Реферативний аналіз наукової статті Шеремета М., Шеремета Й. «Аналіз структури власного капіталу підприємства та його вплив на прийняття ф

Автори статті, розглянувши можливості регулювання фінансової стійкості підприємства саме з урахуванням дієвості структури його капіталу, виділяють декілька напрямів співвідношення його різнокласифікаційних структурних елементів:

• у фінансовому аспекті (фінансовий важіль фінансової структури капіталу) – співвідношення власного і позиченого капіталу;
• у майновому аспекті (фінансовий важіль майнової структури капіталу) – співвідношення майна в грошовій і негрошовій його формах.

Підхід суміщеного ефекту двох критеріїв дасть можливість сформувати найбільш доцільну щодо оптимуму цільову структуру капіталу підприємства.

Тобто за цим підходом:

• будуть конкретизовані послідовні кроки формування оптимальної цільової структури капіталу за критерієм збереження або забезпечення фінансової стійкості підприємства;
• здійснюватимуться прогнозні розрахунки рентабельності власного капіталу підприємства за різними варіантами залучення кредитних засобів при рекомендаційній сформованій фінансовій структурі капіталу.

Отже, запропонований автрома метод поетапних розрахунків щодо формування оптимальної цільової структури капіталу дасть можливість не тільки оперативно й оптимально структурувати капітал підприємства в його майновому і фінансовому втіленнях, а й спрогнозувати максимальне зростання рентабельності власного капіталу і фінансової стійкості підприємства в майбутньому, розробити загальні можливі напрями підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому.

 

 

1.4. Ілляшенко С.М. «Актуальні проблеми управління інтелектуальним капіталом підприємства»

У даній статті розроблена узагальнена схема механізму  управління інтелектуальним капіталом  підприємства та запропонована послідовність  процедур управління. Визначено основні  напрямки удосконалення теоретико-методичних засад управління інтелектуальним капіталом підприємства та існуючі на цьому шляху проблеми, головними серед яких є: необхідність удосконалення методики і показників адекватної оцінки достатності (недостатності) інтелектуального капіталу з метою вибору за її результатами конкретних управлінських дій; визначення критерію достатності інтелектуального капіталу у комплексі і за його окремими системами та елементами. Виконана систематизація показників оцінки інтелектуального капіталу за елементами його складових, відповідно: людського, організаційного та інтерфейсного капіталів (окремо для потенціальної і здатнісної їх частин).

Метою даної статті є розроблення  і наукове обґрунтування механізму  управління інтелектуальним капіталом  підприємств як основних елементів  національної економіки у контексті  концепції її інноваційного розвитку.

Системний аналіз і узагальнення літературних джерел дозволили автору уточнити структуру і склад елементів  інтелектуального капіталу підприємств.

У структурі інтелектуального капіталу автор виділяє 2 частини:

- потенціальну, яка характеризує  потенціал інтелектуального капіталу;

- здатнісну, яка характеризує  можливість і здатність до  реалізації наявного інтелектуального  потенціалу. 

Відповідно у кожній з  підсистем інтелектуального капіталу виділено потенціальну і здатнісну  частини. Такий поділ дозволяє більш  точно і повніше аналізувати  і оцінювати рівень капіталу, цілеспрямовано формувати систему управлінських, дій спрямованих на його реалізацію і розвиток.

Управління інтелектуальним  капіталом підприємства, до речі, як і управління взагалі, повинно бути спрямоване на приведення у відповідність  внутрішніх можливостей його реалізації і розвитку до зовнішніх, які генеруються  ринком. Загальна схема такого управління подана на рис. 2.

Аналізуючи схему на рис. 2 та визначені вище етапи, можна  зробити висновок про необхідність удосконалення теоретичних засад  та методичного інструментарію.

В основу механізму управління інтелектуальним капіталом підприємства (див. рис. 2) покладено оцінку достатності (недостатності) інтелектуального капіталу і вибору за її результатами конкретних управлінських дій. Підходи до оцінки та оціночні показники окремих підсистем (ЛК, ОК, ІК), елементів цих підсистем  та узагальненої оцінки інтелектуального капіталу розроблені автором. Автором  запропоновано показники та підходи  до їх визначення як для потенційної, так і для здатнісної складових. Однак існує проблема визначення критерію достатності інтелектуального капіталу.

Узагальнення літературних джерел і практики господарювання дозволило  авторові виділити найбільш прийнятні  з відомих підходів до визначення та оцінки показників, а також запропонувати  авторські підходи до оцінки інтелектуального капіталу підприємства: окремо за елементами потенційної й здатнісної складових. Систематизація показників подана у  табл. 1-3.

Отже, отримані результати істотно  поглиблюють теоретико-методологічні  та методичні основи управління інтелектуальним  капіталом підприємства в частині  його детальної оцінки з метою  обґрунтування вибору комплексу  управлінських заходів.

Подальші дослідження  повинні бути спрямовані на накопичення  масиву статистичних даних, які характеризують ступінь залежності економічних  результатів діяльності підприємства-інноватора від стану (рівня) інтелектуального капіталу, а також наявність та тісноту стохастичних зв’язків.

 

 

1.5. Журавльова І.В.  «Бізнес-моделювання стратегічного управління інтелектуальним капіталом підприємства»

В статті відображений ресурсно-процесний підхід до формування концепції стратегічного управління інтелектуальним капіталом підприємства. Розроблено бізнес-модель стратегічного управління інтелектуальним капіталом в середовищі системи бізнес-моделювання Business Studio 3.

Сьогодні стратегічне управління інтелектуальним капіталом підприємства здійснюється в більшості випадків інтуїтивно і далеко не завжди пов’язується з цілями та завданнями довгострокового розвитку суб’єкта господарювання. На це впливає недостатня теоретична опрацьованість стратегічного управління таким різнорідним капіталом, як інтелектуальний, та відсутність досвіду застосування аналітичних процедур у стратегічному менеджменті інтелектуального капіталу в практиці вітчизняного господарювання. Звідси особливе значення, якого набувають розвиток теоретико-методологічного і практичного забезпечення стратегічного менеджменту інтелектуального капіталу підприємств.

Метою даної публікації є формування методичного підходу до моделювання стратегічного управління інтелектуального капіталу підприємства як бізнес-процесу.

Стратегічне управління інтелектуальним капіталом базується на використанні системного, процесного та ресурсно-ситуаційного підходів до розвитку інтелектуального капіталу підприємства. На цій основі прогнозується стратегічна позиція підприємства. Традиційно стратегія управління інтелектуальним капіталом як складова стратегії розвитку підприємства розроблялася на основі результатів ринкових досліджень і інтуїції менеджерів.

У статті автор  говорить про необхідність моделювання бізнес процесу стратегічного управління інтелектуальним капіталом на підґрунті використання сучасних інформаційних технологій. Вирішення наведеного завдання найбільш доцільно на підґрунті використання системи бізнес-моделювання Business Studio 3. Програмний продукт Business Studio 3 дозволяє створити комплексну несуперечливу модель бізнес-процесу стратегічного управління інтелектуального капіталу відповідно до методології структурного аналізу і проектування SADT. Технологія SADT є сукупністю методів, правил і процедур, призначених для побудови функціональної моделі об'єкту предметної області. Функціональна модель SADT відображає функціональну структуру об'єкту, тобто вироблювані ним дії і зв'язки між цими діями. Основні елементи цієї методології ґрунтуються на графічному представленні блочного моделювання.

Журавльова І.В. стверджує у своїй статті, що об’єктами стратегічного управління інтелектуальним капіталом підприємства є власник капіталу,   споживачі, об'єкти інфраструктури, стратегія та складові інтелектуального капіталу підприємства.

На основі аналізу літератури з стратегічного управління автор декомпонованує процес «стратегічне  управління інтелектуальним      капіталом»  Функція управління розроблення стратегії управління інтелектуальним капіталом розбивається на 3 підфункції: аудит стратегічної орієнтації підприємства, стратегічний аналіз і діагностика, формулювання системи стратегій інтелектуального капіталу. Функція реалізації стратегії управління інтелектуальним капіталом розбивається на 2 підфункції: безпосередньо реалізація стратегії розвитку інтелектуального капіталу і контроль реалізації стратегії. Ці функції також деталізуються в середовищі Business Studio 3. Реалізацію стратегії дозволяють відстежувати стратегічні карти за напрямами: фінанси, клієнти, внутрішні бізнес-процеси, навчання та розвиток, що будуються в середовищі Business Studio 3.

Таким чином, стратегічне управління інтелектуальним капіталом управління доцільно здійснювати на підґрунті ресурсно-процесного підходу з використання інформаційних технологій середовища Подальша розвідка проведених досліджень полягає в проектуванні організаційної системи підприємства під обґрунтовану стратегію розвитку інтелектуального капіталу з використанням Business Studio 3.

 

 

1.6. Викиданець  І. В. «Методи оптимізації структури капіталу підприємства»

У статті розглянуто процес оптимізації структури капіталу, його основні етапи та методологію. Запропоновано ідеї щодо його вдосконалення. Були зроблені висновки по оптимізації структури капіталу на основі розрахунку різними методами оптимізації структури.

Мета статті − визначення ролі оптимізації структури капіталу в системі управ- ління капіталом, формування основних завдань і етапів оптимізації структури капіталу, удосконалення методики оптимізації структури капіталу підприємства.

На сьогодні в економічній літературі немає єдиної думки щодо оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом, оскільки не досягнуто консенсусу щодо складу позикового капіталу.

Виходячи з того, що основною метою оптимізації структури капіталу є пошук оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом, можна сформувати основні завдання оптимізації структури капіталу:

• формування необхідної структури капіталу, яка б забезпечила сталий розвиток підприємства;
• забезпечення умов, за яких підприємство отримуватиме максимальну суму прибутку.

Відповідно до поставленої мети та завдань, можна визначити такі етапи процесу оптимізації структури капіталу:

• формування цілей розвитку капіталу підприємства;
• визначення оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом відповідно до визначених цілей;
• оцінка розробленої структури капіталу.

Аналіз економічної літератури свідчить, що більшість авторів виокремлює три методи оптимізації структури капіталу:

• оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності;
• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості;
• оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Під час формування структури капіталу підприємства потрібно враховувати показник кредитоспроможності підприємства (коефіцієнт Альтмана), який дозволяє виявити фінансовий стан підприємства. Розрахунок цього показника, запропонований безпосередньо Е. Альтманом, на практиці вітчизняних підприємств не може використовуватися, оскільки не враховує їх специфіки. Тому доцільніше використовувати удосконалений показник російського вченого, який представлений у статті.

Отже, оптимізація структури капіталу – це важливий етап стратегічного аналізу капіталу, який полягає у визначенні такого співвідношення між вартістю, втіленою в кош- ти підприємства, які йому належать і приносять прибуток, та вартістю, інвестованою в грошові кошти, що залучаються на основі їх повернення, за якого досягається макси- мальна ефективність діяльності підприємства.

У процесі оптимізації структури капіталу необхідно враховувати кінцевий результат діяльності підприємства, тобто фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування.

Оптимальним співвідношенням між власним і позиковим капіталом є 50% до 50%.

Під час розрахунку оптимального співвідношення власного та позикового ка- піталу необхідно враховувати не тільки вже відпрацьовані методи оптимізації структу- ри капіталу, але й показники резерву капіталу, рентабельності капіталу підприємства та кредитоспроможності.

 

 

1.7. Созанський Л.Й. «Методологічні аспекти аналізу ефективності використання капіталу підприємства»

В даній статті висвітлено деякі методичні підходи до аналізу ефективності використання капіталу підприємства та здійснено їх доповнення власною структурно-логічною послідовністю. Обґрунтовано застосування методик, що сприяють багатосторонньому аналізу капіталу підприємства.