Реферативний аналіз наукової статті Шеремета М., Шеремета Й. «Аналіз структури власного капіталу підприємства та його вплив на прийняття ф

 

Вступ

В основу людських відносин покладено власність. Вона є визначальною як для окремих людей, колективів працюючих, так і для суб'єктів  господарювання. На рівні підприємств  власність виступає як капітал, який є базою його створення і розвитку. У процесі функціонування підприємства він забезпечує інтереси держави, власників  і персоналу. Будь-який суб'єкт господарювання, який веде виробничу чи іншу комерційну діяльність, повинен мати визначений капітал,що є сукупністю матеріальних цінностей і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав і привілеїв, необхідних для здійснення його господарської  діяльності. Капітал посідає одне з головних місць в системі  соціально-економічних та політичних відносин суспільства. Недосконале  управління капіталом як на макро-, так і на мікрорівні, що зумовлено  низкою об'єктивних та суб'єктивних причин, негативно відображається на економіці  України,що в свою чергу негативно  впливає на добробут населення. Покращити  становище можна за допомогою  удосконалення управління капіталом, що відповідає сучасним умовам, спирається на досягнення науки та враховує практику.

Метою проходження науково-дослідної практики є: формування професійних знань і навичок, щодо написання реферативного аналізу наукових статей та монографій.

В основу системи управління капіталом покладено концепцію  його структури. Виходячи з того, що однозначного визначення "оптимальна структура капіталу підприємства" як категорії не існує, що відповідає канонічним засадам економічної  науки, а тому різні автори трактують  оптимальність структури капіталу диференційовано за певними критеріальними показниками.

Результати аналізу економічної  літератури  підтверджують, що ефективне функціонування підприємств ґрунтується на правильно обраній та сформованій структурі капіталу.

 

 

Розділ 1. Реферативний аналіз наукової статті

1.1. Шеремета М., Шеремета Й. «Аналіз структури власного капіталу підприємства та його вплив на прийняття фінансових рішень»

В даній статті висвітлено питання аналізу формування структури власного капіталу підприємства. Зроблена спроба довести, що правильний вибір структури власного капітал може забезпечити позитивні фінансові результати в майбутньому.

Фінансові ресурси підприємства поділяються на власні та залучені. Виникає запитання: яка форма фінансування краща і має більше переваг? Фінансування потрібно здійснювати повністю за рахунок власних коштів чи за рахунок позичених? Чи існує оптимальне співвідношення капіталу для окремого підприємства?

Структура капіталу – це термін, який характеризує складові частини фінансових ресурсів підприємства.

У сучасному світі корпоративних фінансів питання достовірності інформації займає важливе значення. Прийняття фінансових рішень і питання вибору структури капіталу в управлінні підприємством відіграє ключову роль. При оцінці фінансового стану керівники, на відміну від інвесторів, як правило мають більш ширшу інформацію про його дійсний стан і це надає їм велику перевагу при прийнятті рішень щодо джерел залучення фінансових коштів.

Основоположниками теорії структури капіталу були професори М. Міллер і Ф. Модільяні, які стверджували, що при умові відсутності податків і  ризику фінансовий стан  підприємства не залежить від структури його капіталу.

У даній статті автором зроблена спроба довести, що правильний вибір структури  власного  капіталу  може забезпечити позитивні фінансові результати в майбутньому. Послідовники даної теорії прийшли до висновку, що при детальному аналізі структури капіталу можна не тільки спрогнозувати внутрішній фінансовий стан підприємства, а також і перспективи його розвитку.

Послідовники теорії структури капіталу приходять до висновку про залежність ефективності управління підприємством від структури його капіталу.

Ще одним чинником аналізу структури капіталу є процес скуповування підприємством у акціонерів власних акцій. Підприємство викуповує свої власні акції для того, щоб на ринку капіталу виділитися серед інших учасників, оскільки в таких випадках, як правило, його ринкова вартість є нижчою від дійсної. Для самого підприємства це є дуже позитивний і вигідний крок, оскільки він допомагає покращити його фінансовий леверидж, сигналізує про подальші позитивні зміни, які очікуються в майбутньому.

У процесі прийняття фінансових рішень з метою отримання вищих фінансових показників, керівництво має можливість суттєво впливати на структуру його капіталу. У випадках, коли основна частка капіталу знаходиться в руках акціонерів, а не керуючого складу підприємства, питання структури капіталу набуває нового характеру. При потребі в залученні додаткових коштів перевага буде надана борговим зобов'язанням, бо це буде сприяти зміцненню становища акціонерів у майбутньому, а також більшої суми дивідендів. Це рішення може бути не завжди виправданим, і може призвести до фінансової неспроможності в майбутньому.

На основі аналізу структури власного капіталу можна спрогнозувати деякі тенденції і результати діяльності     в   майбутньому.

Отже, метою даної статті є обґрунтування правильності вибору фінансовими керівниками підприємств структури власного капіталу. Кожна теорія має свої переваги та недоліки і є прийнятною в тій чи іншій ситуації, але в загальному можна виділити наступні особливості, які характерні для кожної з них:

• при випуску нових акцій їх ціна, як правило, знижується, що пояснюється значним терміном даного рішення;
• зміни в структурі капіталу в сторону збільшення боргових зобов'язань призводять до збільшення ціни акцій і навпаки;
• реакція ринку на зміни в структурі капіталу, як правило, приходить із запізненням, що дуже добре відображається  на ціні  акцій. Повний результат від таких рішень можна побачити лише через декілька років.

У більшості випадків рішення щодо зміни структури капіталу можуть дати відповідь про фінансовий стан даного підприємства, його прибутковість, ефективність управління і ступінь ризику. Такі рішення спрямовані на інформування як інвесторів, так і його партнерів. Кожне підприємство має характерну лише йому структуру капіталу, і лише правильний вибір джерела фінансування може забезпечити позитивні фінансові результати в майбутньому.

 

 

1.2. Городня Т. А., Заревич Ю. С. «Управління капіталом підприємства»

Дана стаття присвячена найголовнішому чиннику виробництва – капіталу, який посідає одне з головних місць  у системі соціально-економічних  та політичних відносин суспільства, а  також про важливість завдань, які  стоять перед його   залученням, розміщенням та використанням.

Динамізм, невизначеність, складність економічного середовища та процесів, що в ньому відбуваються, вимагають  перегляду не лише сутності та змісту капіталу, як економічної категорії, а й концептуальних засад управління ним.

В умовах трансформації економіки  виникає багато специфічних моментів щодо процесів формування та використання капіталу підприємств, знаходження  адекватних шляхів оптимізації цих  процесів, побудови відповідної системи  фінансового управління на підприємстві, що актуалізує значення подальшого розвитку відповідних наукових досліджень.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.

До проблеми збільшення вартості підприємства шляхом зміни структури  капіталу автори статті виділяють два  основних підходи: традиційний; теорія Модільяні-Міллера.

Шляхи управління структури  капіталу були вперше запропоновані  професором І. О. Бланком. Згідно з ним, оптимальна структура капіталу відображає таке співвідношення використання капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективний взаємозв’язок між коефіцієнтами  рентабельності власного капіталу та коефіцієнтом фінансової стійкості  підприємства.

Автори виділяють такі головні принципи управління капіталом  підприємства:

• забезпечення мінімізації затрат для формування капіталу із різноманітних джерел;
• забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу до обсягу формуючих активів підприємств;
• урахування перспектив розвитку господарської діяльності
• забезпечення оптимальності структури капіталу з позиції ефективного його функціонування;
• забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності.

Автори визначили  завдання управління капіталом підприємства, серед яких можна виокремити такі головні:

1. Формування достатнього  обсягу капіталу, що забезпечить  необхідні темпи економічного  розвитку підприємства.

2. Забезпечення умов досягнення  максимальної доходності капіталу  при запланованому рівні фінансового  ризику.

3. Забезпечення достатнього  рівня фінансового контролю над  підприємством з боку його  засновників.

4. Забезпечення достатньої  фінансової гнучкості підприємства.

Отже, мета управління капіталом  і його структурою — мінімізувати витрати по залученню довгострокових джерел фінансування і тим самим  забезпечити власникам капіталу максимальну ринкову оцінку вкладених  ними грошових коштів. Особливої уваги  заслуговують питання управління капіталом  підприємства як основного осередку економічної системи, в процесі  функціонування якого здійснюється процес кругообігу капіталу. В умовах трансформації економіки виникає  багато специфічних моментів щодо процесів формування та використання капіталу підприємств, що актуалізує значення подальшого розвитку відповідних наукових досліджень.

 

1.3. Семенов Г.А., Пелешко А.В. «Оптимізація структури капіталу підприємства»

У статті проаналізовано інструментарій і методи оптимізації структури капіталу підприємства, на основі яких запропоновано підхід до пошуку оптимальної структури капіталу за методом суміщеного ефекту максимізації зростання рентабельності власного капіталу і рівня фінансової стійкості. Такий підхід до формулювання оптимальної цільової структури капіталу дасть можливість розробити загальні можливі напрями підвищення ефективності фінансово стабільного розвитку суб’єкта господарювання.

В Україні відчувається значний дефіцит ґрунтовних досліджень і практично орієнтованих наукових розробок щодо формування оптимальної структури капіталу за її цільовим напрямом за критеріальною відповідністю потребам конкретного підприємства. Розробка та впровадження ефективних методів доведення структури капіталу підпри- ємств до її оптимального рівня і впровадження в повсякденну практику дали б можливість підвищити їх прибутковість і фінансову стійкість.

Економічна самостійність підприємств у сучасних умовах господарювання виражається в розмірі та структурі їх капіталу, тому виникає питання: за рахунок якого майна, за рахунок яких джерел (власних або позичених) його придбати і в якому їх співвідношенні формувати сукупний капітал окремого підприємства? Вирішення цього питання потребує тільки індивідуального підходу. Не може бути визначено єдино оптимального підходу щодо співвідношення структурних елементів капіталу для різних підприємств або для одного підприємства на весь термін його функціонування. Проте процес оптимізації структури капіталу підприємства має здійснюватися на основі формування цільової структури капіталу.

Автори статті проаналізувавши економічну літературу виділяють три методи оптимізації структури капіталу:

• оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності. Цей метод ґрунтується на багатоваріантних розра- хунках рівня фінансової рентабельності (рентабельності власного капіталу) при різній структурі капіталу. Остання виражається через такий показник, як ефект фінансового важеля;
• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості. Метод ґрунтується на попередній оцінці власного і позиченого капіталів за різних умов їх формування, обслуговування та здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу і, таким чином, пошуку найбільш реальної ринкової вартості підприємства;
• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Він пов’язаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових активів підприємства: необоротних активів, оборотних активів (з розбиттям їх на постійну і змінну частини).

Семенов Г.А. і Пелешко А.В. вважають, що найбільш раціональним щодо досягнення оптимального співвідношення структурних елементів капіталу підприємства може бути метод, який ґрунтується на одночасній максимізації зростання рентабельності власного капіталу і рівня фінансової стійкості.