Поділ праці та організація суспільного виробництва

Отже, виробництво цього компонента доцільно зробити самостійним, спеціалізованим, розрахованим на масову продукцію. Безумовно, таке виробництво пов'язане з широким застосуванням машин, впровадженням, як правило, автоматизації.

Так у суспільстві виникає суперечність між необхідністю масового виробництва в умовах ускладнення процесу праці та обмеженими можливостями існуючої системи спеціалізації праці. Як же вирішити цю суперечність? Практика показала, що він полягає у подальшому розвитку поділу праці, що веде до підвищення її продуктивності. Це і утворює процес-наслідок економічного закону поділу праці.

Суспільний поділ праці безпосередньо пов'язаний з організаційно-управлінською структурою суспільного виробництва. Спеціалізація виробництва створює умови для виділення окремих функцій управління і управлінських підрозділів, які об'єднуються в певну організаційну структуру. Управління відокремлюється від виробництва і стає самостійною сферою, що відіграє вирішальну роль у формуванні якісних ознак економічної системи, передусім у плані її соціально-економічної ефективності. Сфера управління має власну організаційну структуру, засновану на внутрішньому поділі управлінської праці. Горизонтальну схему поділу широко застосовують при розподілі великого масиву робіт на численні локальні виробничі функції чи завдання як на рівні великих підприємств, так і на галузевому рівні організації та управління економікою. Вертикальна схема організації управління забезпечує координацію окремих управлінських функцій горизонтального рівня з метою досягнення загальних цілей виробничої системи (підприємства, галузі чи всього народного господарства). Характер виробничого процесу і принципи поділу праці всередині виробничих систем всіх рівнів визначають певну комбінацію горизонтальної та вертикальної організації управління, власне її систему[1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

З усього вище розглянутого можна зробити наступні висновки. Поділ і кооперування праці є одним із найважливіших напрямів організації праці, об'єктивною необхідністю організації колективної праці.

Під поділом праці розуміють відокремлену діяльність людей у процесі спільної праці, а під кооперуванням праці - сумісну участь людей в одному чи кількох пов'язаних між собою процесах.

Розрізняють такі форми поділу праці: технологічна, функціональна, професійна, кваліфікована. Усі ці форми співіснуються одночасно.

Форми кооперування праці за назвою аналогічні формам його поділу. Крім того, за територіальною ознакою розрізняють: міжцехове, внутрішньоцехове, внутрішньоучасткове, внутрішньобригадне кооперування праці.

Для вирішення питань поділу праці використовують такі поняття як “межі поділу” та “критерії поділу.”

Межі поділу – це верхня та долішна межі, нижче та вище яких, відповідно, поділ праці неприпустимий. Існують: технічна, економічна, психофізіологічна та соціальна межі поділу праці.

Для конкретної виробничої ситуації важно знайти найкращий варіант, тобто оптимальний рівень поділу праці, який розраховується на основі використання економічних, психофізіологічних та соціальних критеріїв.

Будь-яка трудова діяльність незалежно від фаху працівника та його галузевої належності передбачає наявність щонайменше п'яти основних складових частин. До них відносять: а) предмет праці, тобто те, на що спрямована праця; б) засоби праці - машини, механізми, інструменти, пристосування, тобто знаряддя праці, а також будівлі та споруди, в яких відбувається трудовий процес; в) спосіб дії на предмет праці, або технологія діяльності; г) організацію праці, тобто упорядкування процесу праці в просторі і часі; д) саму працю, як доцільну діяльність працівника, який за допомогою засобів праці, технології і певної організації впливає на предмет праці з метою пристосування його до своїх потреб.

Залежно від вибору тих чи інших предметів праці, засобів праці та технології будуть змінюватись кількісні та якісні показники виробництва, рівень досягнення поставленої мети. Це саме відноситься до організації праці: по-різному організована праця призведе до різних екологічних і соціальних результатів. Таким чином, організація праці, як система взаємодії працівників один з одним, із засобами виробництва в процесі трудової діяльності, є важливим постійно діючим чинником досягнення високих кінцевих результатів [10,11].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Андрусь О.І. Економічна теорія: Практикум. Інтерактивні методи в модульному навчанні: Навчальний посібник / Андрусь О. І. – К.: КНТ, 2008.

2. Булатов А. С. Економіка / Булатов А. С. – М., Юрист, 2008.

3. Гальчинський А.С. Основи економічних знань / Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін О.І. К.: Вища школа, 1999.

4. Гальчинський А.С. Політична економія / Гальчинський А.С., Єщенко П.С. – К.: Преса України, 2008.

5. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. –К.: Знання-Прес, 2009.

6. Костюк В.С. Економічна теорія: Навчальний посібник / Костюк В.С. – К.: Центр учбової

літератури, 2009.

7. Мочерний С.В. Політекономія: Підручник / Мочерний С. В. – К.: Вікар, 2009.

8. Рибалкін В.О Основи економічної теорії: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Рибалкін В.О., Хмелевський М.О., Біленко Т.І., Прохоренко А.Г. – К.: ВЦ “Академія”, 2007.

9. Предборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д. Економічна теорія. – К.:

Кандор, 2003.

10. Степура О.С. Політична економія: Навч. посіб. К.: Кондор, 2006.

11. Гальчинський А.С. Основи економічних знань / Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін О.І. К.: Вища школА, 1999.