Перспективні напрямки державного розвитку галузі

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ I. ОСОБЛИВОСТІ  СТРУКТУРИ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

1.1. Галузева структура  хімічної промисловості

   1.1.1. Гірська хімія

   1.1.2 Основна хімія

   1.1.3. Хімія органічного синтезу

1.2. Особливості кооперації  та характеристика промислових вузлів

Розділ II. ФОРМУВАННЯ І  РОЗВИТОК ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

2.1. Передумови формування й розвитку галузі

2.2. Фактори і райони  розміщення хімічної промисловості

Розділ III. РОЗМІЩЕННЯ ОСНОВНИХ ГАЛУЗЕЙ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

3.1. Рівень розвитку хімічної промисловості по регіонах країни

3.2. Проблеми та перспективи розвитку галузі

Розділ IV. ЗАКОНОДАВЧЕ  І ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ГАЛУЗІ

4.1. Законодавче і організаційне  забезпечення розвитку хімічної  промисловості

4.2. Перспективні напрямки державного розвитку галузі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Об’єктом дослідження  в даній роботі є хімічна промисловість  України, особливості її структури, передумови формування й розвитку, рівень розвитку галузі по регіонах країни, основні соціально-економічні проблеми галузі, шляхи їхнього рішення й перспективи розвитку, законодавче й організаційне забезпечення регулювання економіки галузі.

Актуальність вивчення хімічної промисловості полягають  в необхідності висвітлення економіки та розміщення продуктивних сил в галузі, особливостей економічних, соціальних та екологічних проблем розвитку з метою їхнього корегування.

Хімічна промисловість  має велике значення в економічному житті людей. Багато з того, що оточує нас у побуті, — це вироби хімічної промисловості. До продукції галузі належать лінолеум, обшивка ліфта, сидіння в тролейбусі й вагонах метро, різноманітні упаковки, мінеральні добрива, засоби боротьби зі шкідниками сільського господарства, полімерні плівки і труби, деталі комбайнів і тракторів. З продукції хімії — різноманітних волокон — виробляється одяг.

Багатьох із цих виробів  ще 30—35 років тому не було. Чим це зумовлено? Насамперед тим, що хімічна  промисловість поряд з машинобудуванням визначає науково-технічний прогрес інших галузей народного господарства. Жодна з них нині не може обійтися без хімії, і ця залежність дедалі зростає, стимулюючи розвиток галузі.

Водночас хімічна промисловість  істотно відрізняється від більшості  інших галузей — вона може створювати нові матеріали з певними властивостями. Така її особливість дуже цінна, наприклад, у космічний техніці й будівництві, фармацевтичній, харчовій та легкій промисловостях.

Хімічна промисловість  — одна з провідних галузей  промисловості нашої країни, їй належить значна роль у формуванні галузевої і територіальної структури господарського комплексу України. Вона добре комбінується з іншими галузями, особливо металургією, і використовує їхні відходи як сировину.

Значною є роль хімічної промисловості і в зовнішніх економічних зв'язках України. Експортний потенціал цієї галузі промисловості нині поступається лише чорній металургії. Не зменшиться роль хімічної промисловості і в найближчий час.

До складу сучасного  хімічного комплексу входять  постійно взаємопов’язані галузі:

− гірнича хімія (видобуток  мінеральної сировини);

− основна хімія (отримання  солей, кислот, мінеральних добрив);

− хімія органічного  синтезу (виробництво вуглецевої сировини, напівфабрикатів);

− хімія полімерів (отримання  пластмас, каучуку, різних волокон);

− переробка полімерних матеріалів (виготовлення шин, поліетиленової плівки).

Мета роботи – проаналізувати тенденції та проблеми розвитку хімічної промисловості.

Задачі роботи:

1. Розкрити структуру  хімічної промисловості.

2. Висвітлити особливості формування і розвитку хімічної промисловості України.

3. Надати оцінку розміщенню  основних галузей хімічної промисловості.

4. Розкрити особливості  законодавчого і організаційного  забезпечення регулювання галузі.

5. Зробити загальні  висновки по досліджуваній темі.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. ОСОБЛИВОСТІ  СТРУКТУРИ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

1. Галузева структура хімічної промисловості

 

Хімічна промисловість  складається з декількох галузей: гірська хімія (видобуток сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди) і хімія органічного синтезу (виробництво полімерних матеріалів).

 

1. Гірська хімія

 

Коксохімічне виробництво  – одна з найбільш розвинених областей хімічної промисловості, що базується  на потребах чорної металургії Донбасу  і Придніпров'я.

Підприємства гірської хімії розміщуються в районах  видобутку корисних копалин, використовуваних як хімічна сировина. Сірку добувають  в Новому Роздоле (Львівська область), кам'яну сіль – в Слов'янську, Артемівське (Донецька область), в Солотвіно (Закарпатська область) і в північній рівнинній частині Автономної Республіки Криму, а поклади калійної солі розробляють в Калуше (Івано-Франківська область).

Коксохімічна промисловість  – область основної хімії, що вимагає  комплексного підходу і що успішно об'єднується з металургійним виробництвом. Наприклад, низькокалорійний доменний газ використовується для обігріву коксових печей, а що утворюється при коксуванні вугілля висококалорійний газ поступає в мартенівські печі для виплавки стали, використовується в прокатному виробництві і при виробленні азотних добрив. Коксохімічне виробництво служить основою для розвитку великої кількості супутніх і допоміжних підприємств, що переробляють доменні і коксові гази, феноли, смоли і тому подібне З них виробляють сірчану кислоту, медичні препарати, пестициди і гербіциди, фарбники, пластмаси, мінеральні добрива.

 

1.1.2. Основна хімія

 

До ведучої області  основної хімії належить виробництво  мінеральних добрив: азотних, калійних, фосфорних і комбінованих гранульованих. Головними центрами виробництва азотних добрив (аміачна вода, аміачна селітра, сульфат амонія) є Придніпров'я (Дніпродзержинськ і Запоріжжя) і Донбас (Алчевськ, Горлівка, Лисичанськ і Сєвєродонецьк), розташовані в районах коксохімічного виробництва. Друга група підприємств, що виробляють добрива (Черкаси, Рівно і Одеса), знаходяться ближчим до споживача і розміщуються в районах видобутку природного газу або поблизу трас газопроводів.

Україна має значну сировинну  базу для виробництва калійних добрив, найбільшими підприємствами по виробництву яких є Калушськоє виробниче об'єднання (Івано-Франківська область) і Стебниковський калійний завод (Львівська область).

Підприємства, що випускають фосфатні добрива, працюють переважно  на імпортній сировині (апатіти Кольського півострова та інші) і, рідше, на місцевих фосфоритах. Найбільшими підприємствами цієї сфери є Вінницький і Костянтинівський хімзаводи, Одеський суперфосфатний завод, Сумське виробниче об'єднання "Хімпром" і металургійний завод "Азовсталь", де з доменних шлаків виготовляють фосфорні добрива (фосфатшлаки).

Ще одним важливим напрямом основній хімії (ведучим в  хімічній промисловості України) є виробництво сірчаної кислоти, що застосовується в багатьох галузях господарства (нафтопереробна, харчова, текстильна, виробництво мінеральних добрив і ін.). Виробництва сірчаної кислоти мають значну сировинну базу, що складається з самородної сірки передкарпатських родовищ, відходів коксохімічних і нафтопереробних заводів, сірчистих газів, що утворюються під час виплавки цинку, міді і нікелю.

Із-за високої хімічної активності сірчаної кислоти її досить складно і небезпечно перевозити на далекі відстані, завдяки чому основні виробництва (Костянтинівка, Суми, Рівно, Новий Роздол і Дніпродзержинськ) територіально тяжіють до споживача.

Виробництво соди зазвичай розміщуються поблизу родовищ кухонної солі і розсолу солоних озер, оскільки ця галузь хімічної промисловості орієнтована  на велику кількість сировини. Для  того, щоб виробити одну тонну соди, необхідно витратити по півтори тонни кухонної солі і вапняку, а також близько 1,7 тонни умовного палива.

Основними підприємствами содової промисловості України  є виробниче об'єднання "Хімпром" в Слов'янську (Донецька область), крупний  содовий завод "Донсода" в Лисичанське (Луганська область) і підприємство в Красноперекопське (АРКрим), що використовує розсоли озера Сиваш. Кальцинована сода, зокрема, використовується в харчовій промисловості для виробництва скла. Каустична сода, вироблювана в Калуше (Івано-Франківська область), знайшла своє вживання в текстильній промисловості, миловарінні, при виробництві штучних волокон, глинозему з бокситів і тому подібне.

 

1.1.3. Хімія органічного синтезу

 

Найбільші лакофарбні заводи розташовані в Дніпропетровську, Одесі, Львові, Кривому Розі, Беріславе (Херсонська область), Чернівцях, Сімферополі, Красноперекопське і інших містах країни. 

Лакофарбна промисловість  – область хімії органічного  синтезу, що випускає лаки, фарби, оліфу, емалі, розчинники, шпаклювальні і шліфувальні суміші і ін. Сировинна база лакофарбної промисловості вельми широка (налічує близько 350 найменувань), завдяки чому це виробництво має широкі виробничі зв'язки з різними галузями господарства України, зокрема нафтопереробною і нафтохімічною, кольоровою і чорною металургією, лісохімічною, масложировою і ін. У багатьох регіонах країни налічується близько трьох десятків досить крупних підприємств і окремих невеликих виробництв.

Анілінокрасочна промисловість  поставляє фарбники для поліграфічної, шкіряно-взуттєвої, текстильної, харчової і інших галузей господарства України. Найбільшим підприємством цього напряму є Рубежанський хімкомбінат, розташований в Луганської області.

До хімії органічного  синтезу належать виробництва синтетичних  смол, пластмас і хімічних волокон, сировинною базою яких є нафта, газ, кам'яне вугілля, а також кухонна сіль. Зазвичай ці хімічні підприємства розміщуються в районах видобутку необхідної сировини або в місцях вжитку готової продукції.

Хімічні волокна(хімволокно) дешевше натуральних, мають кращі  якості і використовуються в легкій промисловості, виробництві шин і ін.

Продукція хімії органічного  синтезу використовується в легкій, харчовій, резиноазбестовій і інших  галузях господарства, а його найбільші  підприємства розміщені в Донбасі  і Придніпров'ї. У Запоріжжі виробляють кремній, органічні сполуки, синтетичні смоли і тому подібне, в Дніпродзержинську – полівініл і полістирол, в Сєверодонецьку – вироби з пластмаси і склопластика. Синтетичні смоли переробляють в плівкових, пластмасових і інші вироби в Калуше, Києві, Одесі і Фастові (Київська область).

Розміщення виробництва  хімічних волокон залежить від трьох  чинників — наявності паливно-енергетичних, водних і трудових ресурсів. Для  виробництва однієї тонни хімволокна вирушає значна кількість пари, до 5 тис. кубометрів води і 5-20 тис. кВт/год електроенергії. Розрізняють штучні і синтетичні хімічні волокна. Штучні отримують з природних полімерів – переважно з целюлози (до них відносяться ацетатні, віскозні і мідно-аміачні волокна), а синтетичні волокна (анід, капрон, лавсан, нітрон) виробляють з синтетичних смол.

Найбільші підприємства хімічних волокон і ниток знаходяться  в Києві, Черкасах, Чернігові, Житомирі і Сокале (Львівська область). Штучне волокно виробляють в Києві на Дарницькому шовковому комбінаті, в Черкасах і Сокале, а синтетичне – на Чернігівському об'єднанні "Хімволокно" (капронова кордова нитка для виробництва шин).

Нафтохімічна і резиноазбестова  промисловість використовує продукцію  нафтопереробної і газової промисловості, синтетичний і натуральний каучук. Тому нафтохімічні заводи переважно розміщуються поряд з нафтопереробними (Бердянськ, Борислав, Кременчук, Херсон). Окремі заводи нафтохімії орієнтуються на споживача, виробляючи синтетичні миючі засоби, замінники харчових жирів і тому подібне

Резиноазбестова промисловість налічує декілька підприємств різної потужності і асортименту готової продукції. Найбільшим є виробниче об'єднання "Днепршина" в Дніпропетровську і виробниче об'єднання шин і резиноазбестових виробів "Росава" в Білій Церкві (Київська область), а деякі види шин випускають в Броварах (Київська область).

Гумотехнічні вироби також випускають підприємства Києва, Лісичанська, Білої Церкви (окремий  від "Росави" завод), Сум, Запоріжжя, Одеси, Харкова, Луцька, Донецька, Горлівки, Дубно (Ровненськая область), Чернівців (завод гумового взуття), Дашави і Кременчука (заводи технічного вуглецю).

 

1.2. Характеристика промислових вузлів і центрів

 

Вузли хімічної промисловості особливо ефективно розвиваються в районах  видобутку сировини і інколи складаються з багатьох територіально близько розташованих підприємств, що мають прямі виробничі зв'язки, а також загальні під'їзні шляхи, водні джерела і так далі.