Планування фонду та оплати праці

• обсяг виробництва продукції та обсяг її реалізації;
• характеристика виробничих цехів, їх площа;
• виробнича програма цехів;
• загальна характеристика технологічних ліній та обладнання робочих місць у цехах;
• розрахунок устаткування;
• характеристика джерел постачання сировини, напівфабрикатів тощо;
• розрахунок чисельності робітників;
• прогноз витрат на виробництво продукції.

   У цьому розділі слід також розглянути рівень сервісу, який підприємство зможе забезпечити споживачам товару чи послуги.

      У розділі «Організаційний план»  розглядають організаційну структуру  та юридичну форму підприємства.

     Організаційна форма повинна  передбачати:

• організаційну схему підприємства – перелік усіх служб та посадових осіб, їх ні функціональні обов’язки, посадові оклади, підпорядкування та організаційні зв’язки між працівниками;
• керівний склад підприємства, його обов’язки, оплата праці та умова преміювання;
• критерії відбору кадрів – вимоги до претендентів на ту чи іншу посаду;
• оцінку результатів роботи та форми матеріального та морального заохочення;
• форми та шляхи підвищення кваліфікації підприємства.

     Розкриваючи юридичні аспекти  створення підприємства, необхідно  визначити організаційно-правовий  статус та форму власності.

     У розділі «Фінансовий план» розглядається питання організації фінансування  підприємницького проекту, обґрунтовується сума коштів, необхідна для реалізації проекту та визначаються джерела отримання цих коштів. При розробленні даного розділу повинні бути враховані наявні податки, валютні курси та тенденція їх зміни, інфляційна характеристика підприємства.

     Досягнення бажаних фінансових  результатів завжди пов’язане  з певними ризиками, що виникають  через настання небажаних негативних  змін. Тому у бізнес-плані передбачено  розділ «Ризики та гарантії». В ньому надаються рекомендації щодо запобігання ризику, а також викладається програма страхування від ризику. Передбачаються також страхові установи, до яких слід звернутися та суму страхових внесків.

     У додатки бізнес-плану вносять  усю важливу інформацію, яка не  ввійшла до його основної частини:  повні резюме менеджменту компанії; копії балансів і звітів про  фінансову діяльність підприємства; детальні розрахунки економічної  ефективності інвестиційних проектів; аналіз фінансово-економічної діяльності  підприємства; рекомендаційні відгуки  кредиторів; копії договорів, пов’язаних  з реалізацією проекту; схеми  і фотографії технологічних процесів; опис виробничих процесів, копії  ліцензій, авторських свідоцтв і  т.д.

 

 

 

5.Поняття та види заробітної плати

       Заробітна плата – це винагорода працівнику за виконану роботу.

       Відповідно до Закону України «Про оплату праці» (стаття 2 «Структура заробітної плати») розрізняють такі види заробітної плати:

• основну;
• додаткову.

       Основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів керівників, фахівців, службовців.

       Додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідництво, особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені иним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

       До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать видатки у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

      

 

 

 

 

 

 

6.Тарифна система та її елементи

      Основою організації оплати праці є тарифна система. Вона відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

       Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника  відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок.

       Спеціальність – це більш-менш вузький різновид в межах професії. Спеціальність потребує глибших знань і надбання практичних навичок з вужчого кола робіт.

       Кваліфікація – це сукупність виробничих знань, умінь та певних практичних навичок. Вона виражає сукупність підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

       Тарифна система є основою  для установлення правильного  співвідношення між темпами зростання  продуктивності праці та середньої  заробітної плати працівників.  З її допомогою визначається  необхідна кількість працівників  відповідної кваліфікації чи  спеціальності, а також співвідношення  заробітної плати різних категорій  працівників. У зв’язку з тим,  що норми затрат праці установлюються  нормуванням, тарифна система  є сполучною ланкою між нормуванням  та системами заробітної плати.  У сучасних економічних умовах  кожне підприємство може самостійно  розробляти тарифну систему, дотримуючись  державних гарантій і вимог  генеральної, галузевої, регіональної  тарифних угод згідно з чинним  законодавством.

       Отже, тарифна система являє собою сукупність факторів, які визначають співвідношення між розміром оплати праці, її якістю, кваліфікацією робітника і включає такі складові частини: тарифні ставки, тарифні сітки по категоріях робітників та тарифно-кваліфікаційний довідник.

       На госпрозрахункових підприємствах  усіх форм власності, форми  і системи оплати праці, тарифні  сітки, розцінки, схеми посадових  окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємством у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених чинним законодавством, Генеральною і Галузевою угодами.

       Тарифна ставка є головною складовою частиною тарифної системи. Вона визначає розмір оплати за обсяг роботи, одиницю часу, робочу зміну або годину. Величина тарифної ставки першого розряду носить динамічний характер і її рівень залежить від встановленого мінімуму заробітної плати в державі, тобто робітникові, який виконує роботи першого розряду, повинен бути забезпечений цей встановлений мінімум. Ставки за іншими розрядами розраховують множенням ставки першого розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Отже, тарифною ставкою називають розмір оплати праці за кожним розрядом за одиницю часу (година, зміна) або за норму виробітку.

       Тарифна сітка – це інструмент, за допомогою якого встановлюються  співвідношення в оплаті праці  робітників, що виконують різні за рівнем кваліфікації роботи. Вона являє собою кількість тарифних розрядів і відповідних  їм тарифних їм тарифних коефіцієнтів, що визначають збільшення розмірів оплати праці кожного наступного розряду щодо попереднього.

       Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду кваліфікованих робітників вища від оплати праці робітників I-го розряду.

        Для оплати робітників, зайнятих у сільському господарстві, використовується шестирозрядна сітка із співвідношенням тарифів 1-го і 6-го розрядів .

              Тарифно-кваліфікаційний довідник містить перелік і характеристики робіт, вказівки про віднесення їх до певного розряду залежно від способу виконання та групи використовуваних засобів виробництва.

7.Форми та системи оплати  праці

       Форми оплати праці поділяються на погодинну і відрядну.

       При погодинній формі оплати праці мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

       При відрядній формі оплати праці заробіток визначається за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, або за одиницю виробленої продукції.

       Під системою оплати праці розуміють спосіб поєднання основної, додаткової оплати праці та премії, що забезпечують найбільш оптимальне співвідношення між кількістю та якістю вкладеної праці та її оплатою, яка спонукає працівників до високопродуктивної праці.

       При погодинній формі використовується  проста погодинна та погодинно-преміальна  оплата праці.

      Проста погодинна система передбачає, що заробіток працівника встановлюється на підставі погодинної тарифної ставки відповідно до кваліфікації працівника і відпрацьованого ним часу.

       Погодинно-преміальна оплата праці передбачає виплату в додаток до погодинних ставок, премій за встановлені кількісні і якісні показники; виконання і перевиконання планових завдань щодо обсягу виробництва продукції, зниження її собівартості, економію сировини тощо.

       При відрядній формі використовується пряма відрядна, відрядно-преміальна, акордна, акордно-преміальна, непряма відрядна і відрядно-прогресивна оплата праці.

       Сутність прямої відрядної системи оплати праці полягає в тому, що заробіток працівника перебуває в прямій залежності від індивідуального виробітку і за кожну одиницю роботи йому нараховується заробітна плата згідно з прийнятою в підприємстві тарифною сіткою і нормами виробітку на дану роботу. При цьому, відрядна розцінка за одиницю роботи визначається діленням тарифної ставки на встановлену в господарстві норму виробітку.

       Суть відрядно-преміальної системи оплати праці полягає в тому, що за обсяг виконаних робіт у межах встановленої норми виробітку за кожну одиницю виконаної роботи заробіток нараховується в межах прийнятої тарифної ставки, а за перевиконання норми виробітку передбачається премія в розмірі, встановленому на підприємстві.

       Непряма відрядна система застосовується переважно при оплаті праці допоміжних робітників: водіїв, майстрів-налагоджувальників, ремонтників та ін., за умов, коли їх  заробіток ставлять в пряму залежність від заробітної плати основних робітників.

       Відрядно-прогресивна система оплати праці полягає в тому, що за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції в межах норми оплачують за незмінними відрядними розцінками, а виробіток понад норму – за підвищеними і прогресивно-зростаючими розцінками. Цю систему доцільно застосовувати не досить широко і на тих роботах, які є надто терміновими (сівба, садіння, збирання врожаю) і зумовлюють вищий рівень результату праці.

        Акордна система оплати праці характеризується  тим, що остаточний розрахунок з працівниками проводять за кінцеву продукцію (зерно, цукрові буряки, картопля, м'ясо). До одержання готової продукції заробіток нараховують за відрядними розцінками або тарифними ставками за фактично виконані роботи. Після одержання продукції роблять перерахунок. Для матеріального заохочення у збільшення виробництва продукції акордний фонд встановлюють на 25-50% більшим, ніж тарифний фонд.

       Акордно-преміальна система оплати праці, крім основної акордної оплати за продукцію передбачає матеріальне стимулювання за підвищення кількісних  і якісних показників виробництва продукції.