Пропозиції та рекомендації щодо економічного та соціального розвитку Люксембургу

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………… 3-4  

РОЗДІЛ І . ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СВІТОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

1.1  Передумови створення світових  інтеграційних об’єднань.............5-9    

1.2 Основні інтеграційні об’єднання....................................................10-14

1.3 Позитивні та негативні риси  створення світових інтеграційних           об’єднаннь.........................................................................................................14-18

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ ЛЮКСЕМБУРГУ У 2010-2013 РОКАХ                                                                          

    2.1 Характеристика Люксембургу: географічні та політичні      аспекти………………………………………………………………………..18-21         

     2.2 Аналіз показників економічного розвитку Люксембургу у         2010-2013  роках…………………………………………………………21-24

            2.3Аналіз показників соціального розвитку Люксембургу у                        2010 – 2013  роках …………………………………………………………...24-27

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОПОЗИЦІЇ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ ФОРМ СВІТОВИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ОБ ’ЄДНАНЬ. 

3.1  Проблеми та перспективи  розвитку ЕС…………………………27-32

3.2   Сучасні перспективи світових  об’єднань………………………32-33

3.3.  Пропозиції та рекомендації  щодо економічного та соціального         розвитку Люксембургу……………………………………………………... 33-35

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….. 35

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….36-37

 

 

 

ВСТУП

Одним із найважливіших чинників розвитку людської цивілізації, безумовно, виявилася інтеграція. Вже за одне це вона гідна детального вивчення. Термін “інтеграція” походить з латині, де integratio означає з'єднання окремих частин у загальне, ціле, єдине. Одним із видів інтеграції є економічна інтеграція. Вона - найвищий ступінь розвитку міжнародних економічних відношень.

Метою написання  даної курсової роботи є - дослідження всіх принципів світової економічної інтеграції та вивчення міжнародного досвіду інтеграційних об'єднань.

 Процес економічної інтеграції  відбувається тоді, коли дві (або  більше) країни об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору з метою:

· забезпечення кращих умов торгівлі;

· збільшення розмірів ринку, використання ефекту масштабу виробництва (для країн з малою ємкістю національного ринку);

· розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури;

· поширення передових технологій;

· стимулювання конкуренції.

Окрім цього, як свідчить практика, міжнародна торгівля є кращим засобом зруйнувати існуючі вітчизняні монополії. Вона також приносить інші переваги, зокрема, зникає дефіцит. Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш, проте можуть також мати політичні та інші цілі.

Найважливішою рисою сучасності є зростання взаємозалежності економіки різних країн, зростання міжнародного руху товарів та факторів виробництва, розвиток інтеграційних процесів на макро і мікрорівнях, інтенсивний перехід розвинутих країн від замкнених національних господарств до економіки відкритого типу, зверненої до зовнішнього світу.

Один з важливих напрямів політико-економічного розвитку світової економіки в теперішні часи -- поступове зростання їх взаємозалежності, тому «Основні міжнародні інтеграційні об’єднання» - це тема, яка зараз дуже актуальна в Україні I світі. Адже, правильний вибір шляху міжнародного розвитку впливає на економіку країни та її соціальний розвиток.

Для дослідження поставленої мети вирішуються наступні завдання:

1. Вивчення теоретичних засад  передумов появи та можливості  розвитку до вищих форм економічної  інтеграції країн; вивчення економічних наслідків інтеграції країн;

2.  Аналіз економічних та соціальних показників на прикладі Люксембургу.

3. Дослідження пропозицій та рекомендацій щодо розвитку основних форм світових інтеграційних  об’єднань.

Предметом дослідження е діяльність країни Люксембург.

Обєктом дослідження є процес інтеграції в розвиненій країні Європи - Люксембург.

Методи дослідження: метод спостереження, порівняння, аналізу та узагальнення інформації.

Робота складається з 3 розділів:

Розділ І. Теоретичні засади світової інтеграції.          Розділ ІІ. Аналіз економічних та соціальних показників Люксембургу у   2010-2013 роках.

Розділ ІІІ. Пропозиції та рекомендації шодо розвитку основних форм світових інтеграційних об’єднань.      

 В роботу входять  37 сторінок.  Вона містить 5 таблиць, 4 рисунки та 22 джерела інформації.                                         

 

 

 

РОЗДІЛ І . ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СВІТОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

1.1 Передумови створення  світових інтеграційних об’єднань.

 Розвиток інтеграційних процесів став закономірним результатом росту міжнародного руху товарів і факторів їхнього виробництва, що зажадало створення більш надійних виробничо-збутових зв'язків між країнами й усунення численних перешкод на шляху міжнародної торгівлі і пересування факторів виробництва. Це виявилося можливим зробити тільки в рамках світових  інтеграційних об'єднань на основі багатосторонніх політичних угод.

Передумови створення світових інтеграційних об’єднань наступні:  
• Близькість рівнів економічного розвитку і ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. За рідкісним винятком міждержавна інтеграція розвивається або між індустріальними країнами, або між країнами, що розвиваються. Навіть у рамках індустріальних і в рамках країн, що розвиваються, інтеграційні процеси йдуть найбільше активно між державами, що знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку. Спроби об'єднань інтеграційного типу між індустріальними і державами, що розвиваються, хоча і мають місце, знаходяться на ранньому етапі становлення, що не дозволяє поки зробити однозначні висновки про ступінь їхньої ефективності. У цьому випадку через споконвічну несумісність господарських механізмів вони звичайно починаються з різного роду перехідних угод про асоціацію, спеціальне партнерство, торгових преференциях і т.п., термін дії яких розтягується на багато років доти, поки в менш развитой країні не будуть створені ринкові механізми, порівнянні по ступені зрілості з механізмами більш розвитих країн. 
• Географічна близькість країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків загальної границі й історично сформованих економічних зв'язків. Більшість інтеграційних об'єднань світу починалися з декількох сусідніх країн, розташованих на одному континенті, у безпосередній географічній близькості друг від друга, що мають транспортні комунікації і нерідко говорять на одній мові . До споконвічної групи країн - інтеграційному ядру, - ставших ініціаторами інтеграційного об'єднання, підключалися інші сусідні держави.

• Спільність економічних і інших проблем, що стоять перед країнами в області розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва і т.д. Економічна інтеграція покликана вирішити набір конкретних проблем, що реально стоять перед країнами, що інтегруються. Очевидно тому, що, наприклад, країни, головна проблема яких - створення основ ринкової економіки, не можуть інтегруватися з державами, у яких розвиненість ринку досягла такого рівня, що вимагає введення загальної валюти. Також і країни, у яких головної є проблема забезпечення населення водою і їжею, не можуть поєднуватися з державами, що обговорюють проблеми волі міждержавного руху капіталу.

• Демонстраційний ефект, У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, звичайно відбуваються позитивні економічні зрушення (прискорення темпів економічного росту, зниження інфляції, ріст зайнятості і т.д.), що робить визначений психологічний вплив на інші країни, що, звичайно, стежать за змінами, що відбуваються. Демонстраційний ефект проявився, наприклад, найбільше яскраво в бажанні багатьох країн колишньої рублевої зони якнайшвидше стати членами ЄС, навіть не маючи для цього скільки-небудь серйозних макроекономічних передумов.

• «Ефект доміно». Після того як більшість країн того чи іншого регіону стали членами інтеграційного об'єднання, інші країни, що залишилися за його межами, неминуче випробують деякі труднощі, зв'язані з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять в угруповання, один на одного. Це нерідко приводить навіть до скорочення торгівлі країн, оказавшихся за межами інтеграції. Деякі з них, навіть не маючи істотного первинного інтересу в інтеграції, висловлюють зацікавленість у підключенні до інтеграційних процесів просто через побоювання залишитися за її межами. Цим, зокрема, порозумівається швидкий висновок багатьма латиноамериканськими країнами угод про торгівлю з Мексикою після її входження в Північноамериканську зону вільної торгівлі – НАФТА [5, с. 245] .

Крім того, до факторів, які сприяють міжнародній економічній інтеграції слід віднести:

- розвиток і поглиблення міжнародного  поділу праці;

- подальший розвиток виробничих  сил під впливом науково-технічного  прогресу;

- розвиток міжнародної торгівлі  товарами та послугами;

- зростання міжнародного руху  факторів виробництва;

- зростання транспортних та  комунікаційних можливостей;

- тісне переплетення національних економік на мікрорівні;

- створення та діяльність міжнародних  організацій в усіх сферах  людського життя;

- розвиток процесів глобалізації  у світовій економіці[ 10, с.145].

Слід визначити і фактори, що не сприяють або унеможливлюють інтеграційні процеси. До них відносять ідеологічні розбіжності, традиційні конфлікти між країнами, світові релігії.

Численні світові інтеграційні об'єднання, що виникають і розвиваються в сучасній міжнародній економіці, ставлять перед собою в принципі схожі задачі, тобото мають цілі інтеграції: 
• Використання переваг економіки масштабу. Забезпечити розширення розмірів ринку, скорочення трансакционных витрат і витягу інших переваг на основі теорії економіки масштабу. Це, у свою чергу, дозволить залучити прямі іноземні інвестиції, що з більшим полюванням приходять на ринки значних розмірів, на яких має сенс створювати самостійні виробництва, що задовольняють їхні потреби. Цілі збільшення регіональних масштабів особливо чітко виражені в інтеграційних угруповань Центральної Америки й Африки.

• Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Найважливішою метою більшості інтеграційних об'єднань є зміцнення взаєморозуміння і співробітництва країн, що беруть участь, у політичної, військової, соціальної, культурний і інших неекономічних областях. Для країн, розташованих географічно близько друг від друга і схожих проблем, що мають, в області розвитку, наявність добрих відносин із сусідами, підкріплених взаємними економічними зобов'язаннями, є найважливішим політичним пріоритетом. Країни Південно-Східної Азії і Близькі Схід, створюючи інтеграційні об'єднання, ясно ставили перед собою саме цю мету. 
• Рішення задач торгової політики. Регіональна інтеграція нерідко розглядається як спосіб зміцнити переговорні позиції країн, що беруть участь, у рамках багатобічних торгових переговорів у ВТО. Вважається, що погоджені виступи від імені блоку країн більш вагомі і ведуть до більш бажаних наслідків в області торгової політики. Більш того, регіональні блоки дозволяють створити більш стабільне і передбачуване середовище для взаємної торгівлі, ніж багатобічні торгові переговори, інтереси учасників яких дуже сильно відрізняються. Інтеграційні об'єднання в Північній Америці, Латинській Америці і Південно-Східній Азії покладають особливі надії на колективні зусилля в рамках багатобічних торгових переговорів.

• Сприяння структурній перебудові економіки. Підключення країн, що створюють ринкову економіку чи здійснюють глибокі економічні реформи, до регіональних торгових угод країн з більш високим рівнем ринкового розвитку розглядається як найважливіший канал передачі ринкового досвіду, гарантія незмінності обраного курсу на ринок. Більш розвинені країни, підключаючи своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені в прискоренні їхніх ринкових реформ і створенні там повноцінних і ємних ринків. Такі цілі переслідували многие західноєвропейських країн, підключаючи в тій чи іншій формі до ЄС. 
• Підтримка молодих галузей національної промисловості. Навіть якщо інтеграційне об'єднання не передбачає дискримінаційних заходів проти третіх країн, воно нерідко розглядається як спосіб підтримати місцевих виробників, для яких виникає більш широкий регіональний ринок. Такі протекціоністські настрої превалювали в країнах Латинської Америки й у країнах Африки до півдня від Сахари, особливо в 60-70-і роки  [ 2,с.46].

Отже, економічна інтеграція являє собою процес економічної взаємодії країн, що призводить до зближення господарських механізмів і набуває форми міждержавних угод. Передумовами створення світових інтеграційних об’єднань є порівнянність рівнів ринкового розвитку країн, що беруть участь, їхня географічна близькість, спільність проблем, що стоять перед ними, прагнення прискорити ринкові реформи і не залишитися осторонь від інтеграційних процесів, що йдуть. Інтеграційні угруповання створюються з метою використання переваг об'єднаного ринку, створення сприятливих зовнішніх умов для національного розвитку, зміцнення міжнародних переговорних позицій країн, що беруть участь, по економічних питаннях, обміну досвідом ринкових реформ і підтримки національної промисловості і сільського господарства [ 3,с.31].

 

1.2 Основні інтеграційні об’єднання 

Основними типами інтеграційних об’єднань є :

1) зона вільної торгівлі;

2) митний союз;

3) спільний ринок;

4) економічний союз;

5) повна економічна інтеграція.

Це - п'ять щаблів чи п'ять послідовних етапів розвитку інтеграційних процесів [7, с.368] .

Найпростішими видами міжнародної економічної інтеграції є зона вільної торгівлі та митний союз. Зона вільної торгівлі виникає тоді, коли група країн скасовує обмеження на взаємну торгівлю, але, разом з цим, кожна країна-учасниця зберігає свою власну систему тарифів і квот на торгівлю з третіми країнами. Іншими словами, це зона, в межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля товарами. Сфери співробітництва визначаються угодою про ЗВТ. Для координації діяльності і розгляду розбіжностей у ході вирішення питань технічного характеру, як правило, створюється Секретаріат ЗВТ. Можливе також створення окремого органу (Ради) з наданням йому права прийняття обов'язкових рішень, що стосуються  питань технічного характеру. Єдиний митний тариф не встановлюється. Кожний член визначає митний збір відповідно до економічних потреб третьої сторони. Необхідною умовою є використання країнами — учасницями ЗВТ єдиної номенклатури опису і кодування товарів. Розрізняють повну та промислову зони вільної торгівлі. Промислова зона вільної торгівлі  охоплює торгівлю лише промисловими товарами. Прикладом промислової зони вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). Прикладом зони вільної торгівлі може бути: ЄАВТ — Європейська Асоціація вільної торгівлі, утворена в 1960 році. З 1 січня 1995 року після вступу трьох із семи країн-членів ЄАВТ у ЄС в її складі залишаються чотири країни: Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія і Швейцарія. Всі вони надають перевагу практиці укладання двосторонніх економічних договорів та угод з будь-якими державами світу й їх угрупуваннями, в тому числі і з Європейським Союзом (ЄС) [1, с.123].  
Митний союз - це інтеграційне об'єднання, утворюється тоді, коли країни-учасниці усувають будь-які обмеження на взаємну торгівлю, а також вводять спільну систему тарифів і квот по відношенню до третіх країн. Таким чином, митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних податків в межах митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу.  Митний союз, зберігаючи національні митні органи, передбачає єдність митної території, однаковий торговий режим у ставленні до третіх країн, включаючи загальні митні тарифи, єдині заходи нетарифного регулювання, уніфіковану систему прямих і непрямих податків та однотипність методів управління народним господарством. Для розробки законів ведення торгівлі усередині союзу та з третіми країнами створюється наддержавний орган. Між країнами — учасницями МС є вільний доступ до товарів, зроблених у цих країнах, здійснюється вільне просування товарів з однієї країни в іншу, немає митних зборів з товарів. Товари, імпортовані з третіх країн на територію МС будь-якою з країн-учасниць, проходять митний контроль у першій країні, куди вони потрапляють. Угоди такого типу діяли в Європейському Економічному Співтоваристві у 1968 році. Прикладами митних союзів є Бенілюкс (з 1948 р.), митний союз Білорусі та Російської Федерації, Андська група, КАРИКОМ — Співтовариство та спільний ринок країн Карибського басейну[12, с.124] .