Перспективи групи БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай)

Міністерство освіти та науки України

Харківський національний університет  ім. В.Н. Каразіна

Факультет міжнародних економічних відносин

та туристичного бізнесу

Кафедра міжнародних відносин

 

 

Рег. №_______

 

 

Курсова  робота

з дисципліни

«Міжнародні відносини та світова політика»

 

Перспективи групи  БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2011

 

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………………3 
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ………………………………………………………………………6

1.1.Сутність, передумови та цілі міжнародної економічної інтеграції……………………………………………………………………6 
1.2.Форми міжнародної економічної інтеграції: особливості та характерні риси……………………………………………………………10

РОЗДІЛ ІI. ЕКОНОМІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ КРАЇН БРІК ……………………………………………………………………………………14

2.1. Економічне положення Бразилії……………...……………………14 
2.2. Економічне положення Росії...………………………………………16 
2.3. Економічне положення Індії……………………………………….18 
2.4. Економічне положення Китаю………………………………………20

2.5. Проблеми та перспективи країн БРІК.……………………………24

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...25 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………28 

 

ВСТУП

Співпраця між країнами стає все  тіснішою, з кожним роком створюється  велика кількість нових міжнародних  компаній, поширюється і розвивається міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу і технологій, посилюється взаємозалежність національних господарств. Об'єктивна необхідність вимагає поступального включення кожної країни в систему міжнародного розподілу праці, світових інтеграційних процесів. У кожній частині світу створюється не одне інтеграційне угрупування. Кожне з них розвивається по особливому сценарію, але усі вони мають багато спільного. Проблема вибору зовнішньоекономічного стратегії є надзвичайно багатоплановою і займає важливе місце в досягненні соціально-політичній і фінансово-економічній стабільності, в системі спільної національної безпеки держави.

Розвитку міжнародної економічної  інтеграції сприяють такі фактори:

• нерівномірність розподілу у світовому господарстві природних, матеріальних, науково-технічних, трудових і фінансових ресурсів;
• наявність і необхідність вирішення глобальних проблем країнами світового співтовариства на основі спільних зусиль;
• можливість і необхідність використання привілеїв сукупного науково-технічного потенціалу країн світового співтовариства;
• різке скорочення відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних систем (трубопроводи, супутниковий зв'язок тощо);
• тенденції демографічного розвитку (зростання населення, збільшення 
  частки кваліфікованої робочої сили, науково-технічного персоналу і т. д.);
• ринкова уніфікація (єдина економічна система) економічного розвитку більшості країн світового співтовариства.

Сьогодні, коли інтеграція є одним  з головних процесів в міжнародній  економіці, потрібно розуміти сутність, передумови та цілі міжнародної економічної інтеграції, а також розвиток сучасних світових інтеграційних процесів.

З огляду на сьогоднішню ситуацію у світі, можливо побачити тенденцію  переходу до багатополюсного діалогу  між країнами. Сьогодні високо розвинуті країни все частіше спілкуються з найменш розвинутими. Своєрідним зв’язком між ними може стати угрупування таких країн, які не є високо розвинутими, але на фоні усіх країн показують найбільші темпи росту.

Група таких країн вже існує, це БРІК (Бразилія, Росія, Індія, Китай). БРІК (англ. BRIC) — устояна абревіатура від назви чотирьох країн, що швидко розвиваються: Бразилія, Росія, Індія й Китай (Brazil, Russia, India, China). Скорочення було вперше запропоноване Голдман-Сакс у листопаді 2001 року в аналітичній записці банку. На думку Голдман-Сакс, до 2050 року сумарно економіки цих чотирьох країн по розмірі перевищать сумарний розмір економік самих багатих країн миру (Великої сімки). [27]

Послідовність букв у слові визначається не тільки благозвучністю, але й тим, що саме слово в англійській транскрипції BRIC дуже схоже на англійське слово brick – "цегла", таким чином, даний термін використається як  позначення групи країн, за рахунок росту яких багато в чому буде забезпечуватися майбутній ріст світової економіки й фондових ринків зокрема .

Голдман-Сакс не припускав наявність  координації економічних політик  між країнами БРІК. Тим більше не передбачалося, що країни БРІК утворять якийсь економічний блок або офіційну торговельну асоціацію, як Європейський союз. Однак, згодом з'явилися ознаки, що чотири країни БРІК прагнуть сформувати політичний клуб або "союз", і в такий спосіб перетворити свою зростаючу економічну владу в більший геополітичний "вплив". Один з недавніх ознак – саміт міністрів закордонних справ країн в 2008 у Єкатеринбурзі, а також саміт глав країн членів БРИК 2009-го року там же.

Члени БРІК характеризуються як великі країни, що найбільш швидко розвиваються. Вигідне положення цим країнам забезпечує наявність у них великої кількості важливих для світової економіки ресурсів: Бразилія багата сільськогосподарською продукцією; Росія – найбільший у світі експортер мінеральних ресурсів; Індія – дешеві інтелектуальні ресурси; Китай – власник дешевих трудових ресурсів.

Це головні ресурси, на які опираються економіки цих країн. Висока чисельність населення країн обумовлює дешевину праці в них і, відповідно високі темпи економічного росту. БРІК представляє значну частину цивілізації – 2,8 млрд. чоловік, тобто  близько 40% населення світу. Частка БРІК у світовій економіці становить майже 25%, причому сукупна динаміка росту економік цих країн залишається позитивною, незважаючи на фінансову кризу.

Метою цього дослідження було розглянути інтеграційні процеси сьогодення, виявити  їхні відзнаки, передпосилки та мету їхнього створення. Під час виконання роботи були розглянуті, по-перше, теоретичні основи інтеграційних процесів; по-друге, нове інтеграційне утворення, яке тільки набирає силу, БРІК, його розвиток та особливості, притаманні кожній з країн-членів; по-третє, були проведені розрахунки перспективи розвитку та інтеграції на основі міри неподібності.

Об’єктом дослідження стали  світові інтеграційні процеси на сучасному етапі, їх особливості, теоретичні основи. Предметом вивчення став конкретний приклад інтеграційного угрупування БРІК. Воно знаходиться на нижчій ступені інтеграції, тому, ґрунтуючись на теоретичних знаннях, розрахунках, можливо зробити прогноз того як буде проходити розвиток цього угрупування. В цілому дослідження було достатньо конкретне та докладне.

Робота складається з вступу, двох розділів, висновків; містить 27 сторінки тексту. Список джерел включає 20 найменувань літератури, 8 електронних публікацій.

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

1.1.Сутність, передумови  та цілі міжнародної економічної інтеграції.

Найважливішою рисою сучасності є  зростання взаємозалежності економіки  різних країн, зростання міжнародного руху товарів та факторів виробництва, розвиток інтеграційних процесів на макро- і мікрорівнях, інтенсивний перехід розвинутих країн від замкнених національних господарств до економіки відкритого типу, зверненої до зовнішнього світу. Один з важливих напрямів політико-економічного розвитку світової економіки в післявоєнний період — поступове зростання їх взаємозалежності.

Процес міжнародної економічної  інтеграції зумовлений розвитком і  поглибленням міжнародного поділу праці: від простого обміну товарами —  до стійкої масштабної міжнародної  торгівлі товарами та послугами, до інтернаціонального переміщення капіталів і створення нових виробництв, до тісної і науково-технічної кооперації, до спільного ведення виробництва й управління.

В результаті національні  економіки "проникають" одна в  одну. Очевидною стає інтернаціоналізація  господарського життя, коли переплітаються багато різних видів діяльності — науково-технічна, інвестиційна, фінансово-комерційна та ін. Економічна взаємозалежність країн і народів стає відчутною реальністю.

Поступово складаються  й стають особливо тісними всебічні світогосподарські регіональні  зв'язки, що охоплюють багато країн. Лібералізація міжнародного обміну полегшила адаптацію національних господарств до зовнішніх умов і впливів, сприяла більш активному їх включенню в міжнародний поділ праці і кооперацію, у процес широкого міжнародного спілкування та співробітництва.

Динамічний розвиток світових продуктивних сил, все ширше  впровадження результатів науково-технічного прогресу відкрили для цивілізованих  країн можливість переходу від екстенсивного  до інтенсивного відтворювання, до формування нового технологічного підґрунтя. У результаті відбулося переростання продуктивними силами національно-державних поділів, їхній вихід за межі територіальних кордонів. Цей процес торкнувся всіх найважливіших елементів матеріальної й нематеріальної сфери, не тільки товарів, а й капіталу, послуг, робочої сили, науково-технічного обміну, всіх стадій процесу суспільного відтворювання.

Якісно новим  закономірним етапом інтернаціоналізації  господарського життя, що передбачає більш  тісне зближення окремих національних господарств, є економічна інтеграція, в рамках якої забезпечується концентрація й переплетення капіталів, проведення узгодженої міжнародної економічної політики.

Поняття "міжнародна економічна інтеграція" (economy integration) можна визначити як об'єктивний, усвідомлений і направлений процес зближення, зрощення і взаємодії національних господарських систем, що містить потенціал саморегулювання і саморозвитку, в основу якого покладено економічний інтерес самостійних господарюючих суб'єктів і міжнародний поділ праці. Міжнародна економічна інтеграція набуває форми міжнародних угод і узгоджень, що регулюються міждержавними (або наддержавними) органами. Метою інтеграції є нарощування обсягу товарів і послуг внаслідок забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах.[12, c. 376]

Сьогодні інтеграційні об'єднання носять регіональний характер і розрізняються за глибиною процесів, що відбуваються у межах угруповання.

До передумов  міжнародної економічної інтеграції можна віднести:

• належність (близькість) рівнів економічного розвитку й ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. Найбільш активно інтеграційні процеси проходять між державами, що знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку;
• географічну наближеність країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків спільних кордонів і економічних зв'язків, що історично склалися. Більшість інтеграційних об'єднань світу створювалися з декількох сусідніх країн, були розташовані близько одна до одної, мали єдині транспортні комунікації. Пізніше до них приєднувалися й інші сусідні країни;
• наявність спільних економічних та інших проблем, що поставали перед країнами в галузях розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо. Економічна інтеграція повинна вирішити конкретні економічні проблеми, які реально стоять перед країнами, що інтегруються;
• демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, зазвичай відбуваються позитивні економічні перетворення (прискорення темпів економічного зростання, зростання зайнятості, зниження інфляції, підвищення рівня добробуту та ін.). Ці фактори психологічно впливають на інші країни, що уважно слідкують за якісними змінами у країнах — членах інтеграційного угруповання, одна на одну. Все це може призвести до скорочення торгівлі країн, що не є членами об'єднання. Деякі з цих країн не хочуть залишитись поза токами інтеграційних процесів. Вони дуже швидко підписують двосторонні угоди про торгівлю та інші економічні стосунки з країнами — членами інтеграційного об'єднання. [12, c. 376]

Цілі міждержавної економічної  інтеграції. Головною метою інтеграції є нарощування обсягів та поширення  асортименту товарів та послуг на основі і їв результаті забезпечення ефективності господарської діяльності.

Більшість інтеграційних об'єднань, що виникають та розвиваються у сучасній світовій економіці, мають виконати ряд завдань, головними з яких є:

• Використання переваг економіки масштабу. Досягти цього можна завдяки розширенню розмірів ринку, зменшенню трансакційних витрат та використанню інших переваг на основі теорії економіки масштабу.
• Вирішення завдань торгової політики. Регіональні угруповання дають змогу створити більш стабільне і передбачуване середовище для взаємної торгівлі, мають можливість зміцнити переговорні позиції країн в рамках багатосторонніх торгових переговорів у СОТ.
• Сприяння структурній перебудові економіки. Досягається завдяки використанню країнами, що будують ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, досвіду провідних розвинених країн, що є членами об'єднання. Більш розвинені країни, що підключають своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені у прискоренні їх ринкових реформ та створенні там повноцінних і ємкісних ринків.
• Підтримка молодих галузей виробництва. Інтеграційне об'єднання дуже пасто розглядається як спосіб підтримати місцевих виробників за рахунок виходу на більш широкий регіональний ринок;
• Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Важливою метою більшості інтеграційних угруповань є зміцнення взаєморозуміння і співробітництва країн, що беруть участь у політичній, соціальній, військовій, культурній та інших позаекономічних областях; забезпеченні економічної й і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки;
• Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні. Мета такого регулювання — усунення національних перепон на шляху взаємних обмінів і взаємодії національних економік, забезпечення сприятливих умов господарюючим суб'єктам, розкріпачення конкуренції. .[12, c. 377]

Визначальним моментом інтеграції є прямі міжнародні економічні (виробничі, науково-технічні, технологічні) зв'язки на рівні первинних суб'єктів  економічного життя, що розвиваються вглиб  та вшир, забезпечують поступове зрощування національних господарств на базисному рівні. За цим повинно відбутися взаємне пристосування державних економічних, соціальних та інших систем, певне зрощування управлінських структур.