Основні фонди підприємства

Безперервний процес виробництва  потребує відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація – це поступове погашення  вартості ОФ шляхом перенесення її на вартість виготовленої продукції. Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство здійснює амортизаційні відрахування. Ці відрахування включаються в собівартість виробленої продукції як витрати виробництва і реалізуються під час продажу товарів. Вони накопичуються у спеціальному амортизаційному фонді, що є джерелом відновлення основних фондів. Таким чином, амортизація забезпечує відшкодування в грошовому виразі вартості основних виробничих фондів у міру їх фізичного зносу в процесі виробництва.¹

Амортизаційний період окремих  видів основних фондів встановлюють виходячи з економічного обґрунтування і доцільності періоду їх використання з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та економічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експлуатації, строків настання техніко — економічного старіння, можливих темпів оновлення.

Забезпечення нормального відтворення  основних фондів потребує правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. За стандартами бухгалтерського обліку амортизація нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання основних засобів.

 

¹ - Економіка підприємства: Підручник /За ред.. д.е.н., професора І.В. Сало. – Суми: ВТД «Університетська книга».

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється у відсотках.
3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.
4. Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.
5. Виробничого, за яким місячна норма амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації за цими методами проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні методів прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Підприємство може застосовувати  норми і методи нарахування амортизації основних засобів, які передбачені податковим законодавством. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунку амортизаційних сум застосовують укрупнену класифікацію основних фондів. Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від січня 2011 року основні фонди підприємства поділяються на шістнадцять груп. ¹

• 1 — земельні ділянки;
• 2 — капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом;
• 3 — будівлі, споруди, передавальні пристрої;
• 4 — машини та обладнання

З них:

електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні  програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж,  телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень.

• 5 – транспортні засоби;
• 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі);
• 7 – тварини;
• 8 – багаторічні насадження;
• 9 – інші основні засоби;

 

¹ - Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від січня 2011 року.

• 10 – бібліотечні фонди;
• 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи;
• 12 – тимчасові (нетитульні) споруди;
• 13 – природні ресурси;
• 14 – інвентарна тара;
• 15 – предмети прокату;
• 16 – довгострокові біологічні активи.

Суми амортизаційних відрахувань визначаються за кожний квартал шляхом застосування визначених Законом норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок розрахункового періоду.

Сума амортизаційних відрахувань  звітного року визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Повна сума амортизаційних відрахувань за нормативний строк експлуатації засобів праці повинна дорівнювати сумі їх первісної вартості та витрат на капітальний ремонт і модернізацію основних фондів за мінусом їхньої ліквідаційної вартості.

Забезпечення високих темпів розвитку підприємства та підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсивного відтворення і раціонального використання основних фондів. Відтворення та використання основних фондів підприємства характеризується системою показників, які поділяють на три групи:

1) показники, які характеризують відтворення основних фондів, тобто їх технічний стан;

2) показники, які характеризують  оснащеність підприємства основними фондами;

3) показники, які характеризують  ефективність використання основних виробничих фондів підприємства.

Показники відтворення основних фондів характеризують процес їхнього руху і технічний стан, що безпосередньо  впливає на ефективність використання засобів праці. Необхідно розрізняти дві форми відтворення основних фондів — екстенсивну та інтенсивну. Екстенсивне оновлення характеризує темпи збільшення обсягу експлуатованих основних фондів. Інтенсивне оновлення передбачає заміну діючих основних фондів новими, більш ефективними.

Показники, які характеризують відтворення  і технічний стан основних виробничих фондів:

Коефіцієнт оновлення визначається відношенням вартості введених основних фондів до їхньої наявності на кінець року. Цей показник характеризує інтенсивність оновлення основних виробничих фондів.

Коефіцієнт вибуття визначається відношенням вартості основних фондів, що вибули, до їхньої наявності на початок  року. Цей показник відображає інтенсивність вибуття основних виробничих фондів протягом року.

Коефіцієнт зносу визначається відношенням величини зносу основних фондів до їхньої вартості на кінець року. Цей показник показує, яка частина основних фондів уже перенесена на вартість готової продукції, тобто характеризує ступінь зносу основних фондів.

Коефіцієнт придатності визначається відношенням недоамортизованої  частини основних фондів до їхньої вартості на кінець року. Цей показник характеризує ступінь придатності  основних фондів до експлуатації. При  цьому слід мати на увазі, що сума коефіцієнтів зносу та придатності основних фондів дорівнює одиниці, або 100 %.

Розвиток підприємства, темпи зростання  виробництва продукції та підвищення продуктивності праці залежать від  оснащеності підприємства основними фондами. Забезпеченість підприємств основними виробничими фондами характеризують такі показники, як фондозабезпеченість господарства і фондоозброєність праці.

Фондозабезпеченість господарства —  це вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь.¹

Фондоозброєність праці — це середньорічна вартість основних виробничих фондів з розрахунку на одного середньорічного працівника.²

Підвищення рівня оснащеності  основними виробничими фондами  є основою удосконалення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств.

Фондоозброєність праці в сільськогосподарських  підприємствах залишається значно нижчою, ніж у промислових виробництвах. Водночас в умовах впровадження в аграрних підприємствах нової техніки і прогресивних технологій, зменшення кількості зайнятих працівників та сезонності використання основних фондів фондоозброєність сільськогосподарської праці повинна бути в 1,5-2 рази вищою, ніж у промисловості.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів підприємств характеризується такими показниками, як фондовіддача, фондомісткість продукції та норма прибутку.

Фондовіддача — це вартість валової  продукції з розрахунку на 1 грн. виробничих фондів.³

¹ - Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч.посібник.

² - Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч.посібник.

³ - Економіка підприємства: Підручник /За ред.. д.е.н., професора І.В. Сало. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.

Фондомісткість  продукції — це середньорічна  вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1 грн. валової продукції. Цей показник обернений до фондовіддачі. Він визначає розмір основних виробничих фондів, необхідний підприємству за даних умов для виробництва валової продукції вартістю 1 грн.¹

Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів сільськогосподарських підприємств обчислюють норму прибутку.

Норма прибутку, як показник ефективності використання всієї сукупності виробничих фондів підприємства набуває особливого значення в умовах ринкової економіки. Оптимальний рівень норми прибутку для сільськогосподарських підприємств становить 15-20 %. В цих умовах здійснюється розширене відтворення виробництва на основі інтенсивного оновлення матеріально-технічної бази підприємств.

3. Шляхи відтворення і поліпшення використання основних фондів

Однієї з найбільш важливих задач  розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів.  Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.

Головною ознакою підвищення ефективності використання основних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва і реалізації продукції.

Збільшення  обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок:

 

1) введення в дію основних  фондів і виробничих потужностей; 

 

2) поліпшення використання діючих  основних фондів і виробничих  потужностей. 

 

¹ - Економіка підприємства: Підручник /За ред.. д.е.н., професора І.В. Сало. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.

Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств.

Прискорення оновлення матеріально-технічної бази підприємства, збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування є основою підвищення ефективності використання виробничих фондів. При цьому інтенсифікація відтворювальних процесів в аграрному виробництві потребує мобілізації великих фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови державної підтримки, а також широкого залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

Важливою  умовою ефективного використання основних фондів в аграрному виробництві є поліпшення структури основних фондів підприємства. Необхідно значно підвищити питому вагу тих видів фондів, які відіграють найбільш активну роль у підвищенні урожайності культур, продуктивності тварин, якості і збереження продукції.

Нині внаслідок  не комплексного формування основних фондів створені потужності, які неповністю враховують потреби виробництва. Це зумовило те, що одні групи основних фондів недовикористовуються, а іншими виробництво забезпечене недостатньо. Зокрема, в господарствах України недовикористовуються 25-30 % потужностей тваринницьких приміщень. Поряд з цим забезпеченість капітальними плодосховищами становить 23 %, сіносховищами — 68 %, складами для зберігання мінеральних добрив та пестицидів — 62 %. ¹

Одним із ефективних напрямків, що забезпечує раціональне  використання виробничих фондів є впровадження комплексної механізації і автоматизації сільськогосподарського виробництва, ресурсозберігаючих та безвідходних технологій. Так, за рахунок усунення втрат на всіх стадіях сільськогосподарського виробництва, поліпшення зберігання й реалізації виробленої продукції продовольчий фонд країни можна збільшити на 20-25 %.²

У підвищенні економічної ефективності основних виробничих фондів велику роль відіграє забезпечення оптимального співвідношення основних і оборотних фондів у підприємстві. Основні виробничі фонди забезпечують вищий економічний ефект при наявності оптимальних розмірів оборотних засобів. Віддача основних виробничих фондів в агровиробництві не може бути забезпечена при нестачі кормів, добрив, запасних частин, інших матеріалів. Оптимальне співвідношення основних і оборотних виробничих фондів забезпечує раціональне використання виробничих приміщень, продуктивної худоби, технічних засобів та інших матеріальних ресурсів.