Проблеми планування та збуту продукції промислового підприємства

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Економіка підприємства»

На тему: «Проблеми планування та збуту продукції промислового підприємства»

 

 

 

 

 

 

Харків 2012 р.

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ 3

1. Теоретичні основи планування та збуту промислової продукції 4

1.1 Планування промислової продукції 4

1.2 Збут промислової продукції 7

Висновки 38

Перелік посилань 40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Збут  підприємством свого промислової  продукції — це процес реалізації промислової продукції з метою  задоволення потреб і запитів  споживачів та отримання прибутку (виручки).

Основне завдання плану збуту  - розробка та обґрунтування реальної збутової програми, яка охоплює найбільш суттєві  аспекти ринку: ціноутворення, заходи щодо сприяння збуту, просування товарів  на ринку, систему розподілу та постачання продукції та ін. Постійне дослідження  ринку необхідно проводити за допомогою маркетингу.

За допомогою  маркетингу керівництво підприємства одержує необхідну інформацію про  те, які вироби і чому хочуть купувати споживачі, про ціни, які споживачі  готові заплатити, про те, у яких регіонах попит на дані вироби найбільш високий, де збут продукції підприємства може принести найбільший прибуток. За допомогою маркетингу визначається, у які види виробництва, в яку  галузь найвигідніше вкладати капітал, де заснувати нове підприємство.

Просування  промислової продукції на ринку  всіма засобами і методами с головною діяльністю підприємства. Якщо на ринку  діє великий попит на промислову продукцію, то підприємство може знехтувати доброякісним товаром, який не відповідає тим властивостям, що пропагує реклама і даються характеристики властивості і надійності промислової продукції. Такі заходи ніколи не виправдані для підприємства, тратиться престиж, складається погана репутація.

 

 

 

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ТА ЗБУТУ                        ПРОМИСЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

 

1.1 Планування  промислової продукції

 

Виробнича програма (план виробництва і реалізації промислової продукції) - це комплексне завдання з випуску та реалізації промислової продукції певного  асортименту та якості в натуральних  і вартісних показниках, орієнтованих на досягнення цілей організації (підприємства).

Відбиваючи  цілі і завдання виробничої діяльності підприємства, виробнича програма є  провідним розділом плану підприємства. Всі інші розділи плану розробляються  в відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання у встановлені терміни  і при найменших витратах. В  основу складання виробничої програми повинна покладена реальна потреба  в конкретній промислової продукції, обсяг випуску промислової продукції, розрахований на основі укладених договорів  на поставку промислової продукції  та вивчення кон'юнктури ринку, по номенклатурі і асортименту повинен слугувати  вихідною базою для подальших  розрахунків за виробничою програмою  та іншим розділам плану підприємства. Після цього виробнича програма розробляється в такій послідовності:

1. Визначаються  номенклатура і асортимент промислової  продукції, обсяг поставок у  натуральному вираженні згідно  з укладеними договорами.

2. На  основі обсягу поставок визначається  обсяг виробництва кожного виробу  в натуральному вираженні.

3. Обсяг  виробництва за окремими видами  промислової продукції обґрунтовується  розрахунками виробничих потужностей. 

4. Виходячи  з натуральних обсягів виробництва  і поставок розраховуються вартісні  показники: товарна, реалізована;  валовий та чиста продукція. 

5. Складається  графік відвантаження промислової  продукції відповідно до термінів  договорів. 

6. Виробнича  програма розподіляється по основних  підрозділів підприємства.

План  виробництва і реалізації промислової  продукції складається у натуральному та вартісному виразах.

Оскільки  суспільство зацікавлене в отриманні  від підприємств виробів певного  роду, типу, розміру та належної якості, то планування обсягів виробництва  починається з визначення номенклатури промислової продукції та її обсягів  в натуральному вираженні.

Точне встановлення найменувань і розмірів випуску  кожного конкретного виробу необхідно  і для самого підприємства, так  як без цього не можна проектувати  технологічний процес, визначити  виробничу потужність, встановити норми  трудомісткості і т.д.

Завдання  в натуральному вираженні встановлюються в різних одиницях виміру. Наприклад, виплавка сталі і видобуток корисних копалин - у тоннах; випуск верстатів - у штуках, заготівля лісу - в м  ^3. Іноді застосовуються і подвійні натуральні показники. Так, випуск сталевих труб за кожним видом їх асортименту оцінюється як в тоннах, так і в погонних метрах. Подвійні одиниці вимірювання використовуються і для характеристики випуску деяких видів обладнання. Наприклад, випуск магістральних електровозів враховується у штуках і в тисячах кінських сил, екскаваторів - у штуках і у м ³ місткості ковша. У даному випадку подвійні одиниці вимірювання відображають не тільки кількість промислової продукції, що випускається, а й потужність даного виду засобів праці.

У ряді випадків випускається продукція, що має однакове призначення, може відрізнятися окремими технічними характеристиками: розмірами, змістом корисної речовини, активністю У цих випадках для оцінки обсягу виробництва промислової продукції  користуються умовно-натуральними одиницями  виміру. Так, випуск азбоцементних листів (шиферу) оцінюється в умовних плитках, що мають розмір 40 * 40 см. Аналогічно вирішуються питання при визначенні обсягу виробництва мінеральних  добрив. Наприклад, тоннаж випускаються азотних добрив встановлюється виходячи зі змісту поживних речовин, причому  за базу перерахунку приймається  сульфат алюмінію з вмістом азоту  в 20,5%.

У ряді випадків обсяг виробництва визначається в одиницях трудомісткості (нормо-години).

Нарешті, якщо охарактеризувати обсяг виробництва  промислової продукції в натуральних  та умовно-натуральних одиницях виміру в силу її особливих властивостей неможливо, то застосовується оцінка обсягу промислової продукції в грошовому  вираженні.

У цілому вибір одиниць виміру залежить від  характеру промислової продукції, обсягів її виробництва та характеру  споживання.

Правильне визначення одиниць виміру, в яких встановлюється план випуску промислової  продукції в натуральному вираженні, є досить складною і важливою задачею. З одного боку, обрана одиниця виміру повинна характеризувати масу споживної  вартості, що надходить в господарський  оборот, а з іншого - стимулювати  випуск дійсно необхідної суспільству  промислової продукції.

На основі планів виробництва промислової  продукції в натуральному вираженні  визначаються обсяги промислової продукції  у вартісному вираженні за показниками товарної, валової, реалізованої промислової продукції. Товарна продукція є основним показником виробленої програми і служить базою для розрахунку валової, реалізованої і чистої промислової продукції.

Товарна продукція являє собою вартість промислової продукції, та послуг, призначених  до відпустки за межі основної діяльності підприємства в планованому періоді. В обсяг товарної промислової  продукції включаються:

- Вартість  вироблених в даному періоді  (зданих на склад) і призначених  для реалізації на сторону  (іншим організаціям і підприємствам)  готових виробів; 

- Вартість  робіт і послуг промислового  характеру на замовлення зі  сторони; 

- Вартість  напівфабрикатів власного виробництва  і промислової продукції допоміжних  цехів для реалізації на сторону;  вартість напівфабрикатів і промислової  продукції для поставки своєму  капітальному будівництву і непромисловим  господарствам свого підприємства;

- Вартість  нестандартного обладнання, пристосувань  загального призначення свого  виробництва, що зараховуються  в основні фонди підприємства  чи реалізованих на сторону; 

- Вартість  робіт і послуг для непромислових  господарств і організацій свого  підприємства, включаючи роботи  з капітального ремонту та  модернізації устаткування і  транспортних засобів свого підприємства.

Обсяг товарної промислової продукції планується в діючих і порівнянних цінах. Товарна продукція в порівнянних  цінах характеризує темпи, пропорції  і структуру обсягу виробництва, а в діючих цінах застосовується для планування та аналізу собівартості промислової продукції.

 

1.2 Збут  промислової продукції

 

Головний  зміст і принцип менеджменту - це задоволення потреб споживачів, який передбачає не тільки виробництво  необхідних товарів, а й доведення  цих товарів до споживача зручним  для нього способом, у зручному місці і в зручний час. Досягненню цього сприяє збут.

Збут  – це діяльність підприємства з планування, організації і контролю за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від місця їх виробництва до місця використання з метою задоволення потреб споживачів і з вигодою для себе [2].

Сучасна економіка характеризується тим, що місце виробництва і місце  споживання продукту не співпадають. За часом ці процеси також не слідують один за одним. Усунення виникаючих з  цієї причини проблем вимагає  витрати великих засобів. В окремих  випадках ці витрати складають до 70% роздрібної ціни споживацького товару.

Задачі  розподілу продукції, що виготовляється, виробник повинні вирішити раціональним способом. Це дає йому певний шанс виділитися по відношенню до конкурентів. Розподіл включає тому як неминучу організаційну  компоненту, так і компоненту, пов’язану  з залученням споживачів.

Поняття розподілу об’єднує регулювання  всіх виробничих заходів, направлених  на переміщення продукту у просторі та часі від місця виробництва  до місця споживання. Цей процес немислимий без комунікаційної підтримки.

Прямий  збут не завжди означає, що товари доставляються  споживачам без зупинок і найкоротшим  шляхом. Часто набагато вигідніше  поставляти товар через склади, що знаходяться поблизу від клієнтів. При цьому виникає питання, скільки  повинне бути цих складів, де вони повинні знаходитися, які необхідні  розміри складів і які функції  вони повинні виконувати. Аналогічні проблеми виникають і при непрямому  збуті.

В круг задач  посередників включається пошук  нових ринків збуту, допомога покупцям у виборі постачальників і товарів, визначення оптимальних умов поставки, дотримання етики ринкової діяльності, транспортування і зберігання продукції, рішення митної тонкості і формальностей.

Збутові посередники займаються продажем товарів (від свого імені і за свій рахунок) на основі угоди з товаровиробником (включаючи: перелік збутових товарів; умови роботи на ринку; зобов’язання по річному обсягу збуту; вивчення конюктури; дія реклами; принципи визначення цін і інше). Від правильного вибору торгового посередника залежить не тільки успіх в реалізації продукції, але і закріплення підприємства-продуцента на ринку.

Канал збуту  – сукупність фірм або окремих  осіб, які приймають на себе або  допомагають передати комусь іншому право власності на конкретний товар  або послугу на їх шляху від  виробника до споживача.

Практика  виробила дві системи каналів  збуту:

- фірмову  систему збуту, коли всі структури  збутової мережі належать одній  фірмі;

- договірну  система збуту, коли співпраця  виробника будується на договірній  основі.

Самим витратним  елементом в каналах збуту  продукції є фізичне переміщення  товару по всьому збутовому ланцюжку. Транспортування вантажів здійснюється різними видами транспорту, в основі вибору лежить мінімальна вартість при  певному рівні послуг.

Виробник  готовий перекласти частину роботи по збуту на посередників, оскільки у багато кого з них не вистачає фінансових ресурсів для здійснення прямого маркетингу. Тому набагато легше працювати через обширну мережу приватних дистриб'юторів.

Але навіть якщо виробник і може дозволити собі створити власні канали розподілу, у  багатьох випадках він запрацює більше, якщо збільшити капіталовкладення  в свій основний бізнес.

Використовування  посередників пояснюється в основному  їх неперевершеною ефективністю в забезпеченні широкої доступності товару і  доведення його до цільових ринків. Завдяки своїм контактам, досвіду, спеціалізації і розмаху діяльності посередники пропонують фірмі більше того, що вона звичайно може зробити поодинці.

Канал розподілу  – це шлях, по якому товари рухаються  від виробників до споживачів. Завдяки  ньому усуваються тривалі розриви  в часі, місці і праві власності, відділяючі товари і послуги від  тих, хто хотів би ними скористатися. Члени каналу розподілу виконують  ряд дуже важливих функцій, у тому числі і стимулювання збуту –  створення і розповсюдження комунікацій  про товар.

Канали  розподілу можна охарактеризувати по числу становлячих їх рівнів. Рівень каналу розподілу – це будь-який посередник, який виконує ту або іншу роботу по наближенню товару і права власності на нього кінцевому покупцю.

Споживачам  при включенні різних збутових органів, економічні і правові відносини  яких до підприємства можуть бути різними. В першу чергу йдеться про: членах керівництва підприємством, комівояжера, торгових представниках , регіональних збутових філіалах, договірних підприємствах, комісіонерах, збутових синдикатах, маклерах.

В оптову торгівлю або роздрібну торгівлю, торгівлю напряму або через включення  названих вище ступенів.

Прямий  збут. Можливість відмови від послуг торгівлі залежить від того, наскільки  виконуються викладені нижче  умови. Часто прямий збут і непрямий поєднуються при продажу одного і того ж продукту.