Шпаргалка по "Экономика предприятия"

Питання до курсу.

1. Підприємство і мета його  діяльності.

2. Види підприємств за певними  ознаками.

3. Класифікація підприємств і  форми власності.

4. Добровільні об'єднання підприємств (корпорації, концерни тощо).

5. Управління і його функції (планування, облік, контроль).

6. Методі управління.

7. Організаційна структура управління  підприємством (планування, облік і  контроль).

8. Мікро- і макросередовище господарювання  підприємства.

9. Поняття персоналу і його  структура (чим персонал відрізняється  від трудових ресурсів).

10. Визначення чисельності окремих  категорій робітників.

11. Кадрова політика підприємства.

12. Продуктивність праці та методи  її розрахунку.

13. Чинники і резерви що впливають  на підвищення продуктивність  праці.

14. Поняття і структура основних фондів.

15. Показники стану і використання  основних фондів.

16. Знос та амортизація (фізичний  та моральний знос, що на них  впливає, формула норми амортизації).

17. Шляхи підвищення використання  основних фондів.

18. Виробнича потужність і фактори  що на неї впливають.

19. Поняття оборотних коштів  та їх структура.

20. Показники використання оборотних  коштів.

21. Шляхи підвищення використання  оборотних коштів (нормування виробничих  запасів та незавершеного виробництва).

22. Нематеріальні ресурси і активи.

23. Фінансові ресурси: загальна  характеристика.

24. Інвестиції підприємств: поняття  і види.

25. Джерела формування інвестицій  підприємства.

26. Капіталовкладення і їх структура.

27. Оцінка ефективності капіталовкладень.

28. Основні фактори і методи  підвищення ефективності капіталовкладень.

29. Поняття і складові елементи  виробничого процесу.

30. ????????????Типи виробництва.

31. Виробничий цикл і його  структура.

32. Поняття та значення виробничої  та соціальної інфраструктури.

33. Поняття і види інновацій.

34. Напрямки НТП та його пріоритети.

35. Суть організаційного процесу.

36. Суспільні форми організації  виробництва.

37. Ринкова система і державне  регулювання (функції державного  регулювання).

38. Індикативне планування.

39. Держзамовлення

40. Система планів підприємства.

41. Зміст та завдання оперативного  планування.

42. Мотивація та її види.

43. Організація зарплати (тарифна  система).

44. Форми і системи оплати  праці.

45. Система участі працівників  підприємства у прибутках.

46. План виробництва та його  показники обсягу.

47. Обґрунтування виробничої програми.

48. Напрямки маркетингової діяльності  на підприємстві.

49. Поняття якості і методи  її визначення.

50. Показники якості продукції.

51. Стандартизація і сертифікація.

52. Шляхи підвищення якості продукції.

53. Поняття прибутку і доходу  підприємства.

54. Класифікація витрат по елементам  і статтям калькуляції, методи  розрахунку точки беззбитковості.

55.  Шляхи і резерви зменшення  собівартості продукції.

56. Рентабельність і її види.

57. Система розподілу прибутку підприємства (чистий прибуток, споживання, заощадження).

 

1. Підприємство і мета  його діяльності.

Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги).

Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта тощо. Кожне підприємство є юридичною особою, має закінчену систему звітності та обліку, системний баланс, розрахунковий рахунок в банку, печатку з власною назвою, а також товарний знак.

Головні напрямки діяльності:

-вивчення ринку товарів, абоситуаційний  аналіз 

-інноваційна діяльність 

-виробнича діяльність 

-комерційна діяльність 

-післяпродажний сервіс 

Кожне підприємство має свою місію, або генеральну мету, тобто чітко окреслену причину його існування. У більшості випадків місією сучасного підприємства можна вважати виробництво продукції для задоволення потреб ринку і одержання завдяки цьому максимально можливого прибутку. На основі місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі.

 

2. Види підприємств за певними  ознаками.

Досить повна класифікація забезпечується такими ознаками:

1)мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні)

2)форма власності майна (приватна, колективна, державні, спільні).

3)належність капіталу (національні, закордонні, змішані).

4)правовий статус і форма  господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства).

5)галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, виробничо-торгові, товарно-посередницькі, іноваційно-впроваджувальні, лізінгові, банківські, страхові, туристичні тощо).

6)технологічна і територіальна  цілісність (голловні, дочірні, асоційовані, філії).

7)розмір та чисельність працівнків (малі, средні, великі).

 

3. Класифікація підприємств  і форми власності.

Досить повна класифікація забезпечується такими ознаками:

1)мета і характер діяльності (комерційні, некомерційні)

2)форма власності майна (приватна, колективна, державні, спільні).

3)належність капіталу (національні, закордонні, змішані).

4)правовий статус і форма  господарювання (одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства).

5)галузево-функціональний вид діяльності (промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгівельні, виробничо-торгові, товарно-посередницькі, іноваційно-впроваджувальні, лізінгові, банківські, страхові, туристичні тощо).

6)технологічна і територіальна  цілісність (голловні, дочірні, асоційовані, філії).

7)розмір та чисельність працівнків (малі, средні, великі).

Існують також добровільні об’єднанн підприємств:

1)асоціації – найпростіша форма  договірного об’єднання підприємств  з метою постійної координації  господарської діяльності.

2)корпорація – договірне об’єднання господарчих суб’єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням певних повноважень централізованого регулювання кожного з учасників;

3)консорціум – тимчасові статутні  об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.

4)концерни – форма статутних  об’єднань підприємств, що характеризується єдністю власності і контролю.

5)картелі - договірне об’єднання  підприємств переважно однієї  галузі для здійснення спільної комерційної діяльності.

6)синдикати – організаційна  форма існування різновиду картельної  угоди, що передбачає реалізацію  продукції учасників через створення  спільного збутового органу.

7)трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємям, в єдиний виробничо-господарський комплекс.

8)холдінги – державницьке інтегроване  товариство, що само безпосередньо  не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові  кошти для придбання контрольних  пакетів акцій інштих підприємств, які є учасниками концерну.

9)фінансові групи - об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства.

 

4. Добровільні об'єднання підприємств (корпорації, концерни тощо).

Існують також добровільні об’єднанн підприємств:

1)асоціації – найпростіша форма  договірного об’єднання підприємств  з метою постійної координації  господарської діяльності.

2)корпорація – договірне об’єднання  господарчих суб’єктів на основі  інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням певних повноважень централізованого регулювання кожного з учасників;

3)консорціум – тимчасові статутні  об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.

4)концерни – форма статутних  об’єднань підприємств, що характеризується єдністю власності і контролю.

5)картелі - договірне об’єднання  підприємств переважно однієї  галузі для здійснення спільної  комерційної діяльності.

6)синдикати – організаційна  форма існування різновиду картельної  угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створення спільного збутового органу.

7)трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємям, в єдиний виробничо-господарський комплекс.

8)холдінги – державницьке інтегроване товариство, що само безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інштих підприємств, які є учасниками концерну.

9)фінансові групи - об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства.

 

5. Управління і його  функції (планування, облік, контроль).

Оскільки робота на підприємстві поділена між підрозділами та окремими виконавцями, хтось повинен координувати їх дії, щоб досягти загальної мети. Цю функцію виконує управління. У кожному підприємчтві виникає необхідність відокремлення управлінської праці від виконавчої. Таким чином необхідність управління пов”язана з процесами поділу праці на підприємстві. Управління, яке у широкому розумінні являє собою діяльність, пов”язану з координацією інших людей, є складною системою і для того щоб більш глибоко зрозуміти його сутність необхідно розглянути його основні функції.

Функції управління – це об”єктивно обумовлені загальні напрями або сфери діяльності, які у сукупності забезпечують ефективну кооперацію спільної праці.

1) Планування – це процес визначення мети діяльності підприємства, передбачення майбутнього розвитку та поєднання індівідуальних завдань членів організації для досягнення загального результату.

2) Організація – це процес формування структури системи, розподілення завдань, повноважень та відповідальності між членами організації для досягнення загальної мети її діяльності.

3) Мотивація – це процес, що спонукає членів організації до спільних погоджених дій, які забезпечують досягнення загальної мети.

4) Контроль – це процес вимірювання досягнутих за певний період результатів, порівняння досягнутого з запланованим та коригування діяльності, які у сукупності забезпечують виконання організацією своїх планів.

 

6. Методі управління.

Реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб отримати потрібний результат, можливо лише шляхом впливу на неї управляючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу, які і забезпечують досягнення поставлених цілей. Такі інструменти дістали назви методів управління.

Методи управління – це способи впливу на окремих робітників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей підприємства. Розрізняють економічні, соціально – психологічні та організаційні методи управління.

1) Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно – грошових відносин.

2) Соціально – психологічні методи реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Реалізація таких методів управління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динамики, вирішення конфліктних ситуацій, гуманізації та демократизації праці.

3) Організаційні методи управління реалізують мотиви примусового характеру. Їх існування обумовлене зацікавленістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління – це комплекс способів та прицомів впливу на людей, заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва.

Управління підприємством здійснюється всією системою методів управління. Організаційні методи створюють передумови використання економічних методів. Соціально – психологічні методи доповнюють організаційні та економічні і утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління господарською організацією.

 

7. Організаційна структура  управління підприємством 

Організаційна структура управління – це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

В практиці господарювання традиційно розрізняють декілька типів організаційних структур управління.

1) Лінійна організаційна структура управління – це така структура між елементами якої існують лише одноканальні взаємодії. За лінійної структури кожний підлеглий має лише одного керівника, який і виконує всі адміністративні та спеціальні функції у відповідному підрозділі.