Шляхи удосконалення роботи податкової служби України

Отже, податкова система – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків та зборів, механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб’єктів податкової діяльності, які забезпечують адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету.

Загальнодержавні  податки та збори встановлює Верховна Рада України, і вони є обов’язковими до сплати на всій території країни. Податковим кодексом України передбачено справляння 18 загальнодержавних податків і зборів:

• податок на прибуток підприємств;
• податок на доходи фізичних осіб;
• податок на додану вартість;
• акцизний податок;
• збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
• екологічний податок;
• рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
• рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
• плата за користування надрами;
• плата за землю;
• збір за користування радіочастотним ресурсом України;
• збір за спеціальне використання води;
• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
• фіксований сільськогосподарський податок;
• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
• мито;
• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Серед загальнодержавних податків особливе місце в податковій системі займають ті, якими обкладаються процеси споживання, та податки на доходи і прибутки.

Оподаткування процесів споживання здійснюється через використання акцизів і мита. Акциз – це непрямий податок, який становить надбавку до ціни. Акцизи мають дві форми – універсальну та специфічну.

В Україні універсальний акциз справляється у формі податку на додану вартість (ПДВ), специфіка нарахування і сплати якого полягає в тому, що ця форма універсального акцизу нараховується та сплачується на кожному етапі руху товару від виробника до споживача. Характерною ознакою справляння ПДВ є те, що не вся нарахована сума, відповідно до оборотів з реалізації, сплачується до бюджету, а лише різниця між нарахованою сумою і сумою ПДВ, яка сплачена або підлягає оплаті конкретним платником при купівлі сировини, матеріалів, товарів. Це забезпечує оподаткування не всіх оборотів, а лише величини вартості, що додається до матеріальних затрат та закупівельних цін. Податок на додану вартість є непрямим податком, а тому він сплачується за рахунок покупця, а не рахунок прибутку підприємства, яке реалізує відповідні товари чи послуги.

Платником  податку  на додану вартість є:

- будь-яка особа,  що провадить господарську діяльність  і реєструється за добровільним рішенням як платник податку;

- будь-яка особа,  що ввозить товари на митну  територію України в обсягах,  які підлягають оподаткуванню,  та на яку покладається відповідальність  за сплату податків у разі  переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України;

- будь-яка особа,  що зареєстрована або підлягає  реєстрації як платник податку;

- особа, що  веде облік результатів діяльності  за договором про спільну діяльність  без створення юридичної особи;

- особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном;

- особа, яка  проводить операції з постачання  конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави;

- особа, уповноважена  вносити податок з об’єктів  оподаткування, що виникають внаслідок  поставки послуг підприємствами  залізничного транспорту з їх  основної діяльності, що перебувають  у підпорядкуванні платника податку  в порядку, встановленому Кабінетом  Міністрів України.

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

• постачання товарів і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України;
• ввезення товарів на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту;
• вивезення товарів у митному режимі експорту або реекспорту;
• постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Формою специфічних  акцизів в Україні є акцизний податок. Акцизний податок визначають як непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законодавством  як підакцизні, який включається до ціни таких товарів (продукції).

До підакцизних  товарів належать:

- спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

- тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

- нафтопродукти, скраплений газ;

- автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи,        

  мотоцикли.

Платниками  акцизного податку  є особи, які  виробляють в Україні або ввозять на її територію підакцизні товари, а також особи, які реалізують конфісковані та визнані безхазяйними підакцизні товари, за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходять у власність держави, якщо ці товари підлягають реалізації в установленому законодавством порядку.

Переміщення  товарів через митний кордон України  підлягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, яке передбачає обов’язкове декларування товару та сплату мита і митних платежів.

Мито – непрямий податок, який справляється при перетині митного кордону, тобто при імпорті, експорті та транзиті товарів. Цей  податок, як і акцизний, включається в ціни товарів, сплачується за рахунок покупця, його ставки диференційовані з групами товарів, перелік яких значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів. Відносини, пов’язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством України.

Згідно з  Митним кодексом України платниками мита ї фізичні та юридичні особи, що переміщують товари та предмети через митний кордон України.

Основні податки  на доходи і прибутки в Україні:

• податок на прибуток підприємств;
• податок на доходи фізичних осіб.

         Платниками податку на прибуток  підприємств з числа резидентів  є:

          - суб’єкти господарювання –  юридичні особи, які провадять  господарську діяльність як на  території України, так і за  її межами;

           - управління залізниці, яке отримує прибуток від діяльності залізничного транспорту;

            - підприємства залізничного транспорту  та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від  неосновної діяльності залізничного  транспорту;

            - неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

             - відокремлені підрозділи платників  податку, за винятком представництв.

  Серед нерезидентів платниками податку на прибуток підприємств є юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерела походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України, а також постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерела походження з України або виконують агентські та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Платниками  податку на доходи фізичних осіб є:

• фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, а також іноземні доходи;
• фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
• податковий агент.

         Інші загальнообов’язкові податки  та збори належать до складу  майнових податків, платежів за ресурси і послуги.

До майнових податків відносять збір за першу  реєстрацію транспортного засобу, який сплачується відповідно юридичними та фізичними особами, що здійснюють таку реєстрацію в Україні.

Платниками  екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, під час провадження діяльності на території України і в межах її континентального шельфу та морської економічної зони здійснюється:

• викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;
• викиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
• розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;
• утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);
• тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

          Крім цього, зазначені суб’єкти господарювання, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства є платниками екологічного податку у разі здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

         Рентна плата за транспортування  нафти і нафтопродуктів магістральними  нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами  природного газу та аміаку  територією України сплачується суб’єктами господарювання, які експлуатують об’єкти магістральних трубопроводів та надають послуги з транспортування вантажу трубопроводами України.

Платником рентної  плати за транзит природного газу територією України є уповноважений  Кабінетом Міністрів України суб’єкт господарювання, який надає послуги з його транзиту територією України.

Платниками  рентної плати за нафту, природний  газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні, є суб’єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих в установленому законодавством порядку.

Плата за користування надрами – загальнодержавний  платіж, який справляється у вигляді:

• плати за користування надрами для видобування корисних копалин;
• плати за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин.

Відповідно  платниками плати за користування надрами  для видобування корисних копалин  є суб’єкти господарювання, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об’єктом надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об’єктів надр.

Плату за користування надрами в цілях, не пов’язаних з  видобуванням корисних копалин, здійснюють юридичні та фізичні особи – суб’єкти господарської діяльності, які використовують у межах території України ділянки надр для :

• зберігання природного газу, нафти, газоподібних та інших рідких нафтопродуктів;
• витримування виноматеріалів, виробництва і зберігання винопродукції;
• вирощування грибів, овочів, квітів та інших рослин;
• зберігання харчових продуктів, промислових та інших товарів, речовин і матеріалів;
• провадження інших видів господарської діяльності.