Ризики аудиторської діяльності та їх види

Аудит обліку витрат на продаж. Витрати, зв'язані з продажем продукції, товарів, робіт і послуг, враховуються на рахунку «Витрати на збут». До них відносяться: витрати на  упакування виробів на складах готової продукції; витрати по доставці продукції на станцію відправлення, навантаженню у вагони, судна, автомобілі й інші транспортні засоби; комісійні збори і відрахування, що сплачуються збутовим і іншім посередницьким організаціям; витрати на рекламу; витрати на представницькі витрати й інші аналогічні по призначенню витрати [20,263].

Аудитору необхідно перевірити: правильність включення витрат до складу витрат на збут; дотримання встановлених нормативів витрат на рекламу (при перевищенні встановлених нормативів витрат на рекламу оподатковуваний прибуток повинний бути збільшений на суму перевищення); дотримання основних положень по облік тари на підприємствах, а саме, правильне і своєчасне документальне відображення операцій по заготовлянню, надходженню і відпуску тари на складах, у цехах, ділянках і інших місцях її збереження.

Аудиторська перевірка, будучи власне кажучи документальною, зобов'язує супроводжувати перевірку обов'язковим документуванням, тобто відбивати отриману інформацію в робочій документації аудита, до якої відносяться:

• плани і програми проведення аудита;
• пояснення і заяви працівників підрозділу з питань, що випливають із ходу перевірки;
• копії первинних документів підрозділу, що свідчать про господарські операції, фотографію об'єктів, акти, довідки, протоколи, інвентаризаційні описи й інші документи, складені разом із працівниками підрозділу й інших працівників, залученими для участі в перевірці, що служать доказом записів в акті перевірки;
• регістри бухгалтерського обліку;
• результати інвентаризацій;
• бухгалтерська звітність;
• записи про вивчення й оцінку систем оперативного і складського обліку, запитальники, схеми документообігу й інші;
• виробничо-фінансовий аналіз фактичних показників підрозділу;
• матеріали, що свідчать про роботу виконану не аудитором, але під його контролем;
• документи зустрічних перевірок і пояснення осіб, що не є працівниками даного підрозділу;
• копії бухгалтерської, оперативної внутрішньогосподарської звітності [18,306].

Перелік робочої документації аудита, яка прикладається до актів аудиторської перевірки, визначає аудитор, що проводить перевірку. Головна вимога до цієї документації – її переконливість і вагомість при доказі висновків і пропозицій, що випливають з матеріалів перевірки.

За результатами аудиторської перевірки складається звітний документ, що може мати різні документальні форми – аудиторська довідка, аудиторський висновок, довідка про експертизу, доповідна записка, звіт про перевірку й інші. Сама форма цього документа визначається в наказі про призначення аудиторської перевірки. Звіт повинний бути складений на основі письмової інформації аудитора, у якій повинні міститися зведення про усі виявлені недоліки і порушення в обліку й звітності, а також виділятися ті помилки і виправлення які можуть уплинути  на вірогідність звітності з посиланнями на законодавчі і нормативні документи [17,14].

Питання №38. Організація і методика аудиту витрат діяльності підприємства

 

Щоб скласти об'єктивну думку щодо інформації про витрати суб'єкта господарювання, випуск продукції та її собівартості, аудитору необхідно одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах даних із питань перевірки достовірна і достатньо її вирішити, чи правильно відтворена в обліку і звітності відповідна інформація. Із цією метою аудитор повинен здійснити:

• перевірку наявності й правильності оформлення первинних документів, що є підставою для записів із формування собівартості продукції (робіт, послуг);
• перевірку правильності віднесення витрат до складу собівартості продукції (робіт, послуг);
• оцінку стану синтетичного й аналітичного обліку витрат на виробництво, що входять до собівартості продукції (робіт, послуг);
• перевірку правильності оприбуткування готової продукції;
• перевірку повноти правильності й достовірності відображення операцій із формування собівартості продукції (робіт, послуг) в обліку та звітності;
• оцінку правильності формування собівартості продукції (робіт, послуг) за об'єктами калькулювання витрат;
• перевірку правильності відображення в обліку і звітності собівартості реалізованої продукції [22,74].

Метою аудиту витрат на виробництво є складання аудитором висновку про те, чи відповідає інформація, відображена у звітності та бухгалтерському обліку, в усіх суттєвих аспектах нормативним документам, які регламентують порядок бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, оскільки гарантом достовірності цієї інформації є аудиторський висновок [18,157].

Проводячи аудит витрат, необхідно керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», у якому визначені такі терміни, як елемент витрат, напрями витрат, нормальна потужність, об'єкт витрат, визнання витрат, склад витрат та розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності, та іншими нормативними актами [18,154].

Джерелами даних для аудиту витрат є:

1.    наказ про облікову політику;

2.    внутрішні нормативні документи стосовно формування та визначення витрат за їх видами;

3.    первинні документи з обліку витрат (накладні, вимоги, лімітно-забірні картки, акти, інвентаризаційні документи, наряди, змінні рапорти);

4.    облікові регістри аналітичного і синтетичного обліку витрат (журнали та відомості рахунків класів 2, 8 і 9);

5.    фінансова звітність та примітки до неї;

6.    інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, і розрахунків

При проведенні аудиту витрат вивчаються процеси і явища, відображені документально і пов’язані з виробничою діяльністю підприємства. Якість аудиту залежить від того, наскільки ретельно проведена робота до початку аудиторської перевірки: увага до підбору клієнта, отримання інформації про клієнта, встановлення і прийняття умов і зобов’язань підприємства і аудиторської фірми, планування аудиту. Розглянемо алгоритм проведення аудиторської перевірки (рис. 2) [20,178]:

 

 

 

 

 

Рис.2 Алгоритм проведення аудиторської перевірки витрат виробництва

Передує початку аудиту попередній огляд, який проводиться з метою оцінки слабких і сильних сторін внутрішнього контролю процесу виробництва і витрат. Для цього можна використати методи і прийоми, які розробляються аудиторською фірмою, а також спеціальні аудиторські процедури – тести. Під час такого тестування аудитор встановлює: чи визначаються в наказі про облікову політику витрати, що списуються на виробництво, відповідно до П(С)БО; чи не змінювалась протягом звітного періоду облікова політика щодо визначення витрат на виробництво і собівартості продукції; чи дотримуються на підприємстві вимог, встановлених наказом про облікову політику.

Проведення аудиту операцій з обліку витрат доцільно розпочинати з інвентаризації об'єкта обліку, яким зокрема виступає незавершене виробництво. На цьому етапі аудитор перевіряє наявність деталей, вузлів і виробів, обробка і монтаж яких ще не завершені, готових виробів; правильність обліку руху деталей та напівфабрикатів; реальність витрат, які обліковуються на рахунках основного виробництва та входять у собівартість виготовленої продукції [22,90].

Розрахунок суми незавершеного виробництва проводять виходячи з норм витрат сировини і матеріалів по кожній окремій операції, тобто при аудиті незавершеного виробництва визначають суму матеріальних витрат у його залишках. Наступним етапом є документальна перевірка, яка розпочинається з вивчення організації виробництва та технологічних процесів, з дослідження кошторисів витрат, планових калькуляцій та норм витрачання сировини і матеріалів.

Важливе місце в процесі документального контролю займають перевірка правильності оформлення первинних документів з обліку витрат підприємства та перевірка дотримання умов визнання витрат діяльності.

Аудитор повинен перевірити чи відображенні бухгалтером в обліку витрати: призводять до зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками); визнані на основі систематичного розподілу економічних вигод, які забезпечують активи протягом певного періоду; можуть бути достовірно оцінені [21,186].

При перевірці правильності формування собівартості продукції аудитор повинен підтвердити законність і правильність формування усіх елементів виробничої собівартості, зокрема: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; інших прямих витрат; змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат.

При дослідженні прямих матеріальних витрат аудитор аналізує первинні документи, такі як: лімітно-забірні картки, звіти про рух матеріалів, акти списання палива, використання електроенергії, журнал 5 та порівнює фактично списані суми з нормами витрат.

Необхідно також звернути увагу на правильність оцінки та списання зворотних відходів, які оцінюються за ціною їх можливого використання, правильність списання недостач і втрат в межах природного убутку. Кількість і вартість зворотних відходів аудитор перевіряє по накладних на повернення відходів та відповідних записах в облікових регістрах.

Перевірка достовірності формування прямих витрат на оплату праці передбачає порівняння фактичних показників (кількості годин, кількості вироблених деталей) з плановими показниками на основі первинної документації (нарядів, актів про виконані роботи) [22,108].

Основною помилкою, що виявляється при перевірці цього елемента є включення до собівартості продукції витрат на оплату праці працівників, що не зайняті безпосередньо у її виробництві або управлінні цим процесом чи його обслуговуванні.

Особливу увагу аудитор звертає на перевірку інших прямих витрат, що включаються у собівартість продукції. При цьому аудитор перевіряє рахунки оплати за оренду земельних та майнових паш, правильність нарахування амортизації виробничого обладнання, якщо це обладнання використовується лише для виготовлення конкретного виробу, правильність нарахування на фонд оплати праці внесків до фондів соціального страхування, правильність визначення загальної суми втрат від браку, що включає вартість остаточно забракованої продукції та витрат на виправлення браку.

Досліджуючи операції з обліку загальновиробничих витрат, аудитор насамперед перевіряє правильність і достовірність їх розподілу на постійні і змінні. Перевірка здійснюється шляхом зіставлення фактичних витрат з їх нормативною величиною на основі даних аналітичного обліку загальновиробничих витрат, лімітів витрат за кожною статтею [17,96].

Аудитор також повинен звернути увагу на правильність розподілу змінних загальновиробничих витрат на кожний об'єкт з використанням обраної підприємством бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягів діяльності, прямих витрат), виходячи з фактичної потужності, а постійних – виходячи з нормальної потужності.

Важливе значення має перевірка обліку адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат по таких напрямках: правильність документального оформлення витрат; санкціонованість витрат керівництвом підприємства; правильність віднесення витрат до того періоду в якому вони були здійсненні; відповідність даних первинних документів даним облікових регістрів та ін.

Аудитор також має приділити велику увагу перевірці правильності накопичення та відображення в обліку фінансових витрат та втрат від участі в капіталі. Зокрема, перевіряється правильність нарахування та сплати відсотків за користування кредитами банків, достовірність витрат пов'язаних з випуском та обігом цінних паперів, доцільність витрат пов'язаних з фінансовим лізингом тощо.

В процесі аудиту операцій з обліку витрат аудитор може виявити такі типові порушення: невідповідність даних аналітичного обліку синтетичним рахункам обліку витрат на виробництво; відсутність розподілу загальновиробничих витрат на змінні та постійні або їх розподіл з порушенням облікової політики; проведення інвентаризації зі значними порушеннями: недотримання її термінів, не проведення в обов'язковому порядку, не врахування у звітності її результатів; включення до собівартості продукції інших операційних витрат [17,108].

Аудит витрат є дуже важливим для підприємства, оскільки дає можливість вчасно виявити помилки і порушення, що можуть призвести до завищення собівартості продукції, неправильного визначення фінансових результатів і неповної сплати податків, а в результаті – до застосування штрафних санкцій з боку контролюючих органів [17,125].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Необхідність аудиту в Україні зумовлена значними змінами економічного ладу. Виникнення акціонерних, орендних, кооперативних, спільних підприємств, комерційних банків, страхових компаній створило умови та необхідність проведення незалежного фінансового контролю – аудиту.