Организация учета

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

В процесі аналізу показників  ефективності використання оборотних активів підприємства важливим є визначення, за рахунок яких факторів сформувався той чи інший показник. Закономірним є наявність різноманітних шляхів прискорення оборотності оборотних засобів, які залежать від рівня організації виробництва на підприємстві. Вважаємо за доцільне шукати такі шляхи на кожній із стадій кругообігу оборотних активів. Отже, напрями підвищення ефективності використання  оборотних активів можна виділити в три підгрупи, що представляють:  
1) передвиробничу стадію;  
2) виробничу стадію (незавершене виробництво);  
3) реалізаційну стадію.  
Саме за такими стадіями більшість авторів виділяють шляхи підвищення  оборотності оборотних активів. Зокрема, Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. пропонують наступні шляхи підвищення оборотності оборотних активів.  
Величина виробничих запасів і відносний розмір обігових коштів на їх утворення можуть бути зменшені шляхом удосконалення матеріально-технічного забезпечення:  
·        прискорення і здешевлення перевезень;  
·        поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;  
·        застосування більш точного нормування витрат матеріалів;  
·        скорочення невиробничих затрат матеріалів;  
·        повторного використання відходів виробництва.  
На думку Молякова Д.С. крім зазначених вище шляхів підвищення оборотності оборотних активів на стадії підготовки до виробництва доцільним буде:  
·        заміна дорогих матеріалів більш дешевими;  
·        заміна використаних запасних частин, тари, інструментів тощо.  
Пропонуємо також звернути увагу на забезпечення необхідного контролю за оборотними активами на даному етапі. За ефективної системи контролю можна отримати зниження втрат пов’язаних з незадовільною системою контролю за кількістю і якістю активів, що надходять на підприємство, а також попередити псування та безконтрольне використання активів.  
Наступна стадія виробнича. Погоджуємося  з пропозиціями Мельник Л.Г. та Корінцевої О.І. щодо підвищення оборотності оборотних активів. Дані автори підкреслюють те, що незавершене виробництво і сума вкладених у нього коштів при існуючому обсязі виробництва залежать від тривалості виробничого циклу. В свою чергу тривалість виробничого циклу може бути скорочена внаслідок:  
·        упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;  
·        зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств;  
·        застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним  управлінням, гнучких виробничих систем;  
·        підвищення змінності виробництва.  
Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від багатьох факторів. Одні з них безпосередньо пов’язані з роботою підприємств, інші - з організацією збуту продукції.  
До факторів, що безпосередньо пов’язані з роботою підприємства  належать якість і номенклатура продукції,  обґрунтоване планування асортименту, партій продукції та періодів їх випуску.  
До факторів, що пов’язані зі збутом продукції належить організація збуту продукції, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції   до споживачів.  
Висока якість продукції, точне дотримання планового асортименту, ритмічність роботи: підприємств значно скорочують час реалізації продукції. Прискорюють реалізацію продукції постійний зв'язок із замовниками, своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів, своєчасне забезпечення транспортними засобами. Скорочення проміжних ланок в апараті збуту, своєчасна рознарядка, чітка робота транспорту тако-к сприяють скороченню тривалості оборотних циклів.  
Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. вважають, що важливим  напрямом поліпшення використання обігових коштів є раціональне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості продукції. Для цього є різні шляхи, головні з яких:  
·        економічно обґрунтований вибір сировини;  
·        підвищення коефіцієнта використання матеріалів;  
·        комплексне використання сировини і відходів виробництва;  
·        підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції;  
·        удосконалення конструкцій виробів;  
·        удосконалення виробничих процесів;  
·        впровадження нової прогресивної технології;  
·        застосування соціально-економічних стимулів поліпшення використання матеріальних ресурсів.  
Пропонуємо узагальнити інформацію, що стосується шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів у вигляді наступної таблиці 3.1.  
Таблиця 3.1  
Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів 

№з/п	Передвиробнича стадія	Виробнича стадія	Реалізаційна стадія.
1	прискорення і здешевлення перевезень;	упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;	економічно обґрунтований вибір сировини
2	поліпшення організації складського господарствана основі його механізації й автоматизації;	зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічноїроботи підприємств;	підвищення коефіцієнта використання матеріалів;
3	застосування більш точного нормування витратматеріалів;	застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним  управлінням, гнучких виробничих систем;	комплексне використання сировини і відходів виробництва;
4	скорочення невиробничих затрат матеріалів;	підвищення змінності виробництва	підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції
5	заміна дорогих матеріалів більш дешевими, тобто здешевлення матеріалів	покращення системи постачання та збуту	удосконалення конструкцій виробів

Пошук шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів є оперативним та  найефективнішим.  
Значна частина зазначених напрямів нерозривно пов'язана з науково-технічним прогресом. На цей час створюються і впроваджуються виробництво принципово нові засоби праці і технологічні процеси, які забезпечують можливість виготовлення продукції з меншими питомими витратами живої праці, сировини, матеріалів і енергії; полегшують і прискорюють перебудову всього процесу виробництва на основі системи машин та устаткування, що створена на принципах автоматизації і безперервності процесів при широкому використанні електроніки. Усе більш вагомого значення набуває створення складних автоматизованих комплексів на базі ЕОМ, впровадження автоматично переналагоджувальних модулів і гнучких виробничих систем.  
Важливим завданням  для керівництва є визначення резервів збільшення показників оборотності та ліквідності оборотних активів і розроблення певних заходів щодо їх мобілізації.  
Під резервами збільшення ліквідності та оборотності розуміють кількісно вимірювані можливості їх збільшення шляхом задіяння таких чинників: зростання чистого доходу від реалізації продукції (зростання оборотності); зменшення поточної заборгованості (зростання ліквідності оборотних активів); забезпечення оптимальної структури оборотних активів (зростання оборотності та ліквідності оборотних активів).  
 
Висновок

В якості висновку резюмуємо основні положення роботи. Так, підприємств України є важливим виявлення нагальних проблем обліку оборотних активів, що потребують вирішення, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньо аналітичної інформації щодо оборотних активів для цілей управління. Крім того, важливе значення має контроль за збереженням та раціональним використанням в процесі виробництва оборотних активів.  
Активи підприємства – це майнові об’єкти, матеріальні або нематеріальні носії вартості, які отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити у майбутньому вигоду – дохід підприємству.  
У світовій практиці найбільш розповсюдженим визначенням активів є наступне: активи – це ресурси, які отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.  
Для задоволення інформаційних потреб користувачів бухгалтерський баланс як елемент фінансової звітності відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для сприйняття і розуміння даних активу балансу у складі фінансової звітності інформація структурується для задоволення потреб користувачів таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення зобов’язань у випадку його ліквідації. Тому активи поділяються на оборотні та необоротні.  
У міжнародній практиці кожне підприємство, враховуючи характер діяльності та особливості технологій і організації господарських операцій, самостійно вирішує питання поділу активів на оборотні та необоротні. В Україні, відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку №2 „Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов’язковим. 

П(С)БО 2 „Баланс” визначає, що оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.  
Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні.  
МСБО не вимагають дотримуватись визначеного переліку або формату, в якому мають подаватись статті активу в балансі. В різних країнах статті активу балансу традиційно розміщуються або у порядку від найбільш до найменш ліквідних (США, Канада), або у зворотному порядку (Велика Британія, країни СНД).  
Актив, як економічний потенціал, може існувати у формі:  
·        грошових коштів;  
·        еквівалентів грошових коштів;  
·        виробничих запасів;  
·        незавершеного виробництва;  
·        запасів готової продукції;  
·        товарів;  
·        фінансових інвестицій;  
·        дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб.  
Кожен із цих активів сприяє надходженню економічних вигод на підприємство по різному:  
1.     Придбані за гроші і для господарської діяльності активи забезпечать у майбутньому додаткове надходження грошових коштів на підприємство.  
2.     Фінансові інвестиції в акції, облігації, депозити тощо забезпечать надходження грошових коштів на підприємство у вигляді відсотків, дивідендів тощо.  
3.     Дебіторська заборгованість – це теж пряме надходження грошових коштів у майбутньому в результаті її погашення дебіторами або одержання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції.  
4.     Непряме надходження грошових коштів – може відбутися: шляхом отримання активів, погашення зобов’язань, здійсненням не грошових, наприклад, бартерних операцій, сплатою дивідендів акціями, погашення зобов’язань матеріальними активами тощо. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

 

Завдання 1. 

 

Вирішення завдання сприяє формуванню технологічної компетенції через розкриття умінь ПФ.С.06.ПП.Н.08, ПФ.Д.11.ЗП.О.21 та задач ПФ.С.07.

1.1 Необхідно визначити форму  організації бухгалтерського обліку, яка використовується на підприємстві ВАТ «Турбоатом» , виходячи з дозволених законодавством варіантів.

На підприємстві ВАТ «Турбоатом» використовується журнальна форма обліку.

Сутність журнальної форми бухгалтерського обліку полягає в тому, що на підприємстві групувати дані первинних документів всі господарські операції реєструють у відповідних журналах і відомостях.

 

1.2 Відобразить Вкажить графічно організаційну побудову бухгалтерії Вашого підприємства. форму (централізована або децентралізована) організаційної побудови, структуру бухгалтерії та тип організаційної структури (лінійна, лінійно-штабна, функціональна, тощо).

Форма організації ведення бухгалтерського обліку на підприємстві визначається самостійно згідно з Законом України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник або уповноважений ним орган, який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Форма організації бухгалтерського обліку на підприємстві - це ведення бухгалтерського обліку бухгалтерією на чолі з головним бухгалтером, децентралізована. Тип організаційної структури лінійний. (Мал. 2.)

Схема 1. Організаційна побудова бухгалтерії ВАТ «Турбоатом»

1.3 Необхідно зазначити схему ведення обліку підприємства ВАТ«Турбоатом» (меморіально-ордерна, журнальна).

Підприємство самостійно вибирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових записів. На підприємстві ТОВ «Фортуна» облік ведеться за допомогою комп'ютерної програми 1С підприємство версія 7.7. Форма обліку журнально-ордерна. Вона грунтується на використанні журналів-ордерів, де збираються і систематизуються дані первинних документів, необхідних для синтетичного і аналітичного обліку.

Для кожного рахунку у відповідному журналі-ордері відображаються суми всіх господарських операцій, які проходять закредитом цього рахунку, а також номери рахунків, дебет яких змінюється в результаті цієї операції. Всі господарські операціїзаписуються в хронологічному порядку на підставі первинних документів. Однак при великій кількості документів, які показують однорідні операції, ведуться накопичувальні (допоміжні) відомості, а в кінці місяця їх підсумкові дані переносять у журнали-ордери. У кожному журналі-ордері показуються господарські операції по одному або по кількох взаємопов'язаним синтетичними рахунками. Підсумки журналів-ордерів переносять у Головну книгу, в якій виводяться кінцеві залишки по всіх рахунках, необхідні для складання балансу за звітний період.

Аналітичний облік при застосуванні даної форми обліку ведеться за допомогою книг аналітичного обліку або карток (рис. 2.).

Журнально-ордерна форма є більш оптимальною паперової формою ведення обліку. При належній організаціїдокументообігу вона дозволяє швидко отримати підсумки і готувати звітні дані. Але, разом з тим журнально-ордерній формі обліку властивий ряд недоліків, які роблять її незручною і непридатною для використання в сучасних умовах.

Переваги та недоліки журнально-ордерної форми обліку наведено в таблиці 1.1.

Умовні позначення: запис звірка

 

Рис. 2. Схема журнально-ордерної форми обліку

 

Таблиця 2. Переваги та недоліки журнально-ордерної форми обліку

Переваги
1. Скорочення кількості записів і поліпшення техніки обліку		Система облікових записів досить проста. Створення записів виключає необхідність у складанні різних проміжних регістрів, які пов'язують три стадії облікового процесу: документів, регістрів і звітності. У результаті цього прискорюється обліковий процес, зменшується кількість помилок, допущені помилки легко виявляються; облік стає більш аналітичним і наочним
2. Підпорядкування регістрів цілям обліку та аналізу		Полегшується отримання даних, необхідних для складання звітності.Показники звітності виходять з даних поточного обліку без додаткових вибірок. Регістри включають дані для проведення оперативного аналізу
3. Взаємний контроль записів в облікових регістрах		Створення регістрів журнально-ордерної форми передбачає чітку систему взаємного контролю підсумкових показників, які виходили в облікових регістрах. У них передбачається порядок розрахунку підсумків за місяць, при якому підсумки підраховувалися за документами, на підставі яких здійснювалися облікові записи, жорстка регламентація журналів-ордерів і відомостей
4. Оперативність		Дозволяє значною мірою полегшити роботу облікових працівників, знизити нею трудомісткість, підвищити оперативність і достовірність даних бухгалтерського обліку
Недоліки
1.Непристосованість до  комп'ютерної обробки даних	Ця форма обліку розрахована на ручну роботу. З журнально-ордерної форми важко перейти на комп'ютерну
2. Складне створення регістрів	Має складне створення окремих регістрів, різну структуру журналів-ордерів і відомостей
3. Високий рівень кваліфікації обліковців	Потрібно досить високий рівень підготовки облікових працівників, відділення дебетових оборотів за рахунками у Головній книзі від кредитових (у журналах-ордерах), складові форми ряду журналів-ордерів, які раніше пристосовувалися до раніше діючої складною і громіздкою звітності