Основні фонди підприємства

ОСНОВНІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА

Вступ

Економіка підприємства – це сукупність факторів виробництва (власних і  залучених), невиробничих факторів (дитячі сади, профілакторії і т.д.), фондів обігу, готової продукції, коштів, що знаходяться на рахунках підприємства в банку, цінних паперів, нематеріальних фондів власної (патенти, ліцензії та інше), прибутків, отриманих у результаті реалізації продукції і надання різних послуг. Їхня вартісна оцінка характеризує рівень і масштаби розвитку економіки підприємства. Останнє залежить від уміння знайти оптимальні пропорції між ресурсним забезпеченням, кількістю і якістю продукції, що випускається, з одного боку, і об’ємом продажу, прибутку від її реалізації, з іншого.

Функціонування підприємств в  умовах ринку припускає пошук  і розробку власного розвитку. Воно повинно поліпшувати стан своєї економіки: мати завжди оптимальне співвідношення між витратами і результатами виробництва; вишукувати нові форми збільшення капіталу, знаходити нові, більш ефективні способи доведення продукції до покупця, проводити відповідну товарну політику і т.д.

Метою курсової роботи є розробка економічної моделі виробництва  деталі корпус, оцінки ефективності роботи підприємства та розробка заходів щодо підвищення ефективності виробництва, вирішення проблем.

Предмет курсової роботи – розробка економічної моделі виробництва  корпусу. Об’єкт курсової роботи є корпус.

Завдання курсової роботи:

• Розрахунок ресурсних моделей виробництва, а саме розрахунок потреби в кадрах, розрахунок кількості і вартості робочих місць, розрахунок потреби в площі та об’ємі будівель, розрахунок амортизаційних відрахувань.
• Розрахунок витрат на виробництво, тобто умовно-постійних витрат, умовно-змінних витрат на виробництво.
• Складання калькуляційної собівартості продукції.
• Розрахунок очікуваного прибутку і рентабельності, рівня виконання основних техніко-економічних показників.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Основні фонди підприємства
1. Основні фонди підприємства, їх склад і структура

Виготовлення продукції здійснюється в процесі взаємодії засобів  виробництва і робочої сили.

Засоби праці — це річ або комплекс речей, за допомогою яких люди виготовляють продукцію або надають послуги. Засоби праці безпосередньо не створюють масу продукції, в процесі виробництва вони зберігають свою натуральну форму і діють протягом багатьох виробничих циклів.¹

Предмети  праці — це все те, на що спрямована людська праця, з чого виготовляється продукція для особистого або виробничого споживання. В процесі виробництва вони повністю споживаються і формують масу готової продукції.²

Засоби  і предмети праці в сукупності становлять засоби виробництва, які є матеріальною основою виробництва і важливою складовою частиною його продуктивних сил. У виробничому процесі засоби виробництва продуктивно споживаються і беруть безпосередню участь у формуванні вартості продукції.

Засоби виробництва, що знаходяться в розпорядженні підприємства і виражені у вартісній формі, складають його виробничі фонди. Вони є соціально-економічною формою функціонування засобів виробництва. При цьому засоби виробництва стають виробничими фондами лише з моменту їхнього безпосереднього використання у виробничому процесі. Це означає, що до виробничих фондів відносять такі засоби і предмети праці, які мають вартість і беруть участь у виробництві продукції.

 

¹ - Крупська Л.П., Кириленко Л.М., Пархоменко І.М., Тимченко І.Є. Моя економіка: Підручник для учнів 8-9 –х, 10-х кл.

² - І.Ф. Радіонова та ін.. Загальна економіка. Підручник / За редакцією І.Ф.Радіонової.

 

Виробничі фонди підприємства залежно  від економічного значення в процесі виробництва, характеру відтворення і способу перенесення вартості на готовий продукт поділяються на основні і оборотні.

Основні виробничі фонди  — це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, зберігають свою натуральну форму і частинами переносять свою вартість на створюваний продукт.¹

Оборотні  виробничі фонди — це предмети праці, які цілком споживаються в одному виробничому циклі, втрачають натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт.²

Отже, засоби праці і предмети праці  є речовим змістом виробничих фондів. При цьому засоби праці знаходять своє вираження в основних фондах підприємства, а предмети праці — в оборотних фондах.

Виробничі фонди підприємств перебувають у безперервному русі: із сфери виробництва переходять у сферу обігу і навпаки. Кругообіг коштів починається з оплати рахунків постачальників товарно-матеріальних цінностей і закінчується одержанням виручки від реалізації продукції.

У процесі виробництва виробничі фонди здійснюють кругообіг і послідовно перебувають у таких функціональних формах, як грошова, виробнича і товарна. Безперервність руху фондів — найважливіша умова успішної роботи підприємств. Затримка руху фондів на одній стадії порушує ритмічність виробництва, що знижує його ефективність.

В залежності від участі у виробничому процесі основні  фонди підприємства поділяються на дві групи: основні виробничі фонди, основні фонди невиробничого призначення.

^1,2 - В.І. Мацибора, В.К. Збарський, Т.В. Мацибора. М47 Економіка підприємства: Навчальний посібник.

До основних виробничих фондів належать такі фонди, які беруть участь у процесі  виробництва. Йдеться про обладнання, робочі машини, транспортні засоби, робочу та продуктивну худобу, виробничі приміщення.

До основних фондів невиробничого  призначення належать фонди, які  не беруть участі в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, які забезпечують соціальні умови виробництва, коли вони перебувають на балансі підприємства і воно забезпечує їх утримання. До них відносять: житлово-комунальні помешкання; побутові, спортивні приміщення; будинки та устаткування медичних закладів; дитячі дошкільні заклади та ін.

В процесі виробництва окремі елементи основних виробничих фондів відіграють неоднакову роль, а тому їх поділяють  на активні та пасивні.

До активної частини основних виробничих фондів відносять комплекс машин  і механізмів, які безпосередньо  беруть участь у виробничому процесі (трактори, комбайни, транспортні засоби устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних виробничих фондів належать усі інші види фондів, які не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але які необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів (виробничі приміщення, споруди).

Основні виробничі фонди підприємства — це велика кількість засобів праці, які відрізняються цільовим призначенням та строком використання. Звідси виникає необхідність видової (технологічної) класифікації основних виробничих фондів.¹

Відповідно до системи бухгалтерського  обліку і статистики, видова (технологічна) класифікація основних виробничих фондів така:

¹ - Рибаков В.С., Панков В.А., Ровенська В.В. та ін. Економіка підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів.

• земельні ділянки і об'єкти природокористування (вода, надра, інші природні ресурси);
• будівлі, у яких розміщені цехи, майстерні, худоба, склади, адміністративні корпуси та інші;
• споруди, до яких належать: мости, естакади, шляхи, шляхові споруди і споруди для зберігання сировини, водонапірні башти та ін.;
• передавальні пристрої (електромережі, сигналізація, система зв'язку, водопроводи виробничого призначення тощо);
• силові машини та устаткування (підйомні крани, транспортери, механізми, вимірне та регулювальне устаткування та ін.);
• транспортні засоби, до яких належать рухомий склад, тягачі, Контейнери, платформи, вагони тощо;
• інструменти, термін використання яких більший від одного року, а вартість регулюється законодавчими актами;
• виробничий інвентар (пристосування, відра, бідони, шафи для зберігання продукції та ін.);
• господарський інвентар (меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп'ютери тощо);
• робоча і продуктивна худоба;
• багаторічні насадження;
• капітальні витрати на поліпшення та рекультивацію земель;
• інші основні виробничі фонди.

Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості на підприємстві, визначає структуру основних виробничих фондів. За інших однакових умов структура основних фондів ефективнішою буде тоді, коли більшою є в їхньому складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів: галузевих особливостей і спеціалізації підприємства, технічного рівня виробництва, територіального розміщення аграрного підприємства.

Важливою умовою ефективної діяльності підприємства є співвідношення між різноманітними видами основних виробничих фондів. Чим більша на підприємстві частка активних основних фондів, тим вищий рівень його технічного оснащення, тим більше можливостей воно має щодо збільшення випуску продукції.

Проте недостатня кількість елементів  пасивної частини основних фондів також негативно впливає на ефективність використання засобів виробництва, і передусім, на їх технічний стан та обслуговування. Тому для досягнення найефективнішого використання основних виробничих фондів підприємству необхідно досягти оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами.

Облік основних виробничих фондів підприємства ведеться у натуральному та вартісному виразі. Облік у натуральному виразі потрібен для визначення технічного складу основних фондів.

Грошова оцінка основних засобів підприємства необхідна для визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Така оцінка проводиться також з метою встановлення ступеня зносу та планування витрат на оновлення основних засобів.

У зв'язку з тривалим функціонуванням  та поступовим спрацюванням засобів праці, зміною умов їхнього відтворення існує кілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: за первісною (початковою), відновленою та залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів — це фактична їхня вартість на момент уведення в дію чи придбання. Наприклад, первісна вартість машин і виробничого  устаткування включає оптову ціну, витрати на транспортування та установку на місці використання; вартість виробничого приміщення визначається кошторисною вартістю його будівництва. За первісною вартістю основні фонди зараховуються на баланс підприємства.¹

Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. Оцінка основних виробничих фондів за відновленою вартістю дає змогу порівняти вартість основних фондів, уведених в експлуатацію у різні роки. Для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка за відновленою вартістю.²

Первісна й відновлена вартість основних фондів — це їхня повна  вартість у новому, незношеному стані. За цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього періоду їхнього функціонування.³

Залишкова вартість основних фондів визначається як різниця між первісною (відновленою) вартістю та сумою зносу. Вона характеризує реальну вартість основних фондів, яка ще не перенесена на вартість виготовленої продукції. Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття, спричиненого спрацюванням, має назву ліквідаційної вартості.

Якщо первісна і відновлена вартість відбивають кількісний бік використання основних фондів, то залишкова — якісний.

^1,2,3 - Тюріна Н.М., Ведерніков М.Д., Капінос Г.І. та ін.. Економіка промислового підприємства: Підручник / За ред.. Тюріної Н.М.

Економічне значення цієї оцінки для  підприємства полягає в можливості не тільки визначити реальну вартість основних виробничих фондів, а й установити ступінь їх зносу виходячи з вартісної оцінки.

2. Амортизація основних засобів підприємства та показники використання основних виробничих фондів підприємства

У процесі виробничої експлуатації всі основні засоби старіють і зношуються. При цьому розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Моральний знос - це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання  під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології виробництва.¹

Фізичний знос (спрацювання) основних виробничих фондів — це поступова втрата ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості. Фізичний знос основних фондів наступає як у результаті їхній використання в процесі виробництва, так і в період їхньої бездіяльності.²

Фізичне спрацювання будь-якого  знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: одну, що періодично усувають проведенням ремонтів, другу ж частину зносу в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання збільшується і настає момент повного фізичного зносу, коли треба замінити такий засіб праці на новий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувний (тимчасовий) і неусувний фізичний знос.

^1,2 - В.М. Шаповал, Р.Н. Аврамчук, О.В. ткаченко. Економіка підприємства. Уведення в спеціальність: Навчальний посібник / За науковою і загальною редакцією д-ра економічних наук, проф. В.А. Ткаченка.