Планування фонду та оплати праці

 

 

 

 

Тема  №7

 

ПЛАНУВАННЯ  ФОНДУ ТА ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

1. Сутність планування та види планів
2. Принципи та методи планування
3. Зміст та призначення бізнес-плану
4. Основні розділи бізнес-плану
5. Поняття та види заробітної плати
6. Поняття та види заробітної плати
7. Форми та системи оплати праці

 

 

Питання, що виноситься на самостійне вивчення студентами

1.Матеріальне  стимулювання працівників підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Сутність планування та види планів

     Найважливішою функцією управління  підприємством є планування його  діяльності.

     Планування – це процес визначення цілей і вибору оптимального шляху їх досягнення. Іншими словами, суть планування полягає в розробці та обґрун-туванні ці-лей, визначенні найкращих методів і способів їхнього досягнення при ефек-тивному використанні всіх видів ресурсів, необхідних для виконання поставлених завдань.

   Існує декілька видів планування, яке поділяють відповідно до певних ознак:

        1)відповідно до обов’язковості планових завдань планування буває:

-директивне планування являє собою процес прийняття рішень, які мають обов’язків характер виконання. Вся система соціалістичного народногоспо-дарського планування мала виключно директивний характер, плани мали си-лу закону. Таке планування може слугувати ефективним засобом вирішення багатьох завдань, які мають загальнонаціональне значення, наприклад, в сфері охорони навколишнього середовища, оборони, соціальної політики;

-індикативне планування являє собою найпоширенішу в усьому світі форму державного планування макроекономічного розвитку. Воно є антиподом директивному, тому що цей план не є обов’язковим для виконання, хоча в ньому можуть бути і обов’язкові завдання. В цілому він має спрямувальний, рекомендаційний характер. Індикативне планування застосовується і на макрорівні. Причому, при складанні перспективних планів застосовують індикативне, а в поточному плануванні – директивне планування;

             2)залежно від терміну, на який складається план:

-перспективне планування охоплює період більший ніж п’ять років. Такі плани визначають довгострокову стратегію підприємства, виявляють соціальний, економічний та науково-технічний розвиток;

-середньострокове планування охоплює період від одного до п’яти років. Середньострокові плани деталізують перспективні щодо хронологічного  порядку досягнення цілей, ресурсного забезпечення їх досягнення, відповідальних за виконання осіб. Чіткої межі між перспективними і середньостроковими планами немає. Також інколи середньострокове планування може збігатися з поточним плануванням на підприємстві;

-поточне планування охоплює період до одного року, включаючи піврічне, квартальне, місячне планування. Поточні плани регулюють діяльність підприємства по виробництву продукції, її збуту, матеріально-технічному забезпеченню, фінансових питаннях тощо. Такі плани дозволяють швидко реагувати на будь-які відхилення в діяльності підприємства, приймати необхідні рішення;

-оперативно-календарне  планування є завершальним етапом в плануванні господарської діяльності підприємства. Основне його завдання полягає в конкретизації показників поточного плану з метою організації планомірної і ритмічної роботи підприємства (розробка планів-графіків виробництва продукції, її відвантаження тощо) та його структурних підрозділів, а також контролі за їх діяльністю. Якщо стратегічне планування розглядається як пошук нових можливостей підприємства, поточне – як процес створення передумов для реалізації цих нових можливостей, то оперативно-календарне планування розглядається як процес їхньої реалізації.

               3)за змістом планування:

    - виробниче планування;

    - маркетингове  планування;

    - фінансове планування;

    - інвестиційне  планування;

    - соціальне планування;

    - інше.

2.Принципи та методи планування

     Основними принципами планування є:

• принцип необхідності – означає обов’язкове використання планів при виконанні будь-якого виду трудової діяльності;
• принцип єдності – передбачає розроблення загального плану соціально-економічного розвитку підприємства. На його виконання мають бути спрямовані часткові плани виробничих підрозділів та функціональних служб підприємства;
• принцип безперервності – полягає в тому, що на кожному підприємстві процеси планування, організації й управління виробництвом є взаємопов’язаними і повинні здійснюватися постійно і без перерв;
• принцип оптимальності – багатоваріантність планів, які передбачають розроблення альтернативних варіантів досягнення поставленої мети та вибір оптимального з них;
• принцип гнучкості – передбачає можливість коригування планових показників і координації планово-економічної діяльності підприємства;
• принцип точності – врахування при складанні планів певного ступені точності передбачень і розрахунків;
• принцип участі – кожен працівник підприємства має бути учасником планової роботи незалежно від функції і посади;
• принцип ефективності – вимагає розроблення такого варіанту виробництва, який за існуючих обмежень ресурсів забезпечує одержання найбільшого економічного ефекту.

Принципи  планування можна реалізувати за допомогою методів планування.

        Методи планування – це способи встановлення планових показників. До методів планування пред’являються певні вимоги. Вони мають бути адекватними зовнішнім умовам ринку, враховувати різноманітність шляхів досягнення основної мети підприємства – максимізації прибутку, повинні відрізнятися залежно від виду плану, який розробляється.

     Існують такі методи планування:

1)ресурсний – відповідно до цього методу планові показники встановлюються, виходячи з ресурсних можливостей підприємства;

2)статистичний – цей метод передбачає те, що для встановлення планових показників використовують фактичні статистичні дані за попередні роки (середніх величин);

3)факторний – вплив різних техніко-економічних факторів визначає величину планового показника;

4)балансовий – суть цього методу полягає в розробці спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких показують всі напрями витрачання ресурсів згідно з потребами, а в другів – джерела надходження усіх ресурсів. Під час опрацювання балансу треба домогтися рівності між цими двома частинами;

5)економіко-математичний – здійснюється оптимізація плану підприємства за допомогою математичних залежностей і прийнятого критерію оптимізації;

6)графоаналітичний – означає використання графіків і діаграм при визначенні планових показників;

7)нормативний – планові показники встановлюються на основі використання прогресивних норм витрат ресурсів з урахуванням зміни цих норм у плановому році.

 

 

 

 

 

 

 

3.Зміст та призначення бізнес-плану

     Бізнес-план – це ретельно підготовлений плановий документ, в якому викладено суть, напрями і способи реалізації підприємницької ідеї, ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

     Наявність бізнес-плану є обов’язковою  вимогою з боку цивілізованого  ринку. Він є дозвільною підставою  для здійснення підприємницької  діяльності, необхідною передумовою  залучення інвестицій, впровадження  інноваційно-інвестиційних проектів.

       Бізнес-план є потужним інструментом  самонавчання. У процесі його  розробки розвиваються здібності  підприємця як менеджера, набувається  досвід оцінки умов конкуренції,  способів просування товарів  на ринок, використання переваг  власного бізнесу, фінансового  планування, розробки різних сценаріїв  діяльності.

       Бізнес-план є ретельно підготовленим  документом, котрий розкриває всі  сторони будь-якого запроектованого  комерційного заходу. Він дозволяє  передбачити не лише всі заходи  для реалізації нової ідеї, а  й визначити необхідне фінансове  забезпечення підприємства та  можливість одержання доходу (прибутку). Практично його можна вважати  ефективною формою експертної  оцінки доцільності та ефективності  здійснення нової підприємницької  ідеї.

       За сучасних умов господарювання  бізнес-план практично є робочим  інструментом, що використовується  в усіх сферах підприємництва. Його бажано розробити у разі організації нового підприємства чи його реструктуризації.

       Найчастіше бізнес-план розробляється  для залучення інвестицій.

     Бізнес-план розробляється на  тривалий термін, найчастіше на 3-5 років, можна й на більший  термін.

4.Основні розділи бізнес-плану

     Зміст та структура бізнес-плану  не має жорсткої регламентованої  форми, але, як правило, у  ньому передбачають розділи, в  яких розкривається концепція  і мета бізнесу, характеризується  специфіка продукту підприємства  та задоволення ним потреб  ринку; оцінюється місткість ринку  та встановлюється стратегія  поведінки підприємства на певних  ринкових сегментах, визначається  організаційна і виробнича структура,  формується фінансовий проект  справи, враховуючи стратегію фінансування  та пропозиції щодо інвестицій, описуються перспективи зростання  підприємства.

     У загальному вигляді бізнес-план  складається з таких розділів:

1. резюме (короткий опис проекту);
2. опис підприємства та галузі;
3. опис продукту (послуги);
4. маркетинг і збут продукції;
5. план виробництва продукції;
6. організаційний план;
7. фінансовий план;
8. ризики та гарантії;
9. додатки.

     Резюме фактично є стислою версією плану, своєрідним «повідомленням про наміри». У ньому обґрунтовується необхідність організації нового підприємства, переваги майбутньої продукції порівняно з продукцією потенційних конкурентів, прогнозні обсяги продажу на найближчі роки, виторг від продажу, витрати на виробництво, валовий прибуток і ефективність вкладеного капіталу, термін окупності капіталовкладень.

     Хоч резюме наводиться на самому  початку бізнес-плану, складати  його слід після закінчення  роботи. Лише після того, як план  повністю продуманий та написаний,  можна в короткій формі викласти  його зміст.

     У розділі «Опис підприємства та галузі» необхідно детально описати підприємство, щоб переконати інвестора або потенційного партнера в тому, що підприємство має налагоджене виробництво і можливості працювати прибутково. Важливо також показати інвестору, що підприємство контролює діяльність свого підприємства.

     У цьому розділі бізнес-плану  має бути викладена коротка  інформація про підприємство, враховуючи  його назву, юридичний статус  і форму власності, дату реєстрації, адресу, короткий аналіз основних  показників господарської діяльності (для діючого підприємства).

     Розділ «опис продукту» повинен мати такі основні показники:

• характеристику продукції, що випускається (послуги, що надається);
• тривалість життєвого циклу продукту;
• технологічні особливості випуску продукції (надання послуг);
• споживчі характеристики продуктів (з якої сировини виготовляється, вага, термін зберігання, смакові властивості, зовнішній вигляд, хімічний склад, рівень цін…);
• унікальність (цінність) продукту (послуг);
• конкурентоспроможність продукції (послуг) на споживчому ринку.

     В розділі «Маркетинг і збут продукції»  необхідно спланувати комплекс маркетингу, до якого входить усе, що підприємство може провадити для підвищення попиту на свої товари і послуги, а саме:

• схема розповсюдження товарів і послуг;
• принципи ціноутворення;
• методи стимулювання обсягів продажу;
• рекламна діяльність підприємства;
• сервісні послуги підприємства (гарантійне обслуговування тощо);
• формування громадської думки про впроваджені товари і послуги.

     Важливим для підприємства є  визначення оптимальної ціни  на продукцію, враховуючи попит  та пропозицію на ринку.

     У розділі «План виробництва продукції» необхідно розглянути сам процес виробництва продукції: описати будівлі, обладнання, потреби в сировині та трудових ресурсах, технологічні процеси, а також можливості бізнесу, використання виробничих потужностей та програми контролю якості. Даний розділ має такі дані: