6. Специфіка національних бухгалтерських стандартів. Бухгалтерські стандарти і правила істотно різняться по країнах. Необхідність гармонізувати фінансову звітність відповідно до національних стандартів певної країни суттєво збільшує витрати виходу емітентів на ринок іноземних акцій. У цьому сенсі різко зростає привабливість ринку Великої Британії, де вимоги до компаній-нерезидентів спрощені — вони мають надавати фінансову звітність у відповідності з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. 
 
 

Європейський  ринок іноземних  акцій

   Торгівля  іноземними акціями зосереджена  переважним чином на європейських біржах (включаючи Лондон), які на початку 90-х років уніфікували стандарти  доступу на ринок. Було також спрощено вимоги щодо транскордонного допуску  на фондові біржі першокласних цінних паперів тих компаній, які мають значні обсяги виробництва і високу міжнародну репутацію, а пізніше встановлено гармонізовані стандарти транскордонних торговельних операцій, зокрема відкритого первинного розміщення. Це, з одного боку, усунуло відмінності між внутрішньою та іноземною емісіями цінних паперів у межах країн ЄС, а з іншого — сприяло полегшенню доступу нерезидентів на внутрішні ринки цінних паперів європейських країн. Основними європейськими ринками іноземних акцій є фондові ринки таких країн, як Велика Британія (Лондонська фондова біржа/Міжнародна фондова біржа), Німеччина (Франкфуртська фондова біржа/Німецька біржа), Швейцарія (Цюріхська фондова біржа) Нідерланди (Амстердамська фондова біржа), Франція (Паризька фондова біржа/Паризька біржа), а також Люксембург і Брюссель.

   Потенційно  важливим фактором, який визначає зростання  ролі європейських фондових ринків у  торгівлі іноземними акціями, є тенденція  до створення єдиного інтегрованого  пан'європейського ринку цінних паперів на основі об'єднання національних торговельних систем. Особливого поширення ця тенденція набула від початку третьої стадії ЄВС. Так, у 2000 р. відбулося злиття п'яти європейських фондових бірж, а саме — Амстердамської, Брюссельської, Мадридської, Паризької і Цюріхської (Еuronext), до яких пізніше приєдналася Лісабонська. Утворення Euronext було завершено у вересні 2000 р., і нині це найбільша європейська торговельна система, яка надає можливість торгувати акціями, облігаціями та деривативами. Структура Еuronext децентралізована і побудована таким чином, щоб забезпечити стабільні зв'язки з місцевими інвесторами. Торгувати акціями "блакитних фішок" можна в Парижі, деривативами в Амстердамі, а акціями малих та середніх компаній - у Брюсселі. Крім того, на фондовому ринку континентальної Європи діє також ціла низка раніше створених об'єднань, які виникли її процесі національної й субрегіональної консолідації ринків цінних паперів. Це, зокрема, EUREX (European Derivatives Market) — об'єднання у 1996 p. строкових бірж Франкфурта (Deutsche Termin Bцrse) і Цюріха (SOFFEX), яке утворило найбільший у світі ринок з торгівлі біржовими деривативами; створений у 1997 р. "Новий ринок" (Neuer Market) акцій перспективних невеликих компаній, який об'єднує ринки Парижа, Франкфурта, Брюсселя та Амстердама; скандинавський ринок NORЕХ, створений 1998 р. на основі співпраці між Стокгольмською і Копенгагенською фондовими біржами. Варто зазначити, що наведені приклади не є вичерпними. Але, незважаючи на стійку тенденцію до інтеграції європейського ринку цінних паперів, пан'європейської біржової фондової системи ще не створено. Так, проголошене у 2000 р. злиття між фондовими біржами Франкфурта і Лондона, яке мало на меті створити Міжнародну біржу (International Exchange-iX), не відбулося.

   Об'єднання  торговельних систем, застосування нових технологій торгівлі й відповідне збільшення обсягів угод із цінними паперами в Європі поклали початок консолідації систем клірингу та розрахунків за угодами з цінними паперами. Так, у січні 2000 р. міжнародною депозитарно-кліринговою системою Cedelbank і аналогічною німецькою Deutsche Bцrse Clearing було створено міжнародну систему Clearstream International. Нова система є окремою структурою, призначення якої — забезпечити технологічну інфраструктуру пан'європейського клірингу. У березні 2000 р. оголошено про об'єднання французького центрального депозитарію Sicovam з міжнародною кліринговою системою Euroclear, яке передбачає повне злиття двох організацій.

   Проте на сучасному етапі в ЄС ще не склався єдиний ринок ні європейських, ні іноземних акцій, а наявні ринки цінних паперів постають як фрагментовані і почасти неефективні структури. По-перше, формування єдиної інтегрованої торговельної структури, яка б поширювалася на всю зону ЄВС і давала б змогу як резидентам, так і нерезидентам вільно торгувати акціями через укладання дво- та багатосторонніх угод між національними біржами, відбувається повільно. Процесам фінансової централізації заважають і повільна зміна чинних правил функціонування національних фондових бірж, і зростання конкуренції з боку новостворених електронних торговельних систем, і відсутність єдиної транс'європейської системи клірингу і розрахунків Саме тому об'єднання європейських фондових інституцій відбуваються у меншому, ніж загальноєвропейський, масштабі, що гальмує перетворення континентального європейського ринку на абсолютного світового лідера з торгівлі іноземними акціями.

   По-друге, на сьогодні в Європі існує близько 30 розрахункових систем, багато з  яких базується, як уже зазначалося, на застарілих технологіях. Це зумовлює високі витрати на здійснень операцій з цінними паперами в країнах ЄС. Так, вартість операцій з клірингу і розрахунків у Західній Європі у 8 разів перевищує вартість аналогічних операцій на ринку США.

   Інший негативний фактор — відмінності в оподаткуванні в країнах ЄС, зокрема відсутність спільної системи податків, що стягуються "біля джерела" доходу. Диференціація податкових  жимів є для національних урядів засобом залучення підприємців до держави або регіону, але водночас перешкоджає формуванням єдиного ринку іноземних акцій.

   Зрештою, на заваді розвиткові єдиного європейського  ринку іноземних акцій стоїть і система регулювання фінансового  ринку в Європі, де немає єдиного  пан'європейського регулятивного  органу. На рівні окремих країн  — членів ЄС фінансове регулювання є дуже різноманітним і відрізняється від країни до країни. Крім того, існує велика кількість регулятивних установ — на сьогодні адміністративна система регулювання фінансового ринку ЄС представлена майже 40 різними органами влади. Необхідність реформування системи регулювання фінансового ринку ЄС особливо зросла після введення євро та посилення інтеграції національнім ринків акцій на основі технологічного прогресу. Нагляд за такими ринками потребує істотної модифікації традиційних методів регулювання. Створення єдиного регулятивного органу влади в кожній країні ЄС не лише розширить сферу його діяльності, а й уможливить скористання перевагами економії на масштабі, забезпечить добре організовану систему контролю, більшу прозорість ринку чітку звітність. А це означає, що підвищаться ліквідність ринку акцій, його міжнародна конкурентоспроможність. Основна мета реформування фінансового ринку ЄС — подолання неефективності, пов'язаної з фрагментованістю ринків, яка зменшує глибину і ліквідність європейських ринків цінних паперів і робить витрати на залучення капіталу постійно вищими за аналогічні витрати у США. 
 

Ринок іноземних  акцій Великої  Британії

   Найрозвинутіший ринок іноземних акцій у Європі - Лондон. З одного боку, британському ринкові цінних паперів традиційне притаманний) інтернаціональний характер, адже Лондон тривалий час залишається провідним (раніше — домінуючим) міжнародним фінансовим центром. З іншого — протягом останньої чверті XX ст. Велика Британія значно модернізувала механізм функціонування вітчизняного фінансового ринку, то дало змогу посилити міжнародний аспект його діяльності. Першим кроком стало скасування валютного контролю і контролю за капіталом у 1979 p., що сприяло зростанню обсягів іноземних запозичень у Лондоні шляхом випуску міжнародних цінних паперів. Другий крок — "великий вибух" 1986 р. — дерегулювання фінансової системи країни, внаслідок якого були цілком видозмінені структура і механізми торгівлі британського ринку цінних паперів. Тоді ж відбувся перехід до нової системи торгівлі цінними паперами на основі електронних технологій — на Лондонській біржі було запроваджено систему автоматичного котирування акцій SEAQ (Stock Exchange Automated Quotations). Для виконання невеликих за обсягом заявок було створено аналогічну систему SAEF (SEAQ Automated Execution Facility).

   Велика  Британія була першою країною в ЄС, яка реформувала свій фінансовий ринок і систему його регулювання. З початку 90-х років, після того як аналогічні процеси відбулися на фінансових ринках континентальної Європи, а на фондових біржах, наприклад Франції, Німеччини та США, було запроваджено електронні системи проведення торгів та здійснення операцій, роль Лондонської біржі дещо зменшилася. Цьому сприяло й посилення інтеграційних процесів у сфері цінних паперів у межах ЄС Компанії, які ведуть інвестиційну діяльність у своїй країні, дістали можливість безперешкодно вести її на всій території ЄС. Іншим обмежувальним фактором став механізм торгівлі Лондонської фондової біржі, де угоди укладаються з порівняно великими пакетами акцій. Так, мінімальна кількість акцій, які заявляються до купівлі/продажу в Лондоні, становить 5—10 тис., тоді як у Німеччині, наприклад, аналогічний показник було знижено зі 100 до 1 акції. Така структура торгівлі ускладнює для дрібних приватних інвесторів участь у торгівлі на Лондонській біржі.

   Та, незважаючи на зростання конкуренції з боку фондових ринків інших європейських країн, лондонський ринок залишився найбільш привабливим для іноземних емітентів, і на Лондонській біржі укладається переважна частина угод з іноземними акціями.

   Крім  згаданих, існує ще кілька причин, які пояснюють провідну роль Лондонської біржі як основного ринку іноземних акцій. Так, після введення SEAQ International і пізніших нововведень — система Вlох та ін. — Лондонська фондова біржа стала найбільш конкурентоспроможним ринком для угод з великими пакетами акцій (інвестиції розміром 100 тис. фунтів стерлінгів): вона надає можливість торгувати цілими інституційними портфелями та проводити операції з обсягами акцій до 10 млн. одночасно. Тому серед розвинутих національних ринків акцій британський ринок залишається найважливішим осередком підтримання ліквідності для великого блоку угод і значною мірою визначає котирування акцій на більшості бірж континентальної Європи. Відтак цей ринок концентрує попит інституційних інвесторів.

   Значна частка переваг Лондонської фондової біржі базується на низьких витратах і більш низькій платі за послуги (комісійні збори, податок з обороту, гербовий збір). Так, маркет-мейкери Лондонської фондової біржі звільнені від спеціальних зборів на купівлю акцій (фактичний податок на операції з цінними паперами), мають право укладати угоди без покриття, позичаючи цінні папери, і т.д. звідси й більш низькі трансакційні витрати на укладання угод для інвесторів.

   Інтенсивний розвиток торгівлі іноземними акціями підтримують відповідні системи клірингу і розрахунків, зокрема створена ще 1979 р. система TALISMAN та пізніша Crest. Наприклад, через систему TALISMAN можуть проводитися біржові угоди і розрахунки з цінних паперів емітентів не лише Великої Британії, а й Австралії, Ірландії, Південної Африки тощо. Вона надає також можливість проводити розрахунки з тих цінних паперів, які перебувають за кордоном

   Конкурентні переваги британського ринку посилюються  тим, що тут сконцентрована велика кількість  міжнародних фірм і банків, які спеціалізуються на торгівлі та емісії цінних паперів. На сьогодні принаймні 565 іноземних банків мають свої офіси в Лондоні. Остання обставина пояснюється як пільговим податковим режимом, так і тим, що саме Лондон ліквідує часовий розрив між торгівлею на токійському і нью-йоркському фінансових ринках і надає можливість здійснювати 24-годинну міжнародну торгівлю акціями.

   Отже, завдяки ліберальному регулюванню, участі кваліфікованих міжнародних  інвестиційних посередників, розвинутій торговельній системі, низьким трансакційним витратам на укладання угод, у тому числі й щодо залучення капіталу, Лондон зберігає свою провідну роль ринку іноземних акцій.  
 
 

Ринок іноземних  акцій США

   Потужним  ринком іноземних акцій є також  ринок США. Його обсяг у 80-ті і на початку 90х років був менший за британський ринок іноземних акцій, але на сьогодні американський ринок є провідним національним ринком світу для корпоративних іноземних емісій. Основними центрами торгівлі іноземними акціями у США є Нью-Йоркська фондова біржа (NYSE) і така організована позабіржова комунікаційна система, як Автоматизована система котирувань Національної асоціації дилерів з цінних; паперів (NASDAQ).

   Привабливість ринку США для іноземних емітентів зумовлена насамперед величезним обсягом фінансових ресурсів, які здатний запропонувати цей ринок. За рівнем ринкової капіталізації (16,7 трлн. дол. США) та обсягами торгівлі акціями (19,4 трлн дол. США) він далеко випереджає усі інші національні фондові ринки світу. А завдяки розвинутій ринковій інфраструктурі і диверсифікованому набору фінансових послуг ринок США суттєвою мірою визначає динаміку і структуру операцій на фінансових ринках інших країн. Цей ринок має й інші переваги — високотехнологічні системи торгівлі і клірингу, масштабні зв'язки з біржовими ринками й електронними комунікаційними та торговельними системами інших країн і т.д. Крім того, ринок цінних паперів США вважається привабливішим, ніж ринок Великої Британії, оскільки він більш об'єднаний і ліквідний, надає ширший набір послуг, ринкові угоди тут доступніші, а ціни на акції вищі, ніж за британськими стандартами. Однак емісії іноземних акцій на ринку США відносно обмежені. Це пов'язано з жорсткими стандартами американського законодавства щодо іноземних цінних паперів, спрямованими на захист інтересів американських інвесторів. наслідок цього багато корпорацій, на акції яких є великий попит, тривалий час узагалі не подавали свої цінні папери до лістингів у США.

   Лібералізація режиму контролю за первинним ринком на початку 90-х років привела до розширення обсягів іноземних емісій на ринку США. Але певні обмежувальні фактори зберігаються досі. По-перше, на американських біржах, зокрема NYSE, вимоги до іноземних ком паній для включення їхніх акцій у лістинг значно жорсткіші, ніж до американських, і щодо вартості матеріальних активів, і щодо доходів після сплати податків, і щодо сумарної ринкової вартості акцій. Іноземні компанії мають виконувати й інші мінімальні вимоги, які висуваються NYSE. Наприклад, з метою підтримки ліквідного ринку відповідних акцій NYSE вимагає від іноземних компаній не проводити додаткову емісію цінних паперів без її дозволу. Невиконання будь-якої з мінімальних ринкових вимог призводить до делістингу — відмови від котирування акцій на біржі. Тому лише найбільші компанії з міжнародною репутацією можуть звертатися на ринок NYSE. А оскільки NYSE є найбільшим ринком акцій США, то обмеження доступу іноземних компаній на цей ринок фактично означає обмеження їх доступу на біржовий ринок США.