Шпаргалка по "Экономика предприятия"

-розповсюдження опціонів  акцій.

 

48. Напрямки маркетингової  діяльності на підприємстві.

Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення і задоволення потреб в його продукції (послугах) за допомогою обміну з метою одержання прибутку. Маркетинг виконує такі функції:

-вивчення ринку, його структури, аналіз і прогнозування попиту;

-вибір сегментів ринку, прийнятних для підприємства;

-Визначення номенклатури іасортименту  продукції для ринку;

-Розробка стратегії виходу на  ринок і реакції на дії конкурентів;

-Реклама, збут і його стимулювання;

-Політика ціноутворення.

Об’єктом маркетингу є комплекс, що складається з елементів: потреби – товар – ціна – реклама – збут.

      Відомо п’ять концепцій маркетингу:

-виробнича (передбачає спрямування  головних зусиль на удосконалення  виробництва і мобілізацію внутрішніх  резервів з метою розширення  обсягу виробленої продукції і зниження її вартості).

-продуктова (увага акцентується  наполіпшенні споживчих параметрів  виробів, підвищення якості і  завдяки цьому забезпечується  належний збут продукції).

-комерційна (для забезпечення належного  збуту активізується в першу  чергу робота комерційних служб: працівників реклами, агентів по збуту продавців тощо).

-індивідуального маркетингу (орієнтує  підприємство на виявлення індивідуальних  потреб покупців, їх найкращого  забезпечення).

-соціального маркетингу (приймає  до уваги потреби та інтереси передусім перспективного характеру: охорони навколишнього середовища, природних ресурсів, здоровя тощо).   

Організації виготовлення продукції повинно передувати реальне визначення попиту на даний товар (послугу). Найкраще це можна здійснювати шляхом додержання принципів маркетингу, систематичного проведення маркетингових досліджень.На підприємствах, що дотримуються стратегії і тактики маркетингу, застосовується такий основний принцип господарської діяльності: спочатку дізнатися, який товар і з якими споживчими властивостями, за якими цінами, у якій кількості та де саме хоче придбати потенційний покупець і леше потім планувати та організовувати його виробництво. В умовах ринкової економікки початковим і найбільш відповідальним етапом маркетингових досліджень є вивчення ринку відповідних видів продукції та виявлення попиту на неї у найближчі роки. Таку проблему мають вирішувати відділи маркетингу. (???)

 

49. Поняття якості і  методи її визначення.

       Якість як економічна  категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

          Рівень  якості – це кількісна характеристика  міри придатності того чи іншого  виду продукції для задоволення  конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками. Оцінка якості передбачає визначення:

-абсолютного рівня якості (шляхом  обчислення вибраних для його  вимірювання показників без їх  порівняння з відповідними  показниками  аналогічних виробів)

-відносного (шляхом порівняння  показників продукції з абсолютними  показниками якості кращих аналогічних  товарів).

-перспективного (враховує пріорітетні  напрямки і темпи розвитку  науки і техніки).

-оптимального (тобто такого рівня, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво і використання продукції у певних умовах її споживання була б мінімальною).

 

50. Показники якості продукції.

Показники якості продукції можна поділити на дві групи: перша – диференційовані (поодинокі) показники; друга – загальні показники якості всього обсягу продукції яку виробило підприємство. В свою чергу диференційовані діляться на:

-одиничні (характеризують будь-яку  одну властивість одиниці продукції).

-комплексні (характеризують декілька  властивостей одиниці продукції одночасно).

 

51. Стандартизація та сертифікація прдукції(послуг).

Під стандартизацією розуміють визначення і застосування єдиних правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:

-установлення вимог до якості готової продукції, сировини, матеріалів тощо.

-розвиток уніфікації та агрегатування  продукції

-визначення норм, вимог, і методів  у галузі проектування та виготовлення  продукції з метою забезпечення  належної якості.

-формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю.

-створення єдиної системи класифікації  та кодування продукції.

Результати стандарттизації знаходять відображення у нормативно-технічній документації. Вона охоплює певні категорії стандартів, які відрізняються ступенем жорсткості вимог до виробів і сукупністю об’єктів стандартизації:

-міжнародні стандарти ICO серії 9000 (найбільш жорстокі вимого)

-державні стандарти України (містять  обов’язкові і рекомендовані вимоги).

-галузеві стандарти (розробляються на ту продукцію, на яку відсутні державні стандарти).

-технічні умови

-стандарти підприємств (розробляються  підприємством за власною ініціативою).

Сертифікат – документ, що засвідчує високий рівень якості товару. На світовому ринку – це сертифікат відповідності вимогам ICO серії 9000. В Україні прийнято розрізняти обов’язкову і довільну сертифікіцію. Обов’язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління господарюючими суб’єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визначення її характеристик та подальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

53. Дохідність і прибутковість.

Доход –це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних і прирівняних до них витрат. Загальна величина доходу підприємства включає доход від:

-реалізації продукції, робіт, послуг (обчислюється як різниця  між виручкою і матеріальними  витратами у собівартості реалізованої  продукції).

-реалізація матеріальних  цінностей і майна (це різниця між ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію).

-позареалізаційних операцій (здача майна в аренду, товарний  кредит, пайова участь у спільних  підприємствах тощо).

Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Загальна величина прибутку підприємства (валовий прибуток) має тіж джерела, що і доход:

-прибуток від реалізації  продукції (обчислюється якрізниця  між обсягом реалізованої продукції та її повною собівартістю.)

-прибуток від реалізації  матеріальних цінностей обчислюється  аналогічно доходу., тільки з виручки  вираховуються всі витрати, а  не тільки матеріальні.

-прибуток від позареалізаційних  операцій.

 

56. Рентабельність і її види.

 Рентабельність –  це відносний показник ефективності  роботи підприємства. У загальній  формі він обчислюється як  відношення прибутку до витрат. На практиці найбільш вживаними  є такі види рентабельності:застосованих (інвестованих) ресурсів, виробничих фондів, сукупних активів, власного (акціанерного) капіталу, продукції, певного виробу.