Основні фонди підприємства

Потужність встановлених на обладнанні електродвигунів:

Токарний верстат – 2 кВт;

Фрезерний верстат – 1,5 кВт;

Шліфувальний верстат – 1 кВт.

Витрати на електричну енергію для  технологічних робіт:

С техн. енерг. = (4,5×0,8×0,9×1,04 / 0,65) × 1920 × 0,80 = 7 956,5 грн.

Ціна: 1 кВт = 0, 80 грн.

За даними потужності електродвигунів було знайдено витрати на електроенергію для технологічних робіт та сумарну потужність електродвигунів. Отже, витрати на електричну енергію для технологічних робіт становлять 7 956,5 грн. у місяць.

Витрати на оплату праці

Фонд заробітної плати для робітників на відрядних роботах:

ФЗП відр. = 1750∙0,985∙600∙1,2∙1,12∙1,39 = 1 932 144,48

Фонд заробітної плати для робітників – погодинників:

ФЗП пог. = 4∙(223×8)∙0,35∙2,83∙1,15∙1,39 = 11 298,5

Річний фонд заробітної плати допоміжним робітникам:

ФЗП доп. роб. = 1500∙3∙12∙1,25∙1,39 = 93 825

1500грн. – середньомісячний оклад  допоміжного робітника.

Річний фонд заробітної плати керівників:

ФЗП кер. = 3500∙2∙12∙1,39 = 116 760

Середньомісячний оклад керівника  – 3500 грн.

Річний фонд зарплати спеціалістів:

ФЗП спец. = 2000∙2∙12∙1,39 = 66 720

Середньомісячний оклад спеціаліста  становить 2000грн.

Розрахунок витрат на оплату праці

Таблиця 7. – Витрати на оплату праці

Склад ПВП	К-сть чоловік	Витрати на оплату праці, грн.
Виробничі робітники	13	1 932 144,48
Допоміжні робітники	3	93 825
Спеціалісти	2	66 720
Керівники	2	116 760
Разом	20	2 209 449,48

 

За проведеними розрахунками витрат на оплату праці отримали, що щорічно підприємство повинно виплачувати робітникам основного виробництва 1 932 144,48грн., допоміжним робітникам -  93 825 грн., спеціалістам - 66 720 грн., а керівникам – 116 760 грн. В цілому, щорічно на оплату праці повинно бути витрачено  2 209 449,48 грн.

Розрахунки витрат на оплату праці  робітників підприємства занесені до таблиці 7. – Витрати на оплату праці.

Змінні витрати на виробництво

Таблиця 8. – Змінні витрати на виробництво

№ п/п	Склад витрат	Сума витрат, грн.	Питома вага,%
1	Витрати на електроенергію	7 956,5	0,43
2	Плата відрядним робітникам	1 932 144,48	99
3	Витрати на сировину	1 798,02	0,32
	Разом	1 941 899	100

Продовження таблиці 8. – Змінні витрати на виробництво

Змінні витрати — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля. Вони зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва.

До змінних витрат даного підприємства, яке займається виготовленням деталі корпус, належать витрати на електроенергію, витрати на сировину та витрати на зарплату робітникам – відрядникам.

Отже, провівши розрахунки змінних  витрат, отримали, що сума витрат на електроенергію становить 7 956,5грн., питома вага цих витрат – 0,43%. Витрати на сировину для виготовлення продукції становлять 1 798,02грн.,питома вага – 0,32%. А витрати на виплату заробітної плати відрядним робітникам становить 1 932 144,48грн., питома вага – 99%.

2.6.Умовно-постійні витрати на виробництво та складання калькуляції собівартості продукції

Прямі витрати по заробітній платі  на одиницю продукції:

С _{з. прям.} = (59,1/60) × 53,1 = 52,3 грн.

 Трудомісткість виконання одиниці  продукції = 59,1 хв.

Середньозважена годинна тарифна  ставка робіт = 53,1 грн.

Основна заробітна плата на одиницю  продукції:

С _з.о. = 52,3 × 1,3 = 67,99 грн.

Додаткова заробітна плата:

С _з.дод. = 67,99 × 0,12 = 8,15 грн.

Величина відрахувань на соціальне  страхування:

С.С. = (67,99 + 8,15) × 39,5% = 5,4 грн.

Коефіцієнт відрахувань на соціальне  страхування –  К _відр. = 39,5%

Загальновиробничі витрати:

До загальновиробничих витрат відносяться  витрати на заробітну плату, витрати  на придбання будівель і виробничого  обладнання, витрати на сировину і електроенергію.

Відношення загальновиробничих витрат до основної зарплати виробничих робітників на одиницю продукції –  Р  _{заг.вир.} = 91,5 %.

С _{заг. вир.} = (91,5/100) × 67,99 = 62,2 грн.

Інші виробничі витрати:

Цехова собівартість продукції = 49388137,49/ 21 000 = 2351,82 грн.

С _інш. = 0,02 × 2351,82 = 47, 04 грн.

Умовно-постійні витрати - група економічно однорідних витрат чи їх окремих складових, зміна абсолютної величини яких не знаходиться в пропорційній залежності від зміни обсягів виробництва основної продукції.

До умовно-постійних витрат можна  віднести прямі витрати по заробітній платі, основну заробітну плату  на одиницю продукції, робіт, послуг,додаткову  зарплату, величину відрахувань на соціальне страхування, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі витрати та інші виробничі витрати.

За проведеними розрахунками отримали, що прямі витрати по зарплаті на одиницю продукції становлять 52,3 грн. Основна заробітна плата  на одиницю продукції – 67,99 грн. Додаткова зарплата – 8,15 грн. (на одиницю продукції). Величина відрахувань на соціальне страхування становить 5,4 грн. на одиницю продукції. Загальновиробничі витрати підприємства на одиницю продукції становитимуть 62,2 грн. А інші виробничі витрати – 47,05 грн.

Форма подання калькуляційних витрат

Калькуляція

(Корпус)

Калькуляційна одиниця 1 шт.

Таблиця 9. – Складання  калькуляційної собівартості продукції

Шифр рядка	Найменування статей калькуляції	Значення, грн.	Питома вага витрат, %
1	Сировина і матеріали	1 845	18,39
2	Паливо й енергія на технологічні цілі	7 956,5	79,22
3	Зворотні відходи (вираховується)	46,98	0,46
4	Основна заробітна  плата (основних робітників)	67,99	0,70
5	Додаткова заробітна плата	8,15	0,08
6	Загальновиробничі витрати	62,2	0,61
7	Відрахування на соціальні заходи	5,4	0,05
8	Інші виробничі витрати	47,05	0,46
9	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування	3,39	0,03
	Разом: виробнича собівартість	10 042,66	100

Продовження таблиці 9. – Складання калькуляційної собівартості продукції

Собівартість продукції — це грошовий вираз витрат на її виробництво. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних засобів, а також інших витрат на її виробництво.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

· прямі матеріальні витрати;

· прямі витрати на оплату праці;

· інші прямі витрати;

· загальновиробничі витрати.

Сума витрат по всіх статтях калькуляції  становить повну собівартість, а  саме 10 042,66 грн. на одиницю продукції.

 

Розрахунок ціни продукції, прибутку і рентабельності підприємства

Ціна є грошовим виразом товару. В сучасних економічних умовах ціна реалізації продукції включає: виробничу собівартість, адміністративні витрати, витрати на збут, прибуток і податок на додану вартість (20%).

Ц = 32 880 грн. за одиницю продукції.

Знаючи ціну і обсяг реалізації можна розрахувати виручку:

Вр = 21 000 × 32 880 = 690 480 000 грн.

Прибуток підприємства:

П = (32 880 – 10 042,66) × 21 000 = 479 584 140 грн.

Рентабельність – відносний  показник, що характеризує рівень ефективності (прибутковості) підприємства.

Р _пр. = (479 584 140/ ( 10 042,66 × 21 000)) × 100% = 2,27 %

Рентабельність виробництва:

Середньорічна вартість основних фондів = 12 023 180,89 грн.

Середньорічна вартість оборотних  фондів = 38 745 000 грн.

Р вир. = (479 584 140 / ( 38 745 000 + 12 023 180,89)) × 100% = 9,44 %

Фондовіддача – показник, що характеризує випуск продукції, яка приходиться на 1 грн. вартості основних фондів. (грн.)

Фв = 0,11 грн.

Ціноутворення – найважливіший  економічний параметр ринкового  середовища діяльності підприємства.

За характером обороту ціна даного підприємства належить до оптової ціни. Тобто, ціна, за якою підприємство реалізує вироблену продукцію іншим підприємствам та збутовим організаціям.

За рівнем вільності від впливу держави при встановленні цін  підприємство має контрактні ціни, які встановлюються за згодою обох сторін згідно контракту.

За ступенем обґрунтованості ціни даного підприємства є базисними, тобто  такими, які застосовуються в якості початкової ціни на подібну продукцію. Вони являють собою фіксовані  в угодах чи прейскурантах ціни товарів  х певними якісними характеристиками.

По терміну дії ціни підприємства належать до плинних цін. Вони встановлюються в торгових угодах на продукцію, бо вона потребує тривалого строку на виробництво. Ціни враховують всі зміни  у витратах виробництва, які відбуваються в період виготовлення виробів.

На підприємстві також працює система  знижок. Вони встановлюються для залучення  нових споживачів та скорочення великих  запасів.

Підприємство використовує такі види знижок:

• кількісна, тобто зниження ціни за купівлю великих партій товару;
• бонусна, тобто знижка, яка надається постійним покупцям, якщо вони за певний період купляють обумовлену кількість товару.

 

 

 

Техніко-економічні показники  виробництва

Таблиця 10. – Техніко-економічні показники виробництва

№ п/п	Найменування показника	Одиниця виміру	Значення показника
1	Річний випуск продукції: В натуральному вимірі; В трудовитратах; У вартісному вимірі.	Од. Години Тис. грн.	21 000 2730 690 480 000
2	Чисельність промислово-виробничого  персоналу; В т.ч. основних робітників	Чол.. Чол.	20 13
3	Фонд зарплати ПВП Основних робітників	Грн. Грн.	2 209449,48 1 932144,48
4	Виручка від реалізації	Грн.	690 480 000
5	Виробнича собівартість	Грн.	210 895 860
6	Прибуток від реалізації річного  обсягу товарної продукції	Грн.	479 584 140
7	Продуктивність праці одного працюючого; Основного робітника	Шт. Шт.	2,9 4,4
8	Середньомісячна заробітна плата  ПВП Основного робітника	Грн./чол. Грн./чол.	184 120,79 161 012,04
9	Середній розряд Робіт; Основних робітників		1 1
10	Матеріалоємність	Грн.	37 758 420
11	Витрати на 1 грн. товарної продукції	Грн.	0,09
12	Питома трудомісткість продукції	Год.	0,99
13	Фондовіддача	Грн.	0,11
14	Рентабельність продукції	%	2,27
15	Рентабельність виробництва	%	9,44

Продовження таблиці 10. – Техніко-економічні показники виробництва

 

Під час проведення розрахунків  по даному підприємству, було виявлено проблему низької фондовіддачі, тобто на 1 грн. вартості основних фондів приходиться 0,11 грн. випущеної продукції. Отже, можна зробити висновок, що фондовіддача підприємства є дуже низькою.

 

 

 

 

 

 

3. Проектний розділ

Фондовіддача є одним з основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов'язана (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування в ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування).

На підприємстві, щоб покращити показник фондовіддачі, необхідно розробити заходи щодо зростання продуктивності праці, при чому позитивним чинником буде таке співвідношення, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання фондоозброєності (характеризує технічне оснащення виробництва і є резервом підвищення продуктивності праці).

Щоб покращити продуктивність праці, підприємству необхідно закупити нове обладнання, яке витрачає менше часу на виготовлення продукції, ніж те, що є на підприємстві.

Також необхідно керівникам підприємства стимулювати робітників основного  виробництва, щоб збільшити продуктивність їх праці у виготовленні продукції.

Ще одним варіантом покращення показника фондовіддачі є встановлення двохзмінного режиму роботи на виробництві підприємства.

 

 

 

 

 

Висновки

Основні фонди – це засоби праці, які приймають участь у виробничому  процесі на протязі багатьох періодів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на вартість виготовленої продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

В процесі виробництва окремі елементи основних виробничих фондів відіграють неоднакову роль, а тому їх поділяють на активні і пасивні .

Розрізняють галузеву, вікову і технологічну структуру ОФ. Галузева структура характеризується співвідношенням питомої ваги ОФ різних галузей до загальної вартості ОФ в промисловості. Вікова структура – це співвідношення різних вікових груп ОФ в їх загальній вартості.

Технологічна структура показує співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів.

В процесі використання ОФ зношуються. В економіці розрізняють фізичне (матеріальне) і моральне (економічне) зношення.