністських інвестиційних правил щодо інституційних інвесторів, зокрема інвестиційних та пенсійних фондів і страхових компаній. А це означає, що в результаті обмежувальної інвестиційної політики інвестиційна база іноземних акцій звужується.

   5. Податковий режим. На інтенсивність розвитку ринку іноземних акцій істотно впливає також національна політика стягування податків — оподаткування доходів від торгівлі цінними паперами, володіння іноземними акціями, доходів на приріст капіталу, оподаткування грошових переказів за кордон і т.д. Це пояснюється тим, що інвестори орієнтуються на ставку дохідності після сплати податків. Практика оподаткування дуже різниться в окремих країнах. Так, із деяких цінних паперів податок "біля джерела" утримується, а з деяких — ні. Іноді прибуток від продажу цінних паперів прирівнюється до доходів. Важливе значення мають також строки податкових виплат. Адже інвесторові іноді вигідніше відстрочити сплату податків і віднести її на рахунок витрат наступного фінансового року і т.п. На практиці відмінності в податкових режимах стали значним чинником розвитку ринків іноземних акцій у тих чи інших країнах — там, де діють податкові стимули, такі ринки більш розвинуті. Так, Велика Британія, яка не стягує податків "біля джерела" доходу, стала місцем зосередження транснаціональних корпорацій і випусків іноземних акцій. Певні країни, такі як Нідерланди і Люксембург, мають порівняно низькі податки, що стягуються "коло джерела", і це зробило їх привабливими для країн проміжного володіння.