Крім  того, американська Комісія з цінних паперів (SEC) вимагає від іноземних компаній, які прагнуть отримати лістинг на біржах США або в системі NASDAQ, надавати свою фінансову звітність у відповідності з принципами бухгалтерського обліку США GAAP, установленими американською Колегією зі стандартів бухгалтерського обліку. Ті корпорації, які не бажають виконувати вимоги SEC щодо фінансової звітності, можуть здійснювати емісію лише на основі приватного розміщення, а це означає обмеження інвесторської бази, позаяк індивідуальні інвестори не можуть купувати таких цінних паперів. Тому у США іноземні акції тривалий час перебували в обігу головним чином на позабіржовому ринку — внаслідок менш жорстких вимог до емітента.

   Останнім  часом на ринку іноземних акцій  США відбуваються серйозні зміни. Основна тенденція — об'єднання торговельних систем і розширення міжнародної торгівлі акціями на базі нових технологій

   Оскільки  США перетворилися на світовий центр  фінансової активності, а за рівнем капіталізації американський фондовий ринок є найбільшим у світі  слід очікувати, що роль ринку CША центру торгівлі іноземними акціями найближчим часом ще більше зросте.

   Що  стосується решти національних ринків іноземних акцій, то їхній обсяг  набагато менший за ринки Великої  Британії чи США. Найбільшими серед  них є фондові ринки Франкфурту Стокгольма, Парижа, Брюсселя, Токіо тощо.

Ринок євроакцій

   Під євроакціями (Euroequity) розуміються акції, які пропонуються для продажу одночасно на кількох національних фондовий ринках.

   Відповідно  євроакції одночасно доступні для  інвесторів різних країн. Євроакціям притаманні ті ж самі характеристики щодо люти випуску і території розміщення й обігу, що і єврооблігаціям. Євроакції реалізуються міжнародними банківськими синдикатами і, як правило, купуються за евровалюти. Котируються вони в офшорних фінансових центрах, переважно в Лондоні, меншою мірою — в Люксембурзі та Сінгапурі. Отримувані за євроакціями доходи не підлягають будь-якому національному оподаткуванню.

   Перший  широкий випуск євроакцій здійснила  в 1971 р. американська компанія. Bakster Laboratores, яка через свої закордонні філії випустила 500 тис. привілейованих акцій. Випущені акції пропонувалися для продажу майже по усьому світові, а підписалися на них головно інвестори Швейцарії, Франції, Великої Британії, ФРН та Голландії. Але ринок євроакцій почав розвиватися лише з 1983 р. в основному завдяки появі синдикованих емісій. Другий фактор, що зумовив розвиток ринку євроакцій, спричинений змінами в тенденціях попиту інституційних інвесторів — їхнім намаганням здійснювати міжнародну диверсифікацію портфеля активів за рахунок купівлі акцій іноземних корпорацій.

   Нині  ринок євроакцій надає можливість великим компаніям залучати фінансування на розвинутих ринках капіталу кількох  країн одночасно. Випускаються євроакції  переважно транснаціональними компаніями. Оскільки ТНК працюють у багатьох країнах, то їхні акції забезпечують міжнародну диверсифікацію на корпоративному рівні. Тому євроакції ТНК слугують для інвесторів привабливою заміною інвестуванню в іноземні акції, що дає могу диверсифікувати портфель активів.

   У 90-ті роки кількість компаній, надто  американських, які пропонують транші євроакцій, постійно зростала. Збільшилися  обсяги євроемісій, розширилися склад  і кількість учасників ринку. Але масштаби ринку євроакцій  залишаються відносно незначними. Так, у середині 90-х років обсяги євроакцій, що пропонувалися на продаж, становили лише 4—7 % сукупного обсягу емісій на євроринках цінних паперів. 

Ринок депозитарних розписок

   Загальна  характеристика

   Нині  вихід емітентів акцій на міжнародний ринок відбувається переважно у формі такого інструменту, як депозитарні розписки.

   Депозитарна розписка (Depository Receipt — DR) — це обіговий цінний папір, який є субститутом акцій іноземних компаній.

   Депозитарні розписки випускаються національним банком як свідоцтво про право володіння акціями іноземних компаній, що перебувають у трастовому управлінні даного банку. Кожна розписка свідчить про володіння однією або групою іноземних акцій.

   Історично поява депозитарних розписок пов'язана із забороною британського уряду на вивіз акцій місцевих компаній за кордон. Намагання уникнути цієї заборони й спричинило виникнення такого механізму, як депозитарні розписки. Вперше депозитарні розписки було випущено у 1927 р. американським банком J.P. Morgan, щоб надати можливість американцям інвестувати в акції британської компанії роздрібної торгівлі Selfridge.

   Ринок депозитарних розписок дістав подальший  розвиток з початку 70-х років, коли американський банк Morgan Guaranty Trust Company випустив на ринок США депозитарні розписки під акції іноземних компаній розвинутих країн. Але на той час випуски депозитарних розписок ще були одиничними. Розширення ринку почалося з другої половини 1980-х років і активізувалося в 90-ті, коли американський капітал вийшов на ринки країн, що розвиваються. Нині практично всі нові емісії іноземних акцій розміщуються на ринках розвинутих країн через депозитарні розписки.

   Існує кілька основних видів і, відповідно, ринків депозитарних розписок. Американською  версією депозитарних розписок АДР — американські депозитарні розписки (American Depository Receipt — ADR). АДР — це обігові цінні папери, випущені американським банком-депозитарієм на еквівалентну кількість акцій іноземної компанії, які зберігаються на її внутрішньому ринку. АДР розміщуються на фондовому ринку США, їхній обіг регулюється законодавством США. Крім того, великого поширення набули європейські та глобальні депозитарні розписки. Європейські депозитарні розписки (European Depository Receipt — EDR) випускаються, європейськими банками як свідоцтво про володіння акціями компаній, які розташовані у країнах, що не входять до ЄС. Їхній обіг регулюється, як правило, законодавством Великої Британії (іноді — США), і продаються вони на Паризькій фондовій біржі. Глобальні депозитарні розписки (Qlobal Depository Receipt — GDR) вирізняються тим, що пропонуються і розміщуються одночасно як на американському фондовому ринку, так і на фондових ринках поза межами США. Обіг таких цінних паперів регулюється законодавством США. Зазвичай EDR і GDR деноміновані в доларах США, проте вони можуть випускатися у будь-якій валюті. Ще один поширений різновид депозитарних розписок — міжнародні депозитарні розписки (International Depository Receipt — IDR). Це цінні папери, які представляють депоновані неамериканські іноземні акції, випускаються американським банком-депозитарієм у неамериканській валюті поза межами США і призначені для продажу в Європі або на інших ринках. Обіг їх регулюється здебільшого законодавством Великої Британії, розміщуються вони в Лондоні та Люксембурзі.

   Аналогічні  американському ринки діють тепер  і в інших розвинутих країнах, але випуски депозитарних розписок і, відповідно, торгівля ними обмежена. Ринок АДР — найбільший серед  індивідуальних ринків депозитарних розписок, і торгують АДР не лише у США, а на всіх міжнародних ринках. Отже, надалі ми будемо розглядати депозитарні розписки на прикладі саме цього інструменту.

   Депозитарні розписки є повноцінним фінансовим інструменті том національного ринку.

   Депозитарні розписки деноміновані в національній валюті тієї країни, на ринок якої вони випускаються. Так, ціни АДР визначаються в доларах США, дивіденди також сплачуються у доларах США. Ринкова ціна депозитарних розписок і ставки дивідендів базуються на внутрішніх цінах акцій/ставках дивідендів компанії—емітента акцій. Відтак вартість депозитарних розписок за лежить від вартості акцій на внутрішньому ринку країни їх емісії, від обмінного курсу між валютами країни емісії акцій і країни ви пуску депозитарних розписок, а також від кількості депонованих акцій, яка припадає на одну депозитарну розписку.

   По  суті, з погляду інвестора різниці  між купівлею та продажем депозитарних розписок і купівлею та продажем будь-яких інших цінних паперів США немає. Просто депозитарні розписки "американізують" акції, випущені поза межами США. І тепер майже всі іноземні компанії, за винятком канадських, проникають на фінансовий ринок США, використовуючи депозитарні розписки замість звичайних акцій. 
 

   Переваги  фінансування та інвестування через механізм депозитарних розписок

   На  противагу безпосередньому випуску  іноземних акцій розміщення акцій  через такий інструмент, як депозитарні  розписки, має вагомі переваги як для  емітентів, так і для інвесторів. І перевагою механізму депозитарних розписок для емітента є те, що:

   • депозитарні розписки дають емітентові можливість уникнути чинних у певних країнах обмежень на вивіз цінних паперів за кордон і продавати цінні папери іноземним інвесторам навіть у тому випадку, коли їх реальний продаж заборонений або обмежений чи надмірно жорстко регулюється;

   • емітент не зобов'язаний керуватися всіма законодавчими вимогами країни, у якій перебувають в обігу випущені через депозитарні розписки акції;

   • депозитарні розписки розширюють інвестиційну базу іноземних випусків акцій, позаяк дають змогу інституційним інвесторам, які підлягають обмеженням на вкладення в іноземні цінні папери, здійснювати інвестування в акції емітентів інших  країн;

   • випуск іноземних акцій через депозитарні розписки створює можливість уникнути проблеми зворотного припливу капіталу, яка постає за безпосереднього випуску іноземних акцій;

   • депозитарні розписки мають подвійне застосування — вони можуть використовуватися як для залучення фінансування, такі і для ефективного крос-лістингу акцій на більшій кількості  іноземних ринків;

   • депозитарні розписки підвищують ліквідність акцій емітента на внутрішньому і міжнародних ринках за рахунок поліпшення; іміджу компанії і визнання її серед інвесторів.

   Інвестори застосовують цей інструмент тому, що депозитарні розписки полегшують їм диверсифікацію портфеля, а інвестування в них має низькі трансакційні витрати. Вони дають змогу уникнути ризиків перереєстрації прав власності на цінні папери емітентів, зареєстрованих у країнах з недостатньо розвинутими ринками, і, певною мірою, валютних ризиків, позаяк забезпечують отримання дивідендів у національній валюті інвестора. Крім того, постійний попит на такі фінансові інструменти підтримується існуванням у багатьох країнах регулятивних обмежень на зовнішні портфельні інвестиції для інституційних інвесторів. Купуючи депозитарні розписки, інституційні інвестори дістають можливість обійти обмеження на купівлю і володіння іноземними цінними паперами. Тепер близько 70 % портфельних інвесторів віддають перевагу саме депозитарним розпискам, а не акціям.

   Таким чином, депозитарні розписки є гнучким  і привабливим інструментом виходу акціонерних компаній на фінансові  ринки інших країн. Утім, ринок  депозитарних розписок має і свої специфічні проблеми. Вони стосуються, зокрема, внутрішньої ліквідності депозитарних розписок, особливо в разі, коли первинний ринок не здійснює свої операції. Крім того, для невеликих компаній залучення фінансування через випуск такого інструменту, як депозитарні розписки, виключається.

   Торгівля  депозитарними розписками зосереджена у США. У Лондоні використання депозитарних розписок більш обмежене, оскільки іноземні акції випускаються переважно прямо, а не через депозитарні розписки. Депозитарними розписками торгують також в офшорних центрах. Провідними фінансовими інституціями, які випускають депозитарні розписки, є американські банки Bank of New York, Citibank та J.P. Morgan, значно меншою мірою — Chase Manhattan, Bankers Trust Company та Marine Midland Bank. Причому на перші три з них припадає близько 95 % усіх випусків депозитарних розписок, а лідером є Bank of New York, якому належить понад 60 % ринку. Внаслідок усіх цих тенденцій лістинг і торгівля депозитарними розписками сконцентрувалися на таких п'яти світових ринках, як Нью-Йоркська фондова біржа, ринок NASDAQ, Токійська фондова біржа, Лондонська фондова біржа та Німецька біржа. 
                                                      Висновки

   Одна  з визначальних рис нинішнього світового  фінансового ринку — інтенсивний розвиток міжнародного ринку акцій. За останні роки щорічний обсяг міжнародних емісій звичайних акцій збільшився майже у 20 разів. Але сукупний обсяг міжнародного ринку акцій залишається значно меншим за розмір міжнародного ринку облігацій.

   Міжнародний ринок акцій складається із трьох  сегментів — іноземних акцій, євроакцій та депозитарних розписок. Усі ці інструменти є титулами власності, які засвідчують майнові права на частку власності компанії-емітента. Відмінності між цими інструментами пов'язані з наявністю різних механізмів розміщення і торгівлі акціями. Іноземні акції випускаються корпорацією-нерезидентом на фондовий ринок іншої країни. Євроакції пропонуються для продажу одночасно на кількох національних фондових ринках. Депозитарні розписки випускаються на національних фондових ринках як субститути акцій іноземних компаній, що пере бувають у трастовому управлінні банку-депозитарію.

   Міжнародний ринок акцій має тенденцію  концентруватися на зрілих фондових ринках двох регіонів — Європи (головним чином у Великій Британії та, меншою мірою, у Німеччині) та США. У Європі зосереджені випуск і торгівля іноземними акціями, у США — емісія та обіг депозитарних розписок. Масштаби функціонування національних фондових ринків як центрів міжнародних акцій залежать від таких факторів, як: розмір і ліквідність місцевих фінансових ринків, доступність та якість інформації щодо цінних паперів і захист прав інвесторів; трансакційні витрати на випуск та обіг цінних паперів; ступінь і характер державного регулювання; податковий режим; специфіка національних бухгалтерських стандартів тощо.