Проблеми вдосконалення державного управління освытою

На законодавчому рівні в охороні здоров’я повинні бути вирішені питання дотримання балансу між вільним підприємництвом і жорстким державним контролем; виділені аспекти регулювання підприємницької діяльності в окремих сферах,  наприклад,  у роботі лікарень,  на ринках медикаментів,  у соціальній медицині й стоматології;  розглянуті принципи державної політики та проблеми корупції.

У підготовці сучасних менеджерів у системі охорони здоров’я та медико-соціальній сфері існує й окрема проблема: хто і як повинен готувати менеджерів із сучасних керівників медичних закладів і співробітників структурних підрозділів?  Як правило,  викладачі дисциплін організації та управління охороною здоров’я мають медичну освіту і часто не сприймають бізнес у лікувальній справі, а викладачі групи так званих бізнес-складових дисциплін  (економісти,  маркетологи,  юристи)  не завжди володіють глибокими знаннями про сутність і специфіку системи охорони здоров’я.

Зауважимо,  що ця проблема в сьогоднішній дійсності вирішується в рамках суміщених освітніх програм з компонентами двох напрямів,  умовно позначених нами як “Бізнес-технології”  і власне  “Менеджмент в охороні здоров’я та медико-соціальній сфері”.  Досвід реалізації подібного поєднання двох освітніх модулів –  базового і модуля спеціальності –  у практиці деяких освітніх установ є. Слід припустити, що життя може висунути нові форми як безперервного навчання менеджерів лікувально-профілактичних закладів усіх рівнів управління,  так і постійного подальшого консультування навчених менеджерів як у рамках наданих освітніх програм,  так і поза цими рамками. Одним з безлічі можливих варіантів таких навчально-консультаційних структур бізнес-напряму в охороні здоров’я можуть стати консалтингові компанії.

Прикладне розв’язання завдання з реалізації форм і методів навчання та перепідготовки сучасних менеджерів установ і підприємств системи охорони здоров’я та медико-соціальної сфери може стати важливим кроком у напрямі формування галузевої багаторівневої структури медико-соціального менеджменту.

Економічні перетворення в суспільстві створюють потребу управління лікувальними установами в умовах становлення ринку медичних послуг. Здійснення реформ в охороні здоров’я немислиме без формування багаторівневої структури медико-соціального менеджменту.  Пріоритетним напрямом менеджменту в охороні здоров’я є вирішення питань,  що стосуються ефективного управління бізнесом. Одним з вузьких місць розвитку менеджменту в охороні здоров’я є проблема управлінських кадрів,  пошук і реалізація сучасних форм і методів їх професійної підготовки.  Розв’язання зазначеної проблеми забезпечують освітні програми, що надають керівникам медичної установи фундаментальну освіту в галузі менеджменту,  з акцентом на вивченні основ різних управлінських знань у їх взаємозв’язку, технологій,  бізнес-моделей,  стратегій і методів довгострокового аналізу та прогнозування.

Аналізуючи теоретико-методологічні засади вдосконалення державного управління підготовкою керівників галузі охорони здоров’я в умовах інтеграції в єдиний європейський освітній простір на засадах Болонського процесу можна так охарактеризувати модель менеджера майбутнього:  глобальний стратег, політик par excellence (без кордонів), лідер, провідник змін.

Системний аналіз наукової літератури, законодавчої та нормативної бази,  вітчизняного і зарубіжного досвіду,  умов формування та управління підготовкою керівників для охорони здоров’я України на шляху до європейської інтеграції свідчить, що державне управління кадровим потенціалом керівників лікувально-профілактичних закладів залишається надзвичайно важливою проблемою, що на сьогодні,  незважаючи на значні наукові досягнення як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців і практиків,  характеризується недостатнім рівнем дослідження. Особливого значення комплексне розв’язання цієї проблеми набуває в контексті європейської інтеграції України.

Пріоритетними напрямами державного управління системою підготовки керівників охорони здоров’я України слід визначити: удосконалення організації навчального процесу  (вивчення навчальних програм провідних шкіл світу й адаптація їх до умов України, віддання переваги самостійній підготовці студентів і слухачів,  розвиток дистанційної форми навчання тощо), підготовка викладацького складу,  інформаційне забезпечення керівників охорони здоров’я щодо можливостей навчання за різними програмами,  законодавче забезпечення і запровадження механізмів державного контролю за діяльністю цих закладів. Державна кадрова політика з підготовки керівників охорони здоров’я –  це комплекс прийнятих загальнодержавних рішень чи взятих зобов’язань щодо забезпечення системи охорони здоров’я України висококваліфікованими фахівцями шляхом реалізації сукупності політичних,  економічних,  правових та наукових методів і критеріїв роботи з медичним персоналом.

Керівник майбутнього  –  це конструктор, стратег, політик par excellence (без кордонів), лідер і  провідник змін, який забезпечує стратегічний розвиток організації.  Він повинен бути гнучким,  добре освіченим,  володіти професійними знаннями,  уміти мислити системно й аналітично,  управляти ресурсами, орієнтуватися на результати,  бути готовим до безперервної освіти і саморозвитку, володіти комунікативними навичками.  Слід виокремлювати загальне, особливе та індивідуальне в умовах, змісті та процедурах підготовки керівників лікувально-профілактичних закладів та менеджерів охорони здоров’я.

Провівши системний аналіз механізмів державного управління підготовкою керівників для охорони здоров’я в країнах ЄС, Росії і США,  можна виявити основні напрями і тенденції такої підготовки. У США існує тенденція до розширення кількості програм, введення комбінованих і докторських програм для задоволення освітніх потреб різних категорій фахівців охорони здоров’я;  в Європейському регіоні спостерігається тенденція до прирівнювання освітніх програм до програм США,  де ця освіта вважається більш досконалою;  в Росії –  до створення шкіл охорони здоров’я на базі вищих медичних закладів і запровадження багаторівневої системи освіти.  Для зарубіжних шкіл охорони здоров’я характерна велика свобода вибору навчальних дисциплін;  в основному це приватні навчальні заклади; їх формування і розвиток здійснюються,  як правило,  з урахуванням міжнародного досвіду охорони здоров’я.  Виявлені підходи слід використати при вдосконаленні системи підготовки зазначених професіоналів в Україні.

ІV. Висновки

Основними механізмами оптимізації державного управління підготовкою керівників для системи охорони здоров’я мають стати:  удосконалення нормативно-правової бази щодо регулювання цього процесу,  послідовний перегляд навчальних робочих планів і робочих програм на користь різних способів самопідготовки слухачів і розробка номенклатури таких способів;  перегляд нормування праці викладачів на користь методичного і контентного (змістового)  забезпечення,  моніторингу і контролю за самостійною роботою слухачів.  Для активізації самостійної роботи слухачів необхідно ефективніше застосувати дистанційну форму навчання;  розробляти різноманітні тести і контрольні завдання для самостійної роботи;  впровадити інститут т’юторів на випускаючих кафедрах.

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_du/2010_3/files/DU310_02.pdf