Інфляція: сутність, причини та соціально-економічні наслідки . Особливості інфляційної політики в Україні

ще більш значним (більш ніж в 100 разів). В Україні лише у 1994-1997 роках

відбулося зниження темпів зростання цін, але в цілому вони залишалися

високими.

Гіперінфляція – характеризується дуже високими темпами зростання

цін, які перевищують 1000% на рік. Її особливість в тому, що ситуація зі

зростанням цін стає некерованою. Звичайні функціональні взаємозв’язки і

звичні важелі управління цінами не діють. Як приклад можна навести

Нікарагуа, де за період громадянської війни середньорічний приріст цін

досягав 33000%. При гіперінфляції гроші починають втрачати здатність

виконувати свої функції, падає їх роль в економіці, відбувається

натуралізація господарських зв’язків, поширюються бартерні операції,

порушуються фінансовий і кредитний механізми, розвиваються

неорганізовані, стихійні процеси в економіці тощо. При гіперінфляції

виникає стагфляція.

Стагфляція (від лат. stagno – роблю нерухомим і inflatio – надуття) –

сполучення, поєднання стагнації та інфляції, стан економіки, при якому

відбуваються одночасно спад виробництва, зростання цін і безробіття,

поєднання економічної кризи з інфляцією.

В залежності від прогнозування розрізняють очікувану і неочікувану

інфляції.

Очікувана інфляція – прогнозоване зростання цін в якомусь періоді. Це

передбачуваний рівень; темп інфляції, який очікується через певний період

часу в майбутньому.

Неочікувана (непередбачена) інфляція характеризується рівнем, який

виявився вищим ніж очікуваний за певний період. Якщо очікуваний темп

інфляції 10% в рік, а фактичний - 15% за той же період, то непередбачений

темп інфляції складає 5%.

1.2 Загальна характеристика інфляції попиту і пропозиції

Інфляція попиту  - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.

Інфляцію попиту викликають такі грошові фактори:

- мілітаризація економіки і надмірні військові витрати;

- надмірні інвестиції у важку промисловість;

- кредитна експансія банків;

- дефіцит державного бюджету та внутрішній борг;

- емісія надлишкової національної валюти для купівлі іноземної валюти країнами з активним платіжним балансом (імпортуєма інфляція).

Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.

Традиційно зміни в рівні цін пояснюються зайвим сукупним попитом. Економіка може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей зайвий попит збільшенням реального обсягу продукції, бо всі існуючі ресурси уже повністю використані. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції і викликає інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: "Надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів".

Інфляція попиту представлена у додатку А.

Інфляція пропозиції - зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції. Причинами збільшення витрат можуть бути олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати і т. ін. Вона може також з’явитися в результаті зміни структури пропозиції на ринку.

Інфляцію витрат характеризує вплив не грошових факторів на процеси ціноутворення: підтягування цін до цін підприємств-конкурентів, цін локально-територіальних ринків, зниження продуктивності праці, зростання заробітної плати на одиницю продукції та інших витрат, енергетична криза тощо. Інфляція витрат показана в додатку Б.

Найстрашніше в інфляції витрат те, що вона породжує інфляційну психологію. Це явище виникає тоді, коли в масовій свідомості людей існує впевненість, що інфляція буде наростати і на далі. При цьому працівники починають вимагати підвищення заробітної плати «під майбутнє зростання цін», а підприємці завчасно закладають у ціну своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, робочу силу і кредит.

На практиці нелегко відрізнити один тип інфляції від іншого, всі вони тісно пов'язані і постійно взаємодіють і, наприклад, зростання зарплати може виглядати і як інфляція попиту і як інфляція витрат.

1.4 Причини виникнення інфляції

Питання щодо причин інфляції є найбільш дискусійним у проблемі інфляції. Це можна пояснити не тільки значною множинністю чинників, що спричинюють тиск на ціни, а й досить складними і різнонапрямленими соціально-економічними і політичними наслідками інфляції.

Для одних економічних структур та соціальних груп інфляція може виявитися дуже "дохідною справою", а для інших - надто збитковою. Тому захисники інтересів перших шукатимуть об'єктивні причини інфляції, щоб виправдати інфляційну політику, а виразники інтересів других робитимуть наголос на свідомому розкручуванні інфляції у фіскальних цілях.

Об'єктивне з'ясування причин інфляції має важливе значення для правильного розуміння самої її сутності, а також для розроблення ефективної антиінфляційної політики, яка повинна бути спрямована насамперед на подолання причин інфляції.

У найбільш загальному вигляді причини інфляції можна вивести з формули відомого "рівняння І. Фішера"

М*V = Q*Р

Середній рівень цін (Р) за цією формулою матиме вигляд:

P = MV\Q

Тобто зростання цін може бути спровокованим зростанням маси  грошей(М), швидкості обігу грошей(V) і скороченням фізичного обсягу виробництва (Q). З огляду на те, що швидкість грошей визнається відносно стабільною, основними причинами зростання цін можуть бути збільшення М, зменшення Q чи обидва чинники одночасно. Амплітуда коливання Q визначається більш об'єктивними чинниками і тому є значно меншою, ніж амплітуда коливання М. Звідси ключовим, найбільш результативним чинником впливу на динаміку рівня цін є зміна маси грошей в обороті. Оскільки зміна М залежить від динаміки пропозиції грошей, то вважається, що вирішальним чинником інфляції є нарощування пропозиції грошей.

Ці положення покладені в основу так званої грошової теорії інфляції, якої дотримуються представники монетаристської школи. Найвідоміший представник сучасного монетаризму М. Фрідман єдиною причиною інфляції вважає надмірну пропозицію грошей, завдяки чому збільшуються грошові доходи і платоспроможний попит. Піднімається ринкова планка зростання цін. Ця залежність сьогодні набула найширшого визнання.

Новокейнсіанський підхід пояснює причини інфляції очікуваннями щодо цін в майбутньому та надлишком сукупного попиту (призводить до зростання витрат виробництва, що тягне за собою зростання цін і зростання заробітної плати) - "новокейнсіанська крива Філіпса"(додаток В).

Загалом можна виділити такі причини виникнення інфляції:

- надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад - монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя));

- обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;

- надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.;

- інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари

- девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);

- зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.

Серед чинників та факторів інфляції в українській економіці слід назвати наступні:

- невиважена первинна емісія;

- структурні перекоси у матеріальному виробництві та ціновій політиці;

- затратність економіки та непродуктивні витрати окремих виробництв;

- значна руйнація товаропродукуючої сфери та неефективність безготівкової системи розрахунків;

- від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі та неконтрольований експорт;

- доларизація економіки.

1.5 Показники інфляції

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найбільш поширеним показниками для розрахунку інфляції є:

- індекс споживчих цін (ІСЦ) ;

- індекс цін виробників (ІЦВ);

- дефлятор ВВП.

Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів (Державний комітет статистики (ДКС) України використовує споживчий кошик з 296 компонентів  (Посібник ДКС України з ІСЦ)) та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, що хоча й охоплює більшу кількість товарів, однак розраховується лише щоквартально.

Індекс цін () — це відношення рівня цін в період t () до рівня цін базового періоду (), тобто:

Індекс цін можна використовувати для визначення зміни купівельної спроможності грошової одиниці:

де — поточна вартість грошової одиниці, — індекс цін, базою розрахунку є порівнюваний період.

Темп зростання цін визначається як відношення індекса цін поточного періоду до індекса цін попереднього періода у відсотках за вирахуванням бази індексу (1 або 100%). Наприклад:

Темпи інфляції (або ж для кращого вирізнення їх в окремий показник — рівень інфляції) відображають зміну цін за більш тривалий термін, зазвичай рік (досить часто використовують поняття «плинного року», тобто дані щодо показника за останні 12 місяців). Річний рівень інфляції використовується для відображення реальної процентної ставки. Даний вираз отримав назву формули Фішера:

де:

р — рівень інфляції,

r — реальна процентна ставка,

i — номінальна процентна ставка.

За даної суми грошей і відсоткової ставки, можна розрахувати майбутній обсяг грошей, виходячи із формули складних відсотків:

де  — майбутня сума, — початкова сума,  — відсоткова ставка,  — кількість періодів, на які нараховуються відсотки.

І навпаки, за обіцяної в майбутньому грошової винагороди, можна визначити її поточну вартість:

2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ

2.1 Соціально-економічні наслідки інфляції

Інфляція здійснює негативний вплив на суспільство в цілому.

Погіршується економічне становище: знижуються обсяги виробництва, оскільки коливання та зростання цін роблять непевними перспективи розвитку виробництва; відбувається перелив капіталу з виробництва в торгівлю та посередницькі операції, де швидший обіг капіталу та більше прибуток, а також легше ухилитися від сплати податків; розширюється спекуляція в результаті різкої зміни цін; обмежуються кредитні операції; зменшуються фінансові ресурси держави.

Виникає соціальне напруження в зв’язку з тим, що інфляція перерозподіляє національний доход не на користь найменш забезпечених верств суспільства. Вона знижує реальні доходи (кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальний доход), а отже і загальний рівень життя населення, якщо номінальний доход буде відставати від росту цін. Особливо важкою є інфляція для осіб з фіксованими доходами: пенсіями, стипендіями, заробітною платою працівників бюджетної сфери.

Власники реальних активів (нерухомості, антикваріату, витворів мистецтва, коштовностей і т.п.) найбільш захищені від інфляції, оскільки ріст цін на ці товари обганяє загальний рівень інфляції в країні.

При незмінній процентній ставці в результаті несподіваної інфляції завжди програють кредитори і виграють позичальники.

Це виникає через вiдмiнностi у активах i пасивах, якими володіють люди. Для індивіда, що отримав позику i має вносити по ній щорічний (або щомісячний) платіж згідно зі ставкою проценту, інфляція фактично є моментом позитивним. Наприклад, позичено 100000 грн. для купівлі будинку i щорічні платежі по закладній становлять 10000 грн. У разі підвищення цін у 2 рази, тобто наявності інфляції, платежі по закладній ніяк не зміняться i будуть становити ті ж самі 10000 грн. за рік, хоча кількість благ, що можна придбати на цю суму зменшиться вдвічі.

Боржник при цьому тільки виграє, оскільки реальний процент за використання капіталу зменшився наполовину.

В цілому непередбачена інфляція перерозподіляє багатство від кредиторів до боржників, а непередбачене зниження темпів інфляції дає протилежний ефект.

У ході інфляції ціни постійно міняються, продавці і покупці товарів усі частіше помиляються у виборі оптимальної ціни. Падає впевненість у майбутніх доходах, населення втрачає економічні стимули, знижується активність бізнесу.

В умовах стагфляції високий рівень інфляції сполучається з великим безробіттям. Значна інфляція не дає можливості збільшити зайнятість.

Залежність між інфляційним ростом цін і скороченням безробіття була виведена в 1958 році англійським економістом А. Филлипсом.

Крім того, інфляція знецінює заощадження громадян. В зв’язку з цим, щоб стримати різке падіння життєвого рівня, держава здійснює індексацію доходів, та податкових пільг. Розгортання інфляційних процесів призводить до такого загострення економічних та соціальних суперечностей, що держави починають вживати заходів для подолання інфляції та стабілізації грошового обігу. Основні форми боротьби з інфляцією – грошові реформи та антиінфляційна політика.

2.2 Взаємозв’язок між інфляцією і безробіттям

Дослідження, проведені західними економістами на основі

статистичних даних ХІХ – початку ХХ століття, показали наявність

взаємозалежності між інфляцією і безробіттям. Дані процеси розвиваються в

протилежних напрямках: або інфляція обмежує безробіття, або, навпаки,

безробіття обмежує інфляцію.

Узагальнивши ці дослідження, англійський економіст Олбан Філліпс

(1914-1975) у 1958 році запропонував модель інфляції попиту, яка наочно

показує цю взаємозалежність. Використовуючи дані статистики