Операції лізингу у ринковій економіці України, проблеми та перспективи розвитку

Груповий (великомасштабний) лізинг, або «біг-тікет-лізинг» застосо-вується при оренді майнових комплексів або дорогого майна (заводів, бурових платформ, літаків, суден) і є різновидом лізингу нерухомості.

Відповідно  до рівня окупності майна розрізняють фінансовий (капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу. Існує кілька критеріїв для їх розмежування: це і тип орендованого майна, і обсяг обов'язків лізингодавця, і термін використання об'єкта лізингу. Визначень фінансового та оперативного лізингу багато. Наведемо деякі з них.

Фінансовим називається лізинг, коли вартість майна повністю повертається лізингодавцю за час дії договору лізингу (що передбачає співпадання терміну повної амортизації майна і терміну договору). Для оперативного лізингу характерне часткове відшкодування вартості зданого в лізинг майна (термін амортизації довший від терміну договору).

Фінансовий лізинг являє  собою лізинг майна з повною сплатою  його вартості і характеризується тим, що термін, на який передається майно  в тимчасове користування, наближається по тривалості до терміну експлуатації та амортизації всієї або більшої частини майна. Оперативний лізинг характерний тим, що термін договору лізингу коротший, ніж нормативний термін використання майна, і лізингові платежі не покривають повної його вартості.

Фінансовий лізинг – це угода, яка передбачає протягом своєї дії виплату лізингових платежів, котрі покривають повну вартість амортизації обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток орендодавця. Оперативний лізинг – це орендні відносини, за яких витрати лізингодавача пов'язані з придбанням та утриманням майна, що здається в оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового контракту.

Фінансовий лізинг – основний вид лізингових операцій, при яких засоби виробництва лізингуються на тривалий термін, близький до терміну амортизації, з можливим у подальшому придбанням лізингоодержувачем майна, що лізингується. Оперативний лізинг — коротко чи середньострокова оренда, як правило, з неповною амортизацією лізингового майна.

Для оперативного лізингу  характерні такі основні властивості: лізингодавач не розраховує відшкодувати всі свої витрати за рахунок надходження лізингових платежів від одного лізингоотримувача; лізинговий контракт укладається на строк значно коротший, ніж строк амортизації обладнання, і може включати, право орендаря на довгострокове припинення оренди і повернення обладнання. Це надзвичайно важлива умова для лізингоодержувача, оскільки вона страхує його на випадок морального старіння техніки, а також дозволяє йому своєчасно відмовитися від орендованого майна.

При оперативному лізингу  лізингова компанія купує обладнання, не знаючи наперед конкретного орендаря. Виходячи з цього, лізингові компанії, що займаються оперативним лізингом, повинні досконало знати кон'юнктуру ринку інвестиційних товарів, як нових, так і тих, що уже були у використанні. Лізингодавці при використанні цього виду лізингу самі страхують майно і забезпечують його обслуговування та ремонт, щоб зберегти предмет лізингу в хорошому технічному стані. При цьому ставка лізингових платежів, як правило, вища, ніж при фінансовому лізингу. Це пов'язано з тим, що лізингодавець, не маючи повної гарантії окупності витрат, повинен врахувати різні комерційні ризики (ризик не знайти орендаря на весь обсяг наявного обладнання, ризик пошкодження об'єкта угоди, ризик припинення довгострокового договору підвищенням вартості послуг і т.ін.).

У залежності від обсягу майна, що передається  в лізинг, розрізняють:

Чистий лізинг – це лізинг, при реалізації якого основні зобов’язання по обслуговуванню майна бере на себе лізингоодержувач. Передбачається, що він сплачує всі податки і збори, здійснює страхування і несе всі інші витрати, пов'язані з використанням обладнання. Лізингоодержувач зобов'язаний утримувати об'єкт лізингу в робочому стані, обслуговувати його і після закінчення строку лізингу повернути лізингодавцю в хорошому стані з урахуванням нормального зносу. Тому в даному випадку витрати по обслуговуванню не включаються в лізингові платежі. Звідси і назва: чистий лізинг – «чисті» платежі, платежі «нетто». Даний вид лізингу характерний для фінансового лізингу.

В Україні ще не склалася інфраструктура лізингових послуг і  практично немає таких лізингових компаній, які могли б забезпечити  належне технічне обслуговування об'єктів лізингу. Основні учасники лізингового бізнесу – банки – також не спроможні справитися з таким завданням. Ми вважаємо, що відсутність можливості надати сервісні послуги за лізингом – одна з найслабших сторін вітчизняного лізингового підприємництва в порівнянні з практикою інших країн. Тому на етапі становлення лізингового бізнесу в нашій країні лізингоодержувачам пропонується в основному чистий лізинг.

«Мокрий лізинг» – це лізинг з повним набором послуг (повний), угоди за яким передбачають обов'язкове повне технічне обслуговування обладнання, його ремонт, страхування та інші операції, які бере на себе лізингодавець. Крім цього, можуть бути запропоновані послуги по підготовці кваліфікованого персоналу, по маркетингу і рекламі готової продукції, доставці сировини, необхідної для роботи обладнання.

В залежності від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції, розрізняють:

внутрінаціональний лізинг, коли всі учасники угоди знаходяться в одній країні;

зовнішній (міжнародний) лізинг, коли в лізинговій угоді хоча б одна із сторін одночасно належить різним країнам. Цей вид лізингу включає також угоди, що укладаються між лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін здійснює свою діяльність і має капітал спільно із зарубіжною фірмою (є спільним підприємством).

За цільовим, призначенням лізинг може бути:

Дійсний, якщо при проведенні угоди отримання податкових і амортизаційних пільг не є головною і визначальною метою. Цей вид лізингу називають ще нормативним лізингом;

Фіктивний (спекулятивний) лізинг полягає в тому, що угода переслідує мету одержати високий прибуток за рахунок отримання необгрунтованих податкових і амортизаційних пільг.

У залежності від способу фінансування розрізняють такі види лізингу: за рахунок власних коштів, за рахунок залучених коштів і роздільний.

Лізинг за рахунок  власних коштів передбачає використання власного капіталу для фінансування лізингових програм. Слід відмітити, що придбати предмет лізингу на власні кошти можуть дозволити собі тільки банки, великі промислові або спеціалізовані лізингові компанії, що мають солідний капітал за умови економічної стабільності країни. Число таких компаній незначне.

Тому найбільш поширеною  схемою фінансування є лізинг за рахунок залучених коштів. Це означає, що лізингові компанії для фінансування великих і дорогих лізингових проектів змушені вдаватися до позичок. У цьому випадку фінансування може здійснюватися одним або кількома банками і фінансовими компаніями.

Роздільний  лізинг або лізинг з частковим фінансуванням лізингодавцем. Це найскладніший різновид лізингу, оскільки пов'язаний із залученням різних каналів фінансування і використовується, як правило, для реалізації дорогих проектів. Особливістю цього лізингу є те, що лізингодавець, купуючи предмет лізингу, сплачує із своїх коштів не всю суму, а близько 75–80%. Решту суми він бере як позику в одного або кількох кредиторів, або дольову участь може мати постачальник (виробник предмету лізингу). Виплачується борг по мірі отримання від кількох клієнтів лізингових платежів протягом усього строку лізингу. Але в цьому випадку лізингодавець несе відповідальність перед постачальником (виробником) за повне і своєчасне повернення раніше не сплаченої ним частини вартості предмету лізингу.

За характером лізингових платежів розрізняють:

Лізинг з  грошовим платежем, якщо всі платежі здійснюються в грошовій формі.

Лізинг із компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у вигляді поставки товарів, вироблених на лізингованому обладнанні або у вигляді надання зустрічних послуг.

Лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються перераховані в перших двох випадках форми сплати.

У нашій країні лізинг із компенсаційними платежами використовується в сільському господарстві.

У залежності від наміру учасників лізинг може бути терміновий (одноразовий, на один строк) і поновлювальний (револьверний) – продо-вжується по закінченні першого строку контракту.

У залежності від тривалості розрізняють такі види лізингу:

короткостроковий – до 1 року;

середньостроковий – від 1 до 3 років;

довгостроковий – більше 3 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Аналіз сучасного  стану лізингових відносин в  Україні.

Для того, щоб ринок  лізингу ставав дедалі більш дієвою та прозорою складовою сучасного ринку капіталів, необхідна розвинена інфраструктура, тобто система соціально-економічних, політичних умов та відповідних заходів, що мають проводитися на державному рівні, які сприятимуть забезпеченню ефективного функціонування лізингу. У світовій практиці інфраструктуру будь-якого ринку прийнято характеризувати через призму трьох її невід'ємних складових. Тому інфраструктуру ринку лізингу доцільно умовно представити регулятивною, функціональною та інформаційною складовою.

Регулятивна складова інфраструктури ринку представлена нормативно-правовою базою, що регулює діяльність лізингових інститутів на ринку лізингу та забезпечує нагляд за успішною організацією і реалізацією лізингу. І відповідно, вдосконалене законодавство в галузі лізингу впливатиме на зростання основних кількісних та якісних показників розвитку ринку. Так, однією з основних причин швидкого відновлення вітчизняного ринку лізингу стало прийняття нового Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., положення якого усунули неточності та суперечності, що існували в оподаткуванні лізингових операцій. Зокрема новації цього законодавчого акта дають змогу застосовувати метод прискореного зменшення залишкової вартості для об'єктів четвертої та п'ятої амортизаційних груп, що робить лізинг автомобілів та обладнання більш привабливим для суб'єктів господарювання, аніж кредит. Серед інших змін в оподаткуванні лізингових операцій варто виділити скасування вимоги про оподаткування ПДВ комісійної винагороди лізингодавців за операціями фінансового лізингу внаслідок перевищення нею подвійної облікової ставки НБУ, а також усунення обмежень щодо максимальної суми витрат на страхування об'єктів лізингу, які можна відносити до валових витрат (за колишнім податковим законодавством такі видатки не повинні були перевищувати 5 % від суми валових витрат лізингодавця за звітний період). Як позитивний наслідок введення цих новацій, ринок лізингу в Україні за 9 місяців 2011 р. зріс більш ніжна 4 млрд грн.

Функціональна складова інфраструктури ринку лізингу виступає не менш важливою її складовою, яка представлена фінансово-кредитними та спеціалізованими організаціями-учасниками, що безпосередньо здійснюють свою діяльність у сфері лізингу. Серед класичних учасників функціональної інфраструктури визначають: лізингодавця, виробника/продавця лізингових послуг та лізингоотримувача. Отож, на сучасному етапі розвитку ринку лізингу України відбувається погіршення фінансового стану лізингодавців та їх платоспроможності як прояв негативного наслідку кризи. Особливо часто таку тенденцію спостерігали в тих лізингових компаніях, які погано структурували власний лізинговий портфель, не приділяючи достатньої уваги ризик менеджменту та аналізу кредитоспроможності лізингоотримувачів. Окрім цього, в складному становищі опинилися незалежні лізингові компанії, у структурі акціонерів яких немає потужної банківської установи або виробника (постачальника) предметів лізингу. Так у 2009 р. 14 незалежних лізингових компаній припинили свою діяльність, а у І кварталі 2010 р. – ще 24 [3].

Станом на 31 грудня 2011 р. відповідно до розміру лізингового портфеля та вартості активів виділяють таких найбільших лізингодавців-членів Асоціації

"Українське Об'єднання  Лізингодавців": ВТБ Лізинг Україна, Райффайзен Лізинг Аваль, ІНГ Лізинг Україна, УніКредит Лізинг, ОТП Лізинг [4]. Таким чином, криза виступила ніби перевіркою лізингових компаній на фінансову стійкість, якість сформованого лізингового портфеля, ефективність ризик-менеджменту та раціональність стратегічного управління.

Усе зазначене вище зумовило погіршення якісних показників лізингової діяльності, а саме: зменшення частки лізингу в ВВП та в інвестиціях в основні засоби. У 2010 р. частка лізингу в ВВП скоротилася у 4 рази, порівняно з попереднім роком, і становила 0,27 %. Частка лізингу в інвестиціях в основні засоби зменшилася до 1,65 % (рис. 2).

Початкові негативні  тенденції впливу глобальної фінансово-економічної кризи на ринок лізингу спостерігали ще у І півріччі 2008 р. – криза ліквідності  на  вітчизняному  фінансовому  ринку  спричинила  ускладнений  доступ лізингодавців до зовнішніх джерел фінансування, що вплинуло на зменшення

Рис. 2. Динаміка частки лізингу в ВВП та в інвестиціях в основний капітал

в Україні протягом 2004-2011 рр., % [Розраховано на основі: 3-6]

 

кількості та вартості укладених  договорів лізингу в країні. Якщо у І півріччі 2008 р. ринок лізингу демонстрував тенденції до зростання, то у другій половині цього року відбулося остаточне зниження обсягів ринку, яке припинилося лише в першій половині 2010 р. (рис. 3).