Шляхи удосконалення роботи податкової служби України

Плата за землю як майновий податок в Україні справляється у вигляді земельного податку та орендної плати.

Платниками земельного податку  є:

• власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
• землекористувачі.

Платниками збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками є оптовий постачальник електричної енергії та виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної енергії, та теплової енергії.

Збір у вигляді  цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ  для споживачів усіх форм власності сплачують суб’єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи, які провадять діяльність з постачання природного газу споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Платниками  збору за користування радіочастотним ресурсом України є загальні користувачі такого ресурсу, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, які користуються ним у межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування на підставі:

• ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України;
• ліцензії на мовлення та дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою;
• дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою, отриманого на підставі договору з власником ліцензії на мовлення;
• дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою.

Збір за спеціальне використання води сплачують водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи  (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибальства.

Платниками  збору за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремленні підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи ( крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи – підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного чи лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Фіксований  сільськогосподарський податок  у Податковому кодексі України віднесений до спеціальних податкових режимів. Платниками податку можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%.

Збір  на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства справляється до 1 січня 2015р. відповідно до Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства». Платниками збору є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності й підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво. У випадку неодноразового перепродажу на території України однієї і тієї самої партії алкогольних напоїв та пива платником збору є суб’єкт підприємницької діяльності, який отримав вказану партію від товаровиробника і виручку від її  реалізації. У разі ввезення в Україну і реалізації  імпортних алкогольних напоїв та пива платником збору є суб’єкт підприємницької діяльності, який отримав виручку на першому етапі реалізації на території України вказаних товарів.

Місцеві податки  та збори – це обов’язкові податки і збори, які встановлюються органами влади базового рівня управління згідно з чинним законодавством України, є обов’язковими до сплати на території  відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховуються в їх бюджети.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок,  визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень  приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів, яке здійснюється ними у порядку, визначеному Податковим кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов’язково визначаються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені Податковим кодексом з дотриманням критеріїв, встановлених у ньому для відповідного місцевого податку чи збору. При цьому не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних та фізичних осіб – підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Згідно з  чинним законодавством в Україні  справляються такі місцеві податки  та збори:

• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
• єдиний податок;
• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
• збір за місця для паркування транспортних засобів;
• туристичний збір.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особі, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.

Платниками збору за місця для паркування транспортного засобу є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи – підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Збір за впровадження деяких видів підприємницької діяльності сплачують суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності.

Платниками туристичного збору є громадяни України , іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно- територіальної одиниці,  на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов’язанням залишити місце перебування в зазначений строк.

Місцеві податки  та збори у повному обсязі сплачуються  до місцевих бюджетів.

Отже, втручання  держави в економічне життя суспільства  відбувалося протягом усього існування  цивілізації. В різні часи погляди на роль та місце держави в регулюванні економічних відносин постійно переосмислювалась.

Сьогодні податки  як форма відносин держави й суб’єктів економічної діяльності є інструментом перерозподілу ВВП, яким потрібно користуватися дуже обережно. Адже  при зменшенні податкової частини ВВП зменшуються можливості держави вирішувати соціальні задачі; при збільшенні – зменшуються можливості економічного зростання країни.

Ефективна податкова  політика – це постійний пошук  балансу між тяготами податкового навантаження та ефектом вироблених за його рахунок суспільних благ, у першу чергу загальної і господарської інфраструктури й інституціональних умов економічної діяльності  ( безпека, підтримка порядку і законності, дотримання правил гри  в сфері відносин між суб’єктами господарювання).

Ефективність  припускає не тільки забезпечення державного бюджету стабільними і рівномірними надходженнями доходів, але і  стимулювання  платників податків до розвитку бізнесу, удосконалення  технології виробництва. Головними критеріями оцінки ефективності податкової системи є:

• рівність і справедливість податків стосовно всіх платників податків;
• визначеність і однозначність податкового законодавства, що дозволяють однаково його розуміти і тлумачити і платнику податків і працівнику контролюючого органу. Порушення цього принципу приводить до того, що платник податків цілковито залежить  від контролюючо<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_