Операції лізингу у ринковій економіці України, проблеми та перспективи розвитку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОГО НАВЧАННЯ

Факультет економіки  і підприємництва

 

Кафедра фінансів, обліку і аудиту

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “ Ринок фінансових послуг ”

на тему:

“Операції лізингу у ринковій економіці України, проблеми та перспективи розвитку”

 

 

 

 

 

 

                         Виконала: сту-ка 2-го курсу               ІПН групи Фінанси 1

       Шмуйло  Марія Василівна

 

 

     Науковий  керівник:

Старший викладач Рибак О.М.

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ-2013

 

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність, значення та особливості лізингу як інструменту відтворення основних фондів підприємств.

2. Види здійснення лізингових операцій.

3. Аналіз сучасного  стану лізингових відносин в  Україні.

4. Проблеми розвитку та комплекс заходів, щодо покращення стану лізингових операцій в Україні.

5. Методи розрахунку вартості користування лізингом і схема його погашення.

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

_{Перетворення  під впливом науково-технічного прогресу сфери виробництва і обігу, глибокі зміни економічних умов  господарювання викликають необхідність пошуку і впровадження нетрадиційних для господарства нашої країни методів відновлення матеріально-технічної бази і модифікації основних фондів суб'єктів різних форм власності. Одним з таких методів є лізинг.}

В останні роки спостерігається  підвищений інтерес до широких можливостей  лізингового бізнесу - цієї перспективної  галузі діяльності на фінансовому ринку  України. Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що здатні значно пожвавити процес відтворення виробництва; надати потужний поштовх процесам приватизації, оновлення технологічного парку існуючих підприємств і створення нових виробництв, оптимізувати використання наявного машинного устаткування і на вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне та закордонне устаткування. Зважаючи на це, розвиток цієї перспективної галузі діяльності на фінансовому ринку України є актуальним і необхідним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність, значення та особливості лізингу як інструменту відтворення основних фондів підприємств.

У світовій практиці немає  єдиного визначення терміна "лізинг".  Законодавство України визначає його як підприємницьку діяльність, яка  спрямована на  інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне  користування  на  визначений  термін  лізингоотримувачу майна, що  є власністю лізингодавця  або  набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоотримувачем у відповідного продавця майна, за  умови сплати лізинго-отримувачем періодичних лізингових платежів [1].

Широке розповсюдження в світовій практиці лізинг отримав  завдяки перевагам, які надаються  суб'єктам угоди, а саме:

– можливе використання  нової,  дорогої техніки, високих технологій  без  значних одноразових витрат, оскільки при лізингу виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто є можливість налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжна-родному лізингу – валютних) засобів;

– лізинг припускає 100% кредитування і, як правило, не потребує негайного початку платежів; при використанні звичайного кредиту підприємство  повинно було  б частину вартості  покупки оплатити за рахунок власних коштів;

– лізинг дозволяє підприємству запобігти витратам, пов'язаним із  мора-льним старінням машин і устаткування, і сприяє використанню  найновіших об'єктів лізингу, що підвищує конкурентоспроможність лізинго-одержувача;

– майно за лізинговою угодою не зараховується на баланс лізингоодер-вача, що не збільшує його активів і звільняє від сплати податку на майно; 

– порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за  кредитними угодами (лізингоодержувач може  розрахувати надходження своїх доходів  і разом із  лізингодавцем розробити  зручну  схему  платежів;  платежі  можуть  бути  щомісячними, щоквартальними і т.п.; сума платежів може бути  постійною або ковзкою; при її визначенні може бути врахована сезонність використання предмета лізингу; платежі можуть здійснюватися із виручки від реалізації продукції, що вироблена на отриманому в лізинг обладнанні);

– підвищується ліквідність підприємств-лізингоодержувачів, тобто  покращується такий важливий для ринкової економіки показник, як здатність своєчасно сплатити майбутні борги;

– перевагою лізингу  є також можливість  придбання лізингоодержувачем  устаткування  за залишковою вартістю після завершення лізингової угоди.

Лізинг має подвійну природу. З одного боку, його можна охарактери-зувати як вкладення ресурсів на зворотних засадах в основний капітал. Надаючи орендаторові компоненти основного капіталу, власник у визначені терміни одержує їх назад. За свою послугу він одержує винагороду у вигляді лізингових платежів, що дозволяє забезпечити реалізацію принципу платності. Отже, за своєю суттю лізинг відповідає кредитним відносинам і зберігає суть кредитних операцій. З іншого боку, оскільки позиковець і позичальник оперують капіталом не в грошових одиницях, а в продуктивних, то за формою лізинг подібний до інвестиційного фінансування.

Основою будь-якої лізингової угоди є фінансова (кредитна) операція. Лізингодавець (власник майна) надає лізингоодержувачеві (користувачеві майна) фінансову послугу: він купує майно у власність за повну вартість і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача в кінцевому рахунку відшкодовує цю вартість. Тому, виходячи із фінансового боку відносин, лізинг розглядається як одна з форм кредитних надходжень машин і обладнання, як альтернатива традиційному банківському кредитові.

На ринку країн світу  лізингові операції здійснює значне число фірм, різних за формою власності, за правовим статусом, характером контролю і сферою діяльності. В класичній лізинговій угоді беруть участь три суб'єкти: лізингодавець (власник предмета лізингу), лізингоодержувач (суб'єкт, що користується предметом лізингу), постачальник (продавець, виробник об'єкта лізингу). Схематично взаємовідносини цих суб'єктів можна зобразити, як показано на рис.1.

Лізингодавцем може бути будь-який суб'єкт підприємницької діяльності, котрий здійснює лізингову діяльність, тобто передає в користування майно за договором лізингу. Лізингодавцями можуть бути:

• банки та їхні філії, фінансові компанії, кредитні установи, в яких передбачений цей вид діяльності;
• лізингові компанії: фінансові, що спеціалізуються тільки і на фінансуванні угоди (оплата майна), або універсальні, що надають не тільки фінансові, а й інші види послуг, які пов'язані з реалізацією лізингових операцій (технічне обслуговування, навчання, консультації і т. ін.). Їхні переваги — оперативність, дебільність, хороше знання ринку і ситуації на місцях;
• брокерські лізингові фірми;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Взаємовідносини учасників лізингової угоди.

• будь-яка виробнича або торгівельна фірма (товариство), для якої лізингова діяльність передбачена в установчих документах і яка має достатню кількість фінансових засобів;
• страхові та пенсійні фонди.

Другим учасником лізингової угоди, як уже зазначалося, є будь-який суб'єкт підприємницької діяльності, котрий одержує у використання майно за договором лізингу, – лізингоодержувач. Це може бути юридична особа в будь-якій організаційно-правовій формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий займається підприємниць кою діяльністю без створення юридичної особи і зареєстрований як індивідуальний підприємець.

Постачальником (продавцем) об'єкта лізингу може бути підприємство-виробник, торгівельна організація або  інші суб'єкти підприємницької діяльності, які продають майно, що передається  згідно з договором лізингу.

Суб'єктами лізингу можуть бути також підприємства з іноземними інвестиціями.

Об'єктом (предметом) лізингу  може бути будь-яке майно, що належить до основних фондів (засобів) і яке не заборонене до вільного обігу на ринку, а також нематеріальні активи. З урахуванням цього можна виділити наступні групи об'єктів (предметів) лізингу:

а) рухоме майно:

• обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);
• транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна,
• літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери і т.ін.);
• будівельна техніка;
• засоби телевізійного і дистанційного зв'язку;
• оргтехніка, конторське обладнання;
• ліцензії, ноу-хау, комп'ютерні програми і т.ін.;

б) нерухоме майно:

• будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;
• споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).

Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборо-нене до вільного обігу на ринку і не знищується в процесі виробничого циклу.

Оскільки лізинг можна  розглядати як особливу форму довгострокової оренди, то при встановленні строку лізингового договору лізингодавець і лізингоодержувач враховують:

• термін служби устаткування, що визначається його техніко-економічними даними. При цьому тривалість лізингового контракту не повинна перевищувати терміну можливої експлуатації обладнання з урахуванням умов експлуатації об'єкта лізингоодержувачем;
• період амортизації устаткування, який, як правило, встановлюється державними органами (при фінансовому лізингу термін договору збігається з періодом амортизації);
• динаміку інфляційних процесів: для лізингодавця невигідно укладати договір при високих темпах інфляції на тривалий строк з фіксованими орендними платежами, і навпаки, при тенденції цін до зниження лізингодавець прагне до тривалого строку лізингової угоди;
• цикл появи продуктивнішого або дешевшого аналога об'єкта угоди;
• кон'юнктуру ринку позичкового капіталу і тенденції його розвитку (оскільки лізингові компанії широко користуються банківським кредитом, то рівень процентних ставок за довгостроковими кредитами, які є основою вартості умов лізингу, здійснює безпосередній вплив на умови лізингової угоди, включаючи його термін).

Слід також пам'ятати, що терміни лізингу залежать від  особливостей устаткування та його призначення, від можливості його повторної здачі в лізинг, часу морального старіння та інших об'єктивних і суб'єктивних чинників.

 

 

2. Види здійснення лізингових операцій

У залежності від складу учасників (суб'єктів) угоди розрізняють:

Прямий лізинг (двосторонній), при якому власник майна (виробник) самостійно здає об'єкт в лізинг. Тим самим постачальник і лізингодавець поєднані в одній особі. Тобто прямий лізинг – це лізингова угода, за якою лізингове майно передається одним лізингодавцем іншому лізингоодержу-вачеві без втручання третіх сторін. Має місце двостороння угода. В такому вигляді двосторонні лізингові угоди не знайшли широкого розповсюдження, оскільки при збільшенні лізингових операцій виробник, як правило, створює свою лізингову компанію. Для оформлення прямої лізингової угоди потрібен значний час, підвищені витрати, хороші знання ринку.

Непрямий лізинг – коли передача майна відбувається через посередників. У даному випадку можемо говорити про класичну тристоронню угоду (постачальник – лізингодавач – лізингоотримувач) або про багатосторонню угоду з кількома учасниками і повним набором послуг. В якості посередників можуть виступати брокерські компанії, які займаються пошуком і зведенням суб'єктів лізингової угоди (користувача, постачальника, лізингової компанії, банку і т.д.) і безпосередньої участі в здійсненні угоди не беруть. Банки можуть бути активними (прямими) учасниками лізингової угоди, а можуть брати в ній пасивну (непряму) участь, надаючи позики для оплати придбання майна лізингодавцем.

У залежності від типу майна розрізняють:

лізинг рухомого майна – лізинг транспортних засобів, що не мають жорсткої прив'язки до нерухомих об'єктів (автомобілів, тракторів, комбайнів, літаків і т.ін.), і майна, що легко переміщується;

лізинг нерухомості – лізинг будівель, споруд, залізничного транспорту та іншого майна, що має жорстку територіальну прив'язку;

лізинг обладнання – лізинг окремих машин і механізмів або їх груп, що не є замкнутим виробничим циклом;

лізинг «секондхенд», або лізинг майна, що вже було в експлуатації – лізинг машин і обладнання, що уже були у використанні або морально застаріли за час зберігання. Лізинг обладнання, що вже було в експлуатації, на внутрішньому ринку країни може мати перспективу у зв'язку із скороченням платоспроможного попиту на певні товарно-матеріальні цінності, із розбалансованістю оптової торгівлі засобами виробництва, з відносно невеликими масштабами діяльності товарних бірж. У цьому випадку об'єкт лізингу передається у використання не по первісній, а по оціночній вартості.