Спеціальні (вільні) економічні зони і передумови їх формування в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА  ФІНАНСОВА  АКАДЕМІЯ

Кафедра економіки, менеджменту та державного управління

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

з  дисципліни  “ Регіональна економіка(регіональна економіка,екологія)”

на тему «Спеціальні (вільні) економічні зони і передумови їх формування в Україні»

Виконала: ст. 109-ЕК групи Зозуля Б.Б. Перевірила: Пак Н. Т.

Львів 2014р.

Зміст

1. Вступ………………………………………………………………………….3
2. Запровадження……………………………………………………………….5
3. Значення ВЕЗ для економіки України……………………………………...7
4. Проблеми СЕЗ та шляхи їхнього розв'язання. Перспективи ВЕЗ, у Україні……………………………………………………………………….13
5. Політика держави щодо “зон” мусить бути стабільної, передбачуваною та послідовної…………………………………………………………………..16
6. Діяльність “зон” повинна підлягати постійному, жорсткому контролю і моніторингу………………………………………………………………….17
7. Висновки……………………………………………………………………..18
8. Список використаної літератури…………………………………………...20

 

Вступ

Реалізація державної регіональної економічної політики і стимулювання господарської діяльності регіонів передбачають створення і організацію діяльності спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР). Головне завдання та мета їх формування - активізація господарської та підприємницької діяльності на певній території. За допомогою СЕЗ можливе формування передумови для залучення інвестицій, створення нових робочих місць, структурного оновлення виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції.

Спеціальні економічні зони - це окремі території суверенних країн, де створено сприятливі умови для руху товарів і капіталу з метою розвитку підприємства І пожвавлення господарської діяльності. Спеціальні режими інвестиційної діяльності, що діють на території СЕЗ та ТПР підприємств, повинні реалізувати на цій території інвестиційний проект, який належить до пріоритетного виду економічної діяльності, та зареєструватися у відповідних органах, контролюючих його діяльність. Створенню СЕЗ передує обґрунтування її функціонального призначення, галузевої спрямованості та відповідності місцевим умовам.

У практичній діяльності розрізняють такі види СЕЗ:

• функціональні зони, до складу яких входять технопарки і технополіси, їх створення сприяє міжнародній співпраці у галузі розробки нових технологій;
• комплексні зони виробничого спрямування, які функціонують на основі залучення іноземних інвестицій;
• зовнішньоторговельні зони, які забезпечують додаткові валютні надходження.

Спеціальні економічні зони, по суті, являють собою територію вільного підприємництва. Вони сприяють інтеграції регіонів у світову систему господарських зв'язків, нарощуванню їх експортного потенціалу, вирішенню економічних проблем території власними силами.

Розвитку СЕЗ мають сприяти вдале розміщення системи транспортного сполучення (близькість до зовнішніх і внутрішніх ринків, наявність необхідних транспортних комунікацій), розвинутий виробничий потенціал, розгалужена соціальна і виробнича інфраструктура.

Для зовнішньоторговельних зон пріоритетне значення має мати:

• наявна мережа транспортних шляхів;
• туристично-рекреакційні зони - сфера обслуговування населення і туристів;
• науково-технічна сфера - наявність відповідного кадрового забезпечення

З 1995 р. в Україні діє перша створена експериментальна зона "Сиваш", до складу якої увійшли Кримське об'єднання "Титан", Перекопський бромний завод, Сиваський анілінофарбовий завод, Кримський содовий завод, пластмасовий завод "Поліфтор", сільськогосподарські підприємства, рибокомбінат.

Нині створено 12 СЕЗ та 5 ТПР, з яких, за існуючими оцінками, успішними з погляду залучення додаткових інвестицій є лише 3 (Донецька, Закарпатська та Львівська обл). Формування і розвиток СЕЗ пов'язано з низкою проблем. Це, в першу чергу, складність і непрозорість процедури входження і виходу із статусу суб'єкта СЕЗ, що негативно впливає на інвестиційний режим, знижує прибутковість окремих видів діяльності. Крім цього, чітко не відпрацьовані вимоги щодо економічної доцільності спеціалізації СЕЗ, не виокремлено види діяльності. Внаслідок цих причин у підприємств, розташованих на території СЕЗ, з'являються неконкурентні переваги порівняно з підприємствами аналогічних галузей, розташованих поза межами цих територій. За таких умов не досягається головна мета створення таких зон. і, на кінець, не визначено доцільні розміри території, на які має поширюватися режим спеціального кредитування і оподаткування.

Нерівномірність соціально-економічного розвитку територій в регіонах зумовлює ситуацію, коли окремі райони стають надзвичайно привабливими для інвесторів, а на інших інвестування по суті не відбувається. Така ситуація ще більше посилює нерівномірність територіального розвитку і усугубляє вирішення нагальних завдань вирівнювання територій.

Наукові дослідження і практичний досвід діяльності СЕЗ показують, що все більшого значення для досягнення соціально-економічного прогресу набуває створення науково-технічних спеціальних економічних зон. їх центром мають стати регіональні науково-технічні парки, які формуються навколо провідних науково-дослідних установ чи вищих навчальних закладів за участю великих виробничих підрозділів, які здатні розробляти і запроваджувати новітні високі технології. Регіональні наукові технопарки повинні забезпечувати впровадження досягнення фундаментальної науки у господарсько-виробничу практику. Регіональні технопаркові утворення мають мати ієрархічну побудову. Елементарними базовими їх утвореннями є інкубатори, які являють собою інноваційні центри або бізнесові утворення. Бізнес-інкубатори дають змогу підтримувати і розвивати підприємництво інноваційної спрямованості. Регіональні науково-технологічні парки включають технополіси, інкубатори, розгалужену мережу інфраструктури. Це досить складні територіальні утворення, які розширяють можливості нарощування економічного потенціалу наукомістких і експортоспроможних галузей господарювання.

Науковці стверджують, що на Україні існують сприятливі умови для створення регіональних науково-технологічних парків, які ефективно впливають на розвиток економіки і підвищення добробуту населення.

 

Запровадження

Існують ситуації, особливо у становлення та розвитку ринкової економіки державі, як його неспроможна в розвитку виробництва товарів та послуг у своїй території тільки з допомогою власних ресурсів. У разі приймаються заходи для залученню іноземних інвестицій. Вільні економічні зони є з прикладів державного регулювання економіки шляхом пільгового оподаткування, кредитування та інших. Створення таких зон у державі має на меті розвиток пріоритетних галузей економіки, окремих регіонів у вигляді надання в зонах пільгових умов підприємств. Отже, держава намагається поліпшити інвестиційний клімат певних галузях, і регіонах, розвитку малого середнього бізнесу, а як і оновленню матеріально-технічної бази виробництва. Тому, аналізовані у цій роботі проблеми існування й роль економіки України вільних економіч-них зон є досить-таки актуальними, особливо у світлі останніх намірів влади про їхнє відновленні.

Отже, метою цього дослідження обрано розгляд суті Доповнень і ролі вільних економіч-них зон України. У цьому, передбачають виконання наступних завдань дослідження:

по-перше, досліджувати теоретичні основи існування й розвитку вільних економіч-них зон;

по-друге, розглянути дію вільних економіч-них зон у світі й України;

по-третє, вивчити і оцінити роль і значення вільних економіч-них зон Україні.

Отже, об'єктом дослідження є вільні економічні зони власними силами. Предметом є роль вільних економіч-них зон економіки України.

Під час проведення цього дослідження використовуватиметься метод аналізу діяльність вільних економічних зон (ВЕЗ) України та аналіз показників ефективності функціонування. Через війну проведеного аналізу буде зроблено відповідні висновки про роль ВЕЗ, у економіки України. З погляду історичного підходу буде надано коротка історична довідка історію виникнення ВЕЗ, у світі.

Значення ВЕЗ для економіки України

Спеціальної (вільної) економічної зоною вважається частина території України, де встановлено спеціальний правової режим господарську діяльність, особливий порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть вводитися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних і іноземних інвесторів.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються із залучення інвестицій та їх використання, активізації що з іноземними інвесторами підприємницької діяльності, зі метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, впровадження нових технологій, розвитку ринку, поліпшення використання природних, матеріальних й трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

На території України можна створювати спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони й порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парк, технополіс, комплексні виробничі зони,туристично-рекреационние, страхові, банківські тощо. Окремі економічні зони можуть об'єднувати у собі функції, властивий різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, вказаних у цій статті.

Слід підкреслити дві вирішальні особливості ВЕЗ. По-перше, кожної такий зони характерні специфічні, порівняно з усією країною, економічних відносин у сфері виробництва та розподілу необхідного та будівництво додаткового продуктів, вироблених її території. По-друге, здатність ВЕЗ додиффузному розширенню та поширенню своїх меж інші, пов'язані з ним безпосередньо або жопосредствовано, господарські сфери, галузі й території.

Світовий економіці відомо чимало модифікацій те, що України прийнято називати ВЕЗ: вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, зони спільного підприємництва, зони спільного підприємництва, особливі економічні райони, зони зовнішньої торгівлі, промислово-підприємницькі зони, сервісні зони, зони розвитку експорту, технологічні парки, технополіси, вільні митні зони тощо. Всі ці економічні форми, об'єднані загальним принципоманклавного стимулювання інвестицій, можна класифікувати із двох основних блокам. Перший,експортно-производственний, має на меті забезпечити достатні темпи наздоганяючого економічного розвитку. Найпоширеніші такі зони у що розвиваються (Азіатський, Африканський, латиноамериканський регіони, Східну Європу). Другий блок - науково-технологічний - включає технополіси, технопарки, науково-технічні зони, створювані з амбітними цілями випереджаючого економічного зростання. Наприклад, Нідерланди 45 технополісів, у Німеччині - 50. У Великобританії діють 25 зон і технопарків, у Японії - 20 науково-технічних зон.

Вибір різновиду ВЕЗ зазвичай обумовлюється цілою низкою чинників, зокрема наявністюрегионально-економических диспропорцій, депресивних територій, зонального надлишку незатребуваною робочої сили в, необхідністю стимулювання певних галузей в промисловості й т.д. Проблема ВЕЗ має і геополітичне вимір, саме: перспективи інтеграції держави у сучасну в світову економіку, визначення її місця у глобальному розподілі праці.

Сьогодні України створено 11 ВЕЗ: "Азов", "Донецьк"; "Закарпатті"; "Яворів", ">Автопорт "Краковець"" як частину спеціальній економічній зони "Яворів"; "Славутич"; "Курортополіс "Трускавець"; ">Порто-Франко"; "Рені"; "Порт Крим"; ">Интерпорт Ковель"; "Миколаїв".

Мета і підходи до формування вільних економіч-них зон

Специфіка кожної з усього різноманіття існуючих форм ВЕЗ визначається підходами до її створенню. Є кілька таких підходів:

по-перше, з погляду розміщення продуктивних сил біля країни чи регіону;

по-друге, з погляду виробництва та розподілу товарів та послуг, вирощених вільної економічної зоні;

по-третє, з погляду організаційних форм, можливих і доцільних не більше ВЕЗ.

Підходи ж личить отак ж розділити на територіальні і режимні. З позиції першого оформляється конкретно позначена територія, і з позиції другого – запровадження особливого режиму, допускає надання певних переваг. Слід зазначити, що ці підходи становлять основу визначення ВЕЗ, а концепція їх створення викладена у ролі основ класифікації.