Перспективні напрямки державного розвитку галузі

В Україні організовано випуск лакофарбових матеріалів. Центрами їх виробництва є Дніпропетровськ , Львів , Одеса , Київ , Рубіжне (Луганська область).Нафтохімічна промисловість в Україні представлена ​​резиноазбестовою і сажевою галузями. Резиноазбестовая продукція використовується переважно в автомобільній промисловості. Найбільшими центрами її виробництва є Дніпропетровський шинний завод , Білоцерківський завод гумотехнічних виробів. Нитки для кордної тканини і технічних виробів проводять у Києві , Черкасах , Чернігові , Сокалі ( Львівщина) , Житомирі. Сажу виробляє великий завод у Кременчуці.

Хіміко-фармацевтична промисловість отримала належний розвиток в післявоєнні роки . Підприємства галузі виробляють лікарські засоби - медикаменти синтетичні , з рослинної і тваринної сировини , антибіотики , вакцини , сироватки , дезинфікуючі засоби та ін.. Ця галузь розвивалася в багатьох областях. У країні функціонує близько 40 хіміко-фармацевтичних підприємств . Найбільшими центрами розвитку цієї галузі є Миколаїв , Київ , Харків , Кременчук , Львів.

В Україні можна виділити три райони територіальної концентрації хімічної та нафтохімічної промисловості: Донбас , Придніпров'я і Прикарпаття . У Донбасі зосереджено близько третини випуску продукції галузі , причому більше її виробляється на Луганщині. У межах цієї області сформувалися найбільші в Україні вузли хімічної спеціалізації - Лисичансько - Рубіжанський ( Сєвєродонецькі виробничі об'єднання «Азот » і « Склопластик » , Лисичанський содовий завод , Рубіжанське виробниче об'єднання «Барвник» ) , а також Горловсько - Донецький ( Горлівське виробниче об'єднання « Стирол » , Слов'янське виробниче об'єднання  « Хімволокно » , Донецький завод хімреактивів ) .Високий рівень концентрації продукції цієї галузі у Дніпропетровській області (понад 10 %) , де діє Дніпропетровсько- Дніпродзержинський вузол ( Дніпропетровський лакофарбовий завод , Дніпродзержинське об'єднання «Азот »).На заході України виробляється близько 8% продукції хімічної галузі країни. Тут функціонують Львівський , Новояворівський , Сокальський , Калуський та інші центри. Значний розвиток отримала хімічна промисловість на півночі Криму , в Одесі , у Сумській області.

За період з 1990 по 1997 pp . виробництво хімічної продукції  скоротилося , зокрема хімічних волокон  і ниток , кіноплівки , кальцинованої  соди , сірчаної кислоти. Тим часом в останні роки помітно збільшився випуск шин для вантажних і легкових автомобілів , залізної руди , коксу , цементу , азбестоцементних виробів. Головними причинами , що стримують розвиток хімічних виробництв - обмеженість окремих сировинних ресурсів ( фосфатів , нафти , газу) , висока вартість готової продукції через зростання цін на паливо та електроенергію. Більш завантажені підприємства , продукція яких йде на експорт. Оскільки хімічні підприємства є великими забруднювачами навколишнього середовища, в перспективі розвиток галузі в країні має здійснюватися без будівництва нових підприємств , за рахунок технічного переоснащення і реконструкції діючих з впровадженням ресурсозберігаючих мало- і безвідходних технологій , схем замкнутого водо обігу . Важливе значення також має перепрофілювання екологічно шкідливих виробництв на безпечні , виведення окремих підприємств за межі населених пунктів.

 

3.2. Проблеми та перспективи розвитку галузі

Серед проблем можна виділити наступні:

- Недостатньо використовуються експортні можливості виробництва калійних добрив. Значну кількість цих добрив Україна імпортує. В той же час в Україні є калійна галузь, потужності якої можуть задовольнити багатьох зарубіжних споживачів.

- За рахунок власного виробництва потреби ринку ліків задовольняються лише на 1/5, через що Україна знаходиться в критичній залежності від імпорту лікарняних препаратів. На українському ринку діє безліч зарубіжних фірм. Тільки в Києві зареєстровано більш як 100 західних фармацевтичних фірм, що успішно реалізують свою продукцію. Виробництва фармацевтичної промисловості за технічною оснащеністю поступаються зарубіжним підприємствам. За останні 20 років в Україні не споруджено жодного нового фармацевтичного підприємства.

- Загальна криза економіки відбилася і на хімічній промисловості. З року в рік спостерігається падіння виробництва продукції хімічної промисловості, хоча вже намітилася тенденція до зростання.

Основні перспективи  розвитку хімічної промисловості України:

- Хімізація народного господарства України сприяє широкому використанню мінеральних добрив у різних галузях та сферах народного господарства, впровадженню хімічних технологій у промисловості й сільському господарстві, інтенсифікації виробничих процесів, економії витрат суспільної праці.

- Україна має потужну сировинну базу для розвитку хімічної промисловості.

- Непогані перспективи для розвитку має фармацевтика. Останнім часом в

галузі йде процес запровадження сучасних технологій, модернізація заводів, що виробляють найнеобхідніші ліки. Деякі зарубіжні фірми почали виробництво запатентованих препаратів на українських заводах.

Однією із перспектив розвитку хімічної промисловості є  зменшення енергомісткості виробництва за рахунок впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

 

 

 

Розділ IV. ЗАКОНОДАВЧЕ  І ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ГАЛУЗІ

 

4.1. Законодавче і організаційне забезпечення розвитку хімічної промисловості.

 

Слід зазначити , що на відміну від інших країн (зокрема , західноєвропейських ) . Україна практично не має спеціального / профільного національного хімічного законодавства, тобто пакету законодавчих та нормативно-правових актів , які б регулювали всі аспекти безпечного виробництва і обігу хімічної продукції ( хімічних речовин). Разом з тим , в Україні розроблена і діє загальна законодавча база в сфері виробництва промислової продукції та екологічної безпеки , яка регулює і сферу виробництва і обігу хімічної продукції. Загальне правове поле основних законодавчих актів у сфері регулювання виробництва та споживання хімічних речовин ( аспект - хімічна та екологічна безпека ) представлено в Україні станом на травень 2007р. наступними основними документами: Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закон України « Про пестициди і агрохімікати», Закон України « Про відходи », Закон України «Про екологічну експертизу» У 2007 році Верховною радою прийнято Закон «Про ратифікацію Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі ». Активну участь України в реалізації положень даного документа пов'язано з тим , що Україна вже є стороною Роттердамської конвенції про процедуру попередньої згоди щодо окремих небезпечних хімічних речовин і пестицидів у міжнародній торгівлі , а також Базельської конвенції про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх видаленням . 

У липні 1993 р. була введена  в дію Українська державна система  сертифікації продукції УкрСЕПРО. Вона дозволила обмежити доступ на український ринок великої кількості потенційно небезпечних вітчизняних та імпортних товарів , захистивши людей від шкоди , а виробників - від недобросовісної конкуренції.               

Станом на 1 лютого 2007 року в Україні є чинними 3707 національних стандартів , гармонізованих з міжнародними та європейськими (2005 р. - 900 , 2004 р. - 596 , 2003 р. - 517 ) . У 2006 році Держспоживстандарт затвердив 628 національних стандартів , прийнятих шляхом ідентичного перекладу відповідних міжнародних та європейських стандартів , у тому числі 20 гармонізованих стандартів , прийнятих методом «обкладинки ».

 

4.2. Перспективні напрямки  державного розвитку галузі

 

Протягом останніх років  внутрішні кризові процеси в  хімічній промисловості, не дивлячись на протилежні міри з боку товаровиробників і органів державного управління, продовжує наростати. Їх основним проявом стало зростання фінансово-інвестиційної кризи, яка гальмує розвиток товарного виробництва. Це призвело до збільшення кількості збиткових і непрацюючих підприємств, значного дефіциту оборотних коштів, зниження обсягів виробничих капіталовкладень, погіршення техніко-експлуатаційних показників діючих виробництв.

 За сьогоднішніх  умов галузь не здатна самостійно вийти з кризового стану і вимагає впровадження для її суб’єктів стимулюючих правових норм і сприятливого податкового режиму, корекції шляхів розвитку з врахуванням існуючої економічної ситуації.

 Основними факторами,  які визначають важливість розвитку  хімічної промисловості для економіки України є наступні:

1. Хімічна і нафтохімічна  промисловість займає важливе  місце в сучасному промисловому  потенціалі України. Її частка  в ВВП складає 5,5%, в загальному  товарообігу промислової продукції  – 6,4%, експорті промислової продукції – 12,5%. Проте потенційні можливості галузі стосовно нарощування обсягів конкурентоспроможного товарного виробництва значно вищі. Діючі хімічні і нафтохімічні підприємства здатні поставляти до 75% хімічної продукції споживчого і промислового призначення, яку споживає внутрішній товарний ринок. Однак, сьогодні ця доля складає лише 30%, а протягом останніх трьох років вона скоротилась на третину. Суттєве скорочення споживання хімічної продукції відбулось також і в проміжному промисловому споживанні – до 8%.

2. Стимулювання розвитку  хімічної галузі здатне призвести  до ланцюгової реакції для  наростаючого розвитку багатьох  споживаючих галузей промисловості  через забезпечення їх сучасними  матеріалами і сировиною. Галузь  має один з найвищих рейтингів міжгалузевого споживання.

 За час кризи  відбулись значні структурні  зміни в попиті. Традиційно місткі  споживачі хімічної продукції  значно знизили її споживання  через падіння обсягів виробництва,  низької покупної спроможності, що стало наслідком дефіциту оборотних коштів і недоступності кредитних ресурсів. Так, хімічна промисловість протягом останніх 10 років знизила частку проміжного споживання на 5,5%, машинобудування - на 7,3%, легка промисловість – на 4,5%, вся промисловість – на 8%, що свідчить про посилення ролі непромислового споживання з одночасним послабленням ролі пріоритетних галузей-споживачів, зокрема, легкої промисловості і машинобудування. Сприяти підвищенню попиту останніх на хімічну продукцію повинна державна підтримка розвитку пріоритетних галузей економіки.

 З іншого боку, хімічна  промисловість через свою виключно  важливу роль в міжгалузевому  споживанні повинна мати випереджаючий  темп розвитку в порівнянні зі споживаючими галузями. Лише за такої умови вона здатна забезпечити їх необхідним асортиментом продукції і конкурувати з імпортними товарами.

Для вирішення існуючих негараздів необхідно розробити  комплексний підхід, адже багато проблем в галузі мають взаємопов’язаний характер. Для розв’язання проблеми необхідно забезпечити структурні, функціональні, енергетичні, сировинні та інвестиційні зміни. Цього можна досягти завдяки законодавчому, адміністративному та бізнесовому реформуванню. Податки мають виконувати стимулюючу роль і держава в перші роки може надати певні податкові пільги для найбільш перспективних підприємств для розширення ними виробництва і завоювання іноземних ринків. Необхідним також є проведення сертифікації та стандартизації продукції українських виробників за світовими стандартами якості. Доцільним є виділення державою кредитів під особливо прибуткові та надійні проекти.

Для досягнення бажаних  результатів необхідно поєднання  зусиль на всіх рівнях. Так на сьогодні в Україні окрім урядових організацій діє асоціація хіміків, підгалузеві об’єднання, приватні організації різного спрямування. Сьогодні реформування відносин власності – одна з головних умов активізації промислового виробництва на етапі ринкових перетворень.

Для реалізації намічених  цілей має бути забезпечена чітка  координація дій органів законодавчої та виконавчої влади за безпосередньої участі суб’єктів господарювання та профспілок. Для цього слід врахувати наступні пропозиції:

- максимальна орієнтація  на власні можливості галузі;

- використання механізму  програмно-цільового планування  з врахуванням конкретної ситуації  і динаміки її зміни

- об’єднання державного  впливу і підтримки з ринковими  регуляторами розвитку виробництва.

 Ці складові потребуватимуть скоординованих зусиль як з боку органів законодавчої і виконавчої влади, так і з боку товаровиробників. Держава створює сприятливі умови для реалізації визначених цілей через макроекономічну, фінансово-кредитну та інвестиційну політику ,введення певних стимулюючих норм для підприємств галузі.

 Необхідно проводити  політику заохочення інвестицій, зокрема введення системи помірних  і стимулюючих податків, спеціальних  заохочень та пільг для реінвестицій.

 Враховуючи, що головні  проблеми підприємств хімічної  промисловості пов’язані з необхідністю поповнення грошових оборотних засобів, накопиченням фінансових ресурсів для реконструкції і модернізації виробництв, що забезпечили зниження собівартості і підвищення якості продукції. Доцільним є прийняття Закону України “Про стимулювання розвитку вітчизняної хімічної промисловості”. В Законі повинні бути передбачені законодавчі норми, які б стимулювали акумуляцію інвестиційних ресурсів в галузі і сприяли відтворенню оборотних засобів в обсягах необхідних для нормального фінансово-економічного функціонування підприємств

 Основні положення  повинні бути відображені в  цільових комплексних програмах розвитку підгалузей хімічної промисловості, інвестиційних і інноваційних проектах, науково-дослідних і проектно-конструкторських розробках, механізмах адміністративного реформування галузевого управління, що будуть запропоновані як державними так і приватними інституціями, а також закладами науки та освіти всіх рівнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Хімічна галузь набирає  все більших обертів. Це характеризується перш за все зростанням попиту на продукцію хім. промисловості, її порівнянною дешевизною і досить кращою якістю.

Наша країна для свого  розвитку має міцну сировинну  базу: власне хімічну сировину (сірка, солі, фосфорити), відходи від інших галузей промисловості, а також нафту, вугілля, природний газ, і складає велике значення в народному господарстві країни. Вироби хімічної продукції знаходять застосування у всіх без винятку ділянках народного господарства і в побуті.

В даній курсовій роботі ми ознайомились зі станом хімічної промисловості України сьогодні і можливого її розвитку в майбутньому. Слід наголосити на тісній залежності цієї галузі від енергоресурсів, які дорожчають, і необхідності впровадженні новітніх технологій та модернізації обладнання для зменшення використання енергоресурсів, а також покращення переробки відходів промисловості та захисту навколишнього середовища від негативної дії хімічної промисловості.