Планування виробництва та реалізації нової продукці

де А₁, В₁ — відповідно коефіцієнти, які залежать від величини умовно-постійних і змінних витрат.

У тих випадках, коли освоєння принципово нової продукції відбувається на підприємствах серійного типу виробництва без попереднього відпрацювання у дослідному виробництві, має місце нерівність:

,  (12.14)

де  , — відповідно значення собівартості одного й того ж виробу у початковий період часу в серійному і дослідному виробництві.

Процес освоєння виробництва  можна вважати закінченим, коли трудомісткість чи собівартість стануть відповідати плановим.

Визначення витрат виробництва  проводиться на підставі кошторисів виробництва продукції. На основі вже набутих знань щодо складання кошторисів виробництва студент повинен, насамперед, з’ясувати зміст та особливості елементів кошторису та методику їхнього обчислення. З метою отримання та закріплення знань про обчислення собівартості окремих виробів необхідно пригадати вивчений матеріал щодо калькулювання собівартості продукції, а також урахувати особливості калькулювання нових виробів (для цього необхідно звернути увагу на склад витрат, які включаються до кожної калькуляційної статті, та встановити взаємозв’язки окремих калькуляційних статей).

Номенклатура статей кошторису витрат на підготовку виробництва нової продукції (за економічними елементами):

• матеріальні затрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація;
• інші операційні витрати.

Номенклатура калькуляційних статей витрат на підготовку виробництва:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• загальновиробничі витрати.

Використання передових методів та технічних засобів у процесі планування технічної підготовки виробництва дозволяє скоротити шлях від початкової її стадії — наукових досліджень до кінцевого результату — отримання нової продукції. Поряд із цим повинні скорочуватися питомі витрати на підготовку кожного нововведення.

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Протягом свого життя  продукція на ринку переживає декілька етапів. При плануванні необхідно розрізняти у кожному циклі ці етапи. По-перше, етап впровадження, коли товар є новинкою і потрібен певний час та значні грошові затрати (особливо на рекламу), щоб довести споживачеві його комерційні переваги. На даному етапі зазвичай виникають досить великі витрати виробництва і прибуток при цьому малий чи, навіть, від’ємний. По-друге, етап росту, коли визнання товару на ринку супроводжу- 
ється стрімким зростанням попиту на нього. На даному етапі здійснюються модифікації базової моделі продукту, формується плановий діапазон цін. По-третє, етап зрілості, коли обсяг продажу товару, досягнувши його максимального значення, починає поступово скорочуватися. Подальше просування товару на ринок ускладнюється і набуває надзвичайно жорсткого конкурентного характеру. І, нарешті, четвертий етап — старіння, коли попит на товар на ринку неухильно падає. Скорочується обсяг виробництва даного товару, а потім зовсім припиняється випуск цієї продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Бухалков М. И. Внутрифирменное планирование: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 392с.
2. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Покропивного С. Ф. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.
3. Организация, планирование и управление предприятием машиностроения:Учебник/Под ред. Разумова И. М. — М.: Машиностроение, 1982. — 544 с.
4. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия / Под ред. Каменицера С. Е. и Русинова Ф. М. — М.: Высшая школа, 1984. — 335 с.
5. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия / Антонец А. В., Белов Н. А., Бухало С. М. и др.; Под ред. Бухало С. М. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: Вища школа, 1989. — 472с.

 

 

 

ДОДАТОК А

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Життєвий  цикл нововведень (нової техніки) — період часу  
від зародження нової ідеї, її практичного впровадження у нових виробах до морального старіння цих виробів і їхнього зняття з виробництва.

Науково-дослідні роботи зі створення продукції — комплекс досліджень, які проводяться з метою отримання обґрунтованих вихідних даних, пошуку принципів і шляхів створення нової чи модернізованої продукції.

Нова продукція (новий вид продукції) — виріб, що виготовляється вперше, а також модернізований виріб, що отримав нову якісну характеристику.

Освоєння  виробництва — складова частина постановки продукції на виробництво, що включає перевірку підготовленого технологічного процесу й оволодіння практичними прийомами виготовлення продукції із стабільним значенням показників і у відповідному обсязі.

Технічна підготовка виробництва — комплекс послідовно пов’язаних наукових, проектно-конструкторських, технологічних і виробничо-господарських робіт із створення, освоєння та впровадження нових видів продукції, нової техніки і технології.

Технологічна підготовка виробництва — сукупність взаємопов’язаних процесів, які забезпечують технологічну готовність підприємства до випуску виробів заданого рівня якості при встановлених термінах, обсягах випуску та витратах ресурсів.

Технологічна собівартість — сума витрат на організацію технологічного процесу виготовлення продукції та надання послуг.

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Б

ЗАДАЧА-ПРИКЛАД

 

У кондитерському цеху хлібопекарного підприємства у зв’язку з переходом на новий технологічний процес змінні витрати зменшились із 1,2 гр. од. до 0,90 гр. од., а умовно-постійні збільшилися з 1000 гр. од. до 1900 гр. од. Впровадження технологічного процесу потребує однакових капітальних витрат у порівнянні з попереднім технологічним процесом.

Необхідно розрахувати:

а) критичну величину річного випуску продукції;

б) технологічну собівартість річного випуску продукції.

Розв’язання

Оскільки впровадження нового технологічного процесу потребує однакових капітальних витрат у порівнянні з попереднім технологічним процесом, то при розрахунку вони не враховуються та порівнюється тільки технологічна собівартість. Використаємо формулу [12.8] для обчислення критичної величини річного випуску продукції:

 шт.

Річна величина технологічної собівартості річного  випуску продукції, що досягає критичної  величини, визначається за формулою:

,

де С¢ — змінні витрати на одиницю продукції;

C² — умовно-постійні витрати за рік;

N_кр — критична величина річного випуску продукції, шт.

Отже,

 гр. од.