Інтелектуальна власність

Підхід до оцінки	Метод оцінки
Витратний підхід	Метод прямого відтворення Метод заміщення  Метод вихідних  витрат
Порівняльний (ринковий) підхід	Метод порівняння продажів
Дохідний підхід	Метод прямої капіталізації  доходів  Методи непрямої капіталізації  доходів: - надлишкового прибутку; - роялті; - звільнення від роялті.

Метод заміщення використовує принцип, який стверджує, що максимальна вартість власності визначається мінімальною вартістю, яку необхідно сплатити під час придбання активу аналогічної корисності або з аналогічною споживчою вартістю. Ця вартість має назву вартості нового активу, який є еквівалентним за функціональними можливостями й варіантами його використання, але не обов'язково подібного об'єкта інтелектуальної власності, що заміщується.

Метод вихідних витрат базується на фактично наведених  витратах, що вибрані з бухгалтерської звітності підприємств за кілька останніх років. Особливо треба звернути увагу на дві обставини: їх, розмір і строк створення активу. Витрати, які були проведені раніше, за необхідності повинні бути скореговані у відповідному напрямку, а потім проіндексовані з врахуванням їх, строку давності.

Витратний метод  найчастіше використовується для оцінки нематеріальних активів, які не беруть участі у формуванні майбутніх прибутків  і які не приносять прибутку на цей час, наприклад, коли нематеріальні активи, що оцінюються, мають соціальне значення або беруть участь в оборонних програмах, програмах безпеки державного або регіонального значення.

Метод порівняння продажів по суті співпадає з порівняльним підходом. Визначена за цим методом  ціна об'єкта інтелектуальної власності є найбільш достовірною, оскільки вона сформована ринком. Однак в Україні з низки причин (відсутність розвиненого ринку об'єктів інтелектуальної власності, недоступність баз даних про результати продажу об'єктів інтелектуальної власності тощо) цей метод практично не використовується.

Метод прямої капіталізації  заснований на переведенні прибутку від комерційного використання об'єкта інтелектуальної власності у  вартість останнього. Цей метод використовують найчастіше як експрес-метод для розрахунку залишкової вартості, а іноді - для оцінки активів, строк життя яких практично не визначений. Процедура цього метода включає, по-перше, виявлення джерел і розмірів чистого прибутку, по-друге, виявлення ставки капіталізації, і, по-третє, визначення вартості активу як добутку від ділення чистого прибутку на ставку капіталізації.

Метод надлишкового прибутку заснований на припущенні того, що продукція, яка виготовлена з  використанням об'єкта інтелектуальної  власності, приносить додатковий прибуток у порівнянні з продукцією, яка виготовляється без використання цього об'єкта інтелектуальної власності. Розрахунок вартості проводиться за формулою:

 

де: PV- розрахункова вартість об'єкта інтелектуальної власності;

t - розрахунковий період (роки);

С - грошовий потік (надлишковий прибуток) у періоді t;

і - ставка дисконту (зменшення).

Метод роялті визначає вартість об'єкта інтелектуальної власності  як частку від бази роялті (доходу, прибутку, вартості основної сировини). Розмір цієї частки має назву ставки роялті:

 

 

де: С_t - грошовий потік (база роялті), грн.;

R - ставка роялті, %.

Метод звільнення від роялті передбачає розрахунок вартості об'єкта інтелектуальної власності  за формулою:

 

 

де: C_t - грошовий потік (база роялті), грн.; і - ставка дисконту, %.

 

4.3.4 Послідовність  оцінки

 

Принципова  схема, що відображає послідовність  оцінки прав на об'єкти інтелектуальної  власності, представлена на рис. 6.

Рис. 6 Послідовність  оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності

Процес оцінки розпочинається з ідентифікації  об'єкта інтелектуальної власності, тобто зі встановлення факту його юридичної правомочності та правовласника. Наступним кроком є визначення мети оцінки. Коли встановлені об'єкти оцінки й мета оцінки, визначають базу оцінки. Під базою оцінки розуміють вид вартості, що буде використаний під час оцінки.

Оцінка проводиться  із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам  вартості. До неринкових видів вартості відносяться: залишкова вартість заміщення, вартість у використанні, інвестиційна вартість тощо.

Наступним кроком є вибір підходу до оцінки. Вибір  підходу обумовлюється видом  об'єкта інтелектуальної власності, метою й базою оцінки. Після  того як буде обрано той або інший підхід у його рамках вибирають метод оцінки. І, нарешті, проводять розрахунок вартості прав на об'єкт інтелектуальної власності. Бажано виконати розрахунок не менш ніж двома методами. Процедура оцінки завершується оформленням звіту про оцінку, в якому повинна бути відображена всебічно обґрунтована вартість прав на об'єкт інтелектуальної власності.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" об'єкти інтелектуальної власності визнаються нематеріальними активами і передбачається (ст. 5) проведення бухгалтерського обліку для таких груп об'єктів інтелектуальної власності:

права на знаки для товарів  і послуг (товарні знаки, торговельні  марки, фірмові найменування й ін.);

права на об'єкти промислової  власності (право: на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо); - авторського й суміжні з ними права (право на літературні й музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних і ін.).

Придбаний або отриманий  на безоплатній основі об'єкт інтелектуальної  власності відображається на балансі, якщо існує ймовірність одержання  в майбутньому матеріальної вигоди, пов'язаної з її використанням, а  його вартість може бути вірогідно  визначена. Таким чином, для того, щоб поставити об'єкт інтелектуальної власності на бухгалтерський облік, необхідно визначити його вартість.

Ще однією умовою постановки об'єкта інтелектуальної власності  на бухгалтерський облік є те, що термін використання прав на об'єкт інтелектуальної власності повинен бути не менше одного року, або не менше операційного циклу, якщо він перевищує один рік.

Використання інтелектуальної  власності як нематеріального активу в господарській діяльності підприємств  і відображення в бухгалтерському обліку операцій руху таких об'єктів дозволяє:

- документально підтверджувати  довгострокові майнові права  за допомогою обліку їх у  балансі підприємства та створювати  відповідні фонди амортизаційних  відрахувань; одержувати додатковий  прибуток від передачі прав на використання об'єктів інтелектуальної власності, а також забезпечувати (у залежності від обсягу переданих прав) обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;

виплачувати фізичним особам авторські винагороди, минаючи фонд заробітної плати, з віднесенням витрат по виплаті авторської винагороди на статтю собівартості продукції "Інші витрати", тобто без обмеження розмірів виплат і без традиційних відрахувань у страхові та інші фонди.

Таким чином, постановка інтелектуальної  власності на бухгалтерський облік є одним із варіантів уведення інтелектуальної власності до господарського обороту і дає можливість підприємству отримати додатковий прибуток.

 

4.4 Управління  правами інтелектуальної власності

4.4.1 Життєвий цикл  об'єкта інтелектуальної власності

 

Усе у цьому світі має  початок і кінець. Об'єкт інтелектуальної  власності не є винятком. Можна  виділити п'ять етапів життєвого  циклу об'єкта інтелектуальної власності (рис. 7). Це: створення об'єкта інтелектуальної  власності, набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності, використання (комерціалізація) прав на об'єкт інтелектуальної власності, захист прав інтелектуальної власності, утилізація об'єкта інтелектуальної власності.

Рис. 7 Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності

Створення об'єкта інтелектуальної власності розпочинається з ідеї. Наприклад, це може бути ідея винаходу або художнього твору. У  підприємницькій діяльності ідеї, як правило, направлені на підвищення конкурентоспроможності технологій або виробів. Далі йде розроблення цієї ідеї. Наприклад, якщо - це винахід, то необхідно зробити патентний пошук, щоб переконатися, що таких винаходів ще не було. Потім перевірити цю ідею експериментально. Закінчується створення об'єкта інтелектуальної власності оформленням його на матеріальному носії (папері, електронному носії тощо) таким чином, щоб він став зрозумілим для інших осіб.

Набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності, як правило, завершується отриманням від держави охоронного документа - патенту або свідоцтва на нього. Наявність такого документа у великій мірі унеможливлює порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності з боку недобросовісних конкурентів.

Використання  прав на об'єкти інтелектуальної власності є найпродуктивнішим етапом їх, життєвого циклу. До цього етапу об'єкти інтелектуальної власності не приносили користі розробнику. Навпаки, витрачалися кошти на їх створення та набуття правової охорони. І тільки на етапі використання (комерціалізації) компенсуються попередні витрати, а також одержується прибуток - власне те, для чого в більшості випадків створюються об'єкти інтелектуальної власності.

Захист прав здійснюється у випадку, коли ці права  порушуються недобросовісним конкурентом. Чинне законодавство України надає власнику прав на об'єкт права інтелектуальної власності декілька шляхів захисту своїх прав. Нині розгляд справ, пов'язаних із правами інтелектуальної власності, здійснюється в адміністративному або судовому порядку.

Утилізація  є останнім етапом життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності. Оскільки за визначенням

об'єкт інтелектуальної  власності є нематеріальним, то немає  необхідності його знищувати або  переробляти у щось інше. Просто після закінчення юридично визначеного  строку дії прав інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто будь-хто може його використовувати без дозволу правовласника.

 

4.4.2 Управління  об'єктом інтелектуальної власності  на етапі його створення

 

На цьому етапі необхідно відповісти на питання: "Який товар буде конкурентноздатним і мати попит на ринку у майбутньому, можливо через кілька років?" І тільки після цього варто приступати до його розроблення. Необхідно виробити стратегію фірми. Спланувати капіталовкладення в інтелектуальну власність, визначити ресурси, що необхідні для розроблення нової технології й забезпечення конкурентноздатності як самої технології, так і товарів, що виробляються на її основі. Необхідно також оцінити можливості основних конкурентів.

При визначенні стратегії фірми щодо розроблення  об'єктів права інтелектуальної  власності, їх, правової охорони і  подальшого використання неоціненну користь  надають патентні дослідження, що проводяться  за допомогою патентної інформації.

Патентна інформація - це технічна й правова інформація, що міститься в офіційних періодичних публікаціях відомств інтелектуальної власності, які є в усіх країнах, де законодавством передбачена правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Майже дві третини технічної інформації, що розкривається у патентній інформації, більш ніде не публікується.

Патентна інформація допомагає:

відслідковувати передові досягнення у даній сфері;

• знайти партнерів по бізнесу; знайти постачальників та матеріали;
• відстежувати діяльність реальних і потенційних конкурентів;
• знайти відповідні ринки.

Технічна інформація, яка міститься в патентних  документах, дозволяє:

- уникнути зайвих витрат на дублювання досліджень;

- виявити й оцінити технологію для ліцензування та передання технології;

• знайти альтернативні технології; бути на сучасному рівні у певній галузі;
• знайти готові рішення технологічних проблем;
• знайти ідеї для подальших інновацій.

І, нарешті, патентна інформація може використовуватися  для того, щоб:

- уникнути можливих проблем із порушенням прав власників охоронних документів на об'єкти промислової власності;

оцінити патентоспроможність  власних винаходів;

• заперечувати проти видачі патентів, які знаходяться у колізії з патентом, що належить певному підприємству.

 

4.4.3 Управління  об'єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав

 

Якщо отримано результат інтелектуальної діяльності, що може відповідати юридичним вимогам  до об'єкта прав інтелектуальної власності, наприклад, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, комп'ютерної програми, твору літератури тощо, виникає принципове питання: "Чи слід надавати результату інтелектуальної діяльності правову охорону патентом або свідоцтвом?"

Надання правової охорони є доцільним, якщо:

• об'єкт охорони є невідоми<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_043