Оцінка та практичні рекомендації щодо забезпечення конкурентоспроможності українських банків в сучасних умовах

ОЦІНКА  ТА ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ  УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ  

 

З посиленням конкуренції на ринку банківських  послуг, банки зтикаються з проблемою  послаблення своїх конкурентних позицій, а від так в сфері  менеджменту проводиться все  більше заходів щодо управління конкурентоспроможністю банківської установи. Авторами досліджено значення конкурентних переваг банку, визначено методи оцінки конкурентоспроможності банків, проведена оцінка конкурентної позиції групи банків та наведені пропозиції щодо її підвищення. 

 

With the increasing competition on the banking market, banks face with the problem of worsening of their competitive positions, so in the sphere of management carry out more and more measures concerning management the competitiveness of the bank institution. Authors researched the meaning of the competitive advantages of a bank, determined the methods of evaluation the competitiveness of banks, conducted an evaluation of competitive position of the group of banks and gave proposals for its improvement. 

 

Ключові поняття: конкурентоспроможність, конкурентоспроможність банку, коефіцієнт конкурентоспроможності, метод «рангів», метод «балів», метод «різниць», метод «еталону». 

 

Key words: Competitiveness, competitiveness of bank, competitiveness factor, a method of ranks, a method of points, a method of differences, a standard method. 

 

 

 

Постановка  проблеми: Формування в Україні засад ринкової економіки створює основу для конкуренції між її учасниками. Це стосується і банківської сфери. Саме тому визначення конкурентоспроможності кожного окремого комерційного банку, його стабільності, надійності в порівнянні з іншими банками є дуже важливим як для інвесторів, клієнтів банків, так і для всього банківського сектору в цілому.

Аналіз  останніх досліджень і публікацій: Теоретичні, методичні, економіко-організаційні питання оцінювання конкурентоспроможності сучасних банківських установ стали провідними темами досліджень відомих іноземних та вітчизняних вчених-економістів Портера М.Э., Дениелса Д.Д., Радеби Л.Х., Волощука І. Заруби Ю., Лютого І., Федулової Л., Фоміна І., Юрчука О. та інших.

Аналіз праць  іноземних і вітчизняних науковців  та практиків показав, що проблеми ринкової конкуренції висвітлені в економічній  літературі широко, але проблемам  банківської конкуренції в Україні  приділено недостатньо уваги.

Постановка  завдання: Актуальність теми визначається проблемою оцінювання конкурентоспроможності банків. Її вирішення пов’язане, зокрема, з розробкою методів оцінювання і аналізу конкурентоспроможності банку та розробкою шляхів її забезпечення. Мета дослідження - розглянути методи оцінювання конкурентоспроможності банківських установ, на основі яких можна здійснити вибір найбільш стійкого та надійного банку, фінансовий стан якого не викликає сумнівів.

Виклад  основного матеріалу дослідження: Український банківський сектор вже пройшов досить важкий шлях з часу свого становлення. Головне з того, чого так і не змогли досягти банки в силу багатьох як об'єктивних, так і специфічних, суб'єктивних причин - це конкурентоспроможності хоча б на внутрішньому «полі», не кажучи вже про зовнішні ринки.

До об'єктивних причин, безумовно, можна віднести відносно невелику історію існування комерційних  банків а Україні. Хоча, слід зауважити, що більшість країн з економіками, що розвиваються, які почали свій перехід  до ринку одночасно або трохи  раніше, ніж Україна, домоглися ще менш вагомих успіхів у досягненні конкурентоспроможності своїх банків. Так, країни колишньої Східної Європи пішли по шляху фактичної передачі контролю над своїм банківським  сектором іноземному капіталу. Країни колишнього СРСР обрали проміжні моделі - деякі обмежили приплив іноземного капіталу у свої банки, але досить ліберально.

Слід зазначити, що банківська конкуренція є одним  з різновидів ринкової конкуренції. Доцільно було б визначитися з  трактуванням самого поняття «конкурентоспроможність». Воно є більш складною ринковою характеристикою  установи, значно ширшою від поняття  стійкості і надійності.

Для того щоб зрозуміти, що таке конкурентоспроможність банку, проаналізуємо підходи до визначення терміну «конкурентоспроможність».

Термін “конкурентоспроможність” трактується деякими авторами як «реальна чи потенційна можливість підприємств  виготовляти та збувати товари, які  за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливими, ніж товари конкурентів» [1]. Це визначення, на наш  погляд, носить дещо однобокий характер, базуючись, перш за все, на концепції  конкурентоспроможності товару, та у  меншій мірі віддзеркалює ефективність функціонування суб'єкту, ступінь його адаптації до мінливості зовнішнього  середовища.

У роботах класика  теорії конкуренції – М. Портера [5] – під конкурентоспроможністю розуміється «властивість суб'єкту ринкових відносин виступати на ринку  нарівні з присутніми там конкуруючими суб'єктами». Аналізуючи це визначення, слід відмітити, що воно не несе у собі елементи випередження, лідерства, які  повинні бути властиві суб'єктам  економічного суперництва, що намагаються  перевершити досягнення конкурентів.

М.О. Єрмолов [2], трактуючи  поняття «конкурентоспроможність», більш чітко визначає способи  її досягнення. На його думку, «конкурентоспроможність  фірми представляє собою відносну характеристику, що віддзеркалює відмінності  процесу розвитку даного виробника  від виробника-конкурента як за ступенем задоволення своїми товарами чи послугами  конкретної суспільної потреби, так  і за ефективністю виробничої діяльності».

Потрібно відмітити, що, якщо про той чи інший рівень конкурентоспроможності підприємства можна говорити, виходячи із динаміки обсягів реалізації продукції, оскільки конкурентоспроможність продукції  та конкурентоспроможність виробника  співвідносяться між собою, як частина  та ціле, то функціонування на численних  сегментах фінансового ринку, який значно мінливіший від товарного, обумовлює  двосторонній зв’язок між банківською  установою та зовнішнім середовищем, що лежить поза межами її безпосередньої діяльності з надання ринково-актуальних послуг. 

З огляду на вищевикладене, конкурентоспроможність банку, на думку  Ю.О. Заруби [3], відображає успішність його функціонування в процесі набуття, утримання та розширення ринкових позицій, що передбачає здатність банківської  установи забезпечувати відповідність  власних послуг запитам споживачів та протистояти негативному впливу зовнішнього середовища.

І. Лютий [4] розглядаючи  місце та роль конкурентоспроможності банківських установ, вважає, що це рівень їх готовності ефективно надавати конкурентні фінансові послуги, забезпечувати високу фінансову  стійкість і динамічно розвиватися, враховуючи загальноекономічне і соціальне-політичне  становище держави та протидіючи різноманітним зовнішнім і внутрішнім ризикам.

І. Фомін [7] вказує на те, що конкурентоспроможність відображає ступінь привабливості банку  для реальних і потенційних клієнтів, який дає змогу отримати певні  переваги у формуванні впливу на ринкову  ситуацію у власних інтересах.

Своє бачення  конкурентоспроможності банку представили  Л. Федулова та І. Волощук [6], - це його здатність  витримувати конкуренцію з іншими банківськими установами та суб'єктами господарювання, які задовольняють  наявні потреби на споживчому цільовому  ринку.

Наведена полеміка дає підстави стверджувати, що сутність економічної категорії «конкурентоспроможність» різними авторами розуміється в  цілому однаково і зводиться до здатності  суб’єкта набувати чи володіти такими якостями, властивостями, які впливають  на успішність його діяльності в умовах економічного змагання.

Вивчення банківської  конкуренції дозволяє визначити, що під банківською конкуренцією не слід розуміти відносини, які складаються  виключно між комерційними банками. Її слід розглядати як процес суперництва, що здійснюється в динаміці, між  суб'єктами банківського ринку, одночасно  зацікавленими в досягненні однієї й тієї ж мети, в ході якого  вони прагнуть забезпечити собі міцне  положення на цьому ринку. Як показує  досвід, однією із причин перегляду  банками основ своєї діяльності є посилення конкуренції як між  окремими комерційними банками, так  і між іншими кредитно-фінансовими  інститутами і тими ж самими банками  та банківськими установами та корпоративним  бізнесом, коли всі вищеперераховані установи надають клієнтам ті самі послуги на тому ж самому ринку (чи сегменті ринку).

Отже, оцінюючи конкурентоспроможність окремого конкретного банку, необхідно  перш за все брати до уваги основні  її чинники, а саме: здатність вчасно і адекватно реагувати на зміни  в економічній ситуації; наявність  заходів по зміцненню вузьких  місць банку в порівняні з  конкурентами; імідж та репутація  банку; можливість надання комплексу  банківських послуг; відкритість  банку для клієнтів ( як існуючих так і потенційних); впровадження інноваційних видів послуг; оновлення  існуючих технічних потужностей; удосконалення  менеджменту, управлінської та організаційної структури; розвиток філіальної мережі; рівень навичок та професіоналізм персоналу, можливість швидко вирішувати проблемні  питання.

Досягнення конкурентоспроможності зумовлюється і характером обраної  банком функціональної стратегії. Вона може бути активною (що свідчить про  наміри подальшого посилення досягнутої конкурентоспроможності) або пасивною (тобто пов'язаною з прагненням підтримати досягнутий рівень конкурентоспроможності).

Володіти інформацією  про особливості стратегії банку  дуже важливо для конкурентів. Адже банк із відносно невисоким рівнем конкурентоспроможності, проте з  активними ринковими амбіціями (до того ж підкріпленими відповідними потенційними можливостями) може виявитися  більш небезпечним конкурентом, ніж банк із вищим рівнем конкурентоспроможності, який, однак, прагне лише зберігати  завойовані конкурентні позиції.

В умовах загострення  конкуренції на ринку банківських  послуг безперечну перевагу над своїми конкурентами мають ті банки, які  пропонують клієнтам велику кількість  послуг. До основних продуктів конкурентоспроможного  банку належать наступні (рис 1).  

 

 

 

Рис. 1. Асортиментний  ряд конкурентоспроможної банківської  установи 

 

Таким чином, посилення  конкурентної боротьби між банками  обумовлює необхідність пошуку нових  підходів до розширення числа пропонованих послуг, що виражається у тенденції  до універсалізації банківської  діяльності. Конкурентоспроможність банку  на ринках окремих послуг залежить від їх якості та сервісного рівня  обслуговування клієнтів.

Оцінювання конкурентоспроможності проводиться шляхом порівняння важливих показників діяльності банку (за всіма  напрямками) з аналогічними показниками  конкурентів. Його мета - виявлення  слабких сторін в діяльності банку. Це дозволяє визначити майбутню стратегію  діяльності банку на ринку, використати  його конкурентні переваги та ліквідувати  наявні недоліки.

Методики щодо оцінювання конкурентоспроможності банку варіюються від відносно простих, заснованих в  умовах недостатнього фінансування й обмеженості інформації, до складних, потребуючих від банківських  установ значних витрат і високого професіоналізму персоналу, що займається дослідженням конкурентоспроможності. Перевагою українських банків є  те, що вони можуть використовувати  досить великий вітчизняний досвід з вивчення цієї проблеми, з одного боку, і закордонні методики — з  іншого. Серед них можна виокремити наступні:

- Метод різниць. Його суть полягає у визначенні переваг та недоліків установи за окремими показниками, що порівнюються (об'єктами оцінки).

- Методика розрахунку «індексу мікроекономічної конкурентоспроможності», яка розроблена групою вчених Інституту стратегії та конкурентоспроможності Гарвардської школи бізнесу (США) під керівництвом М.Портера, ґрунтується на концепції конкурентоспроможності, згідно з якою конкурентна стратегія та якість бізнес-середовища є вирішальними у формуванні конкурентних переваг підприємства.

- Метод балів. Його застосування дозволяє визначити узагальнюючу кількісну оцінку становища установи в конкурентній боротьбі при наявності кількох конкурентів( дана методика розроблена Дребот Н.П.)

- Метод "еталону" (графічний метод). Цей метод використовується для наочного відображення зон конкурентних переваг та недоліків установи (алгоритм розроблений І.А. Тарасенко та В.Д. Рожок).

Також, необхідно  зазначити, що той чи інший рівень конкурентоспроможності банку в  будь-який момент визначається впливом  взаємопов'язаних факторів. З точки  зору системного підходу найбільшої уваги, на наш, заслуговує їх класифікація за джерелом походження. У відповідності  з цим критерієм, усі фактори  впливу можуть бути поділені на дві  групи: фактори зовнішнього середовища та фактори внутрішнього середовища (рис. 2) [3].

Звичайно, ця система  факторів є певною мірою умовною, адже не обов'язково всі фактори  можуть чинити вплив на кожний банк. Крім того, з розвитком економічної  системи може змінюватись не лише кількість та структура факторів, а і ступінь впливу кожного з них. Для практичної реалізації визначених методів доцільно буле провести оцінювання конкурентоспроможності конкретної банківської установи.

Здійснимо оцінювання конкурентоспроможності п’ятірки лідерів  першої групи банків на основі методу балів. Отже, для аналізу оберемо  ПАТ «ПРИВАТБАНК», АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «УкрСиббанк» за останній звітний період 2011 р. скориставшись інформацією поданою в їх фінансовій звітності на відповідну дату (табл. 1).